Організаційні форми, порядок створення, функціонування і ліквідації страхових компаній.

Страховики (страхова компанія, страхове товариство) — суб'єкти страхування (страхового ринку), котрі відповідно до отриманої ліцензії беруть на себе зобов'язання за певну плату відшкодувати страхувальникові або іншим учасникам страхового ринку завданий страховим випадком збиток або виплатити страхову суму.

В Україні, відповідно до чинного законодавства, страховиками визнають ся фінансові установи, утворені у формі акціонерних, повних, командитних товариств або товариств з додатковою відповідальністю згідно з Законом України "Про господарські товариства" з урахуванням особливостей страхового законодавства, а також одержали у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності. Учасників страховика повинно бути не менше трьох.

Сукупність страховиків, що функціонують у певному економічному середовищі, утворює страхову систему, головне завдання якої в економіці ринкового типу — надання страхових послуг, що забезпечують надійний страховий захист юридичним і фізичним особам.

Страховики можуть розрізнятися:

За належністю — приватні та державні (публічні). Публічні страховики створюються і керуються, здебільшого, від імені держави (уряду). їх створення може відбутись шляхом засновництва з боку держави або націоналізації акціонерних страхових компаній і перетворення їх майна у державну власність. Приватними страховиками можуть бути індивідуальні особи, акціонерні та інші страхові товариства.

Нині в Україні залежно від форм власності можуть діяти такі підприємства: приватне підприємство, що діє на основі приватної власності громадян або суб'єкта господарювання; підприємство, що діє на основі колективної власності (підприємство колективної власності); комунальне підприємство, що діє на основі комунальної власності територіальної громади; державне підприємство, що діє на основі державної власності; підприємство, засноване на змішаній формі власності.

Страхові компанії як суб'єкти страхового підприємництва створюються у формі господарських товариств (акціонерних, товариств з додатковою відповідальністю, повних, командитних товариств) і діють на основі колективної форми власності. Учасників створення страхової компанії повинно бути не менше трьох.

Згідно з Господарським кодексом України, організаційними формами підприємств є [4, с. 67]:

унітарні підприємства – створюються одним засновником і ними є підприємства державні, комунальні, підприємства, засновані на власності об'єднання громадян, релігійної організації або на приватній власності засновника;

корпоративні підприємства – утворюються двома або більше засновниками за їх спільним рішенням і ними є кооперативні підприємства, господарські товариства, підприємства, засновані на приватній власності двох або більше осіб, інші підприємства.

Отже, суб'єкти страхового підприємництва в Україні належать до корпоративних підприємств, які створюються у формі господарських товариств.

Акціонерне товариство (відкрите, закрите), товариство з додатковою відповідальністю, повне товариство, командитне товариство – є тими товариствами, у формі яких сьогодні можуть створюватися вітчизняні страхові компанії.

Акціонерні страхові компанії, які переважають в Україні, мають статут (єдиний установчий документ), у якому визначено цілі та завдання компанії, розмір статутного капіталу, порядок управління тощо. Тільки акціонерні страхові компанії можуть випускати акції. Акціонерні товариства характеризуються певними ознаками, які зачислимо до переваг при виборі такої організаційно-правової форми створення страхової компанії:

· належать до інституційних емітентів цінних паперів, у зв'язку з чим діяльність його засновників та самого товариства підпорядковується вимогам щодо публічності (у тому числі оприлюднення основних відомостей про товариство).

· статутний фонд має відповідати певним вимогам: щодо розміру, який не може бути меншим від визначеного законодавством як мінімальний; щодо відповідності розміру статутного фонду акціонерного товариства загальній номінальній вартості випущених акцій (ці величини мають збігатися). Збільшення статутного фонду можливе на підставі додаткового випуску акцій.

· не вилучення реального капіталу, а передбачена переуступка права на акції. Тобто акціонерний капітал не може бути повернутий кому-небудь із його власників за його бажанням. Тільки дозволяється викуп у акціонера оплачених ним акцій для їх наступного перепродажу.

