РОЗДІЛ І. Загально-правові засади страхування в Україні

КУРСОВА РОБОТА

З навчальної дисципліни «Цивільне та сімейне право»

на тему:

«Договір страхування та його особливості в сучасних умовах»

Студентки IV курсу 43 ПВ групи

Галузь знань 03. 04 «Право»

Спеціальності 5.03040101 «Правознавство»

Дубик І.В

Керівник: Кучак О.

Оцінка: ________________

Члени Комісії ___________ _________________

___________ _________________

___________ __________________

^{(підпис) (прізвище та ініціали)}

 

 

м. Київ – 2012 рік

ЗМІСТ

ВСТУП …………………………………………………………….с.3-4

РОЗДІЛ І. Загально-правові засади страхування в Україні

1.1 Поняття, види та форми страхування………………………………….с.5-11

1.2 Поняття та учасники страхових відносин…………………..………..с. 12-14

1.3 Державний нагляд за страховою діяльністю та його особливості….с.15-19

 

РОЗДІЛ ІІ. Цивільно-правова характеристика договору страхування

2.1 Поняття, форма та зміст договору страхування……………………..с.20-23

2.2 Укладання, початок дії і момент припинення договору страхування....с.24-27

2.3 Особливості забезпечення платоспроможності страховиків……..…с.28-30

2.4 Аналіз сучасної практики страхування в Україні……………...……с.31-33

ВИСНОВКИ ……………………………….………………………….…с.34-35

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ...с.36-38

ВСТУП

Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Актуальність теми обумовлена тим, що економічні та соціальні перетворення в Україні, розвиток міжнародних відносин зумовили формування страхової галузі в якій важливе місце належить юридичній стороні. Однією з найважливіших передумов розвитку страхової справи є розвиток і стан законодавчої бази, яка регламентує і регулює цей вид діяльності в цілому, так і окремі її напрямки.

Сьогодні страхування в Україні не є винятково державним, а здійснюється також великою кількістю недержавних страховиків, тому велике значення має правова сторона регулювання страхованої діяльності. Формування економіки, процеси роздержавлення і приватизації, ростання конкуренції приводять до переорієнтації та розвитку системи захисту юридичних та фізичних осіб від матеріальних втрат, які можуть виникнути в результаті стихійного лиха, нещасного випадку та інших ризикових обставин.

У зв’язку з цим необхідно вдосконалювати систему і механізм нагромадження коштів для забезпечення належної матеріальної підтримкитих, хто постраждав і поніс певні втрати.

Об’єкт дослідження - суспільні відносини що виникають при укладанні договору страхування.

Предмет дослідження – договір страхування та його особливості в сучасних умовах.

Мета роботи -дослідження правової природи договору страхування, його місця в системі цивільно-правових договорів.

Для досягнення поставленої мети у роботі вирішується ряд завдань:

· визначити поняття договору страхування;

· охарактеризувати основні вимоги до укладання договору страхування;

· дослідити процес укладання та припинення договору страхування, визнання його недійсним;

· проаналізувати основні страхові небезпеки в договорі страхування.

Під час написання курсової роботи були застосовані різноманітні науково-дослідницькі методи:

Порівняльний метод - порівняльно-правові дослідження передбачають вивчення не лише правових норм та інститутів, а й судової практики та доктрини інших країн.

Формально-логічний метод - використовувався при формулюванні науково-цивілістичних понять, класифікаціях юридичних фактів, угод, договорів, об'єктів цивільних прав, видів зобов'язань тощо.

Системно-структурний метод застосовувався при дослідженні важливих цивільно-правових категорій.

Ступінь дослідженості теми курсової роботи- дослідженням теми даної курсової роботи займалися такі вчені як: Боброва Д.В., Дзера О.В., О.А. Підопригора, Б.С. Антимонова, С.М. Братуся, О.О. Красавчикова, І.Ю. В.К. Дронікова, І.А. Зеніна, О.С. Іоффе, Шевченко О.М., Фролова В.Д. та інші вчені.

Загальний обсяг даної курсової роботи- 38 сторінок.

 

 

РОЗДІЛ І. ЗАГАЛЬНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ СТРАХУВАННЯ В УКРАЇНІ.

Добровільне.

Обов’язкове.

