Поняття та елементи страхового ринку.

Можна виділити кілька підходів до трактування поняття про страховий ринок в залежності від того, яка з його характеристик буде вважатися головною.

Страховий ринок – це особливі соціально-економічне середовище і сфера економічних відношень, частина фінансового ринку, де об’єктом купівлі-продажу виступає страховий захист, формується попит та пропозицію на нього.

Страховий ринок можна розглядати і як особливу систему організації грошових відносин із формування і розподілу страхового фонду, щоб забезпечити страховий захист суспільства за допомогою створення структури страхових організацій, які беруть участь у продажу відповідних страхових послуг.

Страховий ринок реалізує прямі відношення між страховиком і страхувальником за допомогою наповнення змісту страхової послуги конкретними товарно-грошовими відносинами.

Об’єктивна необхідність виникнення й розвитку страхового ринку визначається наявністю суспільної потреби на страхові послуги й наявністю страховиків, здатних їх задовольнити.

Основна мета страхового ринку – забезпечення безперервності процесу суспільного відтворення через продаж страхової послуги, що здійснює матеріальну компенсацію шкоди (збитку), яка заподіяна майновим інтересам страхувальників у результаті настання подій, що називаються страховими випадками. Метою розвитку страхового ринку є підвищення рівня страхового захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб, формування ефективних ринкових механізмів залучення інвестиційних ресурсів у національну економіку за рахунок забезпечення ефективного функціонування ринку страхових послуг з урахуванням міжнародного досвіду, застосування сучасної ринкової інфраструктури та фінансових інструментів. Головною функцією страхового ринку є акумуляція й розподіл страхового фонду з метою страхового захисту суспільства.

Класифікація страхового ринку передбачає його інституціональну, територіальну, галузеву й організаційну структури.

Інституціональна структура заснована на розмежуванні форм власності, у якій створюється страхової організації. Вона може бути представлена акціонерними, взаємними та державними страховиками. Публічні (державні) страховики створюються й керуються як правило, від імені уряду. Приватні страховики створюються фізичними особами –акціонерами. Прикладом індивідуальних страховиків може служити страховий ринок Ллойда. Такі ж ринки організовані й у деяких країнах Європи й в окремих штатах США, де фізичні особи, що мають страховий бізнес, об’єднані в синдикати. Синдикати формуються, як правило, по видах страхування. Очолює синдикат андерайтер, що бере на страхування ризики від імені усіх членів.

Територіальна структура дозволяє дослідити страхові ринки:

· внутрішній (місцевий) страховий ринок;

· національний (зовнішній) страховий ринок;

· міжнародний (світовий) страховий ринок.

Внутрішній (місцевий) – це страховий ринок, де є безпосередній попит на страхові послуги з боку клієнтів, що може бути задоволений конкретними страховиками. Національний (зовнішній) – це страховий ринок, який перебуває у межах певної держави, охоплює декілька внутрішніх ринків і до якого належать страхові компанії, які діють всередині держави і за кордоном. Міжнародний (світовий) – це пропозиція і попит на страхові послуги у масштабах світового співтовариства.

У галузевій (видовій) структурі виділяють ринки:

· особистого страхування;

· майнового страхування;

· страхування відповідальності;

· страхування економічних ризиків;

· перестраховування.

Організаційна структура страхового ринку може бути представлена як:

· страхові компанії, які здійснюють формування страхового фонду й об’єднують індивідуальні, колективні й суспільні інтереси. Існують також страхування в організаційній формі взаємного страхування;

· об’єднання страховиків в товариства, асоціації, пули й інших формах для координації діяльності, захисту інтересів своїх членів і здійснення загальних програм;

· товариства взаємного страхування можуть створювати громадяни і юридичні особи-страховики з метою страхового захисту своїх майнових інтересів. Сплата страхового платежу здійснюється за рахунок чистого прибутку, на відміну від класичного страхування, витрати на яке переважно відносяться на собівартість;

· страхові посередники (страхові агенти й брокери), через яких страховики здійснюють страхову діяльність;

· перестрахувальні компанії – організації, які не виконують страхових операцій, а приймають у перестрахування ризики інших страховиків;

· орган нагляду за страховою діяльністю, який працює для забезпечення дотримання вимог законодавства України, ефективного розвитку страхових послуг, запобігання неплатоспроможності страховиків і захисту інтересів страхувальників (див. п.5.3).

