Характеристика діагностики як процесу та її основні параметри

Діагностика – визначення стану об’єкта, предмета, явища чи процесу управління за допомогою реалізації комплексу дослідних процедур, пошук в них слабких ланок і „вузьких місць”. Діагностика – це не одноразовий акт, а процес, який здійснюється в часі й просторі. Процес діагностики – дослідницький, пошуковий, пізнавальний процес. Найбільш корисне застосування діагностики для визначення реального стану процесів управління. Перш ніж докладніше зупинитися на процесі, необхідно визначити, що може бути об’єктом діагностування, мету та задачу діагнозу, базові параметри та інші супутні поняття.

Об’єктом діагностики може бути як складна, високоорганізована динамічна система (вся економіка країни, окрема галузь, конкретна фірма або організація будь-якої форми власності), так і будь-який елемент цих систем (внутрішнє середовище організації, конкретні види ресурсів, виробничі функції, організаційна структура, собівартість тощо).

В основі управління об’єктом діагнозу лежать конкретні управлінські процедури.

Ціль діагностики – встановити діагноз об’єкта дослідження і зробити висновок про його стан на дату завершення цього дослідження і на перспективу. Реалізувавши мету на основі даних діагнозу, можна буде вибрати правильну та грамотну економічну (політичну, соціальну) політику, стратегію і тактику.

Задачі діагностики полягають у визначенні заходів, націлених на налагодження роботи всіх складових елементів системи, і способів їхньої реалізації.

О сновні вимоги, які пред’являються до будь-якого дослідження.

По-перше, воно повинне бути аутогенним, тобто основаним на першоджерелах (на первинній достовірній інформації будь-якого виду та будь-якій формі представлення).

По-друге – об’єктивним. Це означає, що перед тим як розпочати процес діагностування, його учасникам необхідно виробити процедуру оцінки і скласти програму дослідження об’єкта.

Точність – це третя вимога до правильності діагнозу. Існує і така вимога, як відтворюваність дослідження, але це скоріше бажана його якість, тому що якщо це не хронометраж, фотографія робочого дня чи кіноплівка, відтворити один до одного проведене дослідження неможливе, хоча б в силу фактора часу, тому що з його плинністю обов’язково зміниться один, два чи всі три обов’язкові умови процедури і оцінки дослідження.

Діагностика також передбачає класифікацію можливих відхилень основних параметрів явищ, що досліджуються; їхніх проявів, процедури збору і обробки діагностичної інформації. У загальному вигляді проведення діагностичних досліджень зазвичай припускає порівняння стану вибраного об’єкта з якою-небудь нормою чи еталоном для того, щоб виявити наявність відхилень та визначити їхній характер – позитивний чи негативний

Наступна традиційна форма або другий тип діагнозу, дозволяє визначити належність досліджуваного об’єкта до конкретного класу, чи групи сукупності.

Третій тип діагнозу дозволяє оцінити вибраний об’єкт як унікальне сполучення ознак.

Підсумком будь-якого дослідження є результат – діагноз стану об’єкта діагностування. Результат – це відповідність об’єкта, що діагностується, якомусь рівню, вимогам, еталону, нормі, характеристиці тощо чи відхилення від бази порівняння.

Діагностика проблеми – перший крок на шляху її рішення чи локалізації. Діагноз проблеми в ряді випадків стає процедурою в кілька кроків із прийняттям проміжних рішень.

Центральне питання в діагностуванні складної проблеми – усвідомлення і встановлення симптомів чи труднощів наявних можливостей.

Релевантна інформація – це дані, що стосуються конкретної проблеми, людини, мети і періоду часу.

Проблема специфічних властивостей економічної діагностики є актуальною і включає:

- вивчення нових якостей об’єкта управління в результаті розвитку соціально-економічної системи;

- виявлення причинно-наслідкових зв’язків у розвитку об’єкта і суб’єкта управління;

- визначення границь експертних знань менеджера і використовуваних експертних систем у діагностуванні;

- моніторинг за зміною станів ситуації в умовах високої ентропії ринкового макросередовища підприємств, що істотно знижує керованість і ступінь інформаційного контролю й імовірність прогнозування;

- необхідність підвищення ефективності антикризових і прогностичних функцій діагностики.

