Вправа 103. Прочитайте подане висловлювання, визначте в ньому повнозначні й службові частини мови, обґрунтуйте свою відповідь.

...Українська мова в багатстві, витонченості й гнучкості форм не поступається ані жодній із сучасних літературних мов слов’янства і не бідна аж ніяк на поняття, аби нею заважко було перекладати глибину філософських думок і змальовувати високохудожні образи.

М. Драгоманов

ІМЕННИК

Іменник – повнозначна частина мови, що має значення предметності й відповідає на питання хто? що?

Ознаки іменників

Лексичне значення	Граматичні категорії	Синтаксичні функції
Предметності	Рід, число, відмінок, від-міна, група	Підмет, додаток, імен-ний складений присудок, обставина

 

Лексико-граматичні групи іменників

 

І ІІ	Назви істот (хто?) позначають осіб, тварин, міфологічні образи (молодиця, донька, дід, пес, кіш-ка, сокіл, мавка, демон).	Назви неістот (що?) позначають предмети, явища природи, поняття (книга, верба, дім, газета, добро).
ІІ	Загальні іменники – назви одно-типних істот, предметів, явищ, понять (юнак, птах, стіл, весло, час, хутір, човен, вечір).	Власні іменники – індивідуальні назви одного з ряду однотипних предметів: імена, прізвища, геогра-фічні назви, назви установ, видань газет (Олесь Гончар, Дніпро, Львів-щина, Дніпропетровський націо-нальний університет).
ІІІ	Конкретні іменники – називають предмети, що пізнаються органами чуття, підлягають підрахунку і сполучаються з власне кількісними числівниками (квітка, берег, село, явір, Дунай, день, батько).	Абстрактні іменники називають поняття, якості, властивості, які не сприймаються конкретно органами чуття (воля, добро, сум, радість). Більшість з них утворені від дієслів чи прикметників за допомогою су-фіксів -ість, -ств(о), -зтв(о), -цтв(о), -анн(я), -изм (мудрість, неповтор-ність, братерство, героїзм).
IV	Збірні іменники називають су-купність однакових чи подібних предметів, що сприймаються як одне ціле (товариство, студен-тство, малеча, хворостняк, гарбузиння, професура). Особливості: - мають тільки форму однини; - утворюються за допомогою суфіксів -ств(о), -цтв(о), -ин(а), -инн(я), -як, -ур(а); - не сполучаються з власне кіль-кісними числівниками.	Одиничні (речовинні) – називають речовину, що не підлягає рахунку, її можна лише виміряти; а також продукти харчування, овочі, ягоди, тканини, матеріали, ліки (молоко, хліб, пшениця, малина, ситець, анальгін, нафта, золото). Речовинні іменники можуть мати форму множини, якщо вказують на різновиди, ґатунок (мінеральні води, натуральні соки).

 

Вправа 104. Випишіть з поданого тексту іменники, визначте до яких лексико-грама-тичних груп вони належать.

Давид повертає голову, насторожується, вискакує в сіни, а потім іде надвір, несучи в душі бурхливу повінь молодих почуттів.

Його очі розшукують дві чорні тополі; за ними на блакиті легенькою парою струмує світанок. Давид любить ці дерева, біля яких завжди непокоїться і зітхає вода у невеличкій річечці. Коли доводиться йти левадою, парубок часто підходить до тополь, що з верху до низу обросли вінками гнучкого гілля, і не раз згадує, як тут у крихітному живому нурті, між корінням, він кошиком впіймав свою першу рибку. І хоч золота рибка не заговорила до нього людським голосом, але, певне, мала якісь чари, бо потім Данилові рибалилось на всякій воді.

Поволі росли дерева, поволі ріс і хлопець, з любов’ю придивляючись до них, і щось миле і таємниче було у їхній з небесною блакиттю красі. Воно кликало парубка в свою незвичайну принадну глибінь.

М. Стельмах

Вправа 105. Поділіть іменники на групи: а) на позначення конкретних предметів; б) на позначення абстрактних понять.

Левада, сорочка, вимога, інститут, свіжість, грім, біганина, стежка, пітьма, пияцтво, щастя, паляниця, вірність, атеїзм, щавель, юнак, натхнення, спостережливість, гнів, брама, туга, квітка, милозвучність, простір.

