Страхування технічних ризиків

Страхування технічних ризиків можна розділити на два напрямки:

· страхування самої техніки, установок, технологічних ліній тощо на випадок їхнього виходу з ладу, порушення роботи, загибелі;

· страхування наслідків, викликаних впровадженням технічних і технологічних новинок.

Якщо перший напрямок покликаний захистити від прямих збитків і є класичним майновим видом страхування, то другий – захищає від непрямих збитків і схожий на страхування підприємницьких ризиків.

Страхування технічних ризиків має такі особливості:

· є важливою підтримкою науково-технічного прогресу;

· проводиться з обов’яз­ковим використанням франшизи;

· проводиться за системою пропорційного страхового забезпечення;

· для нього характерна велика вартість об’єк­тів страхування;

· страховики приймають на страхування такі ризики лише з перестрахуванням;

· надається тільки в добровільній формі.

У світовій практиці та Україні страхування технічних ризиків включає у себе наступні види:

· страхування будівельно-монтажних ризиків, включаючи стра­хування гарантійної експлуатації та страхування відповідальності перед третіми особами при будівельно-монтажних роботах;

· страхування машин від поломок;

· страхування електронної техніки;

· страхування інженерних споруд.

Страхування будівельного підприємства від усіх ризиків (страхування CAR) є одним з основних і найпоширеніших видів страхування техні­чних ризиків. Це страхування всіх видів будівельних об’єктів, у рам­ках якого надається страховий захист як від збитків, завданих буді­вельному об’єкту, спорудам на будівельному майданчику і/або буді­вельним машинам, так і від претензій третіх осіб внаслідок матеріаль­ного збитку або тілесного ушкодження, пов’язаного з будівництвом об’єкта.

Залежно від виду будівельного контракту (будівництво об’єктів "під ключ", поставка обладнання та контроль за будівництвом) чітко розрізняють відповідальність всіх заінтересованих у будівництві сторін (підрядника та замовника) і відповідно визначають, яка із сторін буде страхувальником. Страхувальниками можуть бути забудовники або будівельні підприємці, що здійснюють проект.

Будівельно-монтажне страхування охоплює досить широке коло ризиків, які можуть загрожувати роботам, що проводяться на будівельному майданчику. Обсяг відповідальності страховика складається як з традиційних ризиків, зокрема таких, як пожежа, вибух, аварія, стихійне лихо, крадіжка, відповідальність перед третіми особами тощо, так і недоліки або помилки, допущені страхувальником при виконанні робіт або всі, або за обмеженим переліком.

Міжнародною практикою страхування передбачено такі винятки:

· пошкодження внаслідок воєнних чи подібних до війни подій, су­спільних хвилювань, арешту майна будь-яким органом влади;

· пошкодження внаслідок страйків чи заколотів (іноді після ре­тельної перевірки обставин події страхове відшкодування може ви­плачуватися);

· пошкодження, спричинені впливом ядерної енергії;

· пошкодження, завдані з наміром чи в результаті грубої необачно­сті страхувальника або його представника;

· внутрішні пошкодження будівельних машин, тобто пошкоджен­ня, до яких призвели не зовнішні фактори;

· ліквідація недоліків виконання будівельних робіт (наприклад, використання дефектного чи непридатного матеріалу).

· претензії за неустойками та недоліками наданих послуг.

Страховий захист починається в момент по­чатку будівельних робіт або після вивантаження застрахованих пред­метів на будівельному майданчику і закінчується прийманням чи пус­ком в експлуатацію споруди.

Страховою сумою, на яку страхуються будівельні роботи, є договірна вартість будівництва, включаючи вартість наданих забудовником будівельних матеріалів та (або) виконаних ним робіт. Страхові тарифи встановлюються в кожному окремому випадку. При оцінюванні ризику будівельного об’єкта насамперед слід ураховувати такі чинники:

· характер будівельного майданчика та можливість наразитися на ризик (кліматичні та тектонічні умови, наприклад ступінь небезпеки настання землетрусу, повені, затоплення);

· конструктивні особливості об’єкта та будівельних матеріалів;

· методи будівництва;

· ризики, які впливають на виконання графіка робіт тощо.

Страхування мон­тажних ризиків (EAR) забезпечує страхувальникові необхідне і якомога повніше стра­хове покриття всіх ризиків, які виникають при монтажі машин та ме­ханізмів, а також при зведенні сталевих конструкцій. Воно замінило цілу низку договорів як майнового страхування, так і страхування відповідальності за помірну ціну.