Найвідомішим представником об’єднань страховиків в Україні є Ліга страхових організацій України. Страховики, яким дозволено займатися страхуванням відповідальності власників транспортних засобів, створили Моторне (транспортне) страхове бюро України, яке. Страховики у сферах авіаційних і морських ризиків створюють Авіаційне й Морське страхові бюро. Страховики, які мають дозвіл на страхування відповідальності операторів ядерних установок, зобов’язані створити ядерний страховий пул. Страховий пул – об’єднання страхових компаній для спільного страхування певних ризиків. Діяльність пулу будується на принципі страхування. Кожна компанія передає в пул застраховані ризики, одержуючи певну частку зібраних пулом внесків і в тій же частці несе відповідальність по відшкодуванню збитків.

Закон України "Про страхування" крім страховиків та страхувальників вводить третю сторону – страхових посередників. За Законом страховими посередниками можуть бути страхові агенти та стразові (перестрахові) брокери.

Страхові агенти – громадяни або юридичні особи, які діють від імені та за дорученням страховика та виконують частину його страхової діяльності (укладання договорів страхування, одержання страхових платежів, виконання робіт, пов’язаних з виплатами страхових сум і страхового відшкодування). Страхові агенти є представниками страховика і діють в його інтересах за комісійну винагороду на підставі договору із страховиком.

Страхові брокери – громадяни або юридичні особи, які зареєстровані у встановленому порядку як суб’єкти підприємницької діяльності та здійснюють посередницьку діяльність на страховому ринку від свого імені на підставі доручень страхувальника або страховика.

Діяльність страхових агентів і страхових брокерів має спільні риси, але й суттєві відмінності. Страховий агент є уповноваженим страховика і діє за агентською угодою в його інтересах. Страховий брокер є уповноваженим страхувальника, а перестраховий брокер – страхової компанії, що бажає перестрахувати прийняті ризики. Незалежність брокера від страховика (перестраховика) є гарантом того, що він, обираючи страхову компанію для свого клієнта, керується виключно його інтересами.

У міжнародній практиці використовують узагальнене визначення діяльності страхових брокерів та страхових агентів. Діяльність страхових брокерів визначена як професійна діяльність осіб, які, діючи з повною свободою вибору підприємства, зводять разом, з метою страхування або перестрахування, осіб, що мають потребу в страхуванні або перестрахуванні, тоді як страхові або перестрахові підприємства виконують підготовчу роботу для укладання договорів страхування або перестрахування і, де це доречно, надають допомогу в застосовуванні і виконанні таких договорів, зокрема в разі виникнення вимог страхового відшкодування. Діяльність страхових агентів визначена як професійна діяльність осіб, що мають інструкцію з одного чи більшої кількості контрактів або уповноважені діяти від імені та за дорученням (або лише за дорученням) одного чи більше страхових підприємств з надання, пропонування і виконання підготовчої роботи для укладання або з укладання договорів страхування чи з надання допомоги в застосовуванні та виконанні таких договорів, зокрема при виникненні вимог страхового відшкодування.

Страхові компанії несуть повну фінансову відповідальність за своїх агентів. Страхові брокери використовують гарантії щодо професійної відповідальності, перш за все, страхування. В Україні механізму надання фінансових гарантій з боку страхових посередників не існує.

До внутрішнього середовища страхового ринку відносять:

· страхові продукти (послуги по конкретних видах страхування);

· систему організації продажу страхових продуктів і формування попиту на них;

· гнучку систему тарифів (ціни, пільги, знижки, націнки, штрафи, пеня тощо);

· інфраструктуру страховиків (агентства, контори, філії, представництва, канали комерційного зв’язку);

· матеріальні й фінансові ресурси, що визначають стан страховика:

· людські ресурси страховика;

· фінансовий стан страховика і довіра до нього з боку фінансових інститутів та страхувальників;

· ліквідність страхового фонду страховика.

