Розділові знаки в складнопідрядному реченні

 

Правила

Приклади

1. Підрядні частини речення відокрем-люються від головних комами незале-жно від їх позицій. 2. Комами відокремлюються неповні підрядні частини речень, які приєдну-ються порівняльними сполучниками як, наче, мов, ніби, мовбито, немов тощо. 3. Між головною і підрядною частина-ми кома не ставиться, якщо: - підрядна частина починається част-кою не; - підрядна частина, що стоїть після головної, складається з одного слова;     4. Якщо підрядна частина стоїть після головної і приєднується складеним сполучником підрядності типу тому що, через те що, завдяки тому що, внаслідок того що, з тих пір як, пе-ред тим як, після того як, незважа-ючи на те що, то кома ставиться або перед усім складеним сполучником, або всередині його (залежно від змісту речення), але тільки один раз. Примітка. Якщо підрядна частина зі складеним сполучником стоїть перед головною, то всередині сполучника кома не ставиться. 5. Якщо підрядна частина речення приєднується до головної за допомо-гою складених сполучників в той час як, перш ніж, лише коли, тоді як, тим часом як, навіть якщо, то кома ставиться перед сполучником. 6. Між однорідними підрядними час-тинами, не з’єднаними сурядними сполучниками, ставиться кома.   7. Між однорідними підрядними час-тинами, з’єднаними неповторюваними єднальними чи розділовими сполучни-ками, кома не ставиться. 8. Між однорідними підрядними час-тинами, з’єднаними повторюваними сурядними сполучниками, ставиться кома, але перша підрядна частина від головної комою не відділяється. 9. У складнопідрядному реченні між двома сполучниками, що стоять поряд ставиться кома, якщо частину, яка по-чинається другим сполучником, мож-на перемістити або опустити без пере-будови речення. 10. Між ускладненими або далекими за змістом підрядними частинами, не з’єднаними між собою сполучниками сурядності, може вживатися крапка з комою.     11. Якщо підрядна частина вимовляє-ться з підвищеною інтонацією з метою її смислового виділення, то вона відді-ляється тире або комою і тире. 12. Якщо підрядна частина роз’яснює присудок головної частини, то між ни-ми ставиться двокрапка.

Попід горою, що звелася над запсіль-ською долиною,розкинулося село (І. Ц.). Між горами старий Дніпро, неначе в молоці дитина,красується, любує-ться на всю Україну (Т. Ш.).     Дівчину тривожило не що мати ска-же, а як на це відреагує батько. Човни, що стоять прикуті ланцюга-ми в затоці, здебільшого мають най-мення, і по самій назві вже можна вгадати чий(О. Г.). Останньої в серпні неділі, за два дніперед тим, як збиратися її синам у дорогу, повернулися вони всією роди-ною до рідної хати (В. Коз.). Перед тим як збиратися в поїздку, вони владнали всі свої справи..     Здавши документи в штаб, Черниш, перш ніж іти в батальйон,з’явився, за офіцерським звичаєм, відрекомен-дуватись командирові полку (О. Г.). Він уявляв, як радо вітатиме вона його, як гарно буде йти поруч із нею в цю чудову теплу ніч до церкви(Л. Ян.). Коли завіє завірюха і степ занесе снігом, половці послаблюють пиль-ність, а іноді й зовсім не стережуть невільників (В. Мал.). Баба знала і які трави збирати, і як їх заварювати, і як лікувати ними. Ішли по неоглядному степу, та, коли скінчилося море пшениці, грунт по-чав сіріти, обернувся на супісок (І. Сенч.). Я люблю їхати на поле тоді, як ниви зеленіють та хвилюються зелени-ми хвилями; коли обважнілі колос-ки черкаються об голову, об вуха; коли ниви поцяцьковані синіми во-лошками та червоними маківками(Н.-Л.). Де не повернеться – всюди за ним золоте гілля росте (Гр. Т.). Думалося: що мене чекає в цьому місті цього разу?(В. Логв.).

 

Вправа 249. Прочитайте речення, поясніть розділові знаки між головною й підрядною частинами складнопідрядних речень.

