Оцінка ефективності управління

„Ефект” і „ефективність” – різні поняття. Економічний ефект – це результат праці людини в процесі виробництва матеріальних благ (кількість випущеної продукції, приріст знову створеної вартості в народному господарстві).

Критерієм оцінки управлінської праці є ефективність управлінської праці:

 

(18.4)

 

До показників, що характеризують працю в сфері управління, відносяться: зниження трудомісткості обробки управлінської інформації; скорочення управлінського персоналу; термінів обробки інформації; скорочення втрат робочого часу управлінського персоналу за рахунок поліпшення організації праці; механізації й автоматизації трудомістких операцій у сфері управління. Це показники, які кількісно вимірюються. Такі показники в сфері управління, як підвищення кваліфікації управлінського персоналу, якості роботи, поліпшення умов праці, обґрунтованість управлінських рішень, культура управління й інші, не виміряються або вимірюються неповно.

У сфері впливу управлінської праці на виробництво показники, які можна кількісно виміряти є наступні: приріст прибутку; збільшення обсягів реалізації продукції; ріст продуктивності праці; зниження фондомісткості; збільшення фондовіддачі; прискорення оборотності оборотних коштів; збільшення рентабельності виробництва; зменшення невиробничих витрат; зниження трудомісткості продукції; зменшення обсягів незавершеного виробництва; зниження собівартості продукції; економія заробітної плати; зменшення втрат робочого часу; підвищення культури виробництва; підвищення рівня організаційної роботи; поліпшення умов праці; підвищення якості продукції; підвищення кваліфікації виробничого персоналу; ріст технічного рівня оснащення виробництва.

Ефективність – це оціночний критерій діяльності колективу працівників у будь-якій сфері, включаючи управління. Тому забезпечення високої ефективності управління є складовою частиною загальної проблеми підвищення економічної ефективності виробництва. Визначають її на основі загальних методологічних принципів, прийнятих в економіці.

Існують різні підходи до визначення ефективності управління.

· Розраховують синтетичні показники ефективності управління (коефіцієнт оперативності, надійності тощо).

· Фактичні дані порівнюють з нормативними, плановими або з показниками за попередні роки (нормативи чисельності апарату управління, продуктивність, економічність управління тощо).

· Застосовують якісну оцінку ефективності за допомогою експертів.

· Застосовують емпіричні формули для розрахунку показників, що характеризують ефективність управління.

При визначенні ефективності управління обчислюють абсолютну і порівняльну ефективність витрат на управління. Абсолютна ефективність виражається загальною величиною ефекту, одержаного в результаті здійснення заходів по удосконаленню системи управління виробництвом. Порівняльна ефективність показує, наскільки один варіант ефективніший за інший, проектований або діючий.

Для оцінки ефективності управління використовують трудові, вартісні, інформаційні, технічні (технологічні) показники. Найбільш загальні із них – оперативність роботи апарату управління, надійність і оптимальність систем управління.

Оперативність роботи апарату управління відображає своєчасність виконання постанов, наказів і розпоряджень вищестоящих організацій, керівників і головних спеціалістів підприємства. Коефіцієнт оперативності (К_оп) визначають за такою формулою:

 

, (18.5)

де t_н – встановлений строк виконання відповідних документів, днів;

t_в – відставання від прийнятого строку виконання, днів.

Надійність системи управління виявляється у безпосередньому її функціонуванні, яка забезпечує досягнення цілей виробництва. Показники надійності системи такі: безвідмовність (безперервне збереження працездатності), готовність (ефективне збереження працездатності), відновлюваність (швидке усунення збоїв у роботі та відтворення здатності функціонувати у заданому режимі).

Оптимальність системи управління характеризується рівнем застосування сучасних економіко-математичних методів для розробки управлінських рішень, обґрунтованістю співвідношення централізації і децентралізації управління, керованістю підприємства та ін.

Ефективність організації управління можна оцінити за іншими загальними показниками, які характеризують стан системи управління на підприємстві:

а) коефіцієнтом якості виконання управлінських робіт;

б) коефіцієнтом стабільності кадрів;

в) коефіцієнтом, що характеризує співвідношення між темпами зростання обсягу виробництва і витратами на управління.