Страхові продукти – специфічні фінансові послуги, пропоновані на страховому ринку. Ціна їх відображається в страховому тарифі, формується на основі конкуренції. Нижня границя ціни визначається умовами рівноваги між надходженнями платежів у страховий фонд страховика і виплатою з нього відшкодувань та виплат, верхня – потребами страховика. Ціна послуги конкретного страховика залежить від величини й структури його страхового портфеля, якості інвестиційної діяльності, величини управлінських витрат і очікуваного прибутку. Перелік видів страхових послуг, що пропонуються на страховому ринку, називається його асортиментами.

Система організації продажу страхових продуктів може будуватися у таких формах:

· купівля-продаж безпосередньо в представництвах і агентствах страхових компаній;

· через страхових агентів;

· через альтернативну мережу поширення (в Італії та Франції, наприклад, 50 % страхових продуктів поширюються через банки, у Великобританії близько половини продуктів продається через телефонну мережу);

· комбіновані форми.

Власна внутрішня інфраструктура страховика складається з:

· представництв – підрозділів страховика, що не мають статусу самостійної юридичної особи й займаються, як правило, збором інформації, рекламою, презентаціями, пошуком клієнтів, але не здійснюють комерційної діяльності;

· агентства – підрозділи, що мають право виконувати всі функції представництва, а також здійснювати операції з укладення й обслуговування договорів;

· філії (відділення) – підрозділи, що теж не мають права юридичної особи й здійснюючу діяльність, керуючись законодавством, нормативними актами, Статутом і рішеннями загальних зборів акціонерів, ради директорів і керівництва страховика.

Зовнішнє середовище страхового ринку – це система взаємодіючих факторів, що не належать до внутрішнього середовища і впливають на нього. Воно складається з елементів, якими страховик може керувати та на які він впливати не може, але повинен їх ураховувати. Фактори на які страховик може впливати: ринковий попит, конкуренція, професійна етика, страхові ноу-хау тощо. Вони знаходять свій прояв через інфраструктуру страхового ринку – правове й нормативне забезпечення, інформаційну й аудиторську мережу, наукове обслуговування, кадри, система організації професійної освіти тощо.

До складових зовнішнього середовища страхового ринку, на які страховик впливати не може, відносяться: чисельність населення, його вікова й статева структура, сезонні міграції, купівельна спроможність населення тощо.

Таким чином, страховий ринок представ як відкрита система, здатна до розширення й звуження, що залежить як від загальної економічної ситуації в країні, так і від активності страховика. Тому страховик, прагнучи отримати прибуток, повинен використовувати останні досягнення науки управління в ринкових умовах та концепцію маркетингу.

Принципи, на яких ґрунтується функціонування та розвиток страхового ринку, враховують інтереси споживачів страхових послуг, його професійних учасників і держави. Основними принципами є:

· вільний рух капіталів та страхових послуг;

· захист прав споживачів страхових послуг;

· вільний вибір страховика;

· прозорість діяльності учасників страхового ринку;

· уніфікація процедур страхування;

· використання міжнародного досвіду;

· державне регулювання та нагляд у сфері страхування;

· невтручання органів державної влади в поточну діяльність учасників страхового ринку;

· рівність перед законом усіх учасників страхового ринку;

· функціонування страхового ринку на засадах вільної конкуренції.

Світовий ринок страхування

В 2007 р. обсяг зібраних страхових премій усіма страховими компаніями світу за видами страхування, не зв’язаним зі страхуванням життя, досяг 4,1 трлн. доларів США. Щорічне збільшення складало близько 2,5 % [41].

Світовий лідер з перестрахування компанія SwіssRe у своєму моніторингу надає наступні дані про світовий страховий ринок станом на друге півріччя 2009 р. (табл.5.1 – 5.6 та рис.5.1).

Таблиця 5.1.

Основні національні страхові ринки, що розвиваються, в 2007 р.