Страхову діяльність у формі добровільного страхування, котра підлягає ліцензуванню на українському страховому ринку, можна класифікувати в залежності від об’єктів страхування таким чином:
1. Особисте страхування:
• страхування життя;
• страхування від нещасних випадків;
• медичне страхування (безперервне страхування здоров’я);
• страхування медичних витрат;
• страхування здоров’я на випадок хвороби.
2. Майнове страхування:
• страхування окремих видів транспорту (повітряного, наземного крім залізничного, водного, залізничного);
• страхування вантажів і багажу;
• страхування від вогневих ризиків і ризиків стихійних явищ;
• страхування фінансових ризиків;
• страхування кредитів (у тому числі відповідальності позичальника за непогашення кредиту);
• страхування інвестицій;
• страхування судових витрат;
• страхування виданих гарантій (порук) та прийнятих гарантій;
• страхування інших видів майна від інших ризиків.
3. Страхування відповідальності:
• страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту (включаючи відповідальність перевізника);
• страхування відповідальності власників водного транспорту (включаючи відповідальність перевізника);
• страхування відповідальності власників повітряного транспорту (включаючи відповідальність перевізника);
• страхування інших видів відповідальності перед третіми особами.
Крім того, в залежності від принципу розподілу відповідальності між страховиками (особливо, коли обсяг страхової відповідальності великий) застосовуються особливі засоби страхування:

Співстрахування – страхування одного об’єкту за одним договором страхування декількома страховиками одночасно, причому для кожного з них визначені його права й обов’язки перед страхувальником. Кожний страховик відповідає перед страхувальником тільки в частині, яка зазначена для нього договором співстрахування. Взаємної відповідальності страховиків перед страхувальником немає.

Перестраховування – страхування одним страховиком (який називається цедентом, або перестраховиком) ризику виконання усіх або частини його зобов’язань перед страхувальником в іншого страховика (який називається перестрахувальником) згідно з укладеним між цедентом і перестрахувальником договором перестрахування. Перший страховик – цедент відповідає перед страхувальником в обсязі укладеного між ним і страхувальником договору страхування, незалежно від наявності наступних перестрахувальників. Звичайно перестраховування – це роздрібнення значних ризиків для скорочення частки збитку страховика при можливому настанні страхового випадку. Операція перестраховування здійснюється між страховиками після укладання основного договору страхування між страхувальником і цедентом.

Об'єктами першої галузі є основні й оборотні активи. Страхування рівня життя громадян пов'язане з їх працездатністю, здоров'ям та життям. При страхуванні відповідальності в якості об'єктів виступають зобов'язання страхувальників виконувати договірні умови по поставках продукції, погашенню заборгованості кредиторам чи відшкодуванню матеріального або іншого збитку, якщо він був нанесений другим особам. При страхуванні відповідальності необхідне відшкодування, згідно законодавства, за винного виплачує страхова і організація.

До об'єктів страхування підприємницьких ризиків відносяться потенційно можливі різні втрати доходів страхувальника, наприклад, втрати від простоїш устаткування, ризик впровадження нової техніки і технології, втрачена вигода по нереалізованих або достроково припинених контрактах, тощо.

Інтереси двох сторін в страхуванні прямо пов'язані з величиною страхових тарифів, що лежать в основі страхових внесків, та відповідним обсягом страхового відшкодування.

У структурі майнового страхування виділяються там види (об'єкти): страхування будівель, споруд, сільськогосподарських тварин, домашнього майна, засобів транспорту, врожаю, тощо в господарствах різних форм власності.

Соціальне страхування включає такі конкретні види: страхування пенсій за віком, по інвалідності, з приводу втрати годувальника, страхування конкретних пільг серед тих чи інших груп населення.

По особистому страхуванню розрізняють такі конкретні види, як страхування від нещасних випадків, індивідуальне, за рахунок підприємств та організацій, змішане страхування життя, страхування на випадок втрати працездатності або смерті, страхування дітей, страхування додаткової пенсії.

У страхуванні відповідальності розмежовується страхування непогашення заборгованості, страхування цивільної відповідальності власників джерел підвищеної небезпеки, зокрема, транспортних засобів, страхування цивільної відповідальності на випадок нанесення збитку в процесі господарської діяльності та інші види.

В структурі страхування підприємницьких ризиків виділяються ті їх види, які прив'язані до наявності конкретного ризику в процесі виробництва продукції, виконання робіт чи надання послуг.

Страхуванню властиві обов'язкова й добровільна форми. Держава встановлює норми обов'язкового страхування, воно здійснюється на підставі законодавчих актів, де визначаються види, умови й порядок проведення обов'язкового страхування. При цьому страхувальник є вільним у виборі страховика, якщо інше не передбачене законодавством.

Добровільне страхування здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог Декрету "Про страхування".

Під обов'язковим страхуванням мається на увазі обов'язковість внесення відповідним колом страхувальників фіксованих страхових платежів, коли необхідність відшкодування матеріального збитку або надання грошової допомоги зачіпає інтереси не лише конкретного потерпілого, але й державні інтереси. Йдеться про те, що обов'язкова форма страхування стосується пріоритетних об'єктів страхового захисту. Тому соціальне страхування, страхування житлових будівель, окремих сільськогосподарських тварин у громадян, пасажирів та деякі інші види страхування в Україні є обов'язковими. В інших країнах обов'язкова форма розповсюджується на страхування Цивільної відповідальності власників транспортних засобів, воєнних ризиків та інші види страхування.

