Процес антикризового управління підприємством

Аналіз практики банкрутства, реорганізації та ліквідації підприємств указує, що антикризове управління підприємством – це процес діагностики фінансового стану підприємства і подолання кризи за допомогою антикризових заходів через функції планування, організації та мотивації.

Процес антикризового управління складається з наступних етапів:

1. Діагностика фінансового стану підприємства, виявлення ранніх ознак кризи, введення у дію превентивних заходів на ранніх стадіях розвитку кризи.
2. Застосування антикризових заходів подолання «легкої» кризи, що розвивається.
3. Досудова санація підприємства в умовах «глибокої» кризи.
4. Судові процедури банкрутства підприємства в умовах «катастрофічної» кризи.

 

Треба зауважити, що реалізація заходів антикризового управління здійснюється у несприятливих умовах зниження керованості підприємства, конфліктності інтересів, високого ступеню невизначеності та дефіциті часу.

За ознаку нормального стану підприємства приймають відповідність поточних і планово-нормативних фінансових показників. При нормальному фінансовому розвитку підприємства використовуються стратегії росту або обмеженого росту. Функції менеджменту (планування, організація, мотивація) реалізуються за традиційними схемами управління. Постійний моніторинг і діагностика фінансової діяльності підприємства здійснюється для виявлення ранніх ознак кризи.

При виявленні ранніх ознак кризи з метою повернення підприємства у нормальний фінансовий стан вводяться превентивні антикризові заходи, до яких відносяться:

• скорочення об’єму фінансових операцій на найбільш ризикованих фінансових напрямах діяльності підприємства;
• підвищення рівня внутрішнього та зовнішнього страхування фінансових ризиків, пов’язаних з чинниками, що представляють загрозу виникнення фінансової кризи;
• реалізація частини надлишкових активів або активів, що не використовуються, та еквівалентів грошових ресурсів;
• конверсія у грошову форму дебіторської заборгованості та еквівалентів грошових коштів.

 

Мета прийняття превентивних заходів – придання управлінню підприємством антикризового характеру для попередження можливого переходу підприємства у фазу «легкої» кризи, що розвивається.

Процес кризи, що розвивається («легкої» кризи) характеризується появою проблем у різних областях господарської діяльності підприємства та погіршенням окремих фінансових показників. На даному етапі криза може бути зупинена шляхом використання внутрішніх ресурсів, до яких відносяться:

• організаційні заходи;
• корекція стратегії розвитку підприємства (перехід до стратегії «скорочення»);
• заходи фінансової стабілізації і відтворення фінансової стійкості.

 

У залежності від ефективності дій керівництва підприємство може повернутися у нормальний стан або перейти у фазу «глибокої» кризи.

У процесі «глибокої» кризи відбуваються серйозні порушення платоспроможності і фінансової стійкості, що перешкоджають нормальному здійсненню господарської діяльності підприємства. При цьому поточні значення фінансових показників погіршуються у порівнянні з планово-нормативним значенням. Для подолання кризи потрібна реструктуризація підприємства, тобто використання внутрішніх ресурсів і заходів досудової санації, до яких відносяться реструктуризація і санація кадрового потенціалу підприємства.

Подальший розвиток кризи підприємства (тобто в умовах «катастрофічної» кризи) при наявності юридичних підстав переводить підприємство у розряд неспроможних з проведенням судових процедур банкрутства, у числі яких: виявлення фактичної спроможності (фіктивного банкрутства) підприємства; фінансове оздоровлення (санація); зовнішнє управління та мирова угода. Перелічені антикризові заходи спрямовані на відтворення платоспроможності підприємства. При негативному результаті підприємство юридично визнається банкрутом з відкриттям конкурентного виробництва і ліквідацією підприємства.

