Проблематика прийняття фінансових рішень

 асиметричний розподіл інформації, наприклад, менеджери децентралізованих підрозділів завжди будуть мати переваги в інформаційному забезпеченні порівняно з центральним апаратом управління; посадові особи підприємства-емітента цінних паперів будуть краще поінформовані про перспективи зростання вартості, ніж сторонні учасники ринку капіталів; підприємство, яке хоче отримати кредит володіє більш повною інформацією щодо спроможності повернути кредит, ніж кредитор тощо;

 конфлікт цілей, що пояснюється суб’єктивними преференціями учасників фінансових відносин та особливостями договорів між ними. Наприклад, менеджери лінійних підрозділів прагнуть отримати максимум ресурсів на вході та витратити мінімум зусиль на виході. Натомість центральний апарат управління стикається з проблемою розподілу обмежених ресурсів між окремими секторами та низькою ефективністю їх використання.

Класифікація типів принципал-агент відносин з високим потенціалом конфлікту інтересів

Методи зменшення інформаційної асиметрії та нейтралізації конфліктів інтересів

Скрінінг (screening), фільтрація – виявлення прихованих характеристик об’єкта до здійснення операції (оцінка кредитоспроможності, оцінка інвестиційної привабливості тощо).

Метод самоселекції – агенту, менеджеру, продацю, клієнту пропонується прийняти ряд рішень на вибір (напр, щодо курсу емісії, розміру винагороди). Вибором тієї чи іншої альтернативи агент виказує свої істинні преференції і властивості.

Системи стимулювання – додаткова оплата, бонуси, знижки, які стимулюють агента до виконання договірних зобов’язань.

Адміністративні методи – контроль та відповідальність (внутрішній та зовнішній аудит).

Система спеціальних сигналів – сигнали, що свідчать про позитивні характеристики агента, способи подання сигналів: investor relations, інфо на сайті, дипломи, сертифікати якості тощо.

Критерії прийняття рішення про вибір правової форми організації бізнесу (ФОБ).

За правом власності в Україні можуть діяти суб’єкти господарювання, що належать до державної та комунальної, колективної та приватної форм власності. Отже, в Україні можуть діяти підприємства таких видів:

- приватні, засновані на власності фізичної особи;

- колективні, у т. ч. госп. товариства, кооперативи;

-комунальні, засновані на власності відповідної територіальної громади;

- державні, засновані на держ власності, в т. ч. казенні;

- суб’єкти господарювання з іноземними інвестиціями.

Правильний вибір ФОБ має для подальшої ді-сті суб’єкта господарювання стратегічне значення. Основні критерії та чинники, які слід проаналізувати, приймаючи рішення щодо вибору ФОБ:

1.Рівень відповідальності власників та їх кількість. Розрізняють форми підприємницької діяльності з обмеженою відповідальністю власників за зобов’язаннями підприємства, з необмеженою відповідальністю, а також змішані форми. У світовій практиці спостерігається чітка тенденція до вибору форм організації бізнесу з обмеженою відповідальністю, що пояснюється прагненням власників суб’єктів господарювання обмежити свої ризики величиною вкладів у власний капітал (ТОВ, АТ)

2.Можливості участі в управлінні справами суб’єкта господарювання та контролю за ним. Найважливіша функція власників підприємства полягає в участі в управлінні його ді-стю. Залежно від того, який обсяг капіталу планує інвестувати потенційний власник у бізнесову діяльність, його бачення свого місця в управлінні бізнесом, обирається та чи інша ФОБ.

3.Можливості фінансування. Форма організації бізнесу визначає також можливості та умови залучення власного і позичкового капіталу. Можливості використання різних інструментів фінансування залежать також від правових обмежень і рівня доступу суб’єкта господарювання до ринку капіталів, зокрема:

=відкриті АТ можуть залучати кошти шляхом емісії акцій та облігацій;

=ТОВ можуть залучати лише вклади учасників та шляхом емісії облігацій,

=партнерства не можуть залучати кошти шляхом емісії облігацій чи акцій.

4.Умови передачі права власності та правонаступництво. Якщо корпоративні права підприємств мають вільний обіг на фондовій біржі чи іншому організованому ринку капіталів, то процедура передачі права власності є спрощеною. Якщо ж йдеться про підприємства із замкненим колом можливих власників, то процедура передачі права власності на них є дещо ускладненою і супроводжується підвищеними накладними витратами. Приймаючи відповідні рішення, слід також враховувати, що за деяких обставин позбутися права власності на суб’єкт господарювання можна лише у разі його реорганізації чи ліквідації.. 5.Умови оподаткування суб’єктів господарювання різних форм організації бізнесу. В цілому для всіх видів підприємств встановлені однакові умови оподаткування. Особливості передбачені для прив. підприємців, які здійснюють свою діяльність без створення юр особи; для підп-в, які за встановленими критеріями належать до малого бізнесу; для підп.-в з іноземними інвестиціями (при репатріації доходів).

6.Накладні витрати, зумовлені окремими формами організації бізнесу. Для різних форм організації бізнесу характерний різний рівень накладних витрат як при заснуванні, так і при здійсненні поточної фінансово-господарської діяльності. Ці витрати пов’язані з особливостями ведення фінансового та податкового обліку, складання звітності, із залученням додаткового капіталу, організацією управління.

7.Законодавчі вимоги щодо відповідності виду діяльності певним формам організації бізнесу. Наприклад, банки можуть створюватися лише у формі АТ чи ТОВ, страховики — юридичні особи — у формі АТ, повних, командитних товариств або ТДВ, ломбарди — у формі повних товариств.