Розділові знаки при вставних конструкціях

Правила

Приклади

1. Вставні слова й словосполучення в реченні виділяються комами. 2. Після сполучника, що стоїть перед вставним словом, як правило, ста-виться кома. Примітка.Кома не ставиться, якщо слова і, й, а, але, та виступають у ролі підсилювальних часток перед вставними словами. 3. Вставні слова, які стоять у середині відокремленого звороту, виділяються комами. 4. Вставні слова, які стоять на початку або в кінці відокремленого звороту, можуть виділятися комами разом з усім зворотом. 5. Два вставних слова відокремлю-ються одне від одного комою. 6. Вставні речення, залежно від їх смислового навантаження та інто-наційного виділення, відокремлюють-ся комами, дужками або тире.

Безперечно, сидіти на острові доцільніше, ніж на кризі...(М. Т.). І, може, тільки ця бурхлива маршова ніч здатна була викликати Брян-ського на відвертість (О. Г.). Сходу сонця, а отже, й початку дня Івана Купала, люди чекали з особливим нетерпінням (В. Ск.). Кімната була прикрашена рушни-ками, вишитими, мабуть, самою господинею. Марина, очевидно знаючи про приїзд гостя, буде святково вдягнена. Але: Марина, знаючи про приїзд гостя, очевидно, буде святково вдягнена. По-моєму,здається,все могло скінчитися краще. Як ви знаєте, майже на всій те-риторії України готували Багату та Голодну кутю, щоправда, в деяких регіонах, зокрема на Поліссі, була й Щедра (В. Ск.).

Вправа 231. Визначте вставні слова й словосполучення, з’ясуйте, з якою метою вони вживаються; поясніть розділові знаки при них.

1. Військо було, безперечно, стомлене (В. Мал.). 2. Петро, звісно, ще не міг пам’ятати нічого з тих грізних подій (М. Н.).3. Ця думка, звичайно, була не новою для Гонтаря (Я. Б.). 4. Між іншим, Кара здивувало, що норвежці не запрошували ні його, ні його товаришів до себе на острів. Кар гадав, що першому причиною були, мабуть, якісь внутрішні справи норвезької команди, а другому, що капітан прийняв його пропозицію, але наперед не хотів дякувати: мовляв, нема чого говорити, поки по-справжньому не почнеться весна. 5. Хмари, очевидно, щільно закутали небо, бо вгорі не видно було ні одної зірки (М. Тр.). 6. Голос же мала великий, гучний, але, на превелике горе Івана Архиповича, страшенно фальшивий (Л. Ян.). 7. Ця традиція, що прийшла до нас через Балкани, на думку визначного дослідника дохристиянських вірувань Івана Огієнка, зробила певний вплив і на обрядовість наших пращурів, зокрема на святковий календар (В. Ск.). 8. Віталій, одначе, помічає, що й Тоня зараз якась не така, якась сторожка, строгіша, не посміхається до Віталія так безтурботно, як бувало в школі, під час перерви (О. Г.). 9. Леся чула, як у садку сонно зітхав між гіллям вітер і десь далеко, мабуть на околиці міста, співала молодь (М. О.). 10. Молодий князь ще не вмів стримувати почуттів, а може, не хотів. Отже, розмова, видно, мала бути різкою, неприємною (В. Мал.). 11. Краса і молодість цієї жінки, здається, може замінити йому не тільки пісні в чайханах, а доповнить чадацьку зелень, оживить радощі щоденних турбот, дасть особисте щастя (І. Ле). 12. Загинув він випадково і загадково – повіз у далеке містечко на продаж яблука й не повернувся, кажуть,його вбили злодії (Ю. Мушк.).

Вправа 232. Спишіть подані речення, виділяючи вставні конструкції.

