Необхідність та механізм справляння місцевих зборів в Україні.

Місцевих податкИ та зборИ виступають важливим джерелом формування доходів місцевих бюджетів в частині власних доходів. Саме вони покликані зміцнювати місцеві бюджети, розширяти їх фінансову автономію. Виникнення місцевих зборів зумовлене необхідністю

розмежування джерел доходів між бюджетами різних рівнів. Це розмежування свідчить про рівень розвитку демократії в державі, бо надмірна централізація фінансових ресурсів завжди приховує небезпеку встановлення фінансової диктатури.

Місцеві збори є основними, невід’ємними джерелами формування фінансового та його складової - податкового потенціалу місцевих органів влади. Безумовно, місцеві податки і збори відіграють значну роль у забезпеченні фінансування соціальної інфраструктури, розвитку

комунального господарства, наданні безплатних благ і послуг населенню. Є підстави стверджувати, що на сьогодні це об’єктивно необхідний елемент фінансової системи держави.

Що стосується місцевого оподаткування, то з прийняттям ПКУ справляється в Україні три збори:

****Збір за місця для паркування транспортних засобів — платниками є юридичні та фізичніособи — підприємці, які проводять діяльність іззабезпечення паркування транспортних засобівна майданчиках для платного паркування та спеціально відведених автостоянках.

Базою оподаткування є площа земельної ділянки, відведена для паркування, а також площа комунальних гаражів, стоянок, паркінгів, які побудовані за кошти місцевого бюджету.

Ставки — від 0,03 до 0,15 відсотка мінімальної заробітної плати за 1 кв. м площі за кожний день діяльності.

Збір розраховується за формулою: база оподаткування *ставка збору

Базовим податковим періодом для нарахування зору є квартал. Сума збору до сплати вказується платником у декларації, яка подається протягом 40 днів після закінчення звітного кварталу, і сплачується протягом 10 днів після граничного строку подачі декларації.

*****Збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності (торговий патент). Платниками збору є суб’єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи — підприємці), їх відокремлені підрозділи, які отримують торгові патенти та провадять такі видипідприємницької діяльності:торговельна діяльність у пунктах продажутоварів; діяльність з надання платних побутових послуг за переліком Кабміну, торгівля валютними цінностями у пунктах обміну іноземної валюти; діяльність у сфері розваг (крім проведення державних грошових лотерей). Ставка прив’язана до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня звітного року та встановлюють їх органи місцевого самоврядування з урахуванням місцезнаходження пункту продажу товарів та асортименту товарів, пункту з надання платних послуг та виду платних послуг.

****Туристичний збір, є поєднанням курортного та готельного зборів. Кошти від туристичного збору зараховуються до місцевого бюджету і використовуються для розвитку туристичної і курортної інфраструктури відповідної територіальної громади. Це дасть змогу підвищити рейтинг конкурентоспроможності України в сфері туризму і подорожей. Базою справляння цього збору є вартість усього періоду проживання (ночівлі). Ставка туристичного збору становить 0,5–1 % від бази справляння збору.

Збір справляють податкові агенти під час надання послуг, пов’язаних з тимчасовим проживанням, зазначаючи суму сплаченого збору окремим рядком у рахунку на проживання або квитанції. Звітність за туристичний збір подаєтьсЯ щокварталу. Сума збору до сплати вказується платником у декларації, яка подається протягом 40 днів після закінчення звітного кварталу, і сплачується протягом 10 днів.

Платниками є громадяни України, іноземці, які прибувають на територію відповідної громади й отримують послуги з тимчасового проживання (ночівлі) із зобов’язанням залишити територію.

Не є платниками особи: які постійно проживають, у т. ч. на умовах договорів найму; які прибули у відрядження; інваліди, діти_інваліди; ветерани війни; учасники ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС; особи, які прибули за путівками.

84.Характеристика основних нововведень в адмініструванні податків, зборів (обов’язкових платежів), передбачених Податковим Кодексом України.

Податкове адміністрування як сукупність методів, прийомів і засобів інформаційного забезпечення, за допомогою яких органи державної виконавчої влади надають функціонуванню податкового механізму заданий законом напрям і координують

податкові дії при суттєвих змінах в економіці та політиці.В ПКУ не наведено визначення адміністрування податків.

Виходячи з сутності терміна пропонуємо розглядати адміністрування податків як процес, що складається з таких етапів: реєстрація та облік платників податків; обробка податкових декларацій; облік платежів (податкові зобов'язання); обслуговування платників податків; податковий контроль; апеляції платників податків; погашення податкового боргу.

1 .До введення Податкового кодексу контролюючими органами були: митні органи, органи Пенсійного фонду України, органи фондів загальнообов'язкового державного соцстрахування, податкові органи. Після введення Податкового кодексу контролюючими органами є: податкові органи та митні органи.

2. Змінився розмір штрафу для платників податків, які до початку перевірки контролюючим органом самостійно виявили факт заниження податкового зобов’язання минулих податкових періодів, до прийняття він становиа 5 % від суми недоплати, після – 3 % від суми недоплати.

3.. Прийняття Податкового кодексу значно розширило повноваження контролюючих органів та змінило терміни, підстави та види перевірок, що можна негативно розцінювати з позиції платників податків. До прийняття Податкового кодексу були планові та позапланові виїзні, документальні невиїзні (камеральні). Після прийняття Податкового кодексу: камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні); фактичні перевірки.

4. Позитивною зміною є введення податкових консультацій замість податкового роз’яснення, це свідчить про те, що контролюючі органи зацікавлені в плідній співпраці з платниками податків.

5. Подання податкових декларацій в електронному виді також є позитивною зміною, тому що це є вигідним як платникам податків, так і контролюючим органам – перші зводять до мінімуму спілкування з податковими органами, а другі – не витрачають час на ведення документообігу.