Видатки Державного бюджету України на вищу освіту та основи її фінансування.

Вищі навчальні заклади в Україні можна поділити за такими групами:

- І-ІІ рівнів акредитації – коледжі, заклади професійно-тех освіти та ін прирівняні до них навчальні заклади;

- ІІІ-ІV ріввнів акредитації – інститути, унів-ти, академії.

Фін-ня вищої освіти здійснюється за рахунок:

- бюджету – рівень фін-ня згідно з делегуванням повноважень залежить від рівня акредитації вищого навчального закладу)навч заклади 1-2 рівнів з місцевих бюджетів; навч заклади 3-4 рівнів – з держ бюджету, за принципом відомчої підпорядкованості);

- самофін-ня(від наданих послуг платного навчання).

Розрахунок видатків на фін-ня вищих навч закладів базується на виробничих оперативно-сітьових показниках:

Вихідні – чисельність студентів;

Похідні – к-сть навчальних груп

Для розрахунку більшості статтей кошторису викорис усереднений показник – середньорічна к-сть навчальних груп(середнє число студентів):

К_ср= К_{поч пер} – 1/2К_в + 1/3К_п

К_{ср -} середньорічна к-сть навчальних груп(середнє число студентів), виходячи з наповнюваності 25 осіб.

К_{поч пер} – к-сть груп(студентів) на поч планового року.

К_в, К_п – к-сть груп(студентів) випуску та к-сть прийнятих студентів на навчання.

Видатки передбачають в основному видатки на фонд оплати праці та придбання основних засобів. Фонд оплати праці має складну структуру та складається з 5 елементів:

1.фонд оплати праці професорсько-викладацького складу;

2.фонд оплати праці адміністративно-управлінського персоналу.

3.фонд оплати праці навчально-допоміжного персоналу – визначається аналогічно до попереднього;

4.фонд оплати праці обслуговуючого персоналу – визначається аналогічно до 2;

5.фонд погодинної оплати праці викладачів.

Державне фінансування вищої освіти та науки в Україні є вкрай незадовільним. Відповідно держава втрачає передові позиції щодо рівня освіченості громадян, скорочуються масштаби та рівень якості підготовки науково-педагогічних кадрів, помітно погіршуються умови для творчої роботи вчених та викладачів.

Обсяги бюджетного фінансування на вищу освіту становили 30% всіх видатків на освіту у 2010 році.

Форми фінансового забезпечення медицини. Основи бюджетного фінансування охорони здоров’я населення

Основними формами фінансового забезпечення охорони здоров’я в Україні є: бюджетне фінансування, добровільне медичне страхування, самофінансування, благодійництво та спонсорство.

В У ох здор забезпечується державним фінансув відповідних соц.-економ, медико-санітарн та оздоровчо-профілакт програм. Конституц закріпл, що мед допомога у державн і комунальн закладах ох здор надається безплатно, а держава сприяє розвитку лікув заклад усіх форм власност, дбає рпо розв фізкульт і спорту, забезпеч санітарно-епідемічне благо получ.

Кошторисне фінанси мед закладів ґрунтується на виробничих оперативно-сіткових показн диференційованих за типом мед закладу: по стаціонару: к-сть ліжок і ліжко-днів; по полікл: к-сть прикріпл населен і к-сть лікарськ відвідувань.

За рахунок Державного бюджету здійснюються видатки на:

а) первинну медико-санітарну, амбулаторно-поліклінічну та стаціонарну допомогу (багатопрофільні лікарні та поліклініки, що виконують специфічні загальнодержавні функції, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України);

б) спеціалізовану, високоспеціалізовану амбулаторно-поліклінічну та стаціонарну допомогу;

в) санаторно-реабілітаційну допомогу;

г) санітарно-епідеміологічний нагляд;

д) інші програми у галузі охорони здоров'я, що забезпечують виконання загальнодержавних функцій, згідно з переліком, за­твердженим Кабінетом Міністрів України.

За рахунок місцевих бюджетів здійснюють видатки на:

· первинну медико-санітарну,

· амбулаторно-поліклінічну та стаціонарну допомогу,

· санаторно-курортну допомогу,

· програми медико-санітарної освіти.

