Поняття, види та форми страхування.

"Страхування", на думку західних філологів, має латинське походження. Воснові його - слова "securus" і "sine сига", які означають "безтурботний". Отже, страхування відбиває ідею застереження, захисту та безпеки. У багатьох слов'янських мовах, утому числі й в українській, виникнення терміна "страхування" пов'язують зі словом "страх".

У фаховій літературі етимології слова "страхування" також приділено значну увагу. Проте єдиної думки з цього питання не існує.
Аналіз опублікованих визначень поняття "страхування" показує, що кожне з них уточнює або доповнює попередні, залишаючи без змін їх основу.

Офіційне тлумачення цього терміна в Україні наведено в Законі "Про страхування":

Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цихфондів.

У Законі зафіксовано головні елементи, що формують поняття страхування. Це, насамперед, мета страхування - захист майнових інтересів фізичних і юридичних осіб. Наголошується, що захист забезпечується на випадок конкретних подій, перелік яких зафіксовано в чинному законодавстві або страхових договорах.

Водночас ретельне вивчення поняття страхування і зіставлення різних його тлумачень, які містяться в наукових працях, показують, що офіційне визначення терміна дещо перевантажене правовими аспектами.
Страхування є,насамперед, системою економічних відносин між конкретними суб'єктами господарювання, де, з одного боку, діють страхувальники, а з іншого - страховики.

Законодавець також визначив, що страхування є окремим різновидом фінансової діяльності та має специфічні призначення, знати і вміти використовувати які необхідно з метою ефективного використання страхування в якості дієвого інструменту ринкової економіки.

Страхування забезпечує майновий захист особи від загрози можливих збитків (шкод) та надає цій особі економічної та соціально-психологічної впевненості у майбутньому через отримання додаткової фінансової гарантії у вигляді страховки. Внаслідок цього стабілізується соціально-економічний стан суспільства та забезпечуються додаткові гарантії для здійснення процесу безперервності соціально-економічного розвитку суспільства взагалі.

Щоб забезпечити ефективний територіальний перерозподіл страхових коштів на протязі певного часу між застрахованими суб'єктами, необхідне значне залучення учасників на великій території.

Виходячи з розкладки збитку в часі та враховуючи випадковий характер виникнення надзвичайних подій, відшкодування їх негативних наслідків за рахунок страхового фонду не обмежується одним господарським роком.

Характерною особливістю страхування є поверненість страхових платежів, що внесені у страховий фонд. За виключенням тієї частини страхових сум, що йде на забезпечення діяльності страхової організації, сукупність страхових платежів направляється для відшкодування ймовірного збитку.

Величина їх встановлюється на основі вірогідного збитку за розрахунковий період (5 чи 10 років) в межах певного регіону і повертається у формі відшкодування втрат протягом прийнятого в розрахунок часового періоду в тому ж таки територіальному масштабі.

Виходячи з аналізу специфіки перерозподільчих відносин, що властиві страхуванню, можна дати йому таке визначення.

Змістом страхування є система замкнутих перерозподільчих відносин між його учасниками, об'єктом яких є формування ними цільового страхового фонду за рахунок грошових внесків, і відшкодування з нього можливого надзвичайного та іншого збитку застрахованих, або для виплати грошових коштів громадянам у випадку втрати ними працездатності.

На протязі існування колишнього СРСР в ньому панувала загальнонародна (державна) власність, що не створювало особливої потреби в страхуванні, обмежуючи його колгоспно-кооперативним сектором, особистою власністю громадян, їх сімейними інтересами. В умовах становлення ринкових відносин в Україні, роздержавлення власності та її приватизація відкривають широке поле для проведення страхових операцій у сфері підприємницьких структур, економічних інтересів суб'єктів господарювання.

Звернемо увагу на функції страхування — ризикову, попереджувальну, збережну й контрольну.

Основну роль відіграє ризикова функція, тому що страховий ризик як вірогідність збитку безпосередньо пов'язаний з основним призначенням страхування — надавати грошове відшкодування потерпілим господарюючим суб'єктам або застрахованим громадянам.

Зміст попереджувальної функції полягає у фінансуванні за рахунок страхового фонду заходів по пом'якшенню страхового ризику. Якщо взяти страхування життя, то категорія страхування нагадує природу кредиту при нагромадженні по договорах страхування на дожиття вказаних в ньому страхових сум. Нагромадження коштів при застосуванні страхування на дожиття дозволяє реалізувати погребу громадян в страховому захисті досягнутого рівня життя.

Вияв контрольної функції полягає в цільовому формуванні й використанні коштів із страхового фонду.

Страхування проводиться спеціалізованими страховими організаціями, які можуть бути державними й недержавними. Послуги, що надаються ними, охоплюють різноманітні, як правило, неспівставні види страхового захисту. Разом з тим, все їх розмаїття можна розмежовувати при допомозі класифікації по об'єктах страхування та видах небезпек.
Відомо, що страхування здійснюється в двох формах:

Добровільне.

Обов’язкове.