Страхувальниками можуть бути сторони, для яких монтаж об’єкта пов’язаний з ризиком:

· виробник чи постачальник монтажного об’єкта, якщо монтажні роботи виконуються ним самим або під його відповідальність;

· фірми, яким доручено виконати монтаж;

· покупець монтажного об’єкта;

· кредитор.

Об’єктами страхування, як правило, є монтаж та проб­ний пуск усіх видів машин, механізмів та конструкцій.

Страхування всіх монтажних ризиків забезпечує досить повне страхове покриття. Усі збитки, що спричинюються заст­рахованим предметам протягом дії договору страхування внаслідок аварії (несподіваної події), підлягають відшкодуванню, якщо вони не пов’язані із зазначеними в полісі винятками. До страхових ри­зиків належать:

· пожежа, вибух, удар блискавки, падіння літальних апаратів, зби­тки, до яких призвела дія води або інших засобів, що використовува­лася для пожежогасіння;

· паводок, повінь, затоплення, дощ, сніг, лавина, підводний або звичайний землетрус, бурі всіх видів, опускання ґрунту, зсув, обвал;

· злом, крадіжка;

· помилки, халатність, необачність, необережність, злий намір під час монтажу;

· коротке замикання, надмірна напруга, електричні дуги, підвищений і знижений тиск, пошкодження внаслідок дії відцен­трової сили;

· інші аварійні події.

Застосовуються типові передбачені міжнародною страховою практикою винятки, притаманні майновому страхуванню.

Страховою сумою є вартість установок згідно з договором про постачання, включаючи витрати з перевезення, митний збір, інші збори та витрати з монтажу. При страхуванні монтажних ризиків застосовується пропорційна система.

У страхуванні всіх монтажних ризиків викорис­товуються лише посібники з тарифікації, адже немає змоги встановити тверді ставки премій за всіма видами монтажних робіт та ризиків. Тому премію з кожного конкретного ризику обчислюють окремо з урахуванням особливих умов відповідного випадку.

Термін дії договору страхування всіх монтажних ризи­ків визначається так само, як і у попередньому виді страхування.

Значне місце серед послуг страхування технічних ризиків зай­має страхування машин від поломок. Важливим моментом при страхуванні машин від поломок є те, що договір страхування укладається на підставі складеного страхувальником переліку об’єктів, які підлягають страхуванню, із зазначенням технічних даних і страхової суми щодо кожного об’єкта. Страхова сума визначається в межах страхової оцінки, яка відповідає вартості майна на момент укладення договору страхування.

Страхувальниками за цим видом страхування є ті, хто їх експлуатує. Об’єктами страхування можуть бути всі машини, апарати, механічне обладнання й установки за винятком лише деяких предметів, тер­мін служби яких порівняно з терміном служби всього об’єкта невели­кий.

За своєю природою цей вид призначений для захисту від технічних аварій. Основними страховими випадками у страхуванні машин вважаються:

· помилки в конструкції та розрахунках, під час виготовлення і монта­жу,

· дефекти лиття та матеріалу;

· помилки в обслуговуванні, недбалість, необережність, злий намір;

· коротке замикання та інші електричні ризики;

· фізичний вибух;

· буря, мороз, лід.

Головними винятками у страхуванні машин є типові для майнового страхування події масового впливу, а також стихійні лиха те передбачені іншими договорами страхування відносно тих же об’єктів.

Страховою сумою є вартість машин, які підляга­ють страхуванню. Ставки премій у страхуванні машин визначають­ся окремо за кожним типом машин.

Страхове відшкодування розраховується як відновлювальна вартість машин у межах страхової суми чи ліміту відповідальності за кожним об’єктом. Порядок визначення суми збитку та страхового відшкодування практично повністю відповідає умовам будівельно-мон­тажних ризиків.

Страхування електронних пристроїв призначене для страхового захисту складних та дорогих електронних машин, пристроїв та систем.

Страхувальниками є юридичні особи – власники або наймачі електронних систем.

Об’єктами страхування можуть бути всі електронні системи:

· ЕОМ для обробки даних;

· електронні та ядерні медичні апарати (рентгенівські апарати, випромінювачі, ве­ликогабаритні стерилізатори, медичні апарати тощо);

· пристрої передавання інформації;

· інші електронні пристрої;

· носії даних.

