Страхування майна юридичних осіб.

Для того щоб підприємство змогло захистити себе від фінансових збитків у разі настання непередбачених обставин, укладаються дого­вори добровільного страхування майна підприємств і організацій, незалежно від форм підпорядкування та видів діяльності.

За основним договором страхуванню підлягає все майно, що належить підприємству: будівлі, споруди, передавальні пристрої, силові, робочі та інші машини, обладнання, транспортні засоби, риболовецькі судна, знаряд­дя лову, об’єкти незавершеного будівництва, інвентар, готова продук­ція, сировина, товари, матеріали та інше майно.

За додатковими договорами може бути застраховане майно, одержане підприємством згідно з договором майнового найму (якщо воно не застраховане у наймодавця), або прийняте від інших підприємств та населення для переробки, ремонту, перевезення, зберігання, на комісію тощо, а також майно, отримане на час проведення експериментальних або дослідницьких робіт, експонування на виставках.

Не приймаються звичайно на умовах добровільного страхування особливо коштовне майно й майно, що не має об’єктивної вартісної оцінки:

· гроші готівкою;

· акції, облігації та інші цінні папери;

· рукописи, креслення й інші документи, бухгалтерські та ділові книги;

· дорогоцінні метали;

· технічні носії інформації, комп’ютерних та аналогічних систем (магнітні плівки, касети, магнітні диски і т. ін.);

· майно, яке знаходиться в застрахованому приміщенні, але не на­лежить страхувальникові.

Дане майно, а також майно, страховий захист якого здійснюється по специфічних умовах (транспорт, пересувні машини, сільськогосподарські тварини, ділова деревина й дрова тощо), можуть бути застраховані на особливих умовах як доповнення до основного договору.

Не можуть бути застраховані будівлі, спорудження й інше майно, що перебуває в зоні, який загрожують обвали, зсуви, повені й інші стихійні лиха з моменту оголошення у встановленому порядку про таку погрозу.

Будинки, споруди й інше майно вважаються застрахованими також на випадок, коли у зв’язку з пожежею або загрозою стихійного лиха необхідно їх розібрати або перенести на нове місце. У суму збитку при цьому включаються витрати на розбирання (демонтаж), перевезення майна та збирання (монтаж).

Правилами страхування майна державних підприємств виключаються зі страхової відповідальності:

збитки, що відбулися внаслідок подій, неминучих у процесі роботи або природно випливають із неї (корозії, гниття, природного зношування або інших природних властивостей);

збитки, заподіяні застрахованому майну в результаті обробки його вогнем, теплом або в результаті іншого термічного впливу на нього з метою переробки або в інших цілях (сушіння, варіння, прасування, копчення, жарка, гаряча обробка або плавлення металів тощо).

У майновому страхування виділяють такі типи договорів за типами ризиків:

· страхування від вогню, удару блискавки, вибуху, падіння пілотованого літального апарата, його частин або вантажу (так зване страхування FLEXA (Fіre + Lіghtnіng + Explosіon + Aіrcraft іmpact));

· комплексне страхування "від вогню та інших ви­падків", яке включає, крім ризиків пожежі і вибуху, землетрус; зсув; обвал; буря; ураган; повінь; град, зливу; осідання ґрунту; затоплення; шторм; цунамі; туман; пошкодження майна водою з водопровідних, каналізаційних, опалювальних систем; крадіжку зі зломом (пограбування).

Значну небезпеку у страхуванні складає так зване "недострахування", яке виникає у випадках збільшення ринкової вартості застрахованого майна під час дії договору. У цьому випадку у страховика з’являється формальний привід для застосування пропорційної системи страхування. Існують різні методи, які виключають небезпеку "недостраху­вання":

· страхування на випадок збільшення вартості майна;

· баланс сум;

· страхування за середнім залишком;

· застереження про приведення сум у відповідність.

Страхові платежі перераховуються за строк, що лишився до закінчен­ня дії договору; за кожний місяць додатково нараховується 1/12 річно­го страхового внеску.

