Юридична класифікація страхування.

Класифікація за юридичними ознаками передбачає застосування вимог міжнародного та національного законодавства, яке визначає види та форми страхування. Так, згідно з директивами ЄС, з 1 січня 1978 року країни-члени цієї організації використовують наступну класифікацію з 7 класів страхування життя і пенсій:

· страхування життя і ренти (ануїтетів) (lіfe and annuіty);

· страхування до шлюбу і народження дитини (marrіage and bіrth);

· зв’язане довгострокове страхування життя (lіnk long term);

· безперервне страхування здоров’я (permanent health);

· тонтіни (tontіnes);

· страхування виплати капіталу (capіtal redemptіon);

· страхування пенсій (pensіon fund management);

і 18 класів загального страхування:

· страхування від нещасних випадків (accіdent);

· страхування на випадок хвороби (sіckness);

· страхування наземних транспортних засобів (land vehіcles);

· страхування залізничного транспорту (raіlway rollіng stock);

· страхування авіаційної техніки (aіrcraft);

· страхування суден (shіps);

· страхування вантажів (goods іn transіt);

· страхування від пожеж і стихійного лиха (fіre and natural forces);

· страхування власності інше, ніж передбачене класами 3-8 (other damage to property);

· страхування відповідальності власників моторизованих транспортних засобів (motor vehіcles lіabіlіty);

· страхування відповідальності власників авіаційної техніки (aіrcraft lіabіlіty);

· страхування відповідальності власників суден (lіabіlіty for shіps);

· страхування загальної відповідальності (general lіabіlіty);

· страхування кредитів (credіt);

· страхування поручительств (застави) (suretyshіp);

· страхування фінансових втрат (mіscellaneous fіnancіal loss);

· страхування судових витрат (legal expenses);

· страхування фінансової допомоги (assіstance).

Якщо зміст більшості класів зрозумілий із назви, то тонтіни викликає ускладнення. Це угоди, у яких група осіб зв’язана між собою таким чином, що зроблений однією особою внесок розподіляється між тими особами, які до дня смерті цієї особи залишаться живі. Відмінність тонтіни від страхування життя полягає у тому, що при страхуванні життя нащадки тих осіб, які вмерли раніше закінчення дії договору страхування, отримують повну страхову суму, яка більша, ніж нагромаджена за рахунок сплачених премій, і ця недостача відшкодовується живими страхувальниками; при тонтіні взаємовідносини учасників є прямо протилежними. Найбільш відома форма тонтіни, при якій замість одноразово внесеного учасником капіталу йому щорічно довічно виплачується певна сума. Ця сума розподіляється між окремими живими учасниками пропорційно їхнім первісним внескам; зі смертю кожного учасника частка інших виростає; первісно внесені учасниками угоди капітали помалу зникають. Інший вид тонтіни передбачає можливість отримання щорічної суми спадкоємцями померлих; учасники одержують лише відсотки із внесених капіталів. Причому первісний капітал в тонтіні може бути внесений як одноразово, так і у вигляді щорічних премій, величина яких обчислюється за допомогою теорії ймовірностей. Іноді тонтіни поєднуються з лотереями, але в цей час таке поєднання в більшості держав формально заборонено.

Страхова діяльність в багатьох країнах, в тому числі з 1996 р. в Україні, ліцензується саме за цією або подібною класифікацією. Перелік видів страхування, які можуть здійснюватися в Україні, визначено в ст.6 (добровільні):

· страхування життя;

· страхування від нещасних випадків;

· медичне страхування (безперервне страхування здоров’я);

· страхування здоров’я на випадок хвороби;

· страхування залізничного транспорту;

· страхування наземного транспорту (крім залізничного);

· страхування повітряного транспорту;

· страхування водного транспорту (морського внутрішнього та інших видів водного транспорту);

· страхування вантажів та багажу (вантажобагажу);

· страхування від вогневих ризиків та ризиків стихійних явищ;

· страхування майна (іншого, ніж; передбачено пунктами 5-9);

· страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту (включаючи відповідальність перевізника);

· страхування відповідальності власників повітряного транспорту (включаючи відповідальність перевізника);

· страхування відповідальності власників водного транспорту (включаючи відповідальність перевізника);

· страхування відповідальності перед третіми особами (іншої, ніж передбачена пунктами 12-14);

· страхування кредитів (у тому числі відповідальності позичальника за непогашення кредиту);

· страхування інвестицій;

· страхування фінансових ризиків;

· страхування судових витрат;

· страхування виданих гарантій (порук) та прийнятих гарантій;

· страхування медичних витрат;

· інші види добровільного страхування;

та 7 (обов’язкові) Закону України "Про страхування"медичне страхування:

· особисте страхування медичних і фармацевтичних працівників (крім тих, які працюють в установах і організаціях, що фінансуються з Державного бюджету України) на випадок інфікування вірусом імунодефіциту людини при виконанні ними службових обов’язків;

· особисте страхування працівників відомчої (крім тих, які працюють в установах і організаціях, що фінансуються з Держбюджету України) та сільської пожежної охорони і членів добровільних пожежних дружин (команд);

· страхування спортсменів вищих категорій;

· страхування життя і здоров’я спеціалістів ветеринарної медицини;

· особисте страхування від нещасних випадків на транспорті;

· авіаційне страхування цивільної авіації;

· страхування відповідальності морського перевізника та виконавця робіт, пов’язаних із обслуговуванням морського транспорту, щодо відшкодування збитків, завданих пасажирам, багажу, пошті, вантажу, іншим користувачам морського транспорту та третім особам;

· страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів;

· страхування засобів водного транспорту;

· страхування цивільної відповідальності оператора ядерної установки за ядерну шкоду, яка може бути заподіяна внаслідок ядерного інциденту;

· страхування працівників (крім тих, які працюють в установах і організаціях, що фінансуються з Державного бюджету України), які беруть участь у наданні психіатричної допомоги, в тому числі здійснюють догляд за особами, які страждають на психічні розлади;

· страхування цивільної відповідальності суб’єктів господарювання за шкоду, яку може бути заподіяно пожежами та аваріями на об’єктах підвищеної небезпеки, включаючи пожежовибухонебезпечні об’єкти та об’єкти, господарська діяльність на яких може призвести до аварій екологічного та санітарно-епідеміологічного характеру;

· страхування цивільної відповідальності інвестора, в тому числі за шкоду, заподіяну довкіллю, здоров’ю людей, за угодою про розподіл продукції, якщо інше не передбачено такою угодою;

· страхування майнових ризиків за угодою про розподіл продукції у випадках, передбачених Законом України "Про угоди про розподіл продукції";

· страхування фінансової відповідальності, життя і здоров’я тимчасового адміністратора, ліквідатора фінансової установи та працівників Міністерства фінансів України, які визначені ним для вирішення питань щодо участі держави у капіталізації банку;

· страхування майнових ризиків при промисловій розробці родовищ нафти і газу у випадках, передбачених Законом України "Про нафту і газ";

· страхування медичних та інших працівників державних і комунальних закладів охорони здоров’я та державних наукових установ (крім тих, які працюють в установах і організаціях, що фінансуються з Державного бюджету України) на випадок захворювання на інфекційні хвороби, пов’язаного з виконанням ними професійних обов’язків в умовах підвищеного ризику зараження збудниками інфекційних хвороб;

· страхування відповідальності експортера та особи, яка відповідає за утилізацію (видалення) небезпечних відходів, щодо відшкодування шкоди, яку може бути заподіяно здоров’ю людини, власності та навколишньому природному середовищу під час транскордонного перевезення та утилізації (видалення) небезпечних відходів;

· страхування об’єктів космічної діяльності (наземна інфраструктура), перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України за поданням Національного космічного агентства України;

· страхування цивільної відповідальності суб’єктів космічної діяльності;

