Розділ 1. Основи теорії криз

ЛЕКЦІЇ З ДІСЦИПЛИНИ

«АНТИКРИЗОВЕ УПРАВЛІННЯ»

Розділ 1. Основи теорії криз..............................................................................................................2

 

1. Сутність кризи...........................................................................................................................2

1.1. Поняття і визначення кризи……………………………………………………………………..2

1.2. Внутрішні та зовнішні фактори виникнення кризових ситуацій……………………………..2

1.3. Типологія криз……………………………………………………………………………………4

 

2. Світові економічні кризи та їх особливості …………………………………………………......7

2.1. Коротка історія світових економічних криз…………………………………………………...7

2.2. Циклічність світових економічних криз………………………………………………………10

2.3. Фази економічних циклів та їх прояв…………………………………………………………12

2.4. Причини виникнення економічних криз……………………………………………………..13

2.5. Особливості сучасних боргових криз…………………………………………………………14

2.6. Фінансова криза та її особливості в сучасній Україні……………………………………….18

2.7. Державне регулювання кризових ситуацій…………………………………………………..20

 

Розділ 2. Основи антикризового управління підприємством ……………………………………….23

3. Практика банкрутства і ліквідації підприємств у США ……………………………………...23

3.1. Фінансові проблеми підприємств та їх наслідки……………………………………………..23

3.2. Урегулювання зобов’язань без проходження формальної процедури банкрутства……….24

3.3. Банкрутство підприємства……………………………………………………………………...25

3.4. Попереднє банкрутство…………………………………………………………………………26

3.5. Ліквідація при банкрутстві підприємства……………………………………………………..26

 

4. Зміст антикризового управління …………………………………………………………………27

4.1. Сутність, визначення та мета антикризового управління……………………………………27

4.2. Процес антикризового управління підприємством…………………………………………..28

 

5. Діагностика фінансового стану підприємства та превентивні антикризові заходи............29

5.1. Капітал підприємства……………………………………………………………………………29

5.2. Діагностика підприємства та превентивні заходи на основі аналізу фінансових

коефіцієнтів……………………………………………………………………………………...30

5.3. Моделі діагностики банкрутства підприємства………………………………………………36

 

6. Антикризові заходи подолання «легкої» кризи, що розвивається ………………………….38

6.1. Антикризові організаційні заходи…………………………………………………………….39

6.2. Стратегія розвитку підприємства в умовах кризи……………………………………………39

6.3. Антикризові заходи фінансової стабілізації підприємства…………………………………..41

 

7. Досудова санація підприємства в умовах «глибокої» кризи …………………………………43

7.1. Поняття санації підприємства…………………………………………………………………43

7.2. Програма санації підприємства……………………………………………………………….44

7.3. Реструктуризація заборгованості підприємства……………………………………………..45

7.4. Реорганізація підприємства……………………………………………………………………45

7.5. Санація кадрового потенціалу підприємства………………………………………………...47

 

8. Судові процедури банкрутства підприємства в умовах «катастрофічної» кризи …………48

8.1. Економічна сутність неспроможності підприємства………………………………………...48

8.2. Банкрутство підприємства як результат юридичної кваліфікації…………………………...48

8.3. Процедура банкрутства та ліквідації підприємства………………………………………….50

 

Список використаної літератури …………………………………………………………………...57

Розділ 1. ОСНОВИ ТЕОРІЇ КРИЗ

1. Сутність кризи

Поняття та визначення кризи

Криза (грецьк. krisiс - поворотний пункт, результат) – різкий, крутий перелом у будь-чому; важкий перехідний стан; гостре утруднення з будь-чим; тяжкий стан.

Криза - це переломний етап у функціонуванні будь-якої системи, де вона піддається дії зовні або зсередини, що вимагає від неї якісно нового реагування. Основна особливість кризи полягає у загрозі руйнування системи.

Кризові явища можуть розгортатися на різних рівнях: особистості, групи людей, підприємства, галузі, регіону, держави, групи держав.

Застосовано до соціально-економічної системи: криза - це крайнє загострення протиріч у соціально-економічній системі (організації), що загрожує її стабільності та стійкості в оточуючому середовищі.