Страхування життя	Страхові премії (млн. доларів США)	Частка ринку	Страхування інше, ніж страхування життя	Страхові премії (млн. доларів США)	Частка ринку
Китай	58 673	26,4%	Китай	33 810	17,0%
Індія	51 322	23,0%	Росія	28 973	14,6%
ПАР	34 430	15,5%	Бразилія	20 501	10,3%
Бразилія	18 533	8,3%	Мексика	9 763	4,9%
Польща	7 950	3,6%	ПАР	8 345	4,2%
Мексика	7 653	3,4%	Польща	7 677	3,9%
Малайзія	5 573	2,5%	Індія	7 402	3,7%
Індонезія	4 728	2,1%	Турція	7 201	3,6%
Таїланд	4 521	2,0%	Венесуела	6 977	3,5%
Чілі	3 792	1,7%	Аргентина	4 471	2,2%
Разом	197 177	88,6%	Разом	129 619	68,0%

 

Таблиця 5.2.

Країни з найбільшою питомою вагою страхування у ВВП в 2008 р.

Країна	Частка страхування у ВВП, %
Люксембург, Норвегія	7,21
Катар, Ісландія	7,20
Ірландія	7,19
Данія, Кайманські о-ви, Швейцарія	7,18
Швеція	7,14
Нідерланди, Фінляндія	7,11
США, Великобританія	7,10
Австрія	7,09
Австралія, Канада, ОАЕ	7,07
Бельгія	7,06
Кувейт	7,02
Франція	7,01
Німеччина	7,00

 

 

Таблиця 5.3.

Наслідки страхових подій у світі

Рік	Число подій	Виплати, млрд. доларів США	Число жертв, чол.
Природні ризики	Антропогенні ризики	Разом	Природно-кліматичні випадки	Землетруси, цунамі	Антропо­генні фактори	Разом	Антропо­генні фактори	Природні катастрофи	Разом
				23 966		5 846	30 266	6 909	14 785	21 694
				44 270		7 812	52 504	5 618	234 842	240 460

 

Таблиця 5.4.

Територіальна структура світового страхового ринку та його структура за галузями страхування в 2008 р.

Регіон	Страхування життя	Страхування інше, ніж життя	Разом
Премії, млн. доларів	Питома вага у ВВП, %	Премії, млн. доларів	Питома вага у ВВП, %	Премії, млн. доларів	Питома вага у ВВП, %
Америка	666 954	3,35	783 795	3,94	1 450 749	7,29
Європа	1 050 815	4,54	702 386	2,92	1 345 816	7,46
Азія	690 951	4,42	242 407	1,53	104 933	5,95
Океанія	43 835	3,96	33 881	3,06	77 716	7,02
Африка	37 866	2,47	16 847	1,1	54 713	3,57
Разом	2 490 421	4,13	1 779 316	2,95	4 269 737	7,07
OECD	2 147 210	4,87	1 548 862	3,45	3 756 939	8,32
G7	1 710 983	5,31	1 214 963	3,65	512 799	8,96
EU-27	998 452	5,21	618 009	3,07	3 696 073	8,28
NAFTA	634 394	3,76	730 445	4,33	2 925 946	8,1
ASEAN	29 329	2,03	16 164	0,96	1 616 461	2,99

 

Рис.5.1. Динаміка зібраних премій, % до попереднього року

Таблиця 5.5.

Структура витрат страховиків в 1999 та 2009 рр., %

Повернення коштів страхувальникам
Перестрахування
Банки
Страховий фонд
Резервний фонд
Фінансові операції

 

Отже, обсяги премій та темпи приросту страхових резервів в 2008 році значно скоротилися, а обсяги виплат, особливо через загибель людей у природних катастрофах, навпаки, збільшилося. Структура витрат страховиків в 2008 р. значно погіршилася. Світова фінансова криза суттєво вплинула на світовий страховий ринок, проте вже в 2009 р. він знову почав відновлюватися.

Страхова діяльність належить до найприбутковіших видів світового бізнесу. Так, 2000 року 6 страхових компаній входили до списку 50 найбільших компаній світу. Щорічний світовий обсяг страхових послуг наближається до 2,5 трлн дол. США.