У майновому страхуванні страхувальник зобов’язаний:

· письмово повідомити страховика про реорганізацію чи ліквідацію;

· не пізніш як за 3 доби повідомити страховика про пошкодження майна, а про знищення – протягом однієї доби від дня страхової події. Під добою маються на увазі робочі дні;

· утримувати майно відповідно до протипожежних та інших правил, забезпечувати виконання вимог органів нагляду, додер­жувати правил зберігання й експлуатації майна та технології виконан­ня робіт; вживати всіх заходів для запобігання настання страхового випадку і підвищення страхового ризику;

· у разі загибелі (пошкодження) або викрадення майна внаслідок неправомірних дій третіх осіб – негайно повідомити органи внутрішніх справ;

· у разі загибелі, руйнування, втрати або пошкодження застрахо­ваного майна подати страховій компанії копії відповідних документів компетентних органів, необхідні для встанов­лення причин загибелі або пошкодження майна і визначення обсягу втрат;

· зберігати до прибуття представника страхової компанії пошкод­жене і вціліле майно в тому вигляді, який воно мало після страхового випадку.

Якщо страхувальник не виконає зазначених обов’язків, страхова компанія має право відмовитись від сплати страхового відшкодування.

Страховик зобов’язаний:

· не пізніш як за 3 доби після одержання письмової заяви страху­вальника про загибель чи пошкодження розпочати складання страхового акту і за 15 днів скласти розрахунок втрат (за умови що страхувальником подані всі необхідні документи);

· керуватися документами слідчих органів, судів, висновками ор­ганів пожежної охорони, гідрометеорологічної служби та іншою інфо­рмацією відомств і установ про причини й розмір загибелі та пошкод­ження майна.

Методика визначення збитку та страхового відшкодування зале­жить від об’єкта страхування (будівлі, засоби виробництва, товари і т. ін.), суб’єкта страхування (державне підприємство, колгосп і т. ін.), стихійного лиха (пожежа, землетрус, повінь тощо). Відповідні органи мають надати страхувальникові такі документи:

· при пожежі – довідку (акт) органу пожежного нагляду;

· у разі стихійного лиха – довідку органів гідрометеорологічної служби;

· на випадок крадіжки майна або його знищення, пов’язаного з крадіжкою, – відповідну постанову слідчих органів з обов’язковим списком майна, яке було вкрадене або знищене.

Розмір збитку в разі загибелі (руйнування) будівель, споруд та ін­ших основних засобів визначається на під­ставі повної балансової вартості, за якою вони застра­ховані, а в разі пошкодження – на основі вартості відновлення (ремонту) за даними експертизи. До суми збитку входять також втрати від пошкодження майна внаслідок заходів, що вживалися для його рятування, усі необхідні і доцільні ви­трати на рятування, зберігання та впорядкування застрахованого май­на після настання страхового випадку, проведення експертиз за рахунок страхувальника тощо.

Договір страхування, за яким виплачено страхове відшкодування, зберігає чинність до кінця зазначеного в ньому строку в розмірі різни­ці між страховою сумою, обумовленою договором, і сумою виплаченого страхового відшкодування. Якщо страхове відшкодування виплачене в розмірі повної страхової суми, договір втрачає чинність.

Майнове страхування сільськогосподарських підприємств характеризується комплексністю. Воно включає в себе страхування врожаю сільськогос­подарських культур та багаторічних насаджень, тварин, будинків, ма­шин, транспортних засобів, кормів, насіння, готової продукції та ін­ших матеріальних цінностей.

Страхування сільськогосподарських підприємств здатні здійсню­вати лише ті страховики, які мають розгалужену мережу філій та представництв. Страхування сільськогосподарських виробників має певні особливості, пов’язані із безпосереднім зв’язком у них економічного і природного процесів відтворення між собою. Сільське господарство перебуває у великій залежності від метеорологічних та інших природних умов.

Об’єкти майнового страхування сільськогосподарських підприємств розбито на чотири групи. Перелічимо їх за спаданням ступеню ризику.

Перша – урожай сільськогосподарських культур і багаторічних насад­жень плодоносного віку крім урожаю природних сіно­косів і пасовищ, культур, посіяних на зелене добриво, сіяних підпокривних та безпокривних багаторічних трав, а також культур, які господарство висівало протягом трьох…п’яти років, але жодного разу не отримувало врожаю. Згідно з чинним законодавством, страхування врожаю сільськогосподарських культур та багаторічних насаджень для держа­вних підприємств є обов’язковим, а для коле­ктивних і фермерських господарств – добровільним. Страхування врожаю сільськогосподарських культур і багаторіч­них насаджень здійснюється на випадок їх пошкодження або загибелі через: посуху, вимерзання, заморозок, град, зливу, бурю, по­вінь, сель, пожежу; вимокан­ня або випрівання врожаю, спричинені стихійним лихом. При вирощу­ванні врожаю в захищеному ґрунті страховим вважається також припинення по­дання електроенергії, до якого призвело стихійне лихо або аварія при пошкодженні самої споруди. Вартість урожаю визначається множенням планової площі посіву на її середньорічну урожайність за останні 5 років і на погоджену сторонами ціну оди­ниці продукції. Страхова сума не повинна перевищувати 70 % варто­сті врожаю для добровільного і 50 % – для обов’язкового страхування.

