Оперативно-сітьові показники лікувального закладу.

Оперативно-сітьові показники – показники, які визначають середньо - розрахункову кількість одиниць профільного значення. Вони поділяються на дві групи: виробничі і загальні. Загальні – призначені для розрахунку капітальних статей кошторису та характеризують будівлю бюджетної установ: площа прилеглої території бюджетної установи, площа приміщень бюджетної установи, кількість точок опалення бюджетної установи, санітарно-технічний устрій, кубатура приміщення. Призначені для визначення загальних витрат. Виробничі – характеризують профільну діяльність установи та визначаються в середньому за рік. Поділяються на вихідні та похідні. Вихідні розраховуються шляхом статистичного підрахунку одиниць профільної діяльності на певний момент часу. Похідні визначаються на основі вихідних та за певними нормами.

Виробничі операційно-сітьові показники медичного закладу залежать від його типу:

По стаціонару – кількість ліжок і ліжко днів По поліклініках – кількість прикріпленого населення і кількість лікарських відвідувань

Нормативна потреба у кількості ліжок визначається, виходячи з чисельності жителів і показника госпіталізації в розрахунку на рік. Фактична їх наявність характеризує кількість встановлених у медичному закладі ліжок. При складанні кошторису важливого значення має правильне визначення кількості ліжок на початок планового періоду, виходячи з факт їх наявності на останню звітну дату і врахування можливості розгортання нових ліжок за період часу, що залишився до кінця року в межах числа ліжок, передбачених планом.

Для визначення видатків на утримання лікарні визначається середньорічна кількість ліжок за такою формулою: К= П + В*М/12- В₁ (12-М₁)/12

П – перехідна кількість ліжок на поч..плнового року. В – кількість нових ліжок, які вводяться в дію в плановому році. М – число місяців функціонування нових ліжок, які вводяться. В₁ – кількість ліжок, які виводяться з експлуатації в плановому році. М₁ – число місяців функціонування ліжок, які вибувають.

Кількість ліжко-днів розраховується як добуток від множення кількості ліжок на кількість днів функціонування одного ліжка на рік.

Кількість лікарських відвідувань визначається шляхом множення чисельності жителів у районі обслуговування на середню кількість відвідувань лікарні на рік (приблизно 30 разів). Заг кількість відвідувань розподіляється за окремими спеціальностями – хірург, терапевт тощо.

 

134.Тарифікаційний список загальноосвітньої школи і порядок його складання .

Тарифікаційний список― внутрішній вихідний документ, призначений для обліку і нарахування зп працівників виходячи з персональних даних та розподілу педагогічного навантаж. Графи тс містять основні відомості та розрахунок зп: освіта, номер дипл, каліф категорія; предмет; навчальне на вант у розрізі 3х груп класів;сума оплати педагог на вант і доплати за перевірку зош; додаткові доплати (за класне керівн, завідув навчальн кабін, дослідн майстерн,ділянками, бібліотекою). Підсумки підбиваються за рядками (зп кожного вчителя) і графами (обсяг педагог навант, зП, доплати і сумарна зп) Тариф. список за затвердженою формою складає директор школи разом з представником централізованої бухгалтерії, після чого подає його в вищестоящу організацію, де його затверджують у встановленому порядку.

У тарифікаційному списку вказуються всі працівники школи (директор, його заступники, вчителі, вихователі, лікарі, бібліотекарі та ін.), ставки заробітної плати і посадові оклади, які залежать від освіти та кваліфікаційної категорії працівників

Соціальне страхування у контексті соціального захисту населення.

Права на соціальний захист громадян забезпечується та гарантується загальнообовязковим державним страхуванням.

Загальнообов'язкове державне соціальне страхування — це си­стема прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання со­ціального захисту, що включає матеріальне забезпечення гро­мадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, перед­бачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом. З правової точки зору соціальне страхування — це система юридичних норм, які регулюють соціальний захист населення при настанні страхових випадків, передбачених законодавством.

Необхідність соціального страхування зумовлена такими причинами:

— наявністю громадян, котрі не беруть участі у суспільно ко­рисній праці, а тому не можуть утримувати себе за рахунок заробітної плати;

— наявністю громадян, котрі є дієздатними, але не мають мож­ливості її реалізувати.

Соціальне страхування є фінансовою категорією, що відображає екон відносини, які виникають у процесі розподілу та перерозподілу ВВП шляхом вирахування коштів фондів та використання їх для надання матер забезпечення та соц. Послуг при настанні певних страхових випадків.

Система соціального страхування включає в себе соціальні, економічні, фінансові та правові аспекти.

З економічної точки зору соціальне страхування виступає важелем перерозподілу грошових коштів у суспільстві та пов'язане з розвитком економіки. Зміцнення економіки впливає на зростання доходів підприємств, організацій, а разом з тим і збільшення розміру страхових внесків.

Соціальне страхування впливає на підвищення ефективності діяльності підприємства через матеріальне забезпечення та охо­рону здоров'я працівників. Воно створює необхідні економічні передумови для збереження працездатності економічно актив­ної частини населення, а в певних випадках забезпечує виплату соціальної допомоги у разі втрати працездатності внаслідок за­гального захворювання, нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання.

Право на забезпечення державним соціальним страхуванням мають застраховані громадяни України, іноземні громадяни, осо­би без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні.

Державне субсидіювання суб’єктів підприємницької діяльності з бюджету.

Державне субсидіювання – це форма надання державної фінансової допомоги Юр і Фіз особам. Державне субсидіювання суб’єктів підприємницької діяльності з бюджету включає в себе держ. субсидії, держ. субвенції і держ. дотації.

Держ. субсидії – це всі невідплатні поточні виплати підпр-м, які не передбачають компенсації у вигляді спеціально обумовлених виплат або товарів і послуг в обмін на проведення платежів.

Держ. субвенція – є цільовим виділенням коштів з бюджету суб’єктам підпр-ва на фін-ня певних програм на умовах пайової участі з бюджетом та отримання коштів.

Держ. дотація – це кошти, що виділ-ся з бюджету підпр-вам на покриття їх збитків в рез-ті проведення певної фін-ої політики державою в сфері ціноутворення (як правило, обмеження рівня цін).

В Укр., наприклад, держ. дотації надаються с/г підпр-вам. Держ. дотація суб’єктам підпр-ва може надаватися у сумі, що повністю відшкодовує збитки чи покриває їх частково, що визнач-ся станом бюджету. Обсяг дотації встановляється як різниця між витратами і доходами підпр-ва. Віділеня коштів може проводитись на підставі планових чи фактичних розрахунків.

Фінансова підтримка за рахунок коштів ДБ надається державним та іншим підприємствам, у майні яких частка держ. власності перевищує 50%. Такі бюдж асигнування надаються на поворотній основі або безповоротній основі з метою запобігання банкрутства, відновлення платоспроможності, оздоровлення фін стану цих підприємств, забезпечення ефективності господарської діяльності та підвищення конкурентоспроможності.