Нові форми підтримки підприємництва 


Мы поможем в написании ваших работ!



ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Нові форми підтримки підприємництва



Кластерна модель об’єднання підприємств. Сьогодні регіональні фактори розвитку виробництва стають домінуючими. Об’єднання зусиль науковців, підприємців і певній на визначеній території дає значні переваги в конкурентній боротьбі. Таке об’єднання зусиль у деяких країнах виявилося досить ефективним при реалізації програм економічного розвитку регіонів,а іноді і цілих країн при впровадженні концепції галузевих кластерів.

Кластер – це територіально-галузеве добровільне об’єднання підприємств, що тісно співробітничають з науковими установами й органами місцевої влади з метою підвищення конкурентноздатності власної продукції й економічного розвитку регіону

Кластери можуть поєднувати підприємство й установи, як окремих регіонів, так і різних країн для підвищення ефективності їхньої діяльності, росту продуктивності праці та якості продукції, стимулювання конкуренції й інновацій, сприяння формування нових підприємств з урахуванням їх вигідного географічного розташування. Кластери дозволяють підприємствам більш гнучко реагувати на зміну умов ведення бізнесу.

Характерними рисами успішної діяльності кластерів, як правило, можуть бути:

– взаємозв’язки між підприємствами, що роблять учасників кластерів більш сильними в порівнянні з тими підприємствами, що працюють поодинці;

– кооперація та співробітництво, що є стимулами до пошуку нових, більш удосконалених методів роботи;

орієнтація на потреби ринку, що є головним чинником визначення загальної стратегії підприємств;

– забезпечення відповідності стратегії кожного окремого виробництва загальній стратегії розвитку регіону.

Кластерна модель об’єднання підприємств пропонує новий спосіб одержання переваг від таких факторів як географічне розташування, співробітництво, спеціалізація, кооперація, інновація і тощо.

Кластери завжди намагаються удосконалити свої засоби виробництва, упроваджувати новітні технології, забезпечувати високі стандарти якості продукції. Ця форма залучає капітали і кредити на вигідних умовах від фінансових установ, що конкурують в обслуговуванні процвітаючих секторів промисловості. Тому об’єднання підприємств у кластери відкриває більш реальні можливості одержати інвестиції і для невеликих фірм, учасників відповідних об’єднань.

Таким чином, учасники кластерів одержують численні переваги саме від об’єднання і співробітництва, не втрачаючи при цьому своєї самостійності.

Кластери дозволяють більш ефективно і продуктивно використовувати залучений капітал, що особливо актуально для України в умовах гострої недостачі інвестиційних ресурсів.

Бізнес-центр

Бізнес-центр – це, як правило, недержавна підприємницька структура, створена на суспільних засадах при сприянні місцевої влади й іноземних організацій з метою підтримки розвитку малого підприємництва в регіоні.

Діяльність бізнес-центру передбачає, що в ньому забезпечується на паритетній і регулярній основі на принципах соціального партнерства співробітництво працівників органів місцевого самоврядування, об’єднань підприємців, громадських і профспілкових організацій працівників недержавного сектора економіки (рис. 8.6).

 

 

Рис. 8.6. Взаємозв’язки бізнес-центру з владою і підприємницькими структурами

 

Організаційна структура бізнес-центру відображена на рисунку 8.7.

Рис. 8.7. Організаційна структура бізнесу-центра

Координаційний напрямок – це координація діяльності всіх структурних ланок бізнес-центру:

Організаційний напрямок включає в себе розробку загальних питань регіональної політики підтримки малого і середнього бізнесу:

Освітній напрямок направлений на проведення активного навчання і перепідготовки переважно за економічними спеціальностями:

Інформаційний напрямок включає в себе надання інформації і допомога бажаючим почати підприємницьку діяльність:

Консультативний напрямок направлений на надання консультацій і практичної допомоги діючим і новоствореним підприємствам:

Аналітичний напрямок проводить аналіз ситуації на ринку й організацію маркетингових досліджень:

Інвестиційний напрямок – надання допомоги в пошуку інвесторів і одержанні інвестицій:

Бізнес-інкубатори

Останнім часом увага широких кіл громадськості України приділяється такому інструменту регіонального розвитку і підтримки малого підприємництва, як бізнес-інкубація.

В Україні бізнес-інкубатор – це самостійне підприємницьке утворення, метою якого є створення і розвиток нових підприємств. За своїм призначенням і метою діяльності бізнеси-інкубатори в Україні можна розділити на такі:

- бізнес-інкубатори загального призначення, що надають послуги в широкому аспекті (від реєстрації фірм – до її виходу на стабільний ринок) з орієнтацією на різні напрямки підприємницької діяльності;

- бізнес-інкубатори спеціального призначення, що надають послуги лише однотипним фірмам і за конкретними видами діяльності.

Головними завданнями бізнес-інкубаторів є:

- надання малим і середнім підприємствам приміщень і офісної техніки;

- проведення навчання персоналу з питань менеджменту;

- доступ до фінансових систем, надання кредитів і короткострокових позик;

- пошук і залучення інвестицій до реалізації проектів учасників бізнес-інкубаторів;

- створення команди експертів для надання допомоги з питань юридичного забезпечення, управлінської, маркетингової діяльності, бухгалтерського обліку;

- сприяння реалізації продукції (послуг) учасників бізнес-інкубаторів;

- створення позитивного іміджу клієнта бізнес-інкубатора;

- організація і проведення тренінгів і курсів перепідготовки;

- організація заходів паблік-рілейшнз із метою визначення ефективності і значення малого бізнесу для розвитку регіону;

- супровід фірм після їхнього виходу з бізнес-інкубаторів.