Страховими випадками є наслідки поді, які торкаються реальної вартості застрахова­ного майна, через що постає потреба його ремонту чи заміни. Як правило, це:

· пожежа, вибух, удар блискавки, падіння літальних апаратів;

· скупчення диму, сажі, газів;

· дія води, вологи (якщо вона не спричинена атмосферними опа­дами чи не зумовлена умовами виробництва);

· коротке замикання та інші аварійні ситуації, пов’язані з дією електроенергії;

· помилки в конструкціях та розрахунках, помилки виробника, по­милки при виготовленні та монтажу, дефекти лиття й матеріалу;

· помилки в обслуговуванні, недбалість, необережність;

· злий намір та зазіхання третіх осіб;

· град, мороз, буря;

· опускання ґрунту, зсув, обвал, лавини;

· додаткові ризики: землетрус, виверження вулкану, тайфун, ураган, циклон; страйк і хвилювання; ризики при транспортуванні; кра­діжку; додаткові витрати тощо за додаткову оплату.

Головними винятками у страхуванні машин є типові для майнового страхування події масового впливу, а також витрати на виконання робіт з технічного обслуговування та суто зовнішні недоліки.

Страховою сумою є вартість електронних прист­роїв, які підлягають страхуванню. Страхове відшкодування – це вар­тість відновлення пристроїв у межах страхової суми чи ліміту відпові­дальності за кожним об’єктом.

При встановленні розміру премій користуються нормативами, якими враховуються звичайні (не підвищені) ризики. Спеціальні пристрої або пристрої, які вперше з’являються на ринку, тарифікують з урахуванням підвищеного ризику.

Страхування майна громадян

Відповідно до Закону України "Про страхування" послуги щодо страхування майна громадян надаються в добровільній формі відповідно до правил страхування, розроблених страховиками. Правила страхування можуть істотно відрізнятися у різних страховиків, але є і спільні риси:

· договори страхування майна громадян мають корот­костроковий характер;

· сплата страхових платежів може відбуватися самими різними способами;

· під час дії договору страхування страхувальник може укласти додатковий договір;

· для певних категорій страхувальників можуть надаватися пільги.

Серед популярних видів в Україні вирізняють:

· страхування будівель;

· страхування тварин;

· страхування особистого майна громадян.

Будівлі належать до пріоритетного майна громадян, їх ушкодження завдає власникові ве­ликих збитків. Тому вони беруться під страховий захист ще з 17 століття. Страхувальниками за цим видом страхування є власники будівель або повноліт­ні члени їхніх родин, а також особи, які тимчасово користуються або розпоряджаються будівлями на законних підставах.

До об’єктів, що можуть отримати страховий захист, належать будь-які споруди: житлові та садові будинки, господарські та зовнішні буді­влі, зведені на постійному місці. Одночасно з будівля­ми приймається на страхування додаткове обладнання до них (газо­провід, водяні, газові лічильники, грати на вікнах тощо). Страхувальник має право застрахувати також будівлі, які ще не зведено повністю або не обладнано остаточно. Не приймаються на страхування будівлі, що підлягають знесенню, аварійні, а також ті, що розташовані в зоні, якій за­грожують обвали, зсуви, повені або інші стихійні лиха, якщо про це оголошено в установленому порядку. Страхування будівель не охоплює рухомого майна, що знаходиться всередині будівлі.

Страхові ризики, які покриваються цим страхуванням, включають наслідки:

· стихійного лиха (буря, ура­ган, блискавка, злива, град, обвал, зсув, сель, вихід підґрунтових вод, осідання ґрунту, повінь, землетрус);

· нещасного випадку (пожежа, ви­бух, аварія опалювальної системи, водопровідної або каналізаційної мережі, проникнення води із сусіднього приміщення, викид газу);

· неп­равомірних дій третіх осіб.

Страхування будівель не передбачає відшкодування збитків, що виникли через природні процеси використання та зношування будівель та подій масового впливу.

Страхова сума визначається окремо для кожної будівлі, що приймається на страхування але не більше страхової оцінки. На практиці застосовують такі варіанти визначення страхової оцінки будівель:

· як дійсна вартість буді­вель на день укладення або поновлення договору;

· визначення страхової оцінки із застосу­ванням відповідних ринкових цін, що склалися на будівлі в даному ре­гіоні (тобто первісної вартості).