1. Пам’ятається ще на першому курсі вони читали з Марком про зоряні дощі. 2. Ляля весь час сміялася, юнак видно розважав її якимись жартами. 3. Тут, у Полтаві, вони виявляється встигли більше зробити для справи і отже мають право питати його, котрий зробив поки що менше (О. Г.). 4. Схоже п’ятківську зиму зігрівали й закидані нею ж хати, садки, коні, селяни і запорожці, що спинилися тут на теплі лежі, щоб дочекатись весни (М. Вінгр.). 5. А ніч як на лихо видалася місячною. 6. Але це була без сумніву мати. 7. Щоправда ростом він був невисокий, але плечистий, кремезний і ставний (М. Н.). 8. Тоді ніс пароплава зануриться у воду, а корма навпаки підійметься, і стерно виступить з води. 9. Слідів песця він помітив там значно менше, ніж раніш, але очевидно звір ще відвідував ті місця. (М. Тр.). 10. Поступово, проте досить швидко, війна набувала несподіваних форм. По-перше самі людські й територіальні масштаби війни зростали неждано і колосально. По-друге потроху почали окреслюватися й масштаби часові. Здавалося в світі не залишилося нічого, що було б поза війною (Ю. См.). 11. Цьогорічний вересень видався можна сказати нормальний, і не літній, й не осінній, хоча власне на погоду тепер майже ніхто не зважав (Ю. Зб.). 12. У кожного місяця є свої якщо можна так висловитись ударні свята, тобто такі, що найповніше освячують ту чи іншу пору року (В. Ск.). 13. Трапилося це одначе трохи несподівано (Л. Ян.). 14. Праворуч, за десятки чи може й сотні кілометрів, стоять мовчазні темно-сині Карпати в клубках срібних, сліпучо-білих хмар. 15. Але старші не були на нього в претензії за ці витівки, бо зрештою хлопчисько міг бути багатьом з них за сина і може якраз нагадував їм власних дітей... (О. Г.). 16. Хмара проте не зайнялася: була занадто мокра й важка. 17. Річкою подумав Артур можна дістатися Дніпра, а тоді спуститися до Чорного моря. 18. У гоголівському краю як називають у народі довколишні міста, села й хутори, що прилягають до Псла, переплелися животворними кронами прадавнє минуле і сучасне (І. Ц.). 19. І справді відгриміли фронти, Петро знов повернувся в катеринославські майстерні... 20. Незнайомий був у кашкеті, в шкіряній і як здавалося Гонтареві уже в досить зношеній і потертій тужурці (Я. Б.). 21. Тихо сідає сонце на зеленому небі певно на вітер (О. Десн.). 22. Тільки в ту хвилину я либонь вперше почав розуміти, яке велике село Ометинці. Живучи в одному краї, бува й дорослі блудили на іншому (І. Вол.). 23. Гнат Щербина казали люди своєю лапатою рукою крізь шкуру безпомилково відчував силу і кров скотини (М. Ст.). 24. Цими останніми словами вона одвіяла деякі свої і Галині сумніви, а деякі навпакизасіяла рясніше (Ю. Мушк.). 25. До речіу водгоспі вас охоче прийняли б на роботу без мене (І. Ле).

 

Вправа 233. Визначте, в яких реченнях виділені слова є вставними, а в яких ні; вставте пропущені розділові знаки.