I. Рід іменників

Категорія роду в іменниках визначається:

Ø за закінченням:

 

Чоловічий	Жіночий	Середній
-: вечір, гай, дощ	-а(-я): вежа, земля, ве-черя - : розкіш, ніжність	-о: тепло, добро -е: море, подворище -а(-я): ім’я, немовля, курча

 

Ø за семантикою (значенням):

 

Чоловічий	Середній
Особи чоловічої статі: Лука, Ілля, Сава, Хома	Назви малят: дівча, хлоп’я

 

Ø синтаксично (в словосполученні за зв’язком з іншими словами):

 

Чоловічий	Жіночий
Валя прочитав Петренко вивчив	Валя прочитала Петренко вивчила

 

1. Іменники, що вживаються на позначення як осіб жіночої, так і чоловічої статі, мають спільний рід. Такими є:

- назви осіб переважно за негативними їх ознаками, що мають закінчення -а, -о: невдаха, нездара, базікало, ледащо, тріпло;

- пестливі імена на -а, (-я): Паша, Саша, Валя, Женя;

- прізвища на -о та на приголосний: Коваленко, Шевченко, Чумак;

- незмінювані прізвища іменникового походження: Екзюпері, Золя, Віардо.

Увага! Іменники з основою на приголосний, що називають осіб за професією чи посадою, мають чоловічий рід, як-от: інженер, лікар, філолог, ректор, професор, декан.

2. В абревіатурах рід, як правило, визначають двома способами: 1) за опорним словом (СПТУ – середнього, оскільки опорним словом виступає іменник середнього роду училище; АТС – жіночого, тому що опорне слово – станція); 2) за характером кінцевих звуків абревіатур: якщо кінцевий звук іменника твердий приголосний, то іменник чоловічого роду (БАМ – БАМу, ЗАГС – біля ЗАГСу), якщо голосний -а – жіночого (ДАТА – дуплексна абонентська телеграфна апаратура), якщо голосний -о – середнього (НАТО).

3. Запозичені незмінювані іменники на позначення неістот мають переважно середній рід (журі, бюро, кашне), істот (людей) мають рід відповідно до статі (леді, мадам – жіночий, аташе - чоловічий), назви тварин – здебільшого чоловічого роду (шимпанзе, кенгуру, але цеце (муха) – жіночого), власні іменники мають рід відповідно до загальної назви (Делі – с.р., бо місто, Нікарагуа – ж.р., бо країна).

Вправа 106. Визначте рід поданих іменників.

Стеля, немовля, узвишшя, Женя, нежить, Сочі, мавпеня, ЖЕК, ітерв’ю, роззява, кенгуру, верхів’я, дівчисько, купе, вітрище, івасі, пальне, Дніпрогес, Чилі, ступінь, далечінь, лазур, явище, канікули, таксі, шампунь, перепис, дуель, Міссісіпі, Хома, заметіль, торнадо, пюре, тюль, Баку, Сибір, Умань, фламінго, Тбілісі, вогнище, Павленко, кефаль, пил, бароко, Гюго, СБУ, Шпреє (ріка).

Вправа 107. Запишіть подані словосполучення українською мовою, визначте рід іменників.

Острая боль, широкая степь, большая насыпь, очередная запись, стройный тополь, горькая полынь, донецкий уголь, чёрный кофе, древняя летопись, экономический кризис, злая собака, ученая степень, настенная живопись, правильная дробь, дальний путь, сильная накипь, домашний адрес.

 

ІІ. Число іменників

 

Однина – множина	Тільки в однині	Тільки в множині
більшість іменників: оселя – оселі гай – гаї клен – клени хлоп’я – хлоп’ята	а) речовинні іменники: золото, чай, морозиво б) збірні іменники: рідня, гарбузиння, птаство в) з абстрактним значен-ням: порядність, героїзм, добро, повага г) власні назви: Україна, Київ, Дніпро	а) назви парних предме-тів: ковзани, окуляри, но-жиці б) назви речовин та мате-ріалів: дріжджі, консер-ви в) назви почуттів: прикро-щі, радощі, лінощі г) опредмечених дій, про-цесів: жнива, вибори д) власні назви: Альпи, Чернівці

Вправа 108. Запишіть іменники в три колонки: а) ті, що вживаються в однині й множині; б) ті, що вживаються тільки в однині; в) ті, що вживаються тільки в множині.

Сніги, барви, пахощі, місто, печиво, сіно, Одеса, диво, свинина, васильки, Черкаси, колібрі, овочі, палець, зелень, рибацтво, узлісся, заручини, Сочі, кіннота, загадка, височина, картоплиння, шосе, молоко, цинк, дорога, сватання, оленя, дитинство, будні, успішність, тюль, полк, Балкани, городина, олівці, сметана, шоколад, яблуко, параграф, ліки, ділянка, суд, будяччя, диск, ковзани, зброя, горох, ресурси, посуд, карусель, каша, кашемір, бриджі.

ІІІ. Відмінювання іменників

Зміна іменників за відмінками називається відмінюванням. За характером основ, відмінковими закінченнями та належністю до роду всі відмінювані іменники, крім множинних, поділяються на чотири відміни.

