Структурний аналіз вхідних та вихідних грошових потоків в розрізі господарської, інвестиційної та фінансової діяльності. Основні напрямки використання інформації про рух грошових коштів.

На сьогодні в Україні під грошовими потоками розуміють надходження та вибуття грошових коштів та їх еквівалентів. Однак, на наш погляд, більш змістовним та точним визначенням цієї категорії є таке, за яким грошовий потік являє собою сукупність розподілених у часі надходжень і виплат грошових коштів, що генеруються господарською діяльністю підприємства [4].

Так, для визначення структури грошового потоку і джерел його формування в розрізі видів діяльності використовують таку класифікацію.

1. Грошовий потік від операційної діяльності характеризується витрачанням грошових кошів, пов’язаних зі сплатою рахунків постачальників та підрядників, виплатою заробітної плати, відрахуванням до бюджету та внесками в державні цільові фонди, сплатою відсотків за кредити і позики; іншими виплатами, які забезпечують здійснення операційної діяльності. Він характеризується грошовими виплатами постачальникам сировини і матеріалів; стороннім виконавцям окремих видів послуг, що забезпечують операційну діяльність; заробітної плати персоналу, зайнятому в операційному процесі, а також здійснюючому управління цим процесом; податкових платежів підприємства в бюджети всіх рівнів і в позабюджетні фонди; іншими виплатами, пов'язаними зі здійсненням операційного процесу.

2. Грошовий потік від фінансової діяльності складається насамперед з надходжень від випуску акцій, залучення банківських кредитів і позик. Вибуття коштів у зв’язку з фінансовою діяльністю включає виплату дивідендів та повернення позик кредитів. Він характеризує надходження і виплати коштів, пов'язані з залученням додаткового акціонерного чи пайового капіталу, одержанням довгострокових і короткострокових кредитів і позик, сплатою в грошовій формі дивідендів і відсотків по вкладах власників і деякі інші грошові потоки, пов'язані зі здійсненням зовнішнього фінансування господарської діяльності підприємства.

3. Грошовий потік від інвестиційної діяльності охоплює придбання (створення) та реалізацію майна довгострокового використання. Перш за все це стосується надходження (вибуття) основних засобів, нематеріальних активів, а також придбання або реалізації цінних паперів інших компаній. Він характеризує платежі і надходження коштів, пов'язані зі здійсненням реального і фінансового інвестування, продажем основних засобів, що вибувають, і нематеріальних активів, ротацією довгострокових фінансових інструментів інвестиційного портфеля й інші аналогічні потоки коштів, що обслуговують інвестиційну діяльність підприємства.

Грошовий поток від фінансової діяльності

ВХІДНІ: Випуск акцій, отримання позик та отримання коштів у результаті надзвичайнх подій, пов’язаних із фінансовою діяльністю.

ВИХІДНІ: погашення позик, викуп акцій та витрати коштів у результаті надзвичайнх подій, пов’язаних із фінансовою діяльністю.

Грошовий поток від інвестиційної діяльності

ВХІДНІ: надходження коштів від продажу необоротних активів, від фінансових інвестицій, повернення довгострокових фінансових вкладень, отримання коштів у результаті надзвичайнх подій, пов’язаних із інвестиційною діяльністю.

ВИХІДНІ: здійснення фінансових вкладень, платежі, пов’язані з придбанням основних засобів, нематеріальних активів, видача авансів підрядникам, надання позик іншим підприємствам, сплата дольової участі у будівництві об’єктів, втрачення коштів у результаті надзвичайнх подій, пов’язаних із інвестиційною діяльністю.

Грошовий поток від операційної діяльності

ВХІДНІ: надходження коштів від реалізації товарів, послуг, продукції, робіт, за надання права користування активами, аванси отримані від покупців та замовників, надходження раніше списанної дебіторської заборгованості, цільове фінансування, повернення сум від підзвітних особ, надходження коштів у результаті надзвичайнх подій, пов’язаних із операційною діяльністю.