1. Микола й Галя кохалися з ранньої юності і напевно побралися б, якби не війна (Ю. Мушк.). 2. Данило напевне пройшов кілометрів з п’ятнадцять, і така кволість-знемога охопила його, що з-під ніг стала втікати земля, а з очей випадали зорі (М. Ст.). 3. Я наближена й обласкана імператором особа, Анастасіє, мушу правду напевне знати (Ю. М.). 4. Видно його присмутили порожня жердка в кутку над полом і якась пустельність (Ю. Мушк.). 5. Аякже, з вивершеної хури ліпше й далі видно (М. Ст.). 6. Видно загуляли десь піднебесні діви або розлінувалися в теплі й припізнилися заварити в своїх вертепах пиво (Ю. М.). 7. Буває й таке, що наче любляться, а поберуться, не знають, як перед людьми стати (Ю. Мушк.). 8. Чого не трапляється у життєвій веремії, як буває не колотить його Олена, а чоловікові і громи не громи – тільки бубни (Ю. Мушк.). 9. Микола стояв наче заворожений, дивився на кущ немов на диво (Ю. Мушк.). 10. Іноді він усім на диво купував запаршивілі, замордовані “хабети”, водив їх на сиві од роси ранкові і вечірні трави, натирав якимись брунатними наварами зілля, непочатою водою, і коні ставали зміями (Д. Б.). 11. Миколі здавалося, що в нього на голові ворушиться чуб, а по спині течуть зміясті холодні струмінці (Ю. Мушк.). 12. Весна здавалося тримала в собі невеличкий морозець, бо на обличчя пахнуло кришталевим холодком (В. Логв.). 13. Йому й справді ледве чи вірилося, що він стоїть у своїй рідній хаті (Д. Б.). 14. Дніпро справді слався від берега до берега широкий і повноводий, по-весняному весело котив униз втихомирені після порогової шарпанини хвилі (Д. Б.). 15. Звичайно вона може і не йти до Галі, досить натякнути сусідам, що Микола одружений, і ту звістку дівчині принесуть одразу, але то буде нечесно, майже підло (Ю. Мушк.). 16. Може вляжеться на ранок заметіль, і вони продовжуть свій путь (В. Мал.). 17. Дві війни вибивали з його тіла кров, виносили й життя, одначе не в силі були винести доброго степового спокою і доброї усмішки чи пересміху (М. Ст.). 18. Змінившись, Поліна пішла одначе не провулком (А. Хор.).19. Схоже, це правда (Д. Б.). 20. Правда настроював Павлюк радіоприймач навмання, не знаючись на цій справі, і часто, замість музики та промов, чути було тріскання абетки морзе або промови німецькою, англійською чи навіть японською мовами (М. Тр.). 21. У таких болях ішли дні, місяці і нарешті роки (М. Хв.). 22. Гість нарешті збагнув, що іншого рішення в Синявіна не буде (І. Ле). 23. Поліна не любила ходити на базар взагалі, з чужими грошима тим більше (А. Хор.). 24. Взагалі кожне слово Черниша було зважене, обмірковане (О. Г.).

 

Вправа 234. Спишіть, виділяючи вставні слова, словосполучення та речення, поясніть розділові знаки.

Вітай бджолу на Зосима

Найавторитетніші дослідники традиційних промислів та занять нашого народу незаперечно підтверджують, що бортництво з’явилося в Україні раніше, ніж скажімо землеробство. Як підтверджують початкові вітчизняні джерела бортництво, поряд з мисливством та ловецтвом, було основним заняттям наших пращурів.

Здавна бджоли гніздилися в дуплах перестарілих дерев, що згодом стали називатися бортнями, а звідси й бортництво як вид заняття. Спочатку люди беззастережно розбивали їх, щоб добути солодкий продукт. Це звичайно призвело до зменшення кількості гнізд і відповідно меду. На допомогу прийшло звичаєве право, котре гарантувало власність: той, хто першим одшукав дике гніздо бджіл, витісував на стовбурі свій знак власності, який мав кожний мешканець.

Особливого розвою набуло пасічництво, або бортництво, з прийняттям християнства. У давніші часи майже в кожній родині тримали бджіл. Мати власну пасіку означало й високий суспільний статус. Як відомо, ними пишалися Богдан Хмельницький та Іван Сірко зокрема останній як свідчать дослідники дожив свого віку на пасіці.

Нарешті про високий рівень пасічництва в Україні говорить і той факт, що першу в світовій практиці школу бджолярів запровадив славетний вчений П. І. Прокопович, який до речі є винахідником рамкового вулика.

Звісна річ пасічницький промисел, що набув такого значення, відповідно підніс і роль цих благородних комах. Отже цілком логічно, що в середовищі бортних людей був і свій опікун – Зосим, про що свідчить існування іменного дня.

За В. Скуратівським

Вставлені речення

Вставлені речення виражають додаткові повідомлення чи побіжні зауваження, вимовляються прискореною інтонацієюі виділяються комами, тире або дужками, залежно від інтонації, якою вони вимовляються. У кінці вставлених речень крапка не ставиться, але може стояти знак оклику або знак питання.

 

Правила

Приклади

Вставлені речення виділяються: - комами, якщо вимовляються тією ж інтонацією, що й основне речення. - тире, якщо вимовляються підви-щеною інтонацією.     - дужками, іноді комами з тире, якщо вимовляються заниженою інтонацією.