Поняття «криза» тісно пов’язане з поняттям «ризик», яке у тій чи іншій мірі впливає на методологію розробки будь-якого управлінського рішення.

Криза змінює тенденції життєдіяльності системи, тобто порушує її стійкість, радикальним чином оновлює її. Тому очисна сила кризи потрібна системі на менш, ніж спокійне життя. Це дві сторони однієї медалі, одне не може існувати без іншого.

Економічна криза - серйозні порушення у звичайній економічній діяльності. Однією з форм прояви кризи є систематичне, масове накопичення боргів і неможливість їх погашення у розумні терміни. Причину економічних криз часто убачають у порушенні рівноваги між попитом та пропозицією на товари та послуги.

Основні види економічних криз:

• криза недовироблення (дефіцит);
• криза надвиробництва.

Криза недовироблення, як правило, викликається позаекономічними причинами і пов’язана з порушенням нормального ходу (економічного) відтворення під впливом стихійних лих або політичних дій (різних заборон, війн і т.п.).

Криза надвиробництва характеризується наявністю великої кількості товарів, які перевищують попит споживачів. Звичайно виникає через не виявлення сукупного попиту і неможливість в умовах вільного ринку планування сукупного виробництва. У підсумку для конкретного виробника звичайно невідомо, чого і скільки потрібно ринку. Перші подібні крупні кризи проявилися в Англії у XVII столітті.

З розвитком ринкової індустріальної економіки кризи надвиробництва стали циклічними і на сьогодні складають одну з фаз економічного циклу. Небезпека кризи існує завжди і її необхідно передбачати та прогнозувати.

Для криз характерні різноманітні наслідки: можливе оновлення організації або її руйнування, оздоровлення або виникнення нової кризи. Вихід з кризи не завжди пов’язаний з позитивними наслідками. Не можна виключати перехід у стан нової кризи, можливо навіть більш глибокої та тривалої.

Різні наслідки кризи визначаються не тільки її характером, але й антикризовим управлінням, яке може або пом’якшити кризу, або загострити її.

Наслідком економічної кризи в країні є зменшення реального валового продукту, масові банкрутства і безробіття, зниження життєвого рівня населення.

 

Зовнішні і внутрішні чинники виникнення кризових ситуацій

Криза підприємства генерується як зовнішніми, так і внутрішніми чинниками.

Зовнішні чинники, що не залежать від діяльності підприємства, підрозділяються на три групи:

• загальноекономічні чинники, що спричиняють негативний вплив на виробничо-господарську діяльність підприємства;
• ринкові чинники, що впливають на підприємство негативними тенденціями розвитку товарних та фінансових ринків;
• інші чинники, що охоплюють загальнополітичну та інші сфери діяльності зовнішнього оточення підприємства.

 

Структура зовнішніх чинників виникнення кризових ситуацій підприємства представлена у табл. 1.1.

 

Таблиця 1.1

Зовнішні чинники виникнення кризових ситуацій підприємства

Група зовнішніх чинників	Структура чинників
1.Загальноекономічні чинники	Тип економічної системи. Спад обсягу національного доходу. Зростання інфляції. Уповільнення платіжного обігу. Нестабільність податкової системи. Нестабільність законодавства. Зниження реальних доходів населення. Зростання безробіття. Незбалансованість кредитної політики. Структура потреб населення.
2. Ринкові чинники	Зниження ємності внутрішнього ринку. Посилення монополізму на ринку. Суттєве зниження попиту. Зниження активності фондового ринку. Нестабільність валютного ринку. Міжнародна конкуренція.
3. Інші чинники	Політична нестабільність. Негативні демографічні тенденції. Стихійні лиха. Погіршення кримінальної ситуації. Рівень науково-технічного розвитку. Рівень культури суспільства.

Зовнішнє середовище відноситься до головних чинників змін внутрішнього середовища підприємства.

Кризова ситуація на підприємстві часто виникає під впливом негативних внутрішніх чинників, які можна об’єднати у три групи:

• операційні (управлінські) чинники;
• інвестиційні та виробничі чинники;
• фінансові чинники.