У діагностиці підприємства, як соціально-економічної системи можна виділити:

· вивчення соціально-економічних систем як об’єктів діагностики;

· побудова і вивчення відповідних моделей соціально-економічних систем;

· дослідження діагностичних систем і їхніх зв’язків з об’єктом діагностики.

Отже, діагностика в управлінні – це:

· дослідження базових показників господарської діяльності соціально-економічної системи;

· всебічний аналіз впливу внутрішніх і зовнішніх факторів на фінансово-економічний і техніко-технологічний стан підприємства;

· експертна оцінка розроблених заходів і перспектив фінансового оздоровлення і превентивної санації і досягнення цілей прогнозування;

збагнення кількісно невизначених і якісно „надскладних” рівнів економічної організації фірми

Одним з перспективних напрямків в економічній діагностиці є експертна фінансова діагностика і діагностика банкрутства, результати яких складають інформаційно-аналітичну основу системи управлінського обліку.

Інформація, необхідна для діагностики, різноманітна. Це сукупність зведень про стан об’єкта управління, в минулому і сьогоденні, а також зв’язки, тенденції і закономірності. Діагностика вимагає варіювання альтернативними проектами по виведенню підприємства з кризи чи її не допущенню. Природно, це вимагає інформації, що об’єктивно відбиває реальні процеси в системі.

Структура. Економічна діагностика являє собою стійкий зв’язок умов діагнозу і його верифікованого результату

У будь-якій функціонуючій соціально-економічній системі існує мінімальний рівень ефективності прийнятих управлінських рішень, який визначається сформованими правилами збору й обробки інформації на даному підприємстві.

Рівень розвитку інформаційних технологій дозволяє застосовувати в умовах кризи системи підтримки і прийняття рішень, системи, що моделюють процес прийняття рішень на основі формалізованих правил, системи з технологією висновку на основі прецедентів (дають рішення проблеми виходячи з аналогій), що працюють за принципом навчання.

Теорія діагностичних досліджень відноситься до числа теорій, що описує і досліджує механізми функціонування в економіці і суспільстві. Її розвиток досяг такого стану, коли досліджувані в ній постановки, моделі і методи стають корисними в практиці управління й у рішенні теоретичних проблем в інших областях і сферах діяльності.

 

Види діагностики

Існують наступні типи і види діагностики в управлінні (рис. 19.1).

 

Рис. 19.1. Класифікація типів і видів діагностики

 

У процесі управлінського консультування, яке пов’язане з інтенсифікацією виробництва, переорієнтацією підприємств на першочергове та повне використання чинників економічного зростання та запити споживачів, подальший розвиток отримала управлінська діагностика.

Економічна діагностика спрямована, насамперед, на оцінку стану економічних об’єктів за умов неповної інформації з метою виявлення проблем розвитку та перспективних шляхів їх розв’язання. Завдання економічної діагностики полягає у визначенні: оцінки стану господарської системи (підприємства) за умови обмеженої інформації; оцінки режиму функціонування, його ефективності і на цій підставі – стабільності роботи підприємства; можливих варіантів економічної динаміки, що склалася, виходячи із структури зв’язків між показниками, які характеризують діяльність підприємства; оцінки можливих наслідків управлінських рішень з огляду на ефективність діяльності підприємства.

Виділяють такі напрями діагностики, як оперативна та стратегічна. Оперативна діагностика фінансово-господарської діяльності підприємства орієнтована на обґрунтування поточних, оперативних управлінських рішень. Вона відстежує ключові сфери діяльності підприємства, насамперед, фінансовий стан, беззбитковість, матеріальні та інформаційні потоки, ризики, що властиві його діяльності. Мета проведення стратегічної діагностики – оцінка ефективності вибраної стратегії діяльності, дослідження стратегічної позиції підприємства за окремими напрямами його діяльності, оцінка сильних та слабких сигналів, що отримує підприємство із зовнішнього середовища.

