Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Нові форми підтримки підприємництва
Кластерна модель об’єднання підприємств. Сьогодні регіональні фактори розвитку виробництва стають домінуючими. Об’єднання зусиль науковців, підприємців і певній на визначеній території дає значні переваги в конкурентній боротьбі. Таке об’єднання зусиль у деяких країнах виявилося досить ефективним при реалізації програм економічного розвитку регіонів,а іноді і цілих країн при впровадженні концепції галузевих кластерів. Кластер – це територіально-галузеве добровільне об’єднання підприємств, що тісно співробітничають з науковими установами й органами місцевої влади з метою підвищення конкурентноздатності власної продукції й економічного розвитку регіону Кластери можуть поєднувати підприємство й установи, як окремих регіонів, так і різних країн для підвищення ефективності їхньої діяльності, росту продуктивності праці та якості продукції, стимулювання конкуренції й інновацій, сприяння формування нових підприємств з урахуванням їх вигідного географічного розташування. Кластери дозволяють підприємствам більш гнучко реагувати на зміну умов ведення бізнесу. Характерними рисами успішної діяльності кластерів, як правило, можуть бути: – взаємозв’язки між підприємствами, що роблять учасників кластерів більш сильними в порівнянні з тими підприємствами, що працюють поодинці; – кооперація та співробітництво, що є стимулами до пошуку нових, більш удосконалених методів роботи; – орієнтація на потреби ринку, що є головним чинником визначення загальної стратегії підприємств; – забезпечення відповідності стратегії кожного окремого виробництва загальній стратегії розвитку регіону. Кластерна модель об’єднання підприємств пропонує новий спосіб одержання переваг від таких факторів як географічне розташування, співробітництво, спеціалізація, кооперація, інновація і тощо. Кластери завжди намагаються удосконалити свої засоби виробництва, упроваджувати новітні технології, забезпечувати високі стандарти якості продукції. Ця форма залучає капітали і кредити на вигідних умовах від фінансових установ, що конкурують в обслуговуванні процвітаючих секторів промисловості. Тому об’єднання підприємств у кластери відкриває більш реальні можливості одержати інвестиції і для невеликих фірм, учасників відповідних об’єднань.
Таким чином, учасники кластерів одержують численні переваги саме від об’єднання і співробітництва, не втрачаючи при цьому своєї самостійності. Кластери дозволяють більш ефективно і продуктивно використовувати залучений капітал, що особливо актуально для України в умовах гострої недостачі інвестиційних ресурсів. Бізнес-центр Бізнес-центр – це, як правило, недержавна підприємницька структура, створена на суспільних засадах при сприянні місцевої влади й іноземних організацій з метою підтримки розвитку малого підприємництва в регіоні. Діяльність бізнес-центру передбачає, що в ньому забезпечується на паритетній і регулярній основі на принципах соціального партнерства співробітництво працівників органів місцевого самоврядування, об’єднань підприємців, громадських і профспілкових організацій працівників недержавного сектора економіки (рис. 8.6).
Рис. 8.6. Взаємозв’язки бізнес-центру з владою і підприємницькими структурами
Організаційна структура бізнес-центру відображена на рисунку 8.7. Рис. 8.7. Організаційна структура бізнесу-центра Координаційний напрямок – це координація діяльності всіх структурних ланок бізнес-центру: Організаційний напрямок включає в себе розробку загальних питань регіональної політики підтримки малого і середнього бізнесу: Освітній напрямок направлений на проведення активного навчання і перепідготовки переважно за економічними спеціальностями: Інформаційний напрямок включає в себе надання інформації і допомога бажаючим почати підприємницьку діяльність: Консультативний напрямок направлений на надання консультацій і практичної допомоги діючим і новоствореним підприємствам: Аналітичний напрямок проводить аналіз ситуації на ринку й організацію маркетингових досліджень: Інвестиційний напрямок – надання допомоги в пошуку інвесторів і одержанні інвестицій: Бізнес-інкубатори Останнім часом увага широких кіл громадськості України приділяється такому інструменту регіонального розвитку і підтримки малого підприємництва, як бізнес-інкубація.
