Склад і правовий режим майна господарського товариства

Як будь-яка комерційна організація, господарське товариство повинно мати капітал, що утворює майнову базу його діяльності і гарантує інтереси кредиторів. На момент заснування товариства такий капітал формується за рахунок внесків учасників і називається в статутних товариствах статутним фондом, а в договірних товариствах – складовим капіталом.

Статутний фонд – це зафіксована установчими документами й оцінена учасниками в національній валюті України (а у випадках, передбачених законом також і в іноземній валюті) сукупність вкладів, що об’єднуються учасниками при створенні господарського товариства для забезпечення його діяльності.

Формування статутного фонду. Вклади учасників

Статутний фонд є єдиним фондом товариства, який частково утворюється ще до моменту державної реєстрації товариства (тобто до виникнення в господарського товариства статусу юридичної особи). На відміну від усіх інших фондів товариства, які створюються за рахунок майна товариства (його доходів), статутний фонд формується винятково за рахунок майна учасників товариства (табл. 9.1).

Виходячи з положень ч. 1 ст. 13 Закону “Про господарські товариства”, у якості вкладів у статутний фонд (капітал) учасники можуть вносити:

1) рухоме і нерухоме майно (речі), не заборонене до обігу на території України;

2) цінні папери, передача яких припускається чинним законодавством України;

3) кошти у валюті України або іноземній валюті;

4) майнові права, включаючи права інтелектуальної власності, право користування майном, природними ресурсами, право на здійснення господарської діяльності й ін.

Засновникам товариства треба враховувати, що штучне завищення вартості не грошових вкладів у статутний фонд товариства може бути підставою для визнання установчих документів недійсними.

Закон “Про господарські товариства” встановлює спеціальний порядок внесення вкладів стосовно статутних товариств. Кожний з учасників цих товариств до моменту державної реєстрації повинен внести не менше 50 % (у закритому акціонерному товаристві) або 30 % (у інших статутних товариствах) номінальної вартості своїх акцій або розміру свого внеску (ч. 7 ст. 30, ст. 31, ч. 2 ст. 52 Закону “Про господарські товариства”).

Законом “Про господарські товариства” встановлюється мінімальний розмір статутного фонду, який складає: для акціонерного товариства – 1250 мінімальних заробітних плат, для товариств з обмеженою і додатковою відповідальністю – 100 мінімальних заробітних плат, виходячи зі ставки мінімальної заробітної плати, що діяла на момент створення товариства.

Майно може передаватися учасниками не тільки у власність, але й у користування господарському товариству.

Функції статутного фонду

Статутний фонд складає певну матеріальну базу, необхідну для початку товариством своєї підприємницької діяльності.

Розмір статутного фонду показує зобов’язання товариства перед учасниками – ці зобов’язання мають безстроковий характер і припиняються (виконанням або погашенням) тільки у випадку ліквідації товариства або виходу (виключення) учасника з нього.

Про майно, яким на певний момент часу володіє товариство, дає уявлення інша категорія – активи товариства. Поняття активів відбиває як загальну вартість усього наявного в товариства майна, включаючи нематеріальні активи, так і його натуральні характеристики. Чисті активи або власний капітал товариства – це частина в активах товариства, що залишається після відрахування його зобов’язань.

Від розміру частки учасника в статутному фонді залежать:

1) ступінь його впливу на управління товариством (кількість голосів, що має учасник при голосуванні, залежить від розміру його частки в статутному фонді товариства);

1) розмір одержуваних ним дивідендів;

3) частка у майні товариства, що виділяється при виході учасника з нього або при поділі майна між учасниками при ліквідації господарського товариства (ця частка у майні товариства визначається пропорційно до частки учасника у статутному фонді).

Спільне підприємство

Спільне підприємство (СП) – це підприємство, яке засноване на базі об’єднання майна різних власників (змішана форма власності). В числі засновників спільного підприємства можуть бути юридичні особи, громадяни України та інших держав.

СП здійснюють зовнішньоекономічну діяльність:

1. Експорт і імпорт товарів, науково-технічних досягнень, капіталів і робочої сили.

2. Надання суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності України послуг іноземним суб’єктам господарської діяльності

Наявність загального майна в спільному підприємстві, відзначає його від інших форм міжнародного співробітництва з іноземним капіталом.

Створення СП є формою здійснення інвестицій у національну економіку.

За чинним законодавством засновниками СП можуть бути будь-які власники майна - юридичні особи та громадяни України, а також іноземні юридичні особи та громадяни.

Особливості створення СП

Процес створення СП містить такі етапи:

1-й етап. Підготовчий

Визначення цілей створення СП:

2. Пошук іноземного

3. Відбір найбільш вигідного варіанту з попереднім розрахунком всіх економічних, технічних і організаційних умов створення СП:

2-й етап. Проведення попередніх переговорів з співзасновниками СП

3-й етап. Розробка та затвердження установчих документів СП

4-й етап. Державна реєстрація СП

5-й етап. Заключний етап

Вищим органом управління СП є збори учасників або призначених ними представників (нотаріально засвідченою довіреністю).

Учасники мають кількість голосів пропорційно розміру їх часток у статутному фонді СП.

Збори учасників вибирають свого головуючого на постійний строк, або передбачають черговість головування учасників у алфавітному порядку. Вони також самостійно визначають регламент своєї роботи.