 

Структура внутрішніх чинників виникнення кризових ситуацій підприємства представлена у табл. 1.2.

Таблиця 1.2

Типологія криз

Практика доводить, що кризи неоднакові не тільки за своїми причинами та наслідками, але й за своєю сутністю. Кризи класифікуються як:

• соціальні;
• організаційні;
• психологічні;
• технологічні;
• економічні (фінансові).

 

Соціальні кризи виникають при загостренні протиріч між робітниками та працедавцями, профспілками та підприємцями, робітниками різних професій, персоналом та менеджерами. Соціальні кризи можуть буту доповненням економічних криз, але можуть виникати самостійно з приводу стилю управління, незадоволеності умовами праці і т.п.

Організаційні кризи проявляються як кризи розділення та інтеграції діяльності, розподілення функцій, регламентації діяльності окремих підрозділів підприємства. Такі кризи пояснюються загостренням організаційних відносин при виникненні безладу, ділових конфліктів, безвідповідальності, складності контролю. Організаційні кризи виникають при швидкому зростанні підприємства, зміні умов його функціонування та розвитку, помилках при частковій реконструкції або організаційній перебудові підприємства.

Психологічні кризи - це кризи, пов’язані з психологічним станом людини. Вони проявляються у вигляді стресів, виникнення почуття невпевненості, паніки, страху за майбутнє, невдоволеності роботою, правовою незахищеністю та соціальним положенням. Це кризи у соціально-психологічному кліматі колективу або окремої групи персоналу підприємства.

Технологічні кризи виникають як кризи технологічної несумісності виробів або відторгнення нових технологічних рішень. Такі кризи зумовлюються науково-технічним прогресом.

Економічні кризи відбивають гострі протиріччя у економічному стані підприємства. Це кризи виробництва та реалізації продукції, взаємовідносин економічних агентів, кризи неплатежів, втрати конкурентних переваг. До економічних криз відносяться фінансові кризи, що характеризуються протиріччями у стані фінансової системи або фінансових можливостей підприємства. Це кризи грошового вираження економічних процесів. Фінансова криза класифікується за наступними ознаками:

• за джерелами виникнення;
• за масштабами обхвату;
• за структурними формами;
• за ступенем впливу на фінансову діяльність;
• за періодом протікання;
• за можливістю розв’язання;
• за наслідками.

 

Класифікація фінансових криз підприємства наведена у табл. 1.3.

Таблиця 1.3

Банкрутство підприємства

На перший погляд може здатися, що у більшості випадків урегулювання зобов’язань підприємств повинно бути неформальним, оскільки така процедура відбувається швидше і є менш дорогою, ніж формальна. Однак часто на шляху неформального урегулювання зобов’язань виникають дві проблеми: проблема пулу вимог і проблема стороннього спостерігача.

Проблема пулу вимог, полягає у тому, що в умовах відсутності захисту підприємства з боку закону про банкрутство, деякі кредитори будуть мати стимул вимагати термінового погашення кредитів, навіть якщо це призведе до ліквідації підприємства. У законі про банкрутство у США проблема пулу вимог вирішується за допомогою введення положення про автоматичне призупинення вимог кредиторів. Це положення не дозволяє кредиторам вимагати від підприємства першочергового виконання зобов’язань перед ними.

Хоча процедура банкрутства дає підприємству шанс вирішити проблеми, що є, без загрози втрати активів, керівництво у цьому випадку втрачає свободу управління активами. По-перше, закон про банкрутство вимагає від підприємства-боржника, щоб воно запитувало дозволу суду на виконання операцій з активами. По-друге, закон надає право подавати прохання до суду про блокування практично будь-яких дій, які підприємство може зробити, знаходячись у стані банкрутства. Таким чином, законодавство перешкоджає переводу активів підприємства в інші структури, якщо це може нанести шкоди кредиторам.

Проблема стороннього спостерігача. При неформальному вирішенні проблеми потрібен такий план урегулювання зобов’язань підприємства, який би влаштував кожного кредитора. Деякі кредитори («сторонні спостерігачі») можуть претендувати на повну вартість своїх вимог на відміну від інших кредиторів. Тому проблема «стороннього спостерігача» суттєво утруднює реструктуризацію заборгованості підприємства.

