Модель менеджменту систем якості підприємства



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Модель менеджменту систем якості підприємства



В умовах достатності товарів і послуг на ринку, перевищення в цілому їх попиту над пропозицією покупець в повній мірі реалізує своє право вибору, зрозуміло, надаючи перевагу тому товару, який з його точки зору (а ніяк не виробника, плановика, інженера) має найкраще співвідношення споживчих якостей і ціни в той чи інший момент.

Сам по собі ринковий фактор слугує діючим засобом, змушуючи виробляти товари потрібного рівня якості в конкретний момент. Але цим не вичерпується роль конкуруючого ринку. Він чинить потужний вплив на конкретні економічні, організаційно-управлінські і контрольні функції виробників, спрямовані на вирішення проблем якості та конкурентоздатності. Розвиток ринку та підвищення його вимог до товарів, посилення на ньому ролі покупців, зростання ролі науково-технічного фактору – все це змушує удосконалювати форми і методи вирішення проблеми якості та конкурентоздатності, механізм управління якістю.

Перехід до ринкової економіки викликає необхідність в нових підходах до проблеми якості та конкурентоспроможності, що вимагають: все більш повного обліку виробниками ринкового фактору; зсув від адміністративних важелів контролю якості до переважно організаційно-економічних засобів управління якістю; перехід від гнучкої системи стандартизації і сертифікації, що дозволяє виробникам швидше реагувати на змінювані вимоги внутрішнього та зовнішнього ринку до якості товару; організації роботи з переходу в перспективі до тотального забезпечення якості .

Схематично процес планування і забезпечення рівня якості в ринкових умовах може бути представлений так:

1. Визначення потреб 2. Визначення головних характеристик продуктів, що визначають їх якість або ступінь задоволення потреб - 3. Визначення бажаних параметрів 4. Виявлення шляхів досягнення цих характеристик і параметрів.

Головні учасники процесу планування якості на перших його етапах – споживачі та служба з маркетингу.

їТрадиційним методом є контроль за якістю, тобто співставлення вже виготовлених товарів або послуг із певним стандартом. В деяких системах контролю за якістю вироблена продукція перевіряється та піддається дослідженням методом довільної вибірки – кожний десятий виріб, кожний сотий тощо, і по всіх відбракованих виробах складається звіт, що відображає рівень браку в розглянутий період, а також причини, по яких ці вироби були списані у відходи або відправлені на переробку. Але контроль за якістю – це лише фрагмент загальної картини.

Гарантія якості включає в себе також широко використовувану нині концепцію статистичного контролю над виробництвом, відповідно до якої для спостереження за процесом виробництва використовується контрольний графік, який дозволяє менеджерам побачити, протікає виробничий процес за планом, чи якість виконання роботи не відповідає нормам.

Найвища турбота за якість втілилася в концепції управління якістю в цілому – свого роду філософія управління, яка ставить якість в центр своєї діяльності компанії. В цій філософії якість розглядається не просто як атрибут продукції, а як зміст існування компанії.

Сьогодні в управлінні конкурентоспроможністю використовується новий підхід – регулювання якості як перехід від технічного контролю. Цей підхід включає три найважливіших елементи: контроль, аналіз і на цій основі регулювання технологічного процесу, тобто вибір і здійснення дій, що забезпечують підтримку необхідного рівня якості.

З метою забезпечення конкурентоспроможності продукції фірми встановлюють контроль на всіх стадіях виробничого процесу, починаючи з контролю якості сировини і матеріалів, що використовуються, і закінчуючи визначенням відповідності випущеного продукту технічним характеристикам і параметрам не тільки в ході його випробувань, але й в експлуатації, а для складних видів обладнання – з наданням певного гарантійного терміну після встановлення обладнання на підприємстві замовника.

Важливою новинкою є те, що контроль якості вихідних матеріалів здійснюється до їх надходження у виробництво, причому на підприємствах основних субпідрядників.

Для здійснення технологічного контролю застосовується карта технологічного контролю як інструмент, що дозволяє контролювати конкурентоспроможність продукції в процесі виробництва. Коригувальні заходи застосовуються відразу ж при виявленні відхилень.

Управління якістю в масштабах фірми покладається на центральну службу контролю якості (або забезпечення якості), в функції якої входить розробка якісних показників за всіма видами продукції, що випускається, методів перевірки якості й порядку проведення випробувань, аналіз рекламацій і порядок їх регулювання, з’ясування причин виникнення дефектів і браку та умов їх усунення.

Однією з найважливіших функцій центральної служби контролю є планування і координація всієї роботи в сфері забезпечення якості, встановлення необхідних зв’язків між службами контролю якості у виробничих відділеннях підприємств.

Вирішення проблеми якості в нових умовах здебільшого залежить від створення відповідної законодавчої бази, її складові елементи – Закон України “Про захист прав споживачів”; Закони України “Про стандартизацію та сертифікацію”; Закон України “Про державний нагляд за стандартами, нормами і правилами”; Закон України “Про метрологію”, – тісно пов’язані з іншими “сумісними” законодавчими актами (наприклад, такими, як Господарський кодекс України, Закон України “Про охорону навколишнього середовища”).

Розроблена Державна програма з управління якістю продукції. В ній відображена державна політика, спрямована на створення умов, які забезпечують економічну зацікавленість товаровиробників у випуску продукції в асортименті, відповідно до інтересів різних груп споживачів, а також відповідно до завдань соціально-економічного розвитку держави. Мається на увазі, що держава, впливаючи на управління якістю, не буде безпосередньо втручатися в практичну діяльність підприємств.

Особливе місце в програмі управління якістю відведено економічним методам. До їх числа віднесені:

- державне регулювання ринку через досконалість системи оподаткування й інші фінансові важелі;

- сприяння розвитку конкуренції;

- втілення в життя положень законодавства про антимонопольну діяльність;

- створення ефективного механізму правового захисту національних споживачів.



Последнее изменение этой страницы: 2016-06-07; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.236.55.22 (0.01 с.)