Розмір заподіяного страхувальникові збитку та страхового відшко­дування визначається на підставі страхового акта певної форми, який складається на кожний страховий випадок, внаслідок якого було знищено або пошкоджено будівлі, та на кожний об’єкт. Страховий акт засвідчують страхувальник або повнолітній член його родини, двоє свідків та винна особа (якщо така є). У страховому акті за ре­зультатами ретельного огляду пошкодженої (знищеної) будівлі подається характеристика випадку, зазначаються характеристики будівлі, наводяться відомо­сті про знищення або пошкодження будівель, перелічуються ро­боти з рятування будівель, констатується наявність залишків знищеної або пошкодженої будівлі, придатних для подальшого використання. Зазначені дані є базою для розрахунку суми збитку.

При оцінюванні ступеня знищення або пошкодження будівлі розріз­няють:

· тотальний збиток – знищення будівлі, коли вартість відновлюваних робіт з урахуванням вартості залишків та ви­трат, понесених страхувальником з метою запобігання збиткам або їх зменшення, перевищує дійсну вартість будівлі;

· частковий збиток – пошкодження будівлі, в результаті якого її можливо відновити.

Розмір тотального збитку визначається:

· якщо немає залишків будівельних матеріа­лів, придатних для будівництва, – як сума вартості (оцінки) будівлі з урахуванням суми зносу та витрат з рятування будівлі;

· якщо будівлю знищено, але є залишки будівельних матеріалів, придатних для будівництва, – як різниця між сумою вартості будівлі (з урахуванням суми зносу) та витрат з її рятування і сумою вартості залишків матеріалів (із сумою зносу) з урахуванням їх знецінення внас­лідок страхового випадку.

Основою для ви­значення збитку при частковому збитку є вартість відновлення (ремонту) будівлі з урахуванням суми зносу та вартості залишків від пошкоджених (знищених) конст­руктивних елементів.

У разі виплати страхового відшкоду­вання в розмірі страхової суми дія договору припиняється, а якщо відшкодування менше за страхову суму – дія договору продовжується у розмірі різниці між страховою сумою та сумою виплаченого страхового відшкодування. Передбачається можливість дострокового розірвання договору страхування з ініціативи страхувальника. Якщо за пе­ріод страхування не було страхового випадку, страхувальникові по­вертається пропорційна частка сплаченого платежу.

Страхування тварин забезпе­чує страховий захист власникам тварин на випадок їх загибелі. Договори добровільного страхування тварин укладаються з фізич­ними особами, які є власниками тварин.

Характерні вимоги до укладання договорів за цим видом наступні:

· визначається об’єкт страхування – здорові тва­рини віком:

· велика рогата худоба, коні – від одного місяця;

· свині – від шести місяців;

· мули та невелика рогата худоба: вівці, кози, віслюки – від одного року;

· хутрові звірі: нутрії, кролі – з 45-денного віку;

· собаки – від 6 місяців до 10– 12 років тощо.

· обов’язкова реєстрація об’єктів страхування у відповідних державних або суспільних органах;

· страхуються всі наявні у господарстві тва­рини даного виду;

· страховий захист тварин обмежується територією за адресою, зазначеною у страховому свідоцтві;

· для всіх тварин одного виду та вікової групи страхова сума буде однаковою;

· суворе дотримування страхувальниками установлених у даній місцевості рекомендацій щодо утримання тварин.

Ризики, пов’язані зі страхуванням тварин, можна поділити на групи:

· страхування на випадок загибелі або падежу тварин від хвороб, стихійного лиха (повінь, обвал, блискавка, буря, ураган, град, зем­летрус) чи нещасних випадків (дії електричного струму, замерзання, за­душення, отруєння травами, укусу змій або отруйних комах, утоплення, попадання під засіб транспорту, попадання в ущелину та інші травматичні пошкодження);

· страхування на випадок вимушеного забою тварини, якщо вона травмована через нещасний випадок або на вимогу державного санітарного органу;

· страхування на випадок лікування тварини від хвороби чи трав­ми, одержаної внаслідок нещасного випадку;

· страхування на випадок викрадення або навмисних протиправних дій третіх осіб.

У страховій практиці існують різні варіанти обсягу відповідально­сті, але вони різняться між собою кількістю ризиків, щодо яких укла­дається договір.

Для установлення факту та причини загибелі тварини страховик користується висновками компетентних органів: висновком спеціалістів ветеринарної служби, довідкою органів гідрометеорологі­чної служби, пожежного нагляду, міліції. Страхове забезпечення базується на сис­темі першого ризику.