Рішення даної проблеми при формальній процедурі банкрутства полегшується можливістю суду з справ банкрутства розподілити кредиторів за класами. Вважається,що кожен клас прийняв план урегулювання зобов’язань підприємства, якщо дві треті суми заборгованості і половина кредиторів класу, що пред’являють вимоги, голосують за план. У цьому випадку план автоматично ухвалюється судом, він вважається справедливим, таким, що можна виконати, і рівноправним за відношенням до незгодних сторін.

Попереднє банкрутство

Законодавство США передбачає гібридний тип реструктуризації заборгованості, який об’єднує переваги неформального та формального урегулювання зобов’язань підприємства. Цей гібридний тип реструктуризації заборгованості отримав назву попереднього банкрутства (передбанкрутства).

У організації передбанкуртства підприємство-боржник до офіційного звернення до суду отримує згоду усіх або більшості кредиторів на здійснення плану майбутньої реструктуризації заборгованості. Потім цей план подається до суду разом з проханням про захист від кредиторів.

Переваги передбанкрутства перед звичайною неформальною реструктуризацією полягають у наступному: зниження значимості проблеми «сторонніх спостерігачів»; попередження офіційних позовів з боку кредиторів; податкові вигоди, що виникають при офіційному банкрутстві.

 

Капітал підприємства

Будь-яке підприємство створюється для вилучення прибутку. Виробляючи прибуток, підприємство завжди прирощує капітал та повинно бути здатним виконувати свої фінансові зобов’язання, якщо тільки не розмістить свої фінанси так, що їх не можна швидко мобілізувати для розрахунку за зобов’язаннями. Звідки витікає, що проблеми неплатежів пов’язані з розміщенням або використанням капіталу підприємства, тому аналіз фінансової звітності дозволяє передбачити майбутній фінансовий стан підприємства.

Походження та розміщення капіталу підприємства має такі особливості:

• Підприємство починає функціонувати, маючи деякий початковий власний капітал.
• У доповнення до власного капіталу підприємство бере на себе зобов’язання у вигляді банківських позик, закупок товарів з наступною оплатою, споживання послуг з наступним розрахунком і т.п. Загальна сума всіх взятих зобов’язань створює позикові засоби. Позикові засоби можуть бути як у грошовій формі, так і в натуральній (наприклад, підприємство закупило, але не сплатило за вугілля, електроенергію і т.п.).
• Власний капітал та позикові засоби створюють усі джерела капіталу (пасиви).
• Підприємство розміщує всі джерела капіталу, чи свої пасиви, у вкладення або активи.
• Активи підприємства підрозділяються на два основних види: основні засоби і обігові засоби.
• Основні засоби – споруди, обладнання, будівлі – створюють базу для організації процесу виробництва прибутку. До основних засобів відносяться також довгострокові фінансові вкладення в статутні фонди інших підприємств, а також у цінні папери.
• Обігові засоби підрозділяються на два види – засоби у виробництві і засоби у розрахунках.
• Засоби у виробництві – це капітал, який розміщено у виробничому процесі – у запасах, незавершеному виробництві, інвентарі, у готовій продукції на складі, яка ще не реалізована і не принесла прибутку.
• Засоби у розрахунках – це вкладення, які тимчасово розміщені зовні виробництва і не виробляють прибутку за основним видом діяльності. За відношенням до виробництва це відвернуті засоби.

 

Стан фінансів підприємства фіксується на певну дату. Така одночасна фіксація активів і пасивів називається бухгалтерським балансом підприємства. При цьому сума активів дорівнює сумі пасивів.

Різниця суми власного капіталу і вартості його основних засобів складає величину власного обігового капіталу.

У процесі виробництва капітал знаходиться у русі. При цьому:

• Основні засоби зношуються та оновлюються. Оновлення основних засобів також відноситься до розряду довгострокових фінансових вкладень.
• Процес основної діяльності підприємства з виробництва прибутку здійснюється за рахунок обігових засобів у тій їх частині, яка знаходиться у виробництві.
• Засоби у розрахунках – це та частина обігових засобів, яка систематично відгукується на попутне обслуговування виробництва або на інші операції.
• Цикл від вкладень у виробництво у вигляді запасів до виробництва і реалізації продукції, після чого слідує розрахунок і з’являється прибуток, називається обігом.