1. Велетенська горбата скеля Богатир, що скидалася на слона, зовсім пе-регородила собою берег і врізалася грудьми в Дніпро (Я. Б.). 2. Поки Мотря прала сорочки, Кайдашиха затопила в печі й приставила вечерю (Н.-Л.). 3. Цілих три тижні тішився він думкою, що люди вже не зможуть причинити йому ніякого горя, що він уже відбув свою спокуту до краю, вирвався з пазурів своїх ворогів і що вже немає на всьому світі нічого такого, що зворушило б йому серце та додало ще муки (Л. Ян.). 4. І весь час, де б не були і що б не робили, думали про втечу (В. Мал.). 5. Тимчасом як баба Палашка сповідалась, Мелашка вийшла з церкви й сіла між довгими рядками бабів на церковних східцях, під стовпами (Н.-Л.). 6. Масло вони поклали на сковорідку і, як воно розтопилося, почали опускати у веселе кипляче шумовиння маленькі шматочки рожевого м’яса, що принесли з собою від ковбані після того, як там за французьким звичаєм добре пополювали (І. Сенч.). 7. Коли спектакль був у самому розпалі – всі мами і папи сиділи довкола в квітнику на винесених стільцях (Ю. См.). 8. Здавна вважалося: якщо буде хліб, – дзвенітимуть пісні, житимуть традиції, стверджуватиметься мораль (В. Ск.). 9. Коли згадаємо, на якому маленькому клаптику землі розташувався “Верхній город” Ярослава Мудрого дев’ятсот років тому; коли згадаємо, що сто п’ятдесят років тому на Хрещатику були тільки шинки і винокурні; коли згадаємо, що дев’ятнадцяте століття Київ зустрів, маючи лише кілька десятків кам’яних будинків і являючи собою, як зазначив мандрівник, “тільки спогади та надії великого міста”, – то тільки тоді побачимо, до яких фантастичних розмірів розрослося наше місто нині (П. З.). 10. Як тільки займеться десь небо – з другого боку встає зараз червоний туман і розгортає крила (М. Коц.). 11. Блакитна тихосяйна ніч стояла в своїй довершеній красі над лісовим хліборобським краєм, де й пшеничний хліб пахне зіллям дібров (М. Ст.).

 

Вправа 250. Запишіть, поставте, де треба, розділові знаки між частинами складно-підрядних речень.