Акумульовані страховими компаніями ресурси згідно з їх характером переважно використовуються для довготермінових виробничих капіталовкладень через ринок цінних паперів. Слід наголосити, що більшість банків, які опираються, здебільшого, на порівняно короткотермінові залучені кошти, таких можливостей не мають. Тому поступово страхові компанії починають домінувати на світових і національних ринках капіталів. Оскільки приплив грошових коштів у вигляді страхових премій і доходів від активних операцій, як правило, набагато перевищує суму щорічних виплат держателям полісів, це дає змогу страховим компаніям із року в рік збільшувати інвестиції в довготермінові цінні папери з фіксованими термінами погашення, насамперед в облігації промислових корпорацій, акції підприємств та закладні під нерухомість. Завдяки величезним інвестиційним ресурсам страхові компанії перетворюються на дієві зовнішні центри фінансового впливу щодо промислових корпорацій.

У більшості економічно розвинених країн держава істотно впливає на національний страховий ринок через законодавство й уповноважені страхові організації, в яких вона володіє, як правило, значним пакетом акцій. Такі страховики проводять за дорученням держави специфічні види страхування та виконують роль своєрідного бар’єра для відпливу валюти по каналах страхування та перестрахування за кордон. Наприклад, компанії здійснюють страхування експортних кредитів, щоб заохотити національний експорт. У багатьох країнах закріплено законодавчу норму щодо обов’язкового передання уповноваженим страховим компаніям у перестрахування та співстрахування фіксованого відсотка всіх ризиків, які приймаються на страхування в даній країні. Завдяки цьому вдається якомога повніше використовувати місткість страхового ринку й забезпечувати безпосередній державний контроль за можливими каналами відпливу валюти за кордон.

Останнім часом значно посилилася конкуренція між банківським та страховим бізнесом, і переможцями в цій конкурентній боротьбі часто виходять страхові компанії. Наприклад, у Франції за останні 20 років частка особистих заощаджень на банківських рахунках зменшилася з 59 % до 15 %, а коштів, інвестованих у страхові активи, зросла з 10 % до 45 %. Поширеним компромісним способом вирішення конкурентних суперечностей між страховими та банківськими установами стало злиття в тій чи іншій формі банківського й страхового бізнесу в єдиний конгломерат, який одночасно забезпечує банківські та страхові послуги.

Банки пропонують страхові послуги, а страхові компанії відкривають депозитні та ощадні рахунки; інколи банки створюють дочірні страхові структури, а страхові компанії беруть участь у банківських формуваннях. В окремих країнах дозволяється злиття банків зі страховими компаніями. Крім того, банки часто купують цінні папери і стають власниками істотної частки цінних паперів страхових компаній або, навпаки, страхові компанії стають власниками цінних паперів банків. Нерідко банки та страхові компанії укладають між собою кооперативні угоди і утворюють спільне підприємство, залишаючись при цьому незалежними.

У більшості країн страхові компанії активно залучені до пенсійного бізнесу, у рамках якого вони активно й успішно конкурують з іншими інститутами цього ринку (пенсійними фондами і т. ін.). Скажімо, у Франції та Великій Британії успіхи страхового бізнесу в цій сфері настільки переконливі, що уряди цих країн надали найвпливовішим страховим компаніям офіційні дозволи на право продажу та управління пенсійними коштами.

Реалією сьогодення стала активізація міжнародної діяльності страхових компаній (особливо в Європі зі створенням Європейського союзу), а саме злиття страхових компаній, які містяться в різних країнах, і відкриття нових філій за кордоном. З 16 червня 1999 року набула чинності Угода про партнерство між Україною та країнами Євросоюзу в частині банківської та страхової діяльності, яка передбачає, зокрема, створення для іноземних страховиків умов, не гірших за ті, що існують для страховиків-резидентів. З огляду на сказане страховий ринок України зазнає істотних змін, про які йтиметься далі.

У розвинених країнах страхування є одним із найважливіших секторів національної економіки і забезпечує перерозподіл 8-12 % валового внутрішнього продукту. Загальний обсяг надходжень до бюджетів цих країн від страхової галузі порівнянний з обсягом відповідних надходжень від банківської системи. Акумульовані через страхування грошові кошти є джерелом великих інвестицій.