 

У результаті обігу у підприємства з’являється виручка, яка містить у собі наступні компоненти:

• Відшкодування раніше понесених витрат на виробництво, у тому числі на погашення зобов’язань.
• Запрограмовані в ціні обов’язкові платежі у бюджет та не бюджетні фонди.
• Прибуток підприємства.

 

У бухгалтерському балансі прибуток розраховується як різниця між виручкою і усіма видами витрат та збитків. Це балансовий прибуток, з якого у подальшому здійснюються платежі податку на прибуток, і деякі обов’язкові платежі, наприклад, на соціальні потреби.

Залишок прибутку після вирахування податків і обов’язкових платежів є вільна для маневрів частина чистого прибутку підприємства.

Чистий прибуток підприємства дає можливість приросту власного капіталу. Він може витрачатися на потреби споживання і накопичення. Приріст власного капіталу підприємства здійснюється лише за рахунок тієї частини чистого прибутку, яка витрачається на накопичення, тобто приєднується до активів – до основних або обігових засобів.

Розглянуті параметри фінансової звітності є базовими параметрами, які використовуються для оцінки фінансового стану підприємства та діагностики фінансової кризи.

 

Реорганізація підприємства

Реорганізація підприємства – припинення діяльності підприємства шляхом злиття, приєднання, перетворення, розділення, виділення або ліквідації (припинення діяльності підприємства шляхом ліквідації буде розглянуто у розділі 8).

Головним завданням перелічених форм реорганізації діяльності підприємства, крім його ліквідації, є збереження життєдіяльності підприємства, його виживання.

У відповідності до законодавства України підприємство, що зловживає своїм монопольним положенням на ринку, може бути реорганізоване у примусовому порядку.

Сутність різних форм реорганізації пояснюється у табл. 7.1.

Таблиця 7.1

The end

ЛЕКЦІЇ З ДІСЦИПЛИНИ

«АНТИКРИЗОВЕ УПРАВЛІННЯ»

Розділ 1. Основи теорії криз..............................................................................................................2

 

1. Сутність кризи...........................................................................................................................2

1.1. Поняття і визначення кризи……………………………………………………………………..2

1.2. Внутрішні та зовнішні фактори виникнення кризових ситуацій……………………………..2

1.3. Типологія криз……………………………………………………………………………………4

 

2. Світові економічні кризи та їх особливості …………………………………………………......7

2.1. Коротка історія світових економічних криз…………………………………………………...7

2.2. Циклічність світових економічних криз………………………………………………………10

2.3. Фази економічних циклів та їх прояв…………………………………………………………12

2.4. Причини виникнення економічних криз……………………………………………………..13

2.5. Особливості сучасних боргових криз…………………………………………………………14

2.6. Фінансова криза та її особливості в сучасній Україні……………………………………….18

2.7. Державне регулювання кризових ситуацій…………………………………………………..20

 

Розділ 2. Основи антикризового управління підприємством ……………………………………….23

3. Практика банкрутства і ліквідації підприємств у США ……………………………………...23

3.1. Фінансові проблеми підприємств та їх наслідки……………………………………………..23

3.2. Урегулювання зобов’язань без проходження формальної процедури банкрутства……….24

3.3. Банкрутство підприємства……………………………………………………………………...25

3.4. Попереднє банкрутство…………………………………………………………………………26

3.5. Ліквідація при банкрутстві підприємства……………………………………………………..26

 

4. Зміст антикризового управління …………………………………………………………………27

4.1. Сутність, визначення та мета антикризового управління……………………………………27

4.2. Процес антикризового управління підприємством…………………………………………..28

 

5. Діагностика фінансового стану підприємства та превентивні антикризові заходи............29

5.1. Капітал підприємства……………………………………………………………………………29

5.2. Діагностика підприємства та превентивні заходи на основі аналізу фінансових

коефіцієнтів……………………………………………………………………………………...30

5.3. Моделі діагностики банкрутства підприємства………………………………………………36

 