Сума збитку визначається множенням кількості постраждалих (загиблих) тварин та суми втрат на одну тварину:

· у разі загибелі або викрадення тварини – у розмірі ринкової вар­тості тварини (страхова оцінка), що склалася в даному регіоні;

· при вимушеному забої:

· великої рогатої худоби, коней, свиней, овець, кіз – у розмірі різниці між ринковою вартістю тварини та вартістю придатно­го до вживання в їжу м’яса;

· хутрових звірів – у розмірі різниці між ринковою вартістю та вартістю шкурки і придатного до вживання в їжу м’яса.;

· у разі лікування тварини від хвороби або травми – у розмірі вартості лікування, що зазначена в довідці спеціаліста ветеринарної служби.

Страхувальниками особистого майна можуть бути фізичні особи – його власники.

Страхуванням охоплюється різне майно, що належить страхувальникові і членам його домогосподарства:

· меблі;

· радіо-, відео- і телеапаратура, електроприлади;

· килимові вироби;

· одяг, білизна, взуття;

· вироби з дорогоцінних металів;

· предме­ти домашнього господарства та вжитку;

· господарський та спортивний інвентар;

· книги, предмети образотворчого мистецтва;

· будівельні матеріали;

· корми, сільськогосподарські культури;

· паливо;

· елементи оздоблення та обладнання приміщень;

Страхування не поширюється на документи, цінні папери, грошові знаки, ру­кописи, фотознімки, кімнатні рослини, запасні частини, деталі, при­ладдя до транспортних засобів та інше майно, страхування якого про­вадиться за іншими правилами або використовуються з комерційною чи професій­ною метою, не належать страхувальникові або членам його сім’ї, перебуває в аварій­них або дуже старих будівлях чи в зоні небезпеки.

Предмети вважаються застрахованими за місцем проживання страхувальника, а також під час переїзду до нового постійного місця проживання.

Особисте майно громадян страхується найчастіше на випадок знищення або ушкодження в результаті:

· стихійних лих – повені, бурі, урагану, зливи, граду, обвалу, зсуву, ви­ходу підґрунтових вод, осідання ґрунту, паводку, незвичних для даної мі­сцевості дощів та снігопадів, селю, блискавки, землетрусу;

· пожежі, вибуху;

· наїзду транспортних засобів;

· падіння дерев і літальних апаратів;

· раптового руйнування основних конструкцій будов, у яких перебуває майно, аварій системи опалення, водопостачання й каналізації;

· навмисних протиправних дій третіх осіб, а також викрадення майна й знищення (ушкодження) його, пов’язаного з викраденням, або спробою викрадення.

При страхуванні особистого майна застосовуються звичайні виключення і застереження щодо страхових ризиків, які вживаються у майновому страхуванні.

Страхова сума кожного застрахованого предмета домашнього майна має відповідати страховій оцінці – дійсній або первісній вартості майна з урахуванням витрат, пов’язаних з його рятуванням або приве­денням у порядок.

Порядок сплати страхових платежів і строки дії договору здебіль­шого відповідають умовам, які передбачені в разі страхування будівель.

У страховій практиці передбачається надання страхувальни­кам пільг за беззбит­кове страхування, комплексність страхування та за безпеку житла (застосування засобів сигналізації, охорони тощо).

У разі настання страхового випадку розмір збитку визначається окремо за кожним предметом особистого майна та кожним ризиком знищення або пошкодження. Збиток визначається наступними способами у разі:

· знищення майна – у розмірі дійсної (первісної) вартості застрахованого майна з урахуванням залишків (якщо такі є);

· викрадення майна – у розмірі дійсної (первісної) вартості застрахованого майна;

· пошкодження майна – втрачена вартість, що визначається як різниця між дійсною вартістю та вартістю з урахуванням знецінен­ня;

· знищення або пошкодження елементів оздоблення чи об­ладнання приміщень – вартість ремонту (відновлення) за розцінками, що діють на день страхового випадку і застосовуються будівельними організаціями з надання по­слуг населенню.

При виплаті страхового відшкодування враховуються:

· сума, отримана від органів внутрішніх справ при викраденні (знищенні, пошкодженні) майна, узятого під охорону органами внутрішніх справ;

· навмисне внесення страхувальником до переліку знище­ного (пошкодженого, викраденого) майна предметів, які фактично не були знищені (пошкоджені або викрадені), дає підставу страховикові зменшити розмір страхового відшкодування або взагалі відмовити у виплаті відшкодування;

· сума, відшкодована особою, яка відповідальна за завданий збиток.