Зміст договору страхування.

Договір страхування укладається в письмовій формі. відповідно до правил страхування. Договір страхування повинен містити:

· назву документа;

· назву та адресу страховика;

· прізвище, ім'я, по батькові або назву страхувальника і його адресу;

· зазначення об'єкта страхування;

· розмір страхової суми;

· перелік страхових випадків;

· визначення розміру тарифу, розмір страхових внесків і терміни їх сплати;

· строк дії договору;

· порядок зміни і припинення дії договору;

· права та обов'язки сторін і відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору;

· інші умови за згодою сторін;

· підписи сторін.

Факт укладення його може посвідчуватися страховим свідоцтвом (полісом, сертифікатом), що є формою страхування. Страховий поліс може бути іменним та на пред'явника. В юридичній літературі дані документи визнаються специфічною, «страховою» формою договору[9, с. 12]. Науковці висловлювали різні точки зору стосовно правового значення цих документів. В одних випадках їх розглядали в якості основних доказів правовідносин, які виникли між сторонами договору страхування [10, с. 29]. В інших — в якості самого договору, який виник з моменту його викладення на папері. На мою думку, найбільш правильною точкою зору є та, згідно з якою правове значення страхового поліса (свідоцтва) полягає в тому, що даний документ поєднує в собі значення документа, який відповідно до вимог законодавства надає договору письмової форми, висловлює згоду страхувальника на пропозицію страховика укласти договір і є доказом укладення страхового договору[11]. Поряд з цим варто додати, що все ж таки страховий поліс є основним доказом факту укладення договору страхування. Варто зауважити, що законодавство не розкриває зміст поняття страхового поліса (свідоцтва,-сертифіката). У відповідних наукових дослідженнях пропонується визначити страховий поліс (свідоцтво) як письмовий документ, що видається страховиком у відповідь на усну чи письмову заяву страхувальника, містить всі істотні умови договору страхування, регулює відносини між страховиком і страхувальником та з достовірністю свідчить про наявність договірних зв'язків між ними[12, с. 8].

Для отримання страхової виплати страхувальник повинен пред'явити страховикові страховий поліс, проте дана обставина не перетворює його у цінний папір, оскільки страховий поліс не дає його власнику права вимагати виконання того, що в ньому зазначено, а цінний папір, навпаки, дає право вимагати виконання тільки того, що в ньому буквально зазначено.

ВИСНОВОК

Підводячи підсумки дослідження, можна зробити певні висновки. По-перше, договір страхування є самостійним цивільно-правовим договором, який поєднує, як загальні ознаки, властиві будь-якому цивільно-правовому договору про надання послуг, так і особливі (публічність; договір на користь третьої особи; договір приєднання). По-друге, основним доказом факту укладення договору страхування є страховий поліс. Останній не може визнаватися цінним папером. По-третє, необхідно прийняти закон України «Про договір страхування», в якому виділити різновиди загального договору страхування.

Отже, договір страхування — це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов’язання у разі настання страхового випадку виплатити страхову суму або відшкодувати завданий збиток у межах страхової суми страхувальнику чи іншій особі, визначеній страхувальником, або на користь якої укладено договір страхування (надати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені терміни та виконувати інші умови договору.

Договори страхування укладають відповідно до правил страхування.

Договір страхування повинен містити:

· назву документа;

· назву та адресу страховика;

· прізвище, ім'я та по-батькові або назву страхувальника та його адресу;

· зазначення об'єкта страхування;

· розмір страхової суми;

· перелік страхових випадків;

· визначення розміру тарифу, розмір страхових внесків і терміни їхньої сплати;

· термін дії договору;

· порядок зміни і припинення дії договору;

· права та обов'язки сторін і відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору;

· інші умови за згодою сторін;

· підписи сторін.

У разі смерті страхувальника-громадянина, який уклав договір майнового страхування, права й обов'язки страхувальника переходять до осіб, які одержали це майно в спадщину. Страховик або будь-хто зі спадкоємців має право на переукладення договору страхування.

В інших випадках права й обов'язки страхувальника можуть перейти до іншого громадянина чи юридичної особи лише за згодою страховика, якщо інше не передбачено договором страхування.

У разі смерті страхувальника, який уклав договір особистого страхування на користь третіх осіб, його права й обов'язки можуть перейти як до цих осіб, так і до осіб, на яких відповідно до чинного законодавства покладено обов'язки щодо охорони прав і законних інтересів застрахованих.

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ:

Нормативно-правові акти:

1. Директива 2002/13 ЕС. Европейского парламента и Совета Европы от 5 марта 2002 г. О внесении изменений в Директиву Совета Европы 73/239/ЕЕС в отношении требований к марже платежеспособности, устанавливаемых к страховым организациям, специализирующимися на видах страховых иных, чем страхование жизни // Страховое право. – 2004. – № 4. – С. 66-74.