6. Антикризові заходи подолання «легкої» кризи, що розвивається ………………………….38

6.1. Антикризові організаційні заходи…………………………………………………………….39

6.2. Стратегія розвитку підприємства в умовах кризи……………………………………………39

6.3. Антикризові заходи фінансової стабілізації підприємства…………………………………..41

 

7. Досудова санація підприємства в умовах «глибокої» кризи …………………………………43

7.1. Поняття санації підприємства…………………………………………………………………43

7.2. Програма санації підприємства……………………………………………………………….44

7.3. Реструктуризація заборгованості підприємства……………………………………………..45

7.4. Реорганізація підприємства……………………………………………………………………45

7.5. Санація кадрового потенціалу підприємства………………………………………………...47

 

8. Судові процедури банкрутства підприємства в умовах «катастрофічної» кризи …………48

8.1. Економічна сутність неспроможності підприємства………………………………………...48

8.2. Банкрутство підприємства як результат юридичної кваліфікації…………………………...48

8.3. Процедура банкрутства та ліквідації підприємства………………………………………….50

 

Список використаної літератури …………………………………………………………………...57

Розділ 1. ОСНОВИ ТЕОРІЇ КРИЗ

1. Сутність кризи

Поняття та визначення кризи

Криза (грецьк. krisiс - поворотний пункт, результат) – різкий, крутий перелом у будь-чому; важкий перехідний стан; гостре утруднення з будь-чим; тяжкий стан.

Криза - це переломний етап у функціонуванні будь-якої системи, де вона піддається дії зовні або зсередини, що вимагає від неї якісно нового реагування. Основна особливість кризи полягає у загрозі руйнування системи.

Кризові явища можуть розгортатися на різних рівнях: особистості, групи людей, підприємства, галузі, регіону, держави, групи держав.

Застосовано до соціально-економічної системи: криза - це крайнє загострення протиріч у соціально-економічній системі (організації), що загрожує її стабільності та стійкості в оточуючому середовищі.

Поняття «криза» тісно пов’язане з поняттям «ризик», яке у тій чи іншій мірі впливає на методологію розробки будь-якого управлінського рішення.

Криза змінює тенденції життєдіяльності системи, тобто порушує її стійкість, радикальним чином оновлює її. Тому очисна сила кризи потрібна системі на менш, ніж спокійне життя. Це дві сторони однієї медалі, одне не може існувати без іншого.

Економічна криза - серйозні порушення у звичайній економічній діяльності. Однією з форм прояви кризи є систематичне, масове накопичення боргів і неможливість їх погашення у розумні терміни. Причину економічних криз часто убачають у порушенні рівноваги між попитом та пропозицією на товари та послуги.

Основні види економічних криз:

• криза недовироблення (дефіцит);
• криза надвиробництва.

Криза недовироблення, як правило, викликається позаекономічними причинами і пов’язана з порушенням нормального ходу (економічного) відтворення під впливом стихійних лих або політичних дій (різних заборон, війн і т.п.).

Криза надвиробництва характеризується наявністю великої кількості товарів, які перевищують попит споживачів. Звичайно виникає через не виявлення сукупного попиту і неможливість в умовах вільного ринку планування сукупного виробництва. У підсумку для конкретного виробника звичайно невідомо, чого і скільки потрібно ринку. Перші подібні крупні кризи проявилися в Англії у XVII столітті.

З розвитком ринкової індустріальної економіки кризи надвиробництва стали циклічними і на сьогодні складають одну з фаз економічного циклу. Небезпека кризи існує завжди і її необхідно передбачати та прогнозувати.

Для криз характерні різноманітні наслідки: можливе оновлення організації або її руйнування, оздоровлення або виникнення нової кризи. Вихід з кризи не завжди пов’язаний з позитивними наслідками. Не можна виключати перехід у стан нової кризи, можливо навіть більш глибокої та тривалої.

Різні наслідки кризи визначаються не тільки її характером, але й антикризовим управлінням, яке може або пом’якшити кризу, або загострити її.

Наслідком економічної кризи в країні є зменшення реального валового продукту, масові банкрутства і безробіття, зниження життєвого рівня населення.