В Україні бізнес-інкубатор – це самостійне підприємницьке утворення, метою якого є створення і розвиток нових підприємств. За своїм призначенням і метою діяльності бізнеси-інкубатори в Україні можна розділити на такі: - бізнес-інкубатори загального призначення, що надають послуги в широкому аспекті (від реєстрації фірм – до її виходу на стабільний ринок) з орієнтацією на різні напрямки підприємницької діяльності; - бізнес-інкубатори спеціального призначення, що надають послуги лише однотипним фірмам і за конкретними видами діяльності. Головними завданнями бізнес-інкубаторів є: - надання малим і середнім підприємствам приміщень і офісної техніки; - проведення навчання персоналу з питань менеджменту; - доступ до фінансових систем, надання кредитів і короткострокових позик; - пошук і залучення інвестицій до реалізації проектів учасників бізнес-інкубаторів; - створення команди експертів для надання допомоги з питань юридичного забезпечення, управлінської, маркетингової діяльності, бухгалтерського обліку; - сприяння реалізації продукції (послуг) учасників бізнес-інкубаторів; - створення позитивного іміджу клієнта бізнес-інкубатора; - організація і проведення тренінгів і курсів перепідготовки; - організація заходів паблік-рілейшнз із метою визначення ефективності і значення малого бізнесу для розвитку регіону; - супровід фірм після їхнього виходу з бізнес-інкубаторів. Джерела ї фінансування бізнес-інкубаторів: а) засоби міжнародних фондів, програм грантів і кредитів; б) засоби зацікавлених міністерств, місцевих адміністрацій, союзів і асоціацій; в) засоби учасників інкубаторів; г) засоби спонсорів та інвесторів; д) засоби комерційних структур і приватних осіб, зацікавлених у роботі бізнес-інкубаторів. Технологічні парки Успішна діяльність наукових парків і інших інноваційних структур у тому чи іншому регіоні залежить від розвитку в ньому виробничої та соціальної інфраструктури. Вона включає інноваційні банки, наукові і ризиковані фонди, консультаційні та посередницькі фірми й компанії, що здійснюють функції менеджменту і маркетингу, комерційні центри і спеціальні приміщення для наукомістких фірм, забезпечення громадським харчуванням і умовами для відпочинку, службами сервісу, тобто усе, що може забезпечити вчених і фахівців, що працюють у парку, усім необхідним для продуктивної роботи та відпочинку. Досить важливим у діяльності технопарків є науково-методичне й організаційне забезпечення наукових і технологічних проектів, взаємодія державних органів влади, наукових, фінансових і громадських структур, інноваційних центрів і інкубаторів бізнесу. Усі згадані та інші елементи інфраструктури забезпечують створення середовища, сприятливого для творчої роботи й оперативного впровадження наукових результатів у практику виробництва, що є характерною рисою не тільки технопарків, але й технополісів. Технологічні поліси Одним з нових напрямків розвитку підприємницьких структур, яким буде належати майбутнє, є технополіси, – організаційні форми об’єднання наукових, інноваційних, науково-технологічних парків і бізнес-інкубаторів на визначеній території з метою об’єднання зусиль і надання могутнього імпульсу для економічного розвитку регіону.
Важливими особливостями технополісів є взаємозв’язане вирішення завдань по модернізації традиційних для даного регіону галузей промисловості і вихід їх на сучасний рівень, вибір наукових напрямків, що можуть бути визначальними для даного технополісу, і які можуть забезпечити випереджаючий розвиток виробничої інфраструктури. Але найважливішим є створення сприятливих умов для співробітників, фахівців і жителів тієї місцевості, на промисловій базі якої формується технополіс. Тобто, головним, є орієнтація технополісу на задоволення потреб людей, підвищення їхнього життєвого рівня й економічного розквіту регіону. Особливе місце в програмах створення і розвитку технополісів приділяється університетам і проблемі підготовки кадрів відповідно до високих вимог, що виставляє технополіс. Вчені і фахівці університетів, інших навчальних і наукових установ завжди залучаються для розробки основних програм розвитку технополісу, виконують функції консультантів і експертів, навчання і перепідготовку кадрів. Досить часто до складу технополісів залучаються науково промислові парки, інноваційні і технологічні центри, дослідницькі бізнеси-інкубатори і. Держава повинна надавати всебічну підтримку програмам формування і розвитку технополісів.
РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА 1. Асаул А.Н., Войнаренко М.П. Организация предпринимательской деятельности. – Санкт-Петербург – Хмельницкий: Изд-во «Цынвер» ТУП, 2001. – 392 с. 2. Банова I. Швейний кластер – перший на Поділлі, перший в Україні // Економіст, 2000. – №1. – С. 50-52. 3. Борман Д. Менеджмент. Предпринимательская деятельность в рыночной экономике. – Гамбург, 1992. 4. Борсук С.С. Підприємство як основна організаційно-господарська ланка. – К.: Київ. держ. торг.-екон. ун-т, 1991. 5. Войнаренко М.П. Концепція кластеру – шлях до відродження виробництва на регіональному рівні. // Економіст. – 2000, – №1. – С. 15 6. Войнаренко М.П., Раденька Л.П., Філінюк В.Р. Проблеми реформування економіки України. – К.: Логос, 1999. – 259 с. 7. Господарський кодекс України від 16 січня 2003 р.,N 436-IV.// Офіційний вісник України. – 2003. – №11. – 462 с. 8. Забелин П.В. Основы корпоративного управления концернами. Учеб. пособие – М.: ПРИОР, 1998. – 176 с. 9. Прайс Вольфганг, Войнаренко М.П., Костишина О.В. Підтримка розвитку виробництва на Поділлі шляхом застосування концепції кластерів // Вісник Технологічного університету Поділля. – 1999, №2. – С. 21-24. 10. Прайс Вольфганг. Роль недержавної організації як рушія перетворень // Перспектива дослідження. – 1999, №2. – С. 24-36. 11. Про власність: Закон України // Голос України. – 1991, 21 жовт. 12. Про господарські товариства: Закон України. №1576 – ХІІ від 19.09.1991 (зі змінами та доповненнями). 13. Про державне регулювання відносин у сфері торгівлі: Указ Президента України // Бізнес. – 1995, 25 лип.
|
|||||||
Последнее изменение этой страницы: 2016-06-07; просмотров: 290; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 54.89.127.249 (0.011 с.) |