Тема 12. Перестрахування і співстрахування.

Для засвоєння цієї теми, в першу чергу, необхідно зазначити, що перестрахування становить систему економічних відносин, згідно з якою страховик, приймаючи на страхування ризики, частину відповідальності за ними передає на узгоджених умовах іншим страховикам з метою створення збалансованого страхового портфелю, забезпечення фінансової стійкості та рентабельності страхових операцій. Перестрахування не лише захищає страховиків, а сприяє захисту самого страхувальника.

Після розкриття поняття перестрахування, слід визначити, якими принципами керується перестрахування та у чому полягає його специфіка.

Необхідно звернути увагу на те, що передавання ризиків у перестрахування може здійснюватися постійно або одноразово, що зумовлює відміни у методах передавання ризиків у перестрахування та в оформленні правових взаємовідносин сторін (факультативні; облігаторні; факультативно-облігаторні). Для кращого усвідомлення питання, доцільно зробити порівняльний аналіз методів перестрахування та визначити недоліки та переваги кожного з них.

Окремо у вивченні теми необхідно приділити увагу формам проведення перестрахувальних операцій. Необхідно з'ясувати, що існує безліч різних за формою перестраховувальних договорів та немає стандартного, спільного для всіх страхових компаній договору. У кожному окремому випадку договори перестрахування мають свої певні особливості, різняться частками участі у договорі, ставками премії, власним утриманням. Слід зазначити, що визначення частки ризику, яку слід залишати на своєму утриманні є складним питанням для практичного перестрахування. Необхідно звернути увагу на те, що всі договори можна поділити на дві основні групи, які відрізняються системою розподілу ризиків між перестрахувальником і перестраховиком. До них належать пропорційна (квотний договір; договір ексцедента суми; квотно-ексцедентний договір) і непропорційна (договір ексцедента збитку; договір ексцедента збитковості) форми проведення перестрахувальних операцій. У вивченні цього питання слід визначити, в яких випадках використовується та чи інша форма перестрахування та як проходить розподіл ризиків і премій згідно того чи іншого договору. Доцільно звернути увагу на особливості, які враховуються в укладанні кожного окремого виду договору.

Завершуючи вивчення питання перестрахування необхідно, з'ясувати які особливості притаманні перестрахуванню ризиків у нерезидентів, та вимоги, що ставляться до перестрахування цих ризиків. Для цього рекомендується ознайомитися з діючим законодавчим та інструктивним матеріалом.

Особлива увага в цьому розділі призначається питанню співстрахування, тобто страхуванню, коли декілька страховиків беруть участь певними частками у страхуванні одного й того ж самого ризику. Для кращого усвідомлення матеріалу доцільно зробити порівняльну характеристику таких категорій, як страхування, перестрахування та співстрахування, визначити відміни між ними та спільні риси.

На завершення теми треба звернути увагу на те, що перестрахові компанії можуть створювати свої об'єднання (пули). У вивченні цього питання слід визначити види таких пулів, головні принципи організації та завдання, які вирішуються шляхом їх створення.

 

І.3. Самостійна і індивідуальна робота студентів.

Самостійна і індивідуальна робота студентів спрямована на поглиблення вивчення курсу «Страхування». Запропоновані завдання надають студентам можливість закріпити теоретичний матеріал, розглянути окремі питання курсу більш детально, провести самоконтроль знань.

Завдання для самостійної роботи складаються з:

- тем рефератів, Проблеми, що розглядаються при виконанні реферативних робіт, спрямовані на розвиток творчих здібностей студентів, вміння висловлювати власні міркування на основі засвоєного матеріалу і оцінювати нові факти; можливість продемонструвати отримані навички, довести здатність студентів використовувати одержанні знання у повсякденному житті та у професійній діяльності; навчання студентів особисто шукати інформацію з питань запропонованої теми;

- тестових завдань, які містять три частини:

- у першій студенту необхідно дати визначення запропонованих понять;

- у другій треба визначити поняття, що характеризують запропоновані визначення;

- у третій із запропонованих варіантів відповідей треба обрати декілька відповідей.

 

3.1. Критерії оцінювання знань і вмінь студентів.

Результати навчальної діяльності з дисципліни «Страхування» студентів денної форми навчання оцінюють таким чином:

- поточний контроль, що включає:

- усне опитування;

- виконання практичних завдань;

- поточні контрольні роботи;

- поточне тестування;

- виступи з повідомленнями;

- перевірку наявності та систематичності ведення конспектів лекцій і виконання завдань винесених на самостійне та індивідуальне вивчення.