Страховий ринок України

Початок становлення страхового ринку України припадає на початок 90-х рр. ХХ ст. Вважається, що розвиток страхового ринку України відбувався в наступні етапи.

Після виходу у травні 1993 р. Декрету КМУ "Про страхування" та створення Комітету у справах нагляду за страховою діяльністю почався перший етап розвитку страхового ринку України. Було впроваджено єдиний державний реєстр страхових компаній і введене ліцензування страхової діяльності. Страхування визначено як виключний вид діяльності. Установлено залежність між обсягами максимального зобов’язання та розмірами страхових резервів. В цей час відбувалася поступова спеціалізація страховиків, а страховий ринок зростав за обсягами та видами страхування. З 1994 р. почала підвищуватися фінансова дисципліна страховиків, було впроваджено облік резервів, розроблено категорії активів, у межах яких страховики розміщували ці резерви, упорядковано взаємовідносини страховика з його філіями та представництвами, установлено необхідні форми спеціальної звітності.

З ухваленням Закону України "Про страхування" в березні 1996 р. почався другий етап розвитку страхового ринку. Він ознаменувався та перереєстрацією страховиків у 1997 р. Загальна характеристика цього Закону наведена в п.4.1.

За роки існування було ухвалено три Програми розвитку страхового ринку України.

Перша Програма, ухвалена Кабінетом Міністрів у 1998 р., визначала головні завдання та пріоритети галузі на 1998…2000 рр. і складалася з таких головних розділів: удосконалення нормативної бази; підвищення платоспроможності страхових організацій; удосконалення порядку оподаткування страхової діяльності; вимоги до створення і діяльності страхових організацій; розвиток інфраструктури страхового ринку. У цілому Програму було виконано.

В лютому 2001 р. була затверджена друга Програма розвитку страхового ринку України на 2001-2004 роки. Програма, як і попередня, передбачала, що буде прийнято цілу низку законодавчих і нормативних актів, в т. ч. новий Цивільний кодекс, Закони "Про договір страхування" та "Про порядок здійснення обов’язкового страхування". Передбачалися зміни до Закону "Про страхування". Програму було виконано частково.

В квітні 2005 р. Булла прийнята третя Програма розвитку страхового ринку України до 2010 р., положення якої розглядалися в Темі 6 та будуть розглянуті нижче.

Маючи майже 20-річну історію, український страховий ринок, порівняно з провідними країнами світу, ще дуже молодий і перебуває у стадії формування. Можна відокремити такі основні чинники, які сприяли і сприяють його розвитку:

· наявність у СРСР страховиків з широкою мережею периферійних філій, у тому числі й в Україні (установ системи колишнього Держстраху СРСР і Індержстраху СРСР), що перетворилися згодом на самостійні юридичні особи;

· створення страховиків комерційними, торговельними, банківськими та іншими підприємницькими структурами для обслуговування власних інтересів – кептивних страхових компаній;

· створення акціонерних страховиків, в тому числі з присутністю іноземного капіталу.

Сучасний стан страхового ринку України сформувався в період з 2005 р. в умовах благо приємної зміни базових показників:

· зростання валового внутрішнього продукту;

· низьких темпів інфляції;

· стабільності національної валюти;

· підвищення купівельної спроможності та страхової грамотності населення.

· збільшення кількості прибуткових підприємств;

· законодавчого запровадження обов’язкового страхування відповідальності;

· розвитку ринків фінансових послуг (у тому числі фондового ринку) та формування національної системи іпотечного кредитування;

· запровадження системи недержавного пенсійного забезпечення.

За даними регулятора, загальна кількість страхових компаній в Україні становила 451, відмічається зростання числа компаній в середньому на 7 % на рік. Загальна (валова) сума страхових премій, отриманих страховиками від страхування та перестрахування ризиків (табл.5.6) в 2010 р. розділилася так: 32,7 % – внутрішнє перестрахування; 0,8 % – премії, які надійшли від іноземних страховиків (перестрахувальників), 66,5 % – премії від страхувальників.