За функціональною структурою ці видатки поділяються на такі підрозділи:

· медична продукція та обладнання;

· поліклініки і амбулаторії,

· швидка та невідкладна допомога, у тому числі поліклініки загального профілю та амбулаторії;

· спеціалізовані поліклініки;

· стоматологічні поліклініки;

· станції швидкої та невідкладної допомоги;

· фельдшерсько-акушерські пункти;

· лікарні та санаторно-курортні заклади:

· лікарні загального профілю;

· спеціалізовані лікарні та інші спеціалізовані заклади;

· пологові будинки;

· санаторно-курортні заклади;

· санітарно-профілактичні та протиепідемічні заходи і заклади;

· дослідження і розробки у сфері охорони здоров'я;

· інша діяльність у сфері охорони здоров'я, у тому числі будинки дитини;

· станції переливання крові;

· інші заклади та заходи у сфері охорони здоров'я.

Планування фонду заробітної плати лікарів, середнього і молодшого медичного персоналу.

Заробітна плата лікарів обчислюється виходячи із ставки зарплати та системи підвищень і надбавок. Ставка зарплати залежить від посади (лікар-хірург, лікар-інтерн чи лікарі інших спеціальностей) та кваліфікаційної категорії. Крім того, ставка в частині надбавки може залежати від місцезнаходження лікарні (місто чи сільська місцевість). Надбавки до зарплати встановлюються за шкідливі й небезпечні умови праці, за роботу у вихідні та святкові дні та в нічний час.

Фонд оплати праці медичного персоналу на місяць обчислюється множенням кількості штатних одиниць на середню заробітну плату медичного працівника за категорією.

ФОПрік = Сума Зсі * Ссі*12

Зсі — середньомісячна ставка заробітної плати, визна­чена для і-ї групи медичного персоналу за тарифіка­ційним списком, а для адміністративно-господарських та інших працівників — виходячи зі штатного розпису і встановлених посадових окладів;

Ссі — середньорічна кількість посад за і-ою групою працівників

Кількість посад лікарів визначається:

· по стаціонару — виходячи з нормативу кількості ліжок на даного лікаря (15—З0 ліжок), який диференційовано в розрізі відділень; передбачаються одиниці завідуючих відділеннями;

· у поліклініці — на основі кількості лікарських відвідувань у розрізі спеціалістів і встановлених нормативів прийому на одного лікаря; передбачаються посади завідуючих відділеннями.

Заробітна плата середнього медичного персоналу обчислюється виходячи із ставки зарплати і надбавок. Ставка заробітної плати середнього медичного персоналу залежить від посади (медична сестра, акушерка, фельдшер, зубний лікар), кваліфікаційної категорії і стажу роботи. Надбавки встановлено за шкідливі умови праці та роботу у вихідні і святкові дні та нічний час.

Заробітна плата молодшого медичного персоналу обчислюєть ся виходячи із ставки зарплати і надбавок. Ставка залежить від посади (сестра операційна, сестра-господиня, сестра-ванниця). Надбавки встановлені аналогічно середньому медичному персоналу. Дозволяється суміщати обов'язки медичної сестри та санітарки виходячи з обсягів роботи – 0,25; 0,5; 0,75; 1,0; 1,25; 1,5 ставки.

Фонд оплати праці медичного персоналу на місяць обчислюється множенням кількості штатних одиниць на середню заробітну плату медичного працівника за категорією.

ФОПрік = Сума Зсі * Ссі*12

Зсі — середньомісячна ставка заробітної плати, визна­чена для і-ї групи медичного персоналу за тарифіка­ційним списком, а для адміністративно-господарських та інших працівників — виходячи зі штатного розпису і встановлених посадових окладів;

Ссі — середньорічна кількість посад за і-ою групою працівників

Кількість посад середнього медичного персоналу визначаєть ся:

· по стаціонару — виходячи з кількості цілодобових постів. Кількість постів, у свою чергу, встановлюється відповідно до нормати­вів кількості ліжок на один пост, які диференціюються в розрізі від­ділень і встановлюються окремо для денних і нічних годин. Кіль­кість посад на один пост визначається шляхом ділення річного ба­лансу часу в годинах (365 х 24) на кількість годин роботи однієї медсестри на рік. Крім того, враховуються посади старшої медсест­ри, медсестри для організації індивідуального догляду за тяжкохво­рими та медсестер у лікувально-діагностичних кабінетах. І

· по поліклініці — за нормативом відповідно до кількості по­сад лікарів (як правило, 1:1 і більше).