Як часткові показники, що характеризують організацію праці управлінського персоналу, застосовують також коефіцієнт використання робочого часу і кваліфікації кадрів, коефіцієнт умов праці і організації робочих місць та ін. На підставі зазначених коефіцієнтів визначають зведений коефіцієнт рівня організації управлінської праці.

Для визначення ефективності удосконалення управління використовують і такі показники:

а) порівняння витрат на раціоналізацію з результатами діяльності об’єкта управління;

б) співвідношення витрат на удосконалення управління і на сам процес управління;

в) динаміку витрат на управління порівняно із загальними витратами виробництва.

На практиці для оцінки ефективності системи управління найчастіше використовують три групи показників:

1) загальні результативні показники виробничо-фінансової діяльності підприємства – валова продукція в динаміці, вихід валової продукції на одного середньорічного працівника, фондовіддача, прибуток на одного працівника, рентабельність виробництва тощо;

2) показники продуктивності управлінської праці – виробництво валової продукції на одного управлінського працівника або на 1 людино-день, затрачений в управлінні; вихід валової продукції на 1 грн. витрат на управління; сума прибутку на 1 людино-день, затрачений в управлінні, тощо;

3) показники економічності апарату управління – питома вага персоналу управління в загальній чисельності працюючих і питома вага фонду оплати праці управлінського персоналу в загальному фонді оплаті праці, питома вага витрат на управління в собівартості продукції тощо.

Практичним результатом удосконалення системи управління може бути зниження витрат на управління, яке досягається за рахунок скорочення чисельності працівників апарату управління і підвищення продуктивності праці.

Коефіцієнт ефективності управління (К_еф) відображає ступінь використання потенціальних можливостей підприємств (об’єднань):

 

, (18.6)

де Ф – фактичне валове виробництво продукції (валовий доход, прибуток);

П – потенційні можливості виробництва валової продукції (валового доходу, прибутку).

Економічна ефективність управлінської праці (у розрахунку за рік) визначається за формулою:

 

, (18.7)

де Е_е – економічний ефект;

В_у – сумарні річні витрати на управління.

Економічний ефект:

 

, (18.8)

де Е_і – економія і -го виду робіт;

Е_н – нормативний коефіцієнт ефективності (0,15);

п – число виконуваних робіт, що дали економію.

 

Економічна ефективність управлінського персоналу за рахунок росту продуктивності праці (Е_пПп):

 

, (18.9)

де П_П – продуктивність праці підприємства.

Річна економічна ефективність за рахунок зниження умовно-змінних витрат у собівартості (Е_узв):

 

, (18.10)

де – річна економія умовно-перемінних витрат.

Річна економія умовно-перемінних витрат :

 

, (18.11)

де Е_м – економія від зниження матеріальних витрат;

Е_пе – економія палива та енергії;

Е_зп – економія заробітної плати виробничих робітників;

Е_зб – економія від зменшення втрат від браку;

Е_нв – економія від зменшення невиробничих витрат;

Е_по – економія витрат на підготовку й освоєння виробництва;

Е_об – економія витрат на утримання і експлуатацію обладнання.

Економічну ефективність управлінського персоналу варто оцінювати і за приростом прибутку:

 

, (18.12)

де Е_пп – економічна ефективність управлінського персоналу;

Е_пр – річна економія за рахунок приросту прибутку;

В_у – сумарні річні витрати на управління.

Річна економія за рахунок приросту прибутку визначається за формулою:

 

, (18.13)

де А₁, А₂ – річний обсяг реалізованої продукції відповідно до і після раціоналізації робіт в управлінні;

С₁, С₂ – витрати на гривню реалізованої продукції відповідно до і після раціоналізації робіт в управлінні;

П₁ – прибуток від реалізованої продукції до впровадження раціоналізації робіт в управлінні.

Формула економічного ефекту від зниження трудомісткості має наступний вигляд:

 

, (18.14)

Т₁, Т₂ – трудомісткість і -ї управлінської процедури (операції) до і після раціоналізації робіт, людино-дні;

S – середня річна вартість людино-дня управлінського персоналу;

п – число процедур (операцій).