Бізнес-діагностика – це ретроспективне (на основі досягнутих результатів), оперативне (поточний стан) та перспективне (прогноз розвитку) комплексне дослідження господарської діяльності підприємства, необхідне для обґрунтування його господарської політики на майбутнє. Метою бізнес-діагностики є виявлення найбільш важливих проблем у діяльності підприємства та розробка на цій підставі програми коротко – та довгострокових заходів, що дадуть можливість підвищити ефективність та фінансові результати діяльності підприємства.

Узагальнюючи вищенаведене, можна стверджувати, що головною метою діагностики є підготовка інформації для прийняття поточних та стратегічних управлінських рішень на усіх етапах життєдіяльності підприємства. Результати економічної діагностики формуються на основі поглибленого попереднього, наступного і перспективного аналізу господарсько-фінансової діяльності підприємства та використовуються для прийняття програм (планів) подальшої діяльності підприємства.

Можуть бути виділені й певні функціональні напрями діагностики, пов’язані з аналізом окремих функціональних сфер або напрямів діяльності підприємства, оцінкою вірогідності наслідків настання певних явищ.

З метою діагностики кризи розвитку підприємства в системі загального аналізу фінансового стану підприємства виділяється особлива група об’єктів спостереження, які формують можливе „кризове поле”, що створює загрозу банкрутства. До групи об’єктів кризового поля входять показники ліквідності активів, структури використовуваного капіталу, терміновості фінансових зобов’язань, а також показники формування чистого грошового потоку з операційної (виробничо-комерційної), інвестиційної та фінансової діяльності. Діагностика кризи розвитку підприємства за своїм змістом та спрямуванням є діагностикою проблем, що виникли в процесі функціонування підприємства та можуть зумовити негативні наслідки для його життєдіяльності (генерувати загрозу виникнення ситуації банкрутства та припинення діяльності). Створити необхідне аналітичне підґрунтя для розв’язання цих проблем – основне завдання діагностики.

 

Етапи та методи діагностики

У схематичному вигляді процес діагностики кризи подано на рисунку 19.2. Діагностика кризи розвитку підприємства може ініціюватися різними суб’єктами антикризового процесу. Виділяють наступні види діагностики кризового стану та загрози банкрутства:

1) внутрішня, яка здійснюється з ініціативи керівництва підприємства та його власників;

 

ЗОВНІШНЄ СЕРЕДОВИЩЕ

Рис. 19.2. Структурна схема діагностики кризи розвитку підприємства

 

2) зовнішня, ініціатором проведення якої можуть бути як кредитори підприємства, так і потенційні санатори (інвестори), для яких проведення діагностики кризового стану та загрози банкрутства, є необхідною складовою обґрунтування доцільності участі в санації підприємства (інвестування коштів у його розвиток).

Отже, під діагностикою кризи розвитку розуміють систему ретроспективного, оперативного і перспективного цільового аналізу, спрямованого на виявлення ознак кризового стану підприємства, оцінку загрози його банкрутства та (або) подолання кризи.

Виділяють два етапи діагностики:

Перший етап називається етапом якісної ідентифікації об’єкта і має на увазі визначення в об’єкті таких параметрів, які є загальними для деякої сукупності об’єктів.

На другому етапі здійснюють кількісну ідентифікацію об’єкта. Для цього використовують базові параметри діагнозу, які визначаються як відхилення фактичних від базових.

Діагностика здійснюється різними методами: аналітичними, експертними, лінійного і динамічного програмування, діагностикою на моделях.

До аналітичного відносяться методи, засновані на різних операціях зі статистичними даними. Аналітична діагностика припускає проведення діагностичних досліджень безконтактними методами за допомогою статистичної інформації, з використанням методів комплексного економічного аналізу, бальних оцінок тощо.

Під експертною діагностикою розуміються засоби діагнозу, засновані на узагальненні оцінок і інформації, даної експертами. Експертна діагностика будується на інформації, яку отримують з метою діагнозу контактними методами за допомогою проведення спеціальних експертних опитувань.