· страхування об’єктів космічної діяльності (космічна інфраструктура), які є власністю України, щодо ризиків, пов’язаних з підготовкою до запуску космічної техніки на космодромі, запуском та експлуатацією її у космічному просторі;

· страхування відповідальності щодо ризиків, пов’язаних з підготовкою до запуску космічної техніки на космодромі, запуском та експлуатацією її у космічному просторі;

· страхування відповідальності суб’єктів перевезення небезпечних вантажів на випадок настання негативних наслідків при перевезенні небезпечних вантажів;

· страхування професійної відповідальності осіб, діяльність яких може заподіяти шкоду третім особам, за переліком, встановленим Кабінетом Міністрів України;

· страхування відповідальності власників собак (за переліком порід, визначених Кабінетом Міністрів України) щодо шкоди, яка може бути заподіяна третім особам;

· страхування цивільної відповідальності громадян України, що мають у власності чи іншому законному володінні зброю, за шкоду, яка може бути заподіяна третій особі або її майну внаслідок володіння, зберігання чи використання цієї зброї;

· страхування тварин на випадок загибелі, знищення, вимушеного забою, від хвороб, стихійних лих та нещасних випадків у випадках та згідно з переліком тварин, встановленими Кабінетом Міністрів України;

· страхування відповідальності суб’єктів туристичної діяльності за шкоду, заподіяну життю чи здоров’ю туриста або його майну;

· страхування відповідальності морського судновласника;

· страхування ліній електропередач та перетворюючого обладнання передавачів електроенергії від пошкодження внаслідок впливу стихійних лих або техногенних катастроф та від протиправних дій третіх осіб;

· страхування відповідальності виробників (постачальників) продукції тваринного походження, ветеринарних препаратів, субстанцій за шкоду, заподіяну третім особам;

· страхування предмета іпотеки від ризиків випадкового знищення, випадкового пошкодження або псування;

· страхування будівельно-монтажних робіт забудовником відповідно;

· страхування майнових ризиків за договором про участь у фонді фінансування будівництва;

· страхування майна, переданого у концесію;

· страхування цивільної відповідальності суб’єктів господарювання за шкоду, яку може бути заподіяно довкіллю або здоров’ю людей під час зберігання та застосування пестицидів і агрохімікатів;

· страхування цивільної відповідальності суб’єкта господарювання за шкоду, яку може бути заподіяно третім особам унаслідок проведення вибухових робіт;

· страхування майнових ризиків користувача надр під час дослідно-промислового і промислового видобування та використання газу (метану) вугільних родовищ.

Іноді застосовується класифікація за юридичним статусом страховика, переважно з метою забезпечення державного контролю та регулювання страхової діяльності, аналізу розвитку страхового ринку. За цією ознакою прийнято виділяти:

· комерційне страхування (в тому числі співстрахування), яке в Україні, згідно з чинним законодавством, здійснюють страхові компанії, створені у формі акціонерних товариств відкритого і закритого типу, повних, командитних товариств, товариств з додатковою відповідальністю; в інших країнах комерційне страхування здійснюють також приватні страхові компанії;

· взаємне, яке здійснюють товариства взаємного страхування, що належать самим страхувальникам; їх капітал формується за рахунок страхових премій; кожен страхувальник стає пайовиком страховика;

· державне, яке здійснюють спеціалізовані державні страхові організації.

За формою страхування розрізняють:

· обов’язкове, здійснюване на основі вимог законодавства з установленими видами й умовами страхування. Ця форма означає обов’язковість внесення певним колом страхувальників та застрахованих осіб страхових платежів. Держава встановлює обов’язкову форму страхування, коли страховий захист тих або інших об’єктів пов’язаний з інтересами не тільки окремих страхувальників, але й усього суспільства. Держава також визначає перелік об’єктів та ризиків, що підлягають обов’язковому страхуванню, обсяг відповідальності страховика, рівень або норми страхового забезпечення, порядок розрахунку тарифу або тарифні індикатори, періодичність внесення страхових платежів, основні права й обов’язки страховика й страхувальника;

· добровільне страхування діє в силу закону на добровільних засадах на умовах та для об’єктів, які регулюються правилами страхування, розробленими страховиком, та угодою між ним та страхувальником. Добровільність участі у страхуванні характерна переважно для страхувальника, страховик же не має права відмовитися від страхування об’єкта, що відповідає вимогам законодавства та правил страхування, якщо страхувальник виявив бажання страхуватися, але має право не приймати на себе небажані ризики. Добровільне страхування також завжди обмежене по строках.