Акціонерні страхові компанії класифікують на:

● відкриті акціонерні страхові компанії (ВАТ СК "Дія", ВАТ НАСК "Оранта", ВАТ СК "Святослав", ВАТ СК "Нова", ВАТ СК "Універсальна"), акції яких вільно продаються й купуються на фондовому ринку;

● закриті акціонерні страхові компанії – акції яких розповсюджуються серед її засновників: ЗАТ СК "Промінь", ЗАТ СК "Просто-страхування", ЗАТ СК"Еталон" тощо.

В Україні переважають закриті акціонерні страхові компанії, що пояснюється, насамперед, відсутністю розвинутого ринку цінних паперів; певною непрозорістю у діяльності страхових компаній, тому що їх власники хочуть контролювати діяльність для вирішення своїх поставлених завдань.

Відкриті акціонерні страхові компанії мають змогу залучати додаткові кошти шляхом випуску акцій і їх продажу на ринку цінних паперів. Проте відкритий продаж акцій може призводити до розподілу прибутку між більшою кількістю акціонерів, а також до перекуповування контрольного пакету акцій третіми особами та втрати контролю над управлінням страховою компанією.

Страхові компанії у формі товариств з додатковою відповідальністю (ТзДВ) – один з видів господарських товариств, статутний капітал яких поділено на частки, визначені статутними документами. Вітчизняними страховиками, що створені у такій формі є: ТзДВ СК "Соцком-страхування", ТзДВ СК"Росно Україна", ТзДВ "Іллічівська" тощо. Для страховиків у формі ТзДВвстановлена дволанкова система управління: вищий орган – загальні збориучасників товариства; виконавчий орган – правління (дирекція, директор).

Учасники такої страхової компанії відповідають за зобов'язаннямисвоїми внесками в статутний фонд, а у випадку, коли сум недостатньо майном, що їм належить в однакових для всіх учасників розмірах, кратнихвнескам кожного учасника. Граничний розмір відповідальності учасниківвизначений установчими документами. По-друге, кредитори для покриття боргів учасника при недостатності його майна вправі вимагати від ТзДВ виплати вартості частини майна товариства, пропорційної частці боржника у статутному капіталі товариства або виділу відповідної частини майна

Повним товариством є господарське товариство, всі учасники якого відповідно до укладеного між ними договору здійснюють підприємницьку діяльність від імені товариства і солідарно несуть додаткову відповідальність за зобов'язаннями товариства усім своїм майном. Установчим документом повного товариства є засновницький договір.

Характерними ознаками страхової компанії, створеної у формі повного товариства, є:

● солідарна відповідальність учасників такого товариства;

● введення справ здійснюється або всіма учасниками, або одним чи кількома учасниками. Якщо в засновницькому договорі визначаються декілька учасників, які наділяються повноваженнями на ведення справ товариства, то передбачається, що кожен з них може діяти від імені товариства самостійно.

● створення товариства як на визначений строк, так і на не визначений.

Страхова компанія у формі командитного товариства – господарське товариство, в якому один або декілька учасників здійснюють від імені товариства підприємницьку діяльність і несуть за його зобов'язаннями додаткову солідарну відповідальність усі своїм майном (повні учасники), а інші учасники присутні в діяльності товариства тільки своїми вкладами (вкладники).

Повні учасники такого товариства несуть солідарну відповідальність, а вкладники – у межах вкладу.

Установчим документом є засновницький договір (його підписують усі повні учасники), у якому визначаються розмір частки кожного із повних учасників товариства, а також вказується тільки сукупний розмір часток вкладників у майні товариства та розмір, склад і порядок внесення ними вкладів.

Така організаційно-правова форма створення страхової компанії є фінансово більш вразлива, бо вибувати з такого товариства мають право як повні його учасники, так і вкладники. Зокрема, вкладник у разі виходу із товариства має право першочергового повернення вкладу у порядку, встановленому засновницьким договором. Командитні товариства не є досить поширені у підприємницькому середовищі України, зокрема й страховому.