Страхову діяльність у формі добровільного страхування, котра підлягає ліцензуванню на українському страховому ринку, можна класифікувати в залежності від об’єктів страхування таким чином:
1. Особисте страхування:
• страхування життя;
• страхування від нещасних випадків;
• медичне страхування (безперервне страхування здоров’я);
• страхування медичних витрат;
• страхування здоров’я на випадок хвороби.
2. Майнове страхування:
• страхування окремих видів транспорту (повітряного, наземного крім залізничного, водного, залізничного);
• страхування вантажів і багажу;
• страхування від вогневих ризиків і ризиків стихійних явищ;
• страхування фінансових ризиків;
• страхування кредитів (у тому числі відповідальності позичальника за непогашення кредиту);
• страхування інвестицій;
• страхування судових витрат;
• страхування виданих гарантій (порук) та прийнятих гарантій;
• страхування інших видів майна від інших ризиків.
3. Страхування відповідальності:
• страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту (включаючи відповідальність перевізника);
• страхування відповідальності власників водного транспорту (включаючи відповідальність перевізника);
• страхування відповідальності власників повітряного транспорту (включаючи відповідальність перевізника);
• страхування інших видів відповідальності перед третіми особами.
Крім того, в залежності від принципу розподілу відповідальності між страховиками (особливо, коли обсяг страхової відповідальності великий) застосовуються особливі засоби страхування:

Співстрахування – страхування одного об’єкту за одним договором страхування декількома страховиками одночасно, причому для кожного з них визначені його права й обов’язки перед страхувальником. Кожний страховик відповідає перед страхувальником тільки в частині, яка зазначена для нього договором співстрахування. Взаємної відповідальності страховиків перед страхувальником немає.

Перестраховування – страхування одним страховиком (який називається цедентом, або перестраховиком) ризику виконання усіх або частини його зобов’язань перед страхувальником в іншого страховика (який називається перестрахувальником) згідно з укладеним між цедентом і перестрахувальником договором перестрахування. Перший страховик – цедент відповідає перед страхувальником в обсязі укладеного між ним і страхувальником договору страхування, незалежно від наявності наступних перестрахувальників. Звичайно перестраховування – це роздрібнення значних ризиків для скорочення частки збитку страховика при можливому настанні страхового випадку. Операція перестраховування здійснюється між страховиками після укладання основного договору страхування між страхувальником і цедентом.

Об'єктами першої галузі є основні й оборотні активи. Страхування рівня життя громадян пов'язане з їх працездатністю, здоров'ям та життям. При страхуванні відповідальності в якості об'єктів виступають зобов'язання страхувальників виконувати договірні умови по поставках продукції, погашенню заборгованості кредиторам чи відшкодуванню матеріального або іншого збитку, якщо він був нанесений другим особам. При страхуванні відповідальності необхідне відшкодування, згідно законодавства, за винного виплачує страхова і організація.

До об'єктів страхування підприємницьких ризиків відносяться потенційно можливі різні втрати доходів страхувальника, наприклад, втрати від простоїш устаткування, ризик впровадження нової техніки і технології, втрачена вигода по нереалізованих або достроково припинених контрактах, тощо.

Інтереси двох сторін в страхуванні прямо пов'язані з величиною страхових тарифів, що лежать в основі страхових внесків, та відповідним обсягом страхового відшкодування.

У структурі майнового страхування виділяються там види (об'єкти): страхування будівель, споруд, сільськогосподарських тварин, домашнього майна, засобів транспорту, врожаю, тощо в господарствах різних форм власності.

Соціальне страхування включає такі конкретні види: страхування пенсій за віком, по інвалідності, з приводу втрати годувальника, страхування конкретних пільг серед тих чи інших груп населення.

По особистому страхуванню розрізняють такі конкретні види, як страхування від нещасних випадків, індивідуальне, за рахунок підприємств та організацій, змішане страхування життя, страхування на випадок втрати працездатності або смерті, страхування дітей, страхування додаткової пенсії.

У страхуванні відповідальності розмежовується страхування непогашення заборгованості, страхування цивільної відповідальності власників джерел підвищеної небезпеки, зокрема, транспортних засобів, страхування цивільної відповідальності на випадок нанесення збитку в процесі господарської діяльності та інші види.

В структурі страхування підприємницьких ризиків виділяються ті їх види, які прив'язані до наявності конкретного ризику в процесі виробництва продукції, виконання робіт чи надання послуг.

Страхуванню властиві обов'язкова й добровільна форми. Держава встановлює норми обов'язкового страхування, воно здійснюється на підставі законодавчих актів, де визначаються види, умови й порядок проведення обов'язкового страхування. При цьому страхувальник є вільним у виборі страховика, якщо інше не передбачене законодавством.

Добровільне страхування здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог Декрету "Про страхування".

Під обов'язковим страхуванням мається на увазі обов'язковість внесення відповідним колом страхувальників фіксованих страхових платежів, коли необхідність відшкодування матеріального збитку або надання грошової допомоги зачіпає інтереси не лише конкретного потерпілого, але й державні інтереси. Йдеться про те, що обов'язкова форма страхування стосується пріоритетних об'єктів страхового захисту. Тому соціальне страхування, страхування житлових будівель, окремих сільськогосподарських тварин у громадян, пасажирів та деякі інші види страхування в Україні є обов'язковими. В інших країнах обов'язкова форма розповсюджується на страхування Цивільної відповідальності власників транспортних засобів, воєнних ризиків та інші види страхування.