Лінійне програмування – математичний прийом, який використовується для визначення кращої комбінації ресурсів і дій, необхідних для досягнення оптимального результату. Він дозволяє оптимізувати той чи інший процес, збільшувати прибуток, ефективно використовувати ресурси і час.

Динамічне програмування – метод, який використовується для вирішення задач управління визначеної структури, коли задача з n-змінними представляється як багатоступеневий процес прийняття рішень. На кожному етапі визначаються екстремум функції тільки від однієї змінної. У цьому випадку дослідження проходить в три етапи:

• побудова математичної моделі. Діагностика на моделі являє собою процес отримання інформації про об’єкт, що діагностується за допомогою модельних імітацій;

• рішення управлінської задачі;

• аналіз і узагальнення отриманих результатів.

Основна інформація, необхідна для одержання висновку про об’єкти, узагальнюється по двох основних блоках: вплив факторів, що стабілізують систему; динамічні властивості системи і масштаби їх виявлення.

Статистичні організації проводять масове науково – організоване спостереження, за допомогою якого отримують первинну інформацію про параметри об’єкта, що діагностується. У даному випадку такою інформацією є звітність про діяльність окремих підприємств (організації), дані про зайнятість, кількість і розподіл трудових ресурсів. Масове статистичне спостереження – це облік максимально можливого числа усіх вхідних в область дослідження одиниць. Це вихідний матеріал для статистичних узагальнень та висновків про досліджуваний об’єкт.

З формальної точки зору вся отримана інформація про об’єкт, який нас цікавить, проходить три стадії роботи із нею: групування та узагальнення, обробка матеріалу, аналіз. При проходженні цієї стадії інформація з діагностики піддається методам статистичної обробки, але попередньо здійснюється якісний аналіз параметрів об’єктів, що діагностуються.

На першій стадії роботи з інформацією здійснюються її збір і групування методом класичного аналізу. Визначається приналежність тієї чи іншої інформації до конкретної групи чи підгрупи, класу за принципом подібності та однорідності. Отримані результати оформляються у вигляді аналітичних матриць.

На стадії обробки матеріалу здійснюються розрахунок індексів і визначення синтетичних показників для оцінки стану об’єкта, що діагностується, а також тенденцій і закономірностей його розвитку.

Заключна стадія (аналіз інформації) необхідна для одержання висновків про стан об’єкта, що діагностується. Вони можуть надаватися у формі тексту і доповнюватися графіками, таблицями, діаграмами і іншим ілюстративним матеріалом.

Усі стадії діагностики тісно пов’язані між собою, недоліки, що виникають в одній з них, відображаються на дослідженні в цілому.

Результати діагностики викладаються в наступній послідовності:

1. Визначення загальної тенденції економічного (соціального, політичного) розвитку об’єкта.

2. Розподіл процесу розвитку об’єкта, що діагностується на стадії і визначення, на якій з них знаходиться об’єкт.

3. Представляється прогноз розвитку об’єкта

Порушення загальної тенденції економічного та соціального розвитку об’єкта, не прогнозовані зміни в ресурсному потенціалі або конкурентній позиції об’єкта свідчать про необхідність коригування прогнозу розвитку об’єкта. Своєчасне внесення уточнень та доповнень в прогноз його розвитку є запорукою успішного функціонування підприємств та досягнення поставлених стратегічних цілей.

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

1. Вітлінський В.В., Пернарівський О. Інтелектуалізована кількісна оцінка кредитоспроможності позичальника // Фінанси України, 1998, №6. – С. 5-13.

2. Карась Л. Управленческая диагностика – основа совершенствования менеджмента // Проблемы теории и практики управления, 1996, №6. – С. 78-83.

3. Лігоненко Л.О. Антикризове управління підприємством: теоретико-методологічні засади та практичний інструментарій. – К.: Київ. Нац. торг-економ. ун-т, 2001. – 580 с.

4. Шиборщ К. Бизнес-диагностика деятельности предприятия // Рынок ценных бумаг, 1999, №16. – С. 30-33.

5. Щербакова О. Диагностика предприятий // Рынок ценных бумаг, 1999, №9. – С. 11-16.