Можна розрахувати економію витрат за рахунок умовного вивільнення працівників:

 

, (18.15)

де Е_вп – економія витрат за рахунок умовного вивільнення працівників;

Ф₁, Ф₂ – фонд робочого часу в середньому на одного працюючого відповідно до і після раціоналізації, год.;

Ч – чисельність працюючих до раціоналізації, чол.;

S′ – середня річна заробітна плата одного працівника.

Економія за рахунок скорочення втрат робочого часу і непродуктивних витрат управлінського персоналу:

 

, (18.16)

де Е_вч – економія за рахунок скорочення втрат робочого часу;

В_сн – скорочені втрати і непродуктивні витрати часу протягом робочого дня, год.;

Ч_в – чисельність працівників, що скоротили втрати і непродуктивні витрати, чол.;

Ф_рч – річний фонд робочого часу одного працівника управління, днів;

S_лг – середня річна вартість однієї людино-години працівника управління.

Економія за рахунок зменшення плинності кадрів розраховується за формулою:

 

, (18.17)

де Е_пк – економія за рахунок зменшення плинності кадрів;

К_ч1, К_ч2 – фактичний і очікуваний коефіцієнт плинності, %;

– середньорічний збиток підприємства від плинності кадрів

Ефективність управлінської праці ще можна визначити за річним обсягом виробленої або товарної продукції:

 

, (18.18)

де Е_уп – ефективність управлінської праці;

О_т.п. – річний обсяг товарної (валової) продукції;

Ч_у – середньоспискова чисельність управлінського персоналу, чол.

Важливе значення має визначення ефективності витрат на управління:

 

, (18.19)

де Е_Ву – ефективність витрат на управління;

В_у – сумарні річні витрати на управління.

Загальні річні витрати на управління виробництвом:

 

В_у = В_п + Е_н×В_од, (18.20)

де В_у – приведені сумарні витрати на управління;

В_п – річні поточні витрати;

Е_н – нормативний коефіцієнт ефективності;

В_од – одноразові витрати.

Річні поточні витрати визначаємо за формулою:

, (18.21)

де В_п – річні поточні витрати;

В_м – витрати на матеріали для потреб управління;

В_зп – витрати на заробітну плату управлінського персоналу;

а – коефіцієнт накладних і інших витрат.

Економія заробітної плати Е_зп:

 

, (18.22)

де Ч_скор – число одиниць управлінського апарату, що скорочуються;

ЗП_ср – середньорічна зарплата на одного працівника апарату управління;

П_с – відсоток відрахування на соціальне страхування.

При збільшенні обсягу виробництва в умовах впровадження заходів щодо удосконалення управління виробництвом річна економія розраховується за формулою:

 

, (18.23)

де а₁ і а₂ – умовно-змінні витрати в собівартості одиниці продукції до і після впровадження заходу;

У – річна сума умовно-постійних витрат у загальній собівартості всієї продукції, що випускається;

В₁ і В₂ – обсяг виробництва до і після впровадження заходів;

К_дкв – додаткові капітальні вкладення для впровадження заходу.

Удосконалення управління виробництвом дозволяє якісно приймати управлінські рішення, підвищувати оперативність у вирішенні виробничо-господарських завдань.

 

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

1. Архипов В.Е. Принципы эффективного менеджмента и маркетинга. – М.: ИНФРА-М, 1998. – 48 с.

2. Осовська Г.В. Основи менеджменту: Навч. посібник для студентів вищих навчальних закладів. – К.: Кондор, 2003. – 556 с.

3. Питерс Т., Уотерман Р. В поисках эффективного управления. – М.: Прогресс, 1986. – 429 с.

4. Русинов Ф.М., Никулин Л.Ф. Фаткин Л.В. Менеджмент и самоменеджмент в системе рыночных отношений: Учеб. пособие. – М.: ИНФРА-М, 1996. – 352 с.

5. Эмерсон Г. Двенадцать принципов производительности. Пер. с англ. / Науч. ред. В.С. Кардаш. – 2-е изд. – М.: Экономика, 1992. – 216 с.

РОЗДІЛ 11

ДІАГНОСТИКА УПРАВЛІННЯ ОРГАНІЗАЦІЄЮ