Звали нашого діда, як я потім дізнався,Семеном (О. Довж.). Через два місяці стали хлопці на ноги, подякували матері – для всіх вона вже була рідною – і подалися через лінію фронту, щоб бити фашистів...(І. Ц.). Щойно ввійшов до кубрика старшина батареї і нагадав, що мені пора від-почивати, бо опівночі заступаю на вар-ту (тут, на сопці, ми живемо у вели-кій землянці, яку, за морською тради-цією, називаємо кубриком)(М. Н.).

Вправа 235. Прочитайте подані речення. Поясніть вживання розділових знаків для виділення вставлених синтаксичних одиниць.

1. Стомлені вої – а їх було там біля тисячі – поїхали понад Оріллю (В. Мал.). 2. Оксана (вона, видно, не раз виступала у ролі екскурсовода) пояснювала гостеві, що й до чого, розповідала про своїх дідуся й бабусю, і голос дівчини злегка тремтів від хвилювання (І. Ц.). 3. Якась невідома пташка (вчора її ще не було, вона, видно, прилетіла з вирію щойно вночі) стрекотіла у вишняку часто і радісно (Ю. См.). 4. Коли Сашко думав про матір, а він тепер думав про неї майже щодня, він ніби стояв на гарячому пружному вітрі...(В. Др.). 5.Щоденний клопіт біля хазяйства (на поміч онуків і дочки давно вже не розраховував) усе-таки ухоркував його (В. Логв.). 6. Навіть немовлята – а їх було там кілька – лежали тихо і не репетували (Ю. См.). 7. Він уявляв, як прийде на попелище, розгребе попіл та головешки й посадить квасолю, а наприкінці літа її лущитиме (він любив лущити квасолю, вистрелюючи із сухих стручків чорно-біло-рожеві перламутрові квасолини), і його лице усміхалося... (В. Др.). 8. З-за погрібника пахло м’ятою (росло її там, густої та холодної, багато), а від хати несло духом матіоли (Є. Гуц.). 9. Хто приходить у перший клас (так заведено директором), той приносить з собою або кущ бузку, або відросток черешні, садить його, доглядає аж до випускного вечора (В. Бл.).

 

Вправа 236. Напишіть під диктовку, визначте речення зі вставними та вставленими конструкціями; поясніть вживання розділових знаків.

Якось швидко й несподівано стемніло. Йдучи затемненим полем, – а вдень ще не раз притрусило його свіжим вогкуватим сніжком, – Сашко бачив збоку темну смужку бур’янів, яка тяглася по межі вздовж степової дороги. Проте непомітно і дорога, і чорні вершки бур’янів, і саме поле загубилося в сірій імлистій сутені. Глибока вечірня тиша залягла над полями.

Хоч попереду було темно й глухо, але Сашко знав, точніше, здогадувався, що там, за неясною імлистою смугою почнеться схил; стара неорана стерня закінчиться, і буде толока, а далі тьмяно засіріють голі неприкаяні сади і вже за ними – вулиця.

І справді, ступати стало легше, земля пішла вниз, і небо просвітліло. Мабуть, показався місяць. Сашко задер голову і побачив над собою тонкий ківшик місяця. На нього весь час напливали рідкі волоконця хмар. Здавалось, і темрява, і саме небо піднялися вгору, в степу попросторішало, а на снігу крапками й плутаними лініями позначилися заячі сліди. Сашко знав, що ці сліди, як би не петляли, все одно ведуть до села, до садків, і він вибрав заячу стежку, добре втоптану, і пішов по ній.

Ще тільки підступився до городів, як зразу вловив: пахне житлом. Різко пахне старою перегорілою сажею (видно, хтось і в цю пізню годину затопив), пахне хлівами, попелищами. Але ні руху, ні світла, ні звуку. Тиша, мороз.

За В. Близницем

Звертання

Звертання – це слово або сполучення слів, що називає особу чи предмет, до яких звертається мовець. Звертання виражається іменником у кличному або називному відмінку і найчастіше вживається у спонукальних та питальних реченнях з метою привернути увагу до повідомлюваного. Звертання може виражатись одним словом, тобто бути непоширеним, і групою слів, тобто бути поширеним: Вийди, коханая, працею зморена, хоч на хвилиночку в гай (Стар.). Ви, добродію Кучеренко,не пускайтесь берега (Ю. Зб.).