Незначна кількість та суми надходжень валових премій від іноземних перестрахувальників є одним з показників, що свідчать про незрілість страхового ринку України.

Таблиця 5.6.

Основні показники діяльності страхового ринку України, млн. грн.

Показник	1 кв.2007 р	1 кв.2008 р	1 кв.2009 р	3 кв.2010 р
Число страховиків, осіб, з них
страхування, інше ніж страхування життя
страхування життя
Валові страхові премії	3505,8	5 360,0	4 677,2	15434,7
Валові страхові виплати	774,0	1 543,1	1 507,2	3953,5
Рівень валових виплат, %	22,1	28,8	32,2	25,6
Чисті страхові премії	2459,3		3 148,2	9199,3
Чисті страхові виплати	674,1	1 469,8	1 396,5	3789,6
Рівень чистих виплат, %	27,4	39,6	44,4	41,2
Кількість договорів страхування, з них	3 863 376	5 991 606	4 862 694	19 193 096
з юридичними особами	686 125	1 095 283	622 424	2 321 308
з фізичними особами	3 099 471	4 789 295	4 241 989	16 871 608
Обсяг сформованих страхових резервів, у тому числі:	5 537,50	8 443,5	9 713,3	10 139,1
резерви зі страхування життя	673,00	1 080,8	1 588,4	2 041,3
технічних резервів	4 864,5	7 362,7	8 124,9	8 097,8
Загальні активи страховиків, з них	23 967,8	32 691,2	39 636,4	43 917,2
активи, визначені ст.31 Закону України "Про страхування"	16 089,0	19 490,8	22 774,9	25 503,7
обсяг сплачених статутних фондів	8 655,6	11 065,1	12 967,5	14 528,8

 

Структура надходжень валових страхових премій відносно стабільна (табл.5.7) (без страхування від нещасних випадків).

Концентрація ринку за надходженнями валових страхових премій досить висока (табл..5.8). Це також свідчить про недостатню зрілість страхового ринку України. Так, незважаючи на велику кількість компаній, реально на ринку основну частку валових премій акумулюють 50 компаній загального страхування (76,5 % премій) та 10 "лайфових" компаній (83,3 % премій).

 

Таблиця 5.7.

Надходження валових премій за видами страхування

Об’єкт ризику			9 міс. 2010
Сума, млн. грн.	Питома вага, %	Сума, млн. грн.	Питома вага, %	Сума, млн. грн.	Питома вага, %
Наземного транспорту (автострахування)	1 181,9	22,1	842,7	18,0	3 860,7	25,0
Кредитів (у т. ч. відповідальності позичальника за непогашення)	249,4	4,7	793,0	17,0	310,6	2,0
Страхування майна (іншого)	750,4	14,0	672,8	14,4	3 171,2	21,8
Фінансових ризиків	917,6	17,1	486,7	10,4	1 779,0	12,0
Від вогневих ризиків та ризиків стихійних явищ	506,1	9,4	428,9	9,2	1 887,7	12,1
Обов’язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів	367,4	6,9	344,9	7,4	911,7	5,1
Страхування життя	232,7	4,3	206,9	4,4	609,6	4,0
Медичне страхування (безперервне страхування здоров’я)	195,4	3,6	206,8	4,4	644,2	4,1
Вантажів та багажу	350,8	6,5	192,8	4,1	1 049,3	7,0

 

Таблиця 5.8.

ТОР страхових компаній України на 30.09.10 р.

Лідери ринку	Страхування життя	Страхування "не-життя"
Надходження премій, млн. грн.	Частка на ринку, %	Надходження премій, млн. грн.	Частка на ринку, %
Тор 3	305,3	50,1	2 157,0	14,5
Тор 10	507,8	83,3	4 903,8	33,1
Тор 20	582,5	95,6	7 621,4	51,4
Тор 50	609,6	100,0	11 347,1	76,5
Тор 100			13 587,8	91,7
Тор 200			14 695,3	99,1
Всього	609,6	100,0	14 825,1	100,0

 

Рівень страхових виплат в останні роки зростав, але не через поліпшення роботи страховиків, а через зменшення рівня надходження страхових премій: рівень валових виплат – з 22,1 % до 32,2 %...25,6 %, рівень чистих страхових виплат – з 27,4 % до 44,4 %...41,2 %, рівень виплат фізичним особам понад 50 %. Основну частину валових страхових виплат здійснено за такими видами страхування:

· 1 874,0 млн. грн. (47 %) – страхування наземного транспорту;

· 1 073,7 млн. грн. (27 %) – страхування фінансових ризиків;

· 458,6 млн. грн. (12 %) – безперервне страхування здоров’я.

