Коротка історія світових економічних криз

Протягом майже двох століть становлення та розвитку світового індустріального суспільства в економіці багатьох країн відбувалися кризи, під час яких спостерігався спад виробництва, накопичення нереалізованих товарів на ринку, падіння цін, крах системи взаємних розрахунків, крах банківських систем, розорення промислових та торгових фірм, різкий скачок безробіття.

Кризи супроводжують усю історію людського суспільства. Спочатку вони проявлялися як кризи недовироблення сільськогосподарської продукції, з середини XIX століття – як порушення рівноваги між промисловим виробництвом та платоспроможним попитом.

Економічні кризи до ХХ століття обмежувалися однією або трьома країнами, потім стали набувати міжнародного характеру. Незважаючи на те, що в останні десятиріччя світовим співтовариством створені механізми з попередження світових криз (зміцнення державного регулювання господарських процесів, створення міжнародних фінансових організацій, проведення моніторингу та інше), як свідчить історія світових економічних катаклізмів, а ні точно передбачити, ні тим паче уникнути їх неможливо. У Євразії і Америці протягом майже двох століть економічні кризи траплялися близько 20 разів.

Перша світова економічна криза, яка завдала удару народному господарству і суспільному життю одночасно США, Німеччині, Англії та Франції, сталася у 1857 році. Криза почалася у США. Причиною стали масові банкрутства залізничних компаній та обвал ринку акцій. Колапс на фондовому ринку спровокував кризу американської банкової системи. У тому ж році криза перекинулася на Англію, а потім на всю Європу. Хвиля біржових хвилювань прокотилася навіть по Латинській Америці. У період кризи виробництво чавуну у США скоротилося на 20%, споживання бавовни – на 27%. У Великобританії найбільш постраждало судно будівництво, де обсяг виробництва знизився на 26%. У Німеччині на 25% скоротилося споживання чавуну; у Франції – на 13% виплавка чавуну і на стільки ж бавовни; у Росії виплавка чавуну знизилася на 17%, випуск бавовняних тканин – на 14%.

Чергова світова економічна криза почалася у 1873 році з Австрії на Німеччини. Криза 1873 року розглядається як крупна міжнародна фінансова криза. Передумовою для кризи став кредитний підйом у Латинській Америці, який підпитувала Англія, і спекулятивний підйом на ринку нерухомості в Німеччині та Австрії. Австро-Німецький підйом закінчився крахом фондового ринку у Відні в травні. Фондові ринки в Цюриху та Амстердамі також обвалилися. У США банківська паніка почалася після сильного падіння акцій на Нью-Йоркській фондовій біржі і банкрутства головного фінансиста та президента Об’єднаної Тихоокеанської залізниці Д.Кука. З Німеччини в Америку криза перекинулася через відмову німецьких банків пролонгувати кредити. Через те, що американська та європейська економіка впали у фазу рецесії (спаду виробництва), експорт країн Латинської Америки різко скоротився, що призвело до падіння доходів державних бюджетів. Це була сама тривала в історії капіталізму криза: вона завершилася у 1878 році.

У 1914 році сталася міжнародна фінансова криза, викликана початком Першої світової війни. Причина – тотальний розпродаж цінних паперів зарубіжних емітентів урядами США, Великобританії, Франції і Німеччини для фінансування військових дій. Ця криза, на відміну від інших, не розповсюджувалася з центру на периферію, а почалася практично одночасно в кількох країнах після того, як сторони, що воюють, стали ліквідувати зарубіжні активи. Це призвело до краху на всіх ринках, як товарних, так і грошових. Банківська паніка в США, Великобританії і кількох інших країн була пом’якшена сучасними інтервенціями центральних банків.

Наступна світова економічна криза, пов’язана з післявоєнною дефляцією (підвищенням купівельної спроможності національної валюти) та рецесією (спадом виробництва), сталася в 1920-1922 роках. Явище було пов’язане з банківськими та валютними кризами в Данії, Італії, Фінляндії, Голландії, Норвегії, США та Великобританії.

1929-1933 роки – час Великої депресії. 24 грудня 1929 року (Чорний Четвер) на Нью-Йоркській фондовій біржі відбулося різке зниження цін на акції, що знаменувало початок найкрупнішої в історії світової економічної кризи. Вартість цінних паперів упала на 60-70%, різко знизилася ділова активність, було відмінено золотий стандарт для основних світових валют. Після Першої світової війни економіка США розвивалася динамічно, мільйони утримувачів акцій збільшували свої капітали, швидкими темпами зростав споживчий попит. І все це одночасно обвалилося. Найсолідніші акції: Американської компанії телефонів і телеграфу, Загальної електричної компанії та Загальної компанії двигунів – втратили протягом тижня до двохсот пунктів. До кінця місяця утримувачі акцій позбулися більше 15 млрд. доларів. До кінця 1929 року падіння курсів цінних паперів досягло фантастичної суми в 40 млрд. доларів. Закривалися фірми і заводи, лопалися банки, мільйони безробітних тинялися у пошуках роботи. Криза бушувала до 1933 року, а її наслідки відчувалися до кінця 30-х років.