Джерела ї фінансування бізнес-інкубаторів:

а) засоби міжнародних фондів, програм грантів і кредитів;

б) засоби зацікавлених міністерств, місцевих адміністрацій, союзів і асоціацій;

в) засоби учасників інкубаторів;

г) засоби спонсорів та інвесторів;

д) засоби комерційних структур і приватних осіб, зацікавлених у роботі бізнес-інкубаторів.

Технологічні парки

Успішна діяльність наукових парків і інших інноваційних структур у тому чи іншому регіоні залежить від розвитку в ньому виробничої та соціальної інфраструктури. Вона включає інноваційні банки, наукові і ризиковані фонди, консультаційні та посередницькі фірми й компанії, що здійснюють функції менеджменту і маркетингу, комерційні центри і спеціальні приміщення для наукомістких фірм, забезпечення громадським харчуванням і умовами для відпочинку, службами сервісу, тобто усе, що може забезпечити вчених і фахівців, що працюють у парку, усім необхідним для продуктивної роботи та відпочинку.

Досить важливим у діяльності технопарків є науково-методичне й організаційне забезпечення наукових і технологічних проектів, взаємодія державних органів влади, наукових, фінансових і громадських структур, інноваційних центрів і інкубаторів бізнесу.

Усі згадані та інші елементи інфраструктури забезпечують створення середовища, сприятливого для творчої роботи й оперативного впровадження наукових результатів у практику виробництва, що є характерною рисою не тільки технопарків, але й технополісів.

Технологічні поліси

Одним з нових напрямків розвитку підприємницьких структур, яким буде належати майбутнє, є технополіси, – організаційні форми об’єднання наукових, інноваційних, науково-технологічних парків і бізнес-інкубаторів на визначеній території з метою об’єднання зусиль і надання могутнього імпульсу для економічного розвитку регіону.

Важливими особливостями технополісів є взаємозв’язане вирішення завдань по модернізації традиційних для даного регіону галузей промисловості і вихід їх на сучасний рівень, вибір наукових напрямків, що можуть бути визначальними для даного технополісу, і які можуть забезпечити випереджаючий розвиток виробничої інфраструктури. Але найважливішим є створення сприятливих умов для співробітників, фахівців і жителів тієї місцевості, на промисловій базі якої формується технополіс. Тобто, головним, є орієнтація технополісу на задоволення потреб людей, підвищення їхнього життєвого рівня й економічного розквіту регіону.

Особливе місце в програмах створення і розвитку технополісів приділяється університетам і проблемі підготовки кадрів відповідно до високих вимог, що виставляє технополіс. Вчені і фахівці університетів, інших навчальних і наукових установ завжди залучаються для розробки основних програм розвитку технополісу, виконують функції консультантів і експертів, навчання і перепідготовку кадрів.

Досить часто до складу технополісів залучаються науково промислові парки, інноваційні і технологічні центри, дослідницькі бізнеси-інкубатори і. Держава повинна надавати всебічну підтримку програмам формування і розвитку технополісів.

 

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

1. Асаул А.Н., Войнаренко М.П. Организация предпринимательской деятельности. – Санкт-Петербург – Хмельницкий: Изд-во «Цынвер» ТУП, 2001. – 392 с.

2. Банова I. Швейний кластер – перший на Поділлі, перший в Україні // Економіст, 2000. – №1. – С. 50-52.

3. Борман Д. Менеджмент. Предпринимательская деятельность в рыночной экономике. – Гамбург, 1992.

4. Борсук С.С. Підприємство як основна організаційно-господарська ланка. – К.: Київ. держ. торг.-екон. ун-т, 1991.

5. Войнаренко М.П. Концепція кластеру – шлях до відродження виробництва на регіональному рівні. // Економіст. – 2000, – №1. – С. 15

6. Войнаренко М.П., Раденька Л.П., Філінюк В.Р. Проблеми реформування економіки України. – К.: Логос, 1999. – 259 с.

7. Господарський кодекс України від 16 січня 2003 р.,N 436-IV.// Офіційний вісник України. – 2003. – №11. – 462 с.

8. Забелин П.В. Основы корпоративного управления концернами. Учеб. пособие – М.: ПРИОР, 1998. – 176 с.

9. Прайс Вольфганг, Войнаренко М.П., Костишина О.В. Підтримка розвитку виробництва на Поділлі шляхом застосування концепції кластерів // Вісник Технологічного університету Поділля. – 1999, №2. – С. 21-24.

10. Прайс Вольфганг. Роль недержавної організації як рушія перетворень // Перспектива дослідження. – 1999, №2. – С. 24-36.

11. Про власність: Закон України // Голос України. – 1991, 21 жовт.

12. Про господарські товариства: Закон України. №1576 – ХІІ від 19.09.1991 (зі змінами та доповненнями).

13. Про державне регулювання відносин у сфері торгівлі: Указ Президента України // Бізнес. – 1995, 25 лип.



Поделиться:


Последнее изменение этой страницы: 2016-06-07; просмотров: 290; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 54.89.127.249 (0.011 с.)