Кожен вид робіт оцінюється виходячи з максимальної кількості 5 балів. За правильне оформлення і здачу в установлений термін кожного передбаченого виду робіт нараховуються додаткові 2 бали, за несумлінне і несвоєчасне виконання роботи 2 бали знімаються. Сума балів, набраних студентом при виконанні всіх видів робіт протягом модуля сумується. Мінімальна сума яку студент повинен набрати у разі вивчення всіх елементів модуля є умовою допуску студента до передбаченого програмою модульного (тематичного) контрольного заходу. Якщо студент не набрав мінімальну суму балів, то він не допускається до модульного контрольного заходу і йому рекомендується набрати цю кількість балів за рахунок виконання індивідуальних завдань та поточного тестування.

- модульний контроль, що передбачає проведення модульних (тематичних) контрольних робіт. Модульні контрольні роботи передбачають письмове опитування й оцінювання якості знань студента за запитаннями та завданнями. Протягом семестру на трьох контрольних заходах студент може отримати від 60 до 100 балів. Студент який отримав не менше 60 балів, за його бажанням може бути звільнений від екзамену (якщо він набрав по всім модулям встановлений мінімум балів) і отримати набрану кількість балів як підсумкову оцінку або складати екзамен для підвищення свого балу.

- підсумковий контроль передбачає проведення семестрового екзамену. Підсумкове оцінювання засвоєння навчального матеріалу може визначатись і без проведення екзамену як інтегрована оцінка засвоєння всіх змістових модулів. Студент, що набрав на двох модульних контрольних заходах 50-59 балів здає підсумковий семестровий екзамен який проводиться у письмовій формі в екзаменаційну сесію. Студент який не має за виконання всіх передбачених елементів модуля мінімальної суми 50 балів – до складання екзамену не допускається. Йому рекомендується набрати необхідну кількість балів за рахунок виконання індивідуальних завдань, співбесід, поточних контрольних робіт.

Підсумкові оцінки переводяться наступним чином:

Оцінка ЕСТS	Визначення	Оцінка в балах	Традиційна оцінка
А	ВІДМІННО – відмінне виконання лише з незначною кількістю помилок	96-100	ЗАРАХОВАНО
В	ДУЖЕ ДОБРЕ – вище середнього рівня з кількома помилками	86-95
С	ДОБРЕ – в загальному правильна робота з певною кількістю помилок	71-85
D	ЗАДОВІЛЬНО – непогано, але зі значною кількісно недоліків	60-70
Е	ДОСТАТНЬО – виконання задовольняє мінімальні критерії
FХ	НЕЗАДОВІЛЬНО – потрібно попрацювати перед тим, як досягти мінімального критерію	50-59	НЕ ЗАРАХОВАНО
F	НЕЗАДОВІЛЬНО – необхідна серйозна подальша робота	<50

 

Результати навчальної діяльності з дисципліни «Страхування» студентів заочної форми навчання оцінюють за підсумком вивчення дисципліни для студентів є складання заліку, який оцінюється за двобальною шкалою: «залік» або «незалік».

«Залік» виставляють студенту, який виявив повне знання з поставлених питань, вільне володіння матеріалом, логічно й ґрунтовно відповідає на поставлені запитання, вміє застосувати отримані знання для аналізу й розробки практичної діяльності підприємства, або виявив повне знання з поставлених питань, але припускає логічну непослідовність або не може застосувати отримані знання при практичному розв’язанні завдань. При цьому студент вміє виправити неточності відповіді після зауваження викладача.

«Незалік» виставляється, якщо студент не володіє знанням суттєвих елементів навчального матеріалу, припускається грубих помилок.

В окремих випадках викладач при тестовій формі оцінки знань або при оцінці контрольної роботи може запропонувати студенту обґрунтувати свої відповіді.

Студенти заочної форми навчання обирають один з нижченаведених варіантів контрольної роботи відповідно до свого порядкового номеру у списку групи, хто має номер більшій за 15 – продовжує обирати варіант, починаючи з 1.

№ варіанту	Номери питань, що складають контрольну роботу
	1,3,9,38
	1,3,6,20
	1,3,14,15
	1,3,21,29
	1,3,25,40
	1,3,31,43
	1,3,37,45
	1,3,39,55
	1,3,44,50
	1,3,53,56
	1,3,57,58
	1,3,47,60
	1,3,38,59
	1,3,18,28
	1,3,37,49

Питання наведені в п. ІІІ.4. Залік студентів заочної форми навчання проводиться у формі тесту (п. ІІІ.3).

РОЗДІЛ 2.
ЗМІСТ НАВЧАЛЬНИХ МАТЕРІАЛІВ

ТЕМА 1.
Сутність, принципи і роль страхування