Промислове виробництво за час цієї кризи скоротилося у США на 46%, у Великобританії – на 24%, у Німеччині – на 41%, у Франції – на 32%. Курси акцій промислових компаній впали у США на 87%, у Великобританії – на 48%, у Німеччині – на 46%, у Франції – на 60%. Колосальних розмірів досягло безробіття. За офіційними даними у 1933 році в 32 розвинених країнах нараховувалося 30 млн. безробітних, у тому числі в США – 14 млн.

Перша післявоєнна світова економічна криза почалася в кінці 1957 року і продовжувалася до середини 1958 року. Вона охопила США, Великобританію, Канаду, Бельгію, Нідерланди та деякі інші капіталістичні країни. Виробництво промислової продукції у розвинених капіталістичних країнах знизилося на 4%. Армія безробітних досягла майже 10 млн. людей.

Економічна криза, що почалася наприкінці 1973 року у США, за широтою обхвату країн, тривалістю, глибиною та руйнівною силою значно перевищила світову економічну кризу 1957-1958 років і за рядом характеристик наблизилася до кризи 1929-1933 років. За період кризи у США промислове виробництво скоротилося на 13%, в Японії – на 20%, у ФРН – на 22%, у Великобританії – на 10%, у Франції – на 13%, в Італії – на 14%. Курси акцій тільки за рік – з грудня 1973 по грудень 1974 – впали у США на 33%, в Японії – на 17%, у ФРН – на 10%., у Великобританії – на 56%, у Франції – на 33%, в Італії – на 28%. Число банкрутств у 1974 році в порівнянні з 1973 роком зросло в США на 6%, в Японії – на 42%, у ФРН – на 40%, у Великобританії – на 47%, у Франції – на 27%. До середини 1975 року число повністю безробітних у розвинених капіталістичних країнах досягло 15 млн. людей. Крім того, більше 10 млн. було переведено на неповний робочий тиждень або тимчасово звільнено з підприємств. Повсюдно відбулося падіння реальних доходів трудівників.

У 1973 році сталася також перша енергетична криза, яка почалася з подачі країн – членів ОПЕК, які знизили обсяги добичі нафти. Таким чином добувачі чорного золота намагалися підняти вартість нафти на світовому ринку. У жовтні 1973 року ціна бареля нафти піднялася на 67% - з 3 доларів до 5 доларів. У 1974 році вартість нафти досягла 12 доларів.

Чорний понеділок 1987 року. 19 жовтня 1987 року американський фондовий індекс Dow Jones Industrial обвалився на 22,6%. Слідом за американським ринком звалилися ринки Австралії, Канади, Гонконгу. Можлива причина кризи: відтік інвесторів з ринків після сильного зниження капіталізації кількох крупних компаній.

У 1994-1995 роках сталася Мексиканська криза. Наприкінці 1980-х років мексиканський уряд проводив політику залучення інвестицій в країну. Зокрема чиновники відкрили фондову біржу, вивели на майданчик більшість мексиканських держкомпаній. У 1989-1994 роках у Мексику хлинув потік зарубіжного капіталу. Перший прояв кризи – втеча капіталу з Мексики: іноземці почали опасатися економічної кризи в країні. В 1995 році з країни було відведено 10 млрд. доларів. Почалася криза банківської системи.

У 1997 році – Азіатська криза. Найкрупніше падіння азіатського фондового ринку з часів Другої світової війни. Криза – наслідок уходу іноземних інвесторів з країн Південно-Східної Азії. Причина – девальвація національних валют регіону і високий рівень дефіциту платіжного балансу країн Південно-Східної Азії. За підрахунками економістів, азіатська криза знизила світовий ВВП на 2 трлн. доларів.

У 1998 році – Російська криза. Одна з найважчих економічних криз в історії Росії. Причини дефолту: величезний державний борг Росії, низькі світові ціни на сировину (Росія – найкрупніший постачальник нафти і газу на світовий ринок) і піраміда державних короткострокових облігацій, за якими уряд РФ не зміг розплатитися в термін. Курс рубля за відношенням до долара в серпні 1998 року – січні 1999 року впав у три рази – з 6 руб. за долар до 21 руб. за долар.

Світова фінансова криза 2008 року. Ця фінансова криза проявилася у вересні 2008 року у формі значного погіршення основних економічних показників у більшості розвинених країн. Наприкінці того ж року сталася глобальна рецесія.

Передвісником фінансової кризи 2008 року була іпотечна криза у США, перші ознаки якої з’явилися у 2006 році у формі зниження кількості продаж будинків, а на початку 2007 року переросли в кризу високоризикових іпотечних кредитів (іпотечного кредитування осіб з низькими доходами і поганою кредитною історією). Досить швидко проблеми з кредитуванням відчули і надійні позичальники. Влітку 2007 року поступово криза з іпотечної почала трансформуватися у фінансову і захопила не тільки США. Почалися банкрутства крупних банків з боку національних урядів. Котировки на фондових ринках знизилися протягом 2008 року і на початку 2009 року. Для компаній суттєво скоротилися можливості отримання капіталів при розміщенні цінних паперів. У 2008 році криза набула світового характеру і поступово почала проявлятися у повсюдному зниженні обсягів виробництва, зниженні попиту і цін на сировину, у зростанні безробіття.