 

 

Діагностика фінансового стану підприємства та превентивні антикризові заходи

 

Капітал підприємства

Будь-яке підприємство створюється для вилучення прибутку. Виробляючи прибуток, підприємство завжди прирощує капітал та повинно бути здатним виконувати свої фінансові зобов’язання, якщо тільки не розмістить свої фінанси так, що їх не можна швидко мобілізувати для розрахунку за зобов’язаннями. Звідки витікає, що проблеми неплатежів пов’язані з розміщенням або використанням капіталу підприємства, тому аналіз фінансової звітності дозволяє передбачити майбутній фінансовий стан підприємства.

Походження та розміщення капіталу підприємства має такі особливості:

• Підприємство починає функціонувати, маючи деякий початковий власний капітал.
• У доповнення до власного капіталу підприємство бере на себе зобов’язання у вигляді банківських позик, закупок товарів з наступною оплатою, споживання послуг з наступним розрахунком і т.п. Загальна сума всіх взятих зобов’язань створює позикові засоби. Позикові засоби можуть бути як у грошовій формі, так і в натуральній (наприклад, підприємство закупило, але не сплатило за вугілля, електроенергію і т.п.).
• Власний капітал та позикові засоби створюють усі джерела капіталу (пасиви).
• Підприємство розміщує всі джерела капіталу, чи свої пасиви, у вкладення або активи.
• Активи підприємства підрозділяються на два основних види: основні засоби і обігові засоби.
• Основні засоби – споруди, обладнання, будівлі – створюють базу для організації процесу виробництва прибутку. До основних засобів відносяться також довгострокові фінансові вкладення в статутні фонди інших підприємств, а також у цінні папери.
• Обігові засоби підрозділяються на два види – засоби у виробництві і засоби у розрахунках.
• Засоби у виробництві – це капітал, який розміщено у виробничому процесі – у запасах, незавершеному виробництві, інвентарі, у готовій продукції на складі, яка ще не реалізована і не принесла прибутку.
• Засоби у розрахунках – це вкладення, які тимчасово розміщені зовні виробництва і не виробляють прибутку за основним видом діяльності. За відношенням до виробництва це відвернуті засоби.

 

Стан фінансів підприємства фіксується на певну дату. Така одночасна фіксація активів і пасивів називається бухгалтерським балансом підприємства. При цьому сума активів дорівнює сумі пасивів.

Різниця суми власного капіталу і вартості його основних засобів складає величину власного обігового капіталу.

У процесі виробництва капітал знаходиться у русі. При цьому:

• Основні засоби зношуються та оновлюються. Оновлення основних засобів також відноситься до розряду довгострокових фінансових вкладень.
• Процес основної діяльності підприємства з виробництва прибутку здійснюється за рахунок обігових засобів у тій їх частині, яка знаходиться у виробництві.
• Засоби у розрахунках – це та частина обігових засобів, яка систематично відгукується на попутне обслуговування виробництва або на інші операції.
• Цикл від вкладень у виробництво у вигляді запасів до виробництва і реалізації продукції, після чого слідує розрахунок і з’являється прибуток, називається обігом.

 

У результаті обігу у підприємства з’являється виручка, яка містить у собі наступні компоненти:

• Відшкодування раніше понесених витрат на виробництво, у тому числі на погашення зобов’язань.
• Запрограмовані в ціні обов’язкові платежі у бюджет та не бюджетні фонди.
• Прибуток підприємства.

 

У бухгалтерському балансі прибуток розраховується як різниця між виручкою і усіма видами витрат та збитків. Це балансовий прибуток, з якого у подальшому здійснюються платежі податку на прибуток, і деякі обов’язкові платежі, наприклад, на соціальні потреби.

Залишок прибутку після вирахування податків і обов’язкових платежів є вільна для маневрів частина чистого прибутку підприємства.

Чистий прибуток підприємства дає можливість приросту власного капіталу. Він може витрачатися на потреби споживання і накопичення. Приріст власного капіталу підприємства здійснюється лише за рахунок тієї частини чистого прибутку, яка витрачається на накопичення, тобто приєднується до активів – до основних або обігових засобів.

Розглянуті параметри фінансової звітності є базовими параметрами, які використовуються для оцінки фінансового стану підприємства та діагностики фінансової кризи.