Тема 9. Тенденції розвитку різних підприємств та їх об’єднань

9.1. Особливості організації і функціонування підприємств різних форм власності

9.2. Процедура створення господарських товариств

9.3. Спільне підприємство

9.4. Малі підприємства

Визначення термінів:

Підприємництво – це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Одноосібне товариство – це товариство, що створене одним учасником або має усього одного учасника внаслідок вибуття інших учасників.

Установчі документи – це юридичні документи, у яких виражається воля учасників спільно заснувати господарське товариство та наділити його майном.

Установчий договір – цивільно-правовий договір, що регулює відносини між учасниками в процесі створення і діяльності юридичної особи.

Статут – це корпоративний нормативний акт, що затверджується одноголосно або більшістю учасників господарського товариства і регулює питання створення, діяльності і припинення товариства.

Статутний фонд – це зафіксована установчими документами й оцінена учасниками в національній валюті України сукупність вкладів, що об’єднуються учасниками при створенні господарського товариства для забезпечення його діяльності.

Особливості організації і функціонування підприємств

Різних форм власності

Підприємництво – це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. (ч. 1 ст. 42 Господарського кодексу України).

Підприємницька діяльність в Україні може здійснюватися:

а) фізичними особами – підприємцями без утворення юридичної особи;

б) юридичними особами.

Різновидом юридичних осіб, що створюються для здійснення підприємницької діяльності, є господарські товариства. Вони виникають там, де необхідно об’єднання особистих зусиль або капіталу декількох осіб для ведення того або іншого бізнесу. Крім того, інститут господарських товариств допомагає обмежити або більш рівномірно розподілити ризики від ведення підприємницької діяльності. Поняттям “господарське товариство” охоплюється декілька самостійних видів комерційних юридичних осіб, спільною рисою яких є те, що їх статутний фонд або капітал поділяється на частки.

1. Господарські товариства є юридичними особами. Їм властиві всі істотні ознаки й атрибути юридичної особи, а саме:

а) господарське товариство має організаційну єдність.

б) майно господарського товариства є відокремленим від майна його учасників, інших осіб, а також держави.

в) господарське товариство діє в цивільному обігу від свого імені.

г) господарське товариство несе самостійну майнову відповідальність за своїми зобов’язаннями в межах закріпленого за ним майна.

2. Господарське товариство має корпоративний устрій – у складі будь-якого товариства на момент створення повинно бути не менше двох учасників.

Учасниками товариства можуть виступати фізичні і юридичні особи з урахуванням обмежень, установлених чинним законодавством України.

3. Основною метою діяльності господарського товариства є одержання прибутку. Господарські товариства відносяться до категорії комерційних юридичних осіб і є однією з організаційно-правових форм здійснення підприємницької діяльності.

Господарське товариство може створюватись та існувати тільки в одній з передбачених ч. 2 ст. 1 Закону “Про господарські товариства” форм, а саме у формі акціонерного товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, повного товариства та командитного товариства. Діюче законодавство України, закріплюючи існування п’яти видів господарських товариств, надає можливість засновникам товариства обрати найбільш придатну для їх майбутньої діяльності організаційно-правову форму.

Акціонерним визнається товариство, яке має статутний фонд, поділений на визначену кількість акцій рівної номінальної вартості, і несе відповідальність за зобов’язаннями тільки майном товариства (ч. 1 ст. 24 Закону “Про господарські товариства”)

Товариством з обмеженою відповідальністю визнається товариство, що має статутний фонд, розділений на частки, розмір яких визначається установчими документами. Учасники товариства несуть відповідальність у межах їх вкладів (ст. 50 Закону “Про господарські товариства”).

Товариством з додатковою відповідальністю визнається товариство, статутний фонд якого поділений на частки визначених установчими документами розмірів.

Повним визнається таке товариство, всі учасники якого займаються спільною підприємницькою діяльністю і несуть солідарну відповідальність за зобов’язаннями товариства усім своїм майном (ст. 66 Закону “Про господарські товариства”)

Командитним товариством визнається товариство, в якому разом з одним або більше учасниками, які здійснюють від імені товариства підприємницьку діяльність і несуть відповідальність за зобов’язаннями товариства всім своїм майном, є один або більше учасників, відповідальність яких обмежується вкладом у майні товариства (вкладників) (ч. 1 ст. 75 Закону “Про господарські товариства”).

Перелік організаційно-правових форм господарських товариств, що міститься у Законі “Про господарські товариства” є вичерпним, проте щодо акціонерного товариства варто мати на увазі положення ст. 25 цього закону, відповідно до яких товариство може бути закритим або відкритим.

Господарські товариства відрізняються між собою за багатьма правовими параметрами, на які варто звертати увагу при виборі конкретної організаційно-правової форми. Серед найбільш важливих можна назвати такі:

- процедура створення товариства (тривалість, вартість, технічні бар’єри – залежність від дій певних державних органів і третіх осіб, тобто Державної Комісії з цінних паперів та фондового ринку (ДКЦПФР), реєстраторів, зберігачів, депозитаріїв, торговців цінними паперами тощо);

- законодавчі обмеження кола учасників;

- склад установчих документів, порядок внесення в них змін;

- вимоги законодавства до капіталу товариства (мінімальний розмір, порядок формування, види внесків, підтримка розміру власного капіталу);

- правовий режим майна (у тому числі можливість вилучення частки учасника);

- правовий статус учасників товариства (права, обов’язки, відповідальність за зобов’язаннями товариства);

- порядок руху учасників (вільний, обмежений, можливість виключення учасника);

- організація управління товариством;

- обсяг правоздатності товариства;

- публічність діяльності;

- рівень оподаткування, можливість одержання податкових пільг;

- порядок реорганізації і ліквідації й ін.

Вибір певної організаційно-правової форми не завжди залежить тільки від цілей і намірів засновників товариства, у ряді випадків він визначається вимогами чинного законодавства. Наприклад, фондова біржа, інвестиційний фонд можуть бути створені тільки у формі закритого акціонерного товариства, довірче товариство – товариства з додатковою відповідальністю, ломбард – повного товариства.

Акціонерне товариство, товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю відносяться до групи товариств – об’єднань капіталу. Вони:

Ø діють на підставі установчого договору і статуту;

Ø мають розвинену систему органів управління;

Ø повинні підтримувати передбачений законом розмір статутного фонду;

Ø їх учасники не зобов’язані займатися поточними справами товариства і не несуть особистої відповідальності за його зобов’язаннями.

Повне і командитне товариства є персональними об’єднаннями, для яких на перший план виступає особистий елемент, наявність товариських, довірчих відносин між учасниками.

Персональні товариства:

- звичайно мають незначну кількість учасників.

- діють тільки на підставі установчого договору.

- законодавство не містить вимог щодо порядку формування і мінімального розміру їх капіталу.

- учасники цих товариств здійснюють підприємницьку діяльність від імені товариства, спільно управляють його справами і несуть особисту відповідальність за боргами товариства.

- рух учасників у таких товариствах обмежений.