Найактивніше у сфері перестрахування (7 024,0 млн. грн. – об’єм ринку перестрахування в 2010 р.) українські страховики співпрацюють з компаніями Сполученого королівства (34 %, частка спадає), Німеччини (12 %, частка спадає), Російської Федерації (16 %, частка зростає) та Швейцарії (11 %, частка зростає).

Активи та інвестиційна діяльність страховиків зростає попри фінансові негаразди. На сьогодні головною проблемою страховиків залишається недостатність ліквідних фінансових інструментів для проведення ефективної політики інвестування коштів. Особливо гострою є проблема забезпечення довгострокових зобов’язань за договорами страхування життя.

Тому страховики зберігають активи на банківських депозитних вкладах (31…27 %), в цінних паперах держави та комерційних підприємств (2,5…3 % та 37…40 % відповідно); активно користуються правом регресу та перестрахуванням (13…13,5 %). Страхові компанії в Україні уникають вкладення активів у сферу телекомунікацій, видобуток корисних копалин, транспортну інфраструктуру, іпотечне та інше кредитування (всі – близько 0%).

Подальший розвиток страхового ринку України сприятиме:

· захисту інтересів населення, суб’єктів господарювання і держави від можливих соціальних, техногенних, фінансових та інших ризиків;

· зміцненню довіри страхувальників, насамперед населення, до страховиків та страхових посередників;

· розвитку підприємницької діяльності та стабілізації економіки;

· залученню довгострокових фінансових ресурсів, що формуються у сфері страхування, для здійснення інвестицій в економіку України;

· розвитку ринків фінансових послуг (у тому числі фондового ринку);

· стимулюванню розвитку економіки, зокрема транспорту, туризму, міжнародних перевезень, будівельної та агропромислової галузі економіки;

· інтеграції страхового ринку України в міжнародні та регіональні ринки фінансових послуг.

Страховий ринок України має розвиватися за такими напрямами:

· удосконалення правових засад захисту прав споживачів страхових послуг;

· забезпечення ефективного державного регулювання і нагляду в сфері страхування з урахуванням міжнародно визнаних принципів та стандартів, рекомендованих Міжнародною асоціацією органів нагляду за страховою діяльністю;

· сприяння розвитку довгострокового страхування життя, участі страховиків у системі недержавного пенсійного забезпечення та врегулювання діяльності страховиків у сфері обов’язкового медичного страхування;

· підвищення рівня капіталізації страховиків, їх фінансової надійності та платоспроможності, зміцнення національного перестрахового ринку;

· забезпечення розвитку страхового посередництва, діяльності актуаріїв та аварійних комісарів;

· підвищення рівня страхової культури населення;

· забезпечення захисту національних інтересів на страховому ринку;

· удосконалення податкового законодавства щодо страхування;

· формування системи кадрового та наукового забезпечення страхового ринку.

 

Контрольні питання:

1. Що таке страховий ринок?

2. Назвати суб'єкти, які діють на страховому ринку.

3. Дати означення понять "агент" та "брокер".

4. Назвіть види страхових ринків.

5. Чим відрізняється страховий ринок України від страхових ринків зарубіжних країн? Що спільного в дії страхового ринку України та інших держав?

 

ТЕМА 6.
СТРАХОВА ОРГАНІЗАЦІЯ

Поняття та види страховиків

Страховик – це організація, яка бере на себе за певну плату зобов’язання у разі настання страхового випадку відшкодувати страхувальникові чи особам, яких він назвав, завданий збиток або виплатити страхову суму. В Україні страховиками визнаються юридичні особи, утворені у формі акціонерних, повни