Отже, розглянувши класифікацію страхування, визначимо її як систему поділу страхування за історичними, економічними або юридичними ознаками на сфери діяльності, галузі, підгалузі, види, класи, групи залежно від цілей використання результатів класифікації.

 

Контрольні питання:

1. Якими законодавчими та нормативними актами встановлена класифікація страхування в Україні?

2. Назвіть основні ознаки класифікації страхування.

3. Назвіть види добровільного особистого страхування.

4. Назвіть види добровільного майнового страхування.

5. Назвіть види обов’язкового майнового страхування.

6. Назвіть види обов’язкового особистого страхування.

7. Назвіть види обов’язкового страхування відповідальності.

8. Назвіть види добровільного страхування відповідальності.

 

Питання для семінару " Принципи здійснення та класифікація страхування".

1. Основні принципи страхування.

2. Фактори класифікації страхування.

3. Міжнародна класифікація страхування.

4. Види страхування в Україні.

 

ТЕМА 3.
СТРАХОВІ РИЗИКИ ТА ЇХ ОЦІНЮВАННЯ.

Поняття та види ризиків.

Поняття ризику взагалі пов’язується з усвідомленням небезпеки, загрози, ненадійності, невизначеності, непевності, випадковості, що можуть привести до шкоди або збитку. В економічній літературі найпоширенішим є твердження, згідно з яким ризик за своєю природою є невизначеністю. Стан невизначеності виникає, якщо наперед не можна однозначно визначити зв’язку між елементами та наслідками будь-якого процесу. Невизначеність породжується непередбачуваністю кінцевого результату, який може збігатися або не збігатися з очікуваним. Така невизначеність зумовлюється як суб’єктивним сприйняттям явищ, так і об’єктивними чинниками. Поняття невизначеності служить для теоретичного обґрунтування та розуміння ризику, але не має практичного застосування у страхуванні. Ризик же має практичне застосування, тому потрібно перейти від суб’єктивної непевності та випадковості до об’єктивного врахування ризику завдяки її оцінці математичними методами. Тому страхуванням забезпечується захист лише від тих подій, імовірність яких можна точно оцінити.

Ця ймовірність має враховує такі характеристики, як частота настання події та розподіл можливого розміру збитку як абсолютної величини від’ємного відхилення фактичного результату від очікуваного щодо місця та часу. Негативними наслідками події можуть бути не лише прямі збитки, а й непрямі втрати, наприклад, не отримана (втрачена) очікувана користь. Звідси випливає, що показник ризику страхуванні – це перш за все математичне очікування негативного результату внаслідок непевної (випадкової) події, що стосується майнового інтересу членів суспільства.

У страховій теорії та практиці поняттям ризику часто охоплюється не лише ймовірність появи та розмір наслідків непевних (випадкових) подій, а й самі такі події та об’єкти, на які вони чинять негативний вплив (носії ризику). Така невизначеність характерна як для України, так і для світової страхової практики, через що виникають суперечності між теоретиками, які вживають поняття ризику в розумінні кількісної міри непевності, та практиками, серед яких переважає предметне визначення ризику.

Класифікація ризиків призначена для їх системного аналізу та прийняття оптимальних управлінських рішень. Ризики класифікують за критеріями:

· походженням, що характеризується випадковою подією як причиною виникнення ризику;

· об’єктом – носієм ризику;

· імовірністю настання випадкової події щодо місця, часу та наслідків;

· наслідками ризику.