До виключної компетенції зборів учасників відносяться:

• визначення основних напрямків діяльності СП;

• затвердження планів і звітів про їх виконання;

• внесення змін в Статут і Установчий договір;

• вибори (призначення) і відкликання дирекції(директора) і ревізійної комісії;

• затвердження річних результатів діяльності СП, включаючи його філії, затвердження звітів і висновку ревізійної комісії, порядку розподілу прибутку, визначення порядку покриття збитків;

• створення, реорганізація та ліквідація дочірніх підприємств, філій та представництв, затвердження положень (статуту) про них;

• винесення рішень про притягнення до майнової відповідальності посадових осіб СП;

• затвердження правил процедури та інших внутрішніх документів СП;

• вибори головуючого зборів учасників;

• визначення порядку розподілу прибутку, основних напрямків інвестиційної політики СП;

• встановлення розміру, форми і порядку внесення учасниками додаткових внесків;

• рішення питань про придбання СП частки учасника;

• визначення умов оплати праці посадових осіб СП, його філій та представництв дочірніх підприємств;

• затвердження договорів, укладених на визначену суму;

• прийняття рішень про припинення діяльності СП, призначення ліквідаційної комісії, затвердження ліквідаційного балансу;

• виключення учасника із СП.

Виконавчий орган управління СП

Для керівництва поточною діяльністю СП вищий орган управління (збори учасників) обирає або призначає виконавчий орган управління - колективний (дирекцію) або одноосібний (директора).

Дирекція (директор) самостійно вирішує всі питання діяльності СП, крім тих, які відносяться до виключної компетенції зборів учасників. Збори учасників можуть винести рішення про передачу частини своїх прав до компетенції директора (дирекції).

Дирекція (директор) підзвітна зборам учасників і організує виконання їх рішень. Вона (він) не може приймати рішення, обов’язкові для учасників. Директор (члени дирекції) не може бути одночасно головуючим зборів учасників.

Малі підприємства

Малими (незалежно від форми власності) визнаються підприємства, в яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний (фінансовий) рік не перевищує п'ятдесяти осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за цей період не перевищує суми, еквівалентної п'ятистам тисячам євро за середньорічним курсом Національного банку України щодо гривні.

Малі підприємства можуть бути створені:

· громадянами, членами сім’ї та іншими особами, які разом ведуть трудове господарство;

· юридичними особами;

· державними органами, уповноваженими управляти державним майном;

· спільно підприємствами, громадянами та органами, уповноваженими управляти державним майном.

Мале підприємство здійснює господарську діяльність на основі виробничого плану, який розробляється його керівництвом, приймається на загальних зборах трудового колективу.

Підприємство самостійно укладає договори з сторонніми підприємствами на виробництво, продукцію реалізує безпосередньо замовнику або населенню за договірними цінами

Управління та керівництво

Засновник здійснює право на управління малим підприємством через створене ним правління.

Правління призначається або обирається загальними зборами колективу, підприємства, правомочне на своїх засіданнях приймати рішення з усіх питань діяльності підприємства.

 

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

1. Асаул А.Н., Войнаренко М.П. Организация предпринимательской деятельности. – Санкт-Петербург – Хмельницкий: Изд-во «Цынвер» ТУП, 2001. – 392 с.

2. Банова I. Швейний кластер – перший на Поділлі, перший в Україні // Економіст, 2000. – №1. – С. 50-52.

3. Борман Д. Менеджмент. Предпринимательская деятельность в рыночной экономике. – Гамбург, 1992.

4. Борсук С.С. Підприємство як основна організаційно-господарська ланка. – К.: Київ. держ. торг.-екон. ун-т, 1991.

5. Виноградський М.Д., Виноградська А.М., Шканова О.М. Менеджмент в організації. Навч. посіб. для студ. екон. спец. вузів. – К.: “КОНДОР”, 2002. – 654с.

6. Войнаренко М.П. Концепція кластеру – шлях до відродження виробництва на регіональному рівні. // Економіст. – 2000, – №1. – С. 15

7. Войнаренко М.П., Раденька Л.П., Філінюк В.Р. Проблеми реформування економіки України. – К.: Логос, 1999. – 259 с.

8. Євтушевський В.А. Основи корпоративного управління: Навч. посібник. – К.: Знання-Прес, 2002. – 317 с.

9. Забелин П.В. Основы корпоративного управления концернами. Учеб. пособие – М.: ПРИОР, 1998. – 176 с.

10. Зайцева О.А., Радугин А.А. Основы менеджмента. Учеб. пособие. – М.: Центр, 1998. – 432 с.

11. Прайс Вольфганг, Войнаренко М.П., Костишина О.В. Підтримка розвитку виробництва на Поділлі шляхом застосування концепції кластерів // Вісник Технологічного університету Поділля. – 1999, №2. – С. 21-24.

12. Прайс Вольфганг. Роль недержавної організації як рушія перетворень // Перспектива дослідження. – 1999, №2. – С. 24-36.

13. Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом: Закон України // відомості Верховної ради (ВВР). – 1992, №42-43. ст. 378.

14. Про власність: Закон України // Голос України. – 1991, 21 жовт.

15. Про господарські товариства: Закон України. №1576 – ХІІ від 19.09.1991 (зі змінами та доповненнями).