2. Закон України «Про страхування» № 85/96-ВР від 7 березня 1996 р. (зі змінами та доповненнями) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua

3. Монті А. Страхове законодавство в Європейському союзі // Страхова справа. – 2003. – №94 (12). – С. 34-43

4. Орланюк-Малицкая Л.А. Платежеспособность страховой организации. – М.: АНКИЛ, 2001. – 280 с.

Теоретичні джерела:

5. Заіка Ю.О. Українське цивільне право. Навч. посіб. — К. Істина, 2005. — 312 с. (с 113,114-115)

6. Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл./ В. В. Галюк, О. X. Юлдашев. - К.: МАУП, 2005. - 240 с - Бібліогр.: с 232-233.)

7. Науково-практичний коментар до Цивільного кодексу України за ред. Є.О. Харитонова 2007р. (ст.691 - ст.1308))

8. Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України під ред. Дзери, Кузнецова, Луць, том 2, 2008

9. Науково-практичний посібник / С.Я. Фурса, Є.І. Фурса, О.М. Клименко, С.Я. Рябовська, Л.О. Кармаза та ін. – К.: Видавець Фурса С.Я.: КНТ, 2007. - 1216 с. - (Серія "Ваш радник)

10. Харитонов Є.О., Старцев O.B. Цивільне право України:Підручник. — Вид. 2, перероб. і доп. — К.: Істина, 2007. — 816 с)(761,765)

Інформаційні ресурси

11. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://pravo-ks.com.ua/ua/info/forma-zapovitu-chastina-iii

12. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.reallook.com.ua/4896/pravove-regulyuvannya-sekretnogo-zapovitu/

13. Веб-сайт «Варто знати» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://i-law.kiev.ua/?tag=%D0%B7%D0%B0%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D1%96%D1%82

14. Газета онлайн «Адвокат-консалтинг» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://advocat-cons.info/index.php?newsid=1681

15. Заіка Ю. О. Спадкове право в Україні: Становлення і розвиток: [монографія] 2ге вид. / Заіка Ю. О. – К.: КНТ, 2007. – 288 с., с. 122

16. Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України Затв. наказом Мва юстиції України № 20/5 від 03.03.2004[Електронний ресурс]. – Режим доступу:http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0283-04

17. Консультационно-правовой портал«Юрисконсульт» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://legalexpert.in.ua/komkodeks/gk/79-gk/1611-1243.html

18. Офіційний веб-сайт головного управління юстицій у Тернопільській області. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.obljust.te.ua/?page=consult&consultid=2752&sub=

19. Офіційний веб-сайт головного управління юстицій у Тернопільській області.[Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.obljust.te.ua/?page=consult&consultid=2758&sub=

20. Офіційний веб-сайт головного управління юстицій у Тернопільській області[Електронний ресурс]. – Режим доступу:. http://www.obljust.te.ua/?page=consult&consultid=2755&sub=

21. ЮР.ГАЗЕТА №1 (136) 22 січня 2008 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.yur-gazeta.com/issue/136/

22. Юридичний портал [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.uristua.ru/social/s95/

23. Юридичний портал України. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.urzona.com/index.php?option=com_content&view=article&id=545:2011-01-20-11-38-36&catid=85:2011-01-20-11-32-57

24. Цивільний Кодекс України від 16.01.2003 року (в редакції від 22.09.2012 року) // Голос України від 12.03.2003. - № 45// ст. 1251, ч. 2 ст. 1235,1242

25. «Юридичний журнал» випуск #5/2005. Автор - Павлова Людмила – стаття «Виконавець заповіту: процедура призначення та його повноваження. Видача свідоцтва виконавцю заповіту» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.justinian.com.ua/article.php?id=1725

КУРСОВА РОБОТА

З навчальної дисципліни «Цивільне та сімейне право»

на тему:

«Договір страхування та його особливості в сучасних умовах»

Студентки IV курсу 43 ПВ групи

Галузь знань 03. 04 «Право»

Спеціальності 5.03040101 «Правознавство»

Дубик І.В

Керівник: Кучак О.

Оцінка: ________________

Члени Комісії ___________ _________________

___________ _________________

___________ __________________

^{(підпис) (прізвище та ініціали)}

 

 

м. Київ – 2012 рік

ЗМІСТ

ВСТУП …………………………………………………………….с.3-4

РОЗДІЛ І. Загально-правові засади страхування в Україні

1.1 Поняття, види та форми страхування………………………………….с.5-11

1.2 Поняття та учасники страхових відносин…………………..………..с. 12-14

1.3 Державний нагляд за страховою діяльністю та його особливості….с.15-19