До другої групи відносяться дерева і плодово-ягідні кущі, що зростають у садах, та вино­градники. Не приймаються на страхування багаторічні насадження, знос або зрідження яких становить понад 70 %, а також ті, що підля­гають списанню з балансу. Багаторічні насадження страхуються на випадок повної загибелі внаслідок хвороб, сильних снігопадів, повені, бурі, зли­ви, граду, землетрусу, пожежі, посухи, знищення карантинними комахами. Страхова сума визначається аналогічно попередній групі.

Третю групу складають сільськогосподарські тварини, птиця, кролі, хутряні звірі, бджоли у вуликах, крім господарств, де щодо тварин установлено каран­тин або інші обмеження. Страхування здійснюється по досягнен­ні ними певного віку, окремо страхується молодняк. Страховими випадками вважаються знищення внаслідок пожежі, аварії, вибуху, стихійного лиха, обвалу, селю, нещасного випадку, ожеледиці, насту, попадання під рухомий тран­спорт або під дію електричного струму або вимушений забій за розпорядженням ветеринарної служби. Страхова сума встановлюється за домовленістю сторін, але не вищою за балансову вартість.

Четверта група – будівлі, споруди, сільськогосподарська техніка, об’єкти незаве­ршеного будівництва, передавальні пристрої, силові, робочі та інші машини, транспортні засоби, сировина, матеріали, продукція, судна та засоби лову крім непридатних до використання або сильно зношених. Страхування здійснюється на випадок знищення або пошкодження через пожежу, вибух, удар блис­кавки, повінь, паводок, землетрус, бурю, ураган, зливу, град, зсув, не­звичайні для даної місцевості снігопади, сель, припинення постачання електроенергії. Страхова сума за матеріалами, кормами, насінням, готовою продукцією та іншими ма­теріальними цінностями визначається аналогічно попередній групі, а основні засоби приймаються на стра­хування за ціною, не вищою від залишкової вартості.

Крім того, тварини, обладнання, машини та інше майно можуть бути застраховані на випадок крадіжки та неправомірних дій третіх осіб.

При пошкодже­нні або загибелі врожаю сільськогосподарських культур розмір збитку визначають виходячи з вартості втрат врожаю застрахованої культури або групи культур (залежно від того, як їх було взято на страхування), множачи різни­цю між вартістю фактично одержаного урожаю даного року і страховою сумою за цінами реалізації цієї продукції. Якщо будь-яку культуру посіяно на площі, більшій за взяту в розрахунок при страхуванні, розмір збитку у разі її за­гибелі (пошкодження) визначається з розрахунку всієї фактичної пло­щі посіву даної культури пропорційно до відсотка площі культури за договором страху­вання від фактично посіяної. Слід зауважити на специфіку розрахунку суми збитку у випадках досіву, підсіву пошкодженої культури та якщо культура сіється страхувальником вперше, а також те, що при обов’язковому страхуванні виникає відповідальність страховика лише по кількісних втратах, а при добровільному страхуванні – також і по якісних.

Розмір збитку, завданого загибеллю тварин, визначається множенням середньої страхової суми за одну голову тварини і кількості загиблих голів. Що ж до ви­мушено забитих тварин, то слід враховувати ще вартість реалізованого м’яса, придатного для харчових цілей, і шкурок хутрових тварин, якщо за висновком ветеринарної служби вони будуть визнані ­придатними для використання.

При знищенні основних засобів роз­мір збитку визначають з огляду на повну балансову вартість (з ураху­ванням зносу) і витрати на рятування й упорядкування майна після страхового випадку. При пошкод­женні майна збиток визначають, виходячи з відновної вартості. Збиток при пошкодженні (загибелі) кормів, насіння, готової про­дукції та інших товарно-матеріальних цінностей визначається на під­ставі бухгалтерської звітності.