ВИХІДНІ: платежі постачальникам, виплата працівникам з/п, сплата податків та інших обов’язкових платежів, виплата підзвітних сум, виплата за права користування активами, витрачення коштів у результаті надзвичайнх подій, пов’язаних із операційною діяльністю.

 

Оцінка залишку грошових коштів з позиції оптимізації їх рівня в складі оборотного капіталу: моделі Баумоля та Міллера-Ора.

Необхідність визначення оптимального розміру грошових коштів на рахунку і в касі, зумовлена класичним конфліктом, що існує між ліквідністю та дохідністю.

Отже, велика дохідність будь-якої форми вкладення грошових коштів завжди оплачується зниженням ліквідності, а збільшення шансів на прибуток означає зростання ризику втрати ліквідності.

Виходячи із викладеного, можна зробити висновок, що політика управління грошовими коштами має забезпечити пошук компромісу між ефективністю діяльності та ліквідністю підприємства, яка полягає в оптимізації залишків грошових коштів.

Для оптимізації коштів дослідниками фінансів пропонуються математичні моделі, в основі яких закладені ті ж самі ідеї, що і в методах оптимізації виробничих запасів.

Одна з таких моделей належить В. Баумолю. Вона ґрунтується на положенні, що управління коштами, передбачає сукупні витрати, пов’язані з підтриманням певного їх рівня на рахунку, які умовно можна поділити на дві групи. Перша – це оплата банківських послуг при залученні кредиту або комісійні платежі за конвертацію цінних паперів у кошти. Друга група – це витрати, пов’язані із зберіганням коштів

Модель Баумоля є простою і в достатній мірі прийнятного для підприємств, грошові витрати яких стабільні і прогнозовані. В дійсності таке трапляється рідко; залишок коштів на поточному рахунку змінюється випадково, причому можливі значні коливання.

Модель, розроблена Міллером і Ордом, ґрунтується на процесі надходження і витрачання грошей від періоду до періоду. Полягає в наступному. Залишок коштів на рахунку хаотично здійснюється до тих пір, поки не досягає верхньої межі. Як тільки це відбувається, підприємство розпочинає купувати достатню кількість цінних паперів з метою повернути запас грошових коштів до деякого нормального рівня. Якщо запас грошових коштів досягає нижньої межі, то в цьому випадку підприємство продає свої цінні папери і таким чином поповнює запас грошових коштів до нормальної межі.

 

Методи оцінки інвестиційних проектів: визначення строку окупності, чистого приведеного ефекту, індексу рентабельності.

Методи оцінки інвестиційних проектів поділяють на дві групи. Перша включає методи, які ґрунтуються на обчисленні деяких спрощених показників і не враховують часовий чинник, а друга — методи, які враховують часовий чинник і базуються на дисконтуванні грошових потоків. До першої групи належать методи, які визначають ефективність капіталовкладень з огляду на період окупності інвестицій (Payback Period, РР) та облікову ставку прибутку (Accounting Rate of Return, ARR). До другої — методи, які базуються на обчисленні чистої приведеної вартості проекту (Net Present Value, NPV), чистої термінальної вартості (Net Terminal Value, NTV), внутрішньої ставки прибутку (, IRR), модифікованої внутрішньої ставки прибутку (, MIRR), дисконтованого періоду окупності інвестицій (Discounted Payback Period, DPP) та індексу рентабельності інвестицій (Profitability Index, PI).

Фінансово-економічна оцінка інвестиційних проектів займає центральне місце в процесі обґрунтування та вибору можливих варіантів вкладення коштів в операції з реальними активами. При всіх інших сприятливих характеристиках проекту він ніколи не буде прийнятий до реалізації, якщо не забезпечить:

- відшкодування вкладення коштів за рахунок доходів від реалізації товарів і послуг;

- отримання прибутку, що забезпечує рентабельність інвестицій не нижче бажаного для підприємства рівня;

-окупності інвестицій у межах строку, прийнятного для підприємства.