Кількість посад молодшого медичного персоналу визначаєть­ся аналогічно середньому медперсоналу. Але при визначення кіль­кості по стаціонару приймається більший норматив кількості лі­жок на один пост.

125.Порядок розрахунку витрат на харчування, медикаменти, на придбання обладнання та м'якого інвентарю в лікарнях і поліклініках.

Закупівля продуктів харчування, як і інших товарно-матеріальних цінностей, має здійснюватись закладами системи охорони здоров’я через проведення тендерних торгів.

Для обчислення видатків на харчування хворих необхідно встановити число днів функціонування ліжка протягом року. Потім на підставі цього обчислюється загальне число ліжко-днів у лікарні шляхом множення середньорічної кількості ліжок на кількість функціонування 1 ліжка протягом року. Сума видатків на харчування обчислюється шляхом множення відповідного нормативу на кількість ліжко-днів.

Середні витрати на харчування (код 1133) і придбання медика-ментів (код 1132) обчислюються за формулою:

,

де Нсв — середньозважена норма витрат;

Ні — індивідуальна норма для ліжок і-ї спеціалізації;

Уі — питома вага ліжок і-ї спеціалізації в загальній структурі лі-жкового фонду.

Рекомендовані норми на харчування на 1 ліжко-день:

звичайні стаціонари — 4,25 гри.; будинки дитини та дитячі санаторії — 6,80 грн.),

Для обчислення видатків на придбання медикаментів необхідно встановити число днів функціонування ліжка протягом року. Потім на підставі цього обчислюється загальне число ліжко-днів у лікарні шляхом множення середньорічної кількості ліжок на кількість функціонування 1 ліжка протягом року. Сума видатків на харчування і придбання медикаментів обчислюється шляхом множення відповідного нормативу на кількість ліжко-днів.

При плануванні витрат на придбання медикаментів та перев’язувальних матеріалів (КЕКВ 1132) повинно бути враховано погашення кредиторської заборгованості по вказаних статтях, що виникла в попередні роки, в сумах бюджетних призначень на відповідний період.

Рекомендовані норми на медикаменти:звичайні стаціонари (на 1 ліжко-день) — 4,75 гри.; стоматологічні поліклініки (на 1 відвідування) —1,2 грн.; амбулаторно-поліклінічні заклади (на 1 відвідування) — 0,9 грн

Видатки на придбання обладнання, капітальний ремонт приміщень тощо, які не є першочерговими, можуть передбачатися тільки за умови забезпечення коштами невідкладних видатків і відсутності заборгованості. Розрахунок витрат на придбання обладнання (КЕКВ 2110) повинен базуватися на необхідності його оновлення, виходячи з існуючих норм забезпечення, фактичної наявності, терміна служби обладнання та ціни і очікуваного ефекту від його впровадження.

Для розрахунку середніх видатків на придбання м’якого інвентарю (Нм) використовують дві норми — для нової і діючої мереж:

,де Нні — індивідуальна норма витрат на придбання м’якого інвента-ря, встановлена для нової мережі ліжок і-ї спеціалізації;

Нді — індивідуальна норма витрат на придбання м’якого інвента-ря, встановлена для діючої мережі ліжок і-ї спеціалізації;

Уі — питома вага ліжок і-ї спеціалізації у загальній структурі лі-жкового фонду.

Рекомендовані норми на придбання м'якого інвентарю: звичайний стаціонар (на 1 діюче ліжко) — 243,3 грн.; амбулаторно-поліклінічні заклади (на 1 лікарську посаду) — 76,6 грн);

Рекомендовані норми на придбання обладнання: звичайний стаціонар (на 1 діюче ліжко) — 265 грн.; поліклінічне відділення (на 1 лікарську посаду) — 356 грн.);