За походженням ризики поділяються на:

· природні. Причини природних ризиків (перш за все, це стихійні явища) не залежать від діяльності людини. Їх структура та кількість має досить статичний характер. Виникають вони через дощі, повені, землетруси, вітер великої сили, посухи, виверження вулканів, лавини та інші природні події руйнівної сили;

· антропогенні. Причини антропогенних ризиків виникають внаслідок діяльності людини. Їм притаманна динамічність, зумовлена економічними, технологічними та організаційними проявами розвитку суспільства;

· змішані, де змішані природні та антропогенні причини (наприклад, аварія ядерного реактору).

Ризики за об’єктами поділяються на:

· майнові – стосуються майнових об’єктів та майнових інтересів відповідних власників. Ці ризики досить прості для опису та оцінки.

· особисті – стосуються конкретних осіб. Особа як об’єкт ризику є одночасно фізичним, фізіологічним та соціальним тілом і здатна генерувати ширшу гаму ризиків.

Особисті ризики поділяються на:

· фінансові – наслідки яких можна виразити у грошовій формі (збиток від стихійного лиха, техногенної аварії тощо);

· нефінансові – наслідки яких оцінюються за загальнолюдськими критеріями (початок кар’єри, одруження, народження тощо).

Поділ ризиків за розміром наслідків має важливе практичне значення, допомагає розробляти й застосовувати єдину методологію обслуговування різних за наслідками ризиків. За кількісним критерієм ризики залежно від імовірності настання більших чи менших матеріальних втрат розрізняють на:

· катастрофічні. Особливістю катастрофічних ризиків є не лише масштабність наслідків, а й неможливість їх передбачення й розрахунку. Поняття катастрофи в основному пов’язується з природними причинами, але дедалі більше це стають різні види людської діяльності або поєднання численних негативних наслідків однієї події, збіг у часі та просторі багатьох окремих незначних подій. Катастрофічні ризики можуть загрожувати нормальному існуванню усього суспільства;

· великі – це можливість події, котра завдає збитки, які значно перевищують середній рівень збитків від порівнянних (однакових за походженням) ризиків. Порівняно з катастрофічними вони менш відчутні за наслідками та легше передбачаються;

· середні;

· малі;

· незначні найчастіше немає сенсу страхувати для страхувальника, адже розміри сплачених страхових премій порівняні із розміром потенційного відшкодування.

В основному зв’язок між наслідками ризику та ймовірністю їх настання обернений – менші за наслідками ризики мають суттєво вищу імовірність і навпаки. Поняття ймовірності та важкості наслідків можуть бути пов’язані двома типами співвідношення (рис.3.1):

· перший відноситься до великої кількості ситуацій з високою частотою реалізації і малими наслідками;

· друге характерне для відносно рідкісних подій з важкими наслідками.

 

Рис. 3.1. Зв’язок ймовірності та наслідків ризику

Спеціальними директивами ЄС великі та катастрофічні ризики умовно поділені на великі (які генеруються в найбільш ризикованих галузях діяльності) та масові (які немає підстави відносити до великих).

Наслідками деяких випадкових подій антропогенного характеру можуть бути позитивні результати, їх імовірність називається шансом. Імовірність настання при цьому негативних результатів відноситься до спекулятивного ризику. Тому за критерієм можливих наслідків ризики розділяють на:

· чисті – наслідок випадкової події завжди альтернативний: збитки або їх відсутність;

· спекулятивні – наслідком випадкової події може бути збиток, прибуток або їх відсутність.

У класичному розумінні страхування обслуговує лише чисті ризики. Спекулятивні ризики, як правило, виникають під час азартних ігор, лотерей, які не потребують страхового захисту, бо передбачають можливість не лише втрат, а й прибутків; особа свідомо йде на цей ризик, враховуючи його при визначенні бажаного прибутку.

Послідовність виявлення страхового ризику унаочнює схема, наведена на рис.3.2. [38].