Поділ іменників на відміни

І від-міна	Іменники жіночого і чоловічого роду, також спільного роду із закінченнями -а, -я в називному відмінку однини: квітка, зоря, мрія, тиша, Ілля, Сава; сирота, бідолаха
ІІ від-міна	Ø Іменники чоловічого роду з кінцевим приголосним основи та з закінченням -о у називному відмінку однини: сад, гараж, звичай, олівець, вепр; дядько, Павло; Ø Іменники середнього роду з закінченнями -о, -е, -я (крім іменни-ків, у яких при відмінюванні з’являються суфікси -ат, -ят, -ен): добро, горе, подвір’я, пакілля; Ø Іменники з суфіксами згрубілості -ищ(е),-иськ(о), утворені від іменників усіх родів: морозище, зайчисько, хлопчисько
ІІІ від-міна	Іменники жіночого роду з кінцевим приголосним основи: мудрість, заполоч, любов та іменник мати
ІV від-міна	Іменники середнього роду з закінченнями -а, -я, у яких при відміню-ванні з’являються суфікси -ат, -ят, -ен: немовля (немовляти), курча (курчати), ім’я (імені)

Увага! До складу жодної з відмін, крім множинних та незмінюваних, також не належать іменники, що перейшли з розряду прикметників або дієприкметників (пальне, наречена, черговий, учений).

 

Вправа 109. Погрупуйте подані іменники за відмінами.

Зілля, криниця, суміш, господар, черемха, мереживо, ковзани, буревій, веселка, чаєня, впровадження, набережна, водоймище, узвар, депо, куліш, далечінь, непосида, буйноквіття, полум’я, хлоп’я, верблюжатко, Павло, насінина, вітрище, терапевт, картоплиння, Микола, заміжжя, нездара, хитрощі, небокрай, коліща, поні, карусель, прядиво, курча, безголосся, майбутнє, начиння, молодь, лосось, ганчір’я, згарище, заручини.

 

Іменники І, ІІ відмін поділяються на три групи – тверду, м’яку, мішану.

І відміна

Тверда група	Іменники жіночого, чоловічого та спільного роду із закінченням -а та основою на твердий приголосний, крім шиплячого: стежка, хата, дружина; Микола, Сава; непосида, невдаха
М’яка група	Іменники жіночого, чоловічого та спільного роду із закінченням -я: оселя, мрія, берегиня; суддя, Женя, Ілля, Валя
Мішана група	Іменники жіночого, чоловічого та спільного роду із закінченням -а та основою на шиплячий приголосний: груша, Паша, лівша

ІІ відміна

Тверда група	Іменники чоловічого роду з кінцевим твердим приголосним основи, крім шиплячого: поет, насип, розпис; із закінченням - о: дядько, батько, Михайло; переважна більшість іменників на -р: мир, явір, двір, звір, снігур, комар, а також іменники іншомовного походження на -ер, -ір, -ор, -ур(-юр) та з постійно наголошеними -ар(-яр), -ир: інженер, кар’єр, папір, сувенір, прапор, гіпюр, абажур, пасажир, гектар, а також муляр, столяр. Іменники середнього роду із закінченням -о: золото, борошно
М’яка група	Іменники чоловічого роду з кінцевим м’яким приголосним осно- ви: гість, звичай, журавель; іменники з суфіксами -ар, -ир, які в однині мають наголос на корені: лíкар – лíкаря, волόдар – волόдаря, пúсар – пúсаря або у яких при відмінюванні наголос переходить із суфікса на закінчення: жнивáр – жниваря, байкáр – байкаря, а також Ігор, якір, пустир, єгер, лобур, цар, кучер (волосся). Іменники середнього роду із закінченням -ета основою на нешиплячий приголосний, а також із закінченям -я незалежно від кінцевого приголосного основи: поле,сонце,узбіччя, здоров’я, Поволжя, заповзяття
Мішана група	Іменники чоловічого роду з кінцевим шиплячим приголосним основи: меч, вуж, борщ; а також іменники на -яр, що позна- чають назви осіб за родом їхньої діяльності, з рухомим наголо- сом: весляр – веслярá, зброяр – зброярá, школяр – школярá. Іменники середнього роду з закінченням -е та основою на шип-лячий: вогнище, ложе, а також із суфіксом -ищ(е): морозище, бабище

 

Вправа 110. Розподіліть подані іменники за групами, відповідь обгрунтуйте.

Відчай, хаща, степ, срібло, лящ, квітникар, гусляр, погонич, яр, виграш, вовчисько, смерч, рятівниця, злидар, Забайкалля, тротуар, повноліття, селище, груша, митниця, верховина, гість, ювіляр, натхнення, гравюра, збирач, журавель, освітлювач, верхів’я, бурячиння, колодязь, пуща, осердя, залізяччя, просище, пустир, вечеря, джерело, тюлень, море, куліш, байкар.