1. Вечірній вітер-свіжак підняв шаланду так що вона мовби летіла над хвилями, лише зрідка виляскуючи днищем об воду, розбризкуючи навкруг себе справжнісінькі водограї (В. Логв.). 2. Сонце сходило за спиною коли вони виїхали на вершечок одного такого пагорба з іншого боку якого ще лежали тінь і туман (В. Кор.). 3. Микита поспішав на Подол додому де його сподівалася молоденька жінка щоб іти з ним до церкви. 4. Не міг зрозуміти король Болеслав що раптом сталося з його військом котре привів із Польщі щоб допомогти брату, князю Ізяславу, повернути престол київський (П. Угл.). 5. Коли на небі вигравало північне сяйво або світив місяць скелі здавались руїнами середньовічного замку (М. Тр.). 6. Мотря заходилась чистить картоплю, а Кайдашиха знов зо сну охала на печі й встала тоді як надворі зовсім розвиднілося. Вона вмилась, стала перед образами й довго молилася доки Мотря не наклала в горщик картоплі, буряків та капусти. 7. Тимчасом як вільшаницька громада гримала та ремствувала, та лагодилась знов посилати титаря до владики щасливий Балабуха вернувся з Хильки (Н.-Л.). 8. Нападники промчали по фортеці і поки варта прийшла до тями ввірвалися в браму як вихор (О. Г.). 9. Врешті Варка так полюбила онука що коли Андрійко виїжджав учитися ридала ніби прощалася назавжди зі своїм улюбленцем. Вона чекала того благодатного часу коли скінчиться наука і Андрійко уже назавжди приїде додому. Варка була певна де б не їздила людина, але обов’язково повернеться до рідного гнізда як повертаються з вирію пташки (П. Коч.). 10. З тих пір коли настає час сівби Роман Мефодійович Линенко завжди в полі (Є. Гуц.). 11. До села ми під'їхали саме тоді коли, врешті, сонячне світло розірвало пелену хмар і повсюдно все заблищало дощовими краплями які налилися вповні від набридливої мжички (В. Логв.). 12. Тиша що залягла в хаті була незвичайно урочиста бо освячена свіжим хлібом (Є.Гуц.). 13. З часом літа примусили батьків перебратися з містечка у рибальське селище на острові де не чутно міського шуму і де серед сільської тиші ще можна повтішатися солов’їним співом, куванням зозуль які лічать не прожиті літа, а ті що попереду, сповнені неабияких надій (В. Логв.). 14. Доводилося вам їздити пізньої весни чи раннього літа по Україні? Міряли ви її безмірні шляхи зелених та рівних степів де ніщо не забороняє вашим очам виміряти їх і вздовж, і вшир, і впоперек де одні тільки високі могили нагадують вам про давнє життя людське, про бої та чвари, хижацькі заміри та криваві січі де синє небо, побратавшись з веселою землею, розгортає над нею своє блакитне, безмірно-високе, безодньо-глибоке шатро де тоне ваш погляд у безкрайому просторі, як і ваша душа? (П. М.). 15. Не ховаєшся до хати бо знаєш коли намочить отакий дощ то добре ростимеш (Є. Гуц.). 16. А коли буря вщухла і в затишші виразнішими стали пискливі голосочки снігурів і синиць повалив густий лапатий сніг (М. О.). 17. Перед тим як сісти до столу Оксанка вийшла через сіни до другої половини, переодягнулася там і вийшла до гостей у новому синьому платті. 18. Звечора поки місяць зійшов відпочили, а потім косили ще й при місяці (В. Коз.). 19. Правда, після того як економ ледве втік з поля в подертій одежі ніхто вже не наважився займати коні і вони смачно гризли молоде руно, змите дощами (М. Коц.). 20. Не помітила Ольга як лісова стежка вивела її на поляну куди щонеділі збиралася на гуляння слобідська молодь (А. Ш.).

 

Вправа 251. Запишіть подані речення, поставте, де треба, розділові знаки між частинами складних речень; поясніть вживання розділових знаків при збігу сполучників.

1. Тепер поле все ширше розкривало свої рамена, все далі розстеляло свою одежу і коли він зійшов на горбок перед ним встали в повній красі всі ниви, зелена пляма низької луки, далека смужечка лісу (М. Коц.). 2. Він запросив Черниша сісти і коли той почав опиратися сам посадовив його і, метаючись по бліндажу, гарячий, сухий, збуджений, поглядав на Черниша ласкаво (О. Г.). 3. На серці враз одлягло а коли з темряви проступили невиразні обриси села і, зачувши оселю, жвавіше пішли коні всі повеселішали, загомоніли (М. О.). 4. Баба Текля з ранку до вечора поралася на городі а коли й залишала роботу то хіба тільки щоб поговорити з сусідкою (І. Сенч.). 5. Для нього всі вони були людьми і коли ставив кого на ноги почував себе щасливим (Ю. См.). 6. Тепер Ждан залишився один у цьому чужому холодному світі і хоч вже мав дев’ят-надцять літ почував себе скривдженим знедоленим сиротою (В. Мал.). 7. Люди зрозуміли що якщо вони добре працюватимуть щось зароблять (Гр. Т.). 8. На кожному кущі городу росли кущі барвінку. Здавалось що він і зимою зеленіє бо коли танули сніги то на світ пробивалось його цупке зелене листя, не змучене холодом, не скалічене морозом (Є. Гуц.). 9. Вони мовчки здіймалися вгору і хоч була вже ніч Іван виразно бачив при світлі зірок її обличчя (М. Коц.). 10. Мама каже що коли уві сні літається значить росте він, росте! (М. Ст.). 11. На вулицях, між тинів, стояли широкі калюжі і коли спалахнула блискавка Шептало знову бачив у них своє відображення (В. Др.). 12. Моряки йшли цепом і якщо поглянути б збоку то наша атака здавалася дивовижною (В. Логв.).