Розділ І. Теоретичні засади дослідження впливів рекреаційної діяльності на екологічну ситуацію

ЗМІСТ

 

Вступ. 3

Розділ І. Теоретичні засади дослідження впливів рекреаційної діяльності на екологічну ситуацію.. 4

1.1.Основні поняття дослідження. 4

1.2. Рекреаційна діяльність та її екологічні наслідки. 8

1.3. Антропогенний вплив, пов'язаний з рекреаційною діяльністю.. 13

Розділ ІІ. Вплив рекреаційної діяльності на екологічну ситуацію Криму. 18

2.1. Організація рекреаційної діяльності в Криму. 18

2.2. Аналіз наслідків рекреаційної діяльності в Криму. 23

2.3. Пошук шляхів вирішення проблем природокористування в Криму. 25

Висновки. 28

Список використаних джерел. 29

Додатки. 31

 

 

 

Вступ

Актуальність теми.

Початок ІІІ тисячоліття відрізняється різким погіршенням якості природного середовища. Зростаючі масштаби впливу суспільства на природу, подальший розвиток економіки, науки та техніки вже не можуть здійснюватися без врахування наслідків такого впливу на стан природних екосистем. Тобто, постала проблема суворо зіставляти й узгоджувати свою повсякденну діяльність із фундаментальними законами життя на землі.

Зважаючи на розвиток рекреаційної діяльності на сучасному етапі – дослідження та оцінка впливів на екологію набуває все важливішого значення для нашої країни та людства в цілому..

Мета даної курсової роботи полягає в дослідженні та оцінці впливу рекреаційної діяльності на екологічну ситуацію регіону на прикладі АР Крим та перспектив подальшого екологічного майбутнього даних територій.

Завдання:

1. Визначення основних понять дослідження курсової роботи.

2. Виявлення особливостей антропогенного впливу рекреаційної діяльності та його екологічні наслідки.

3. Висвітлення рекреаційного потенціалу АР Крим.

4. Визначення шляхів вирішення проблем природокористування в Криму.

Предметом є визначення впливу рекреаційної діяльності на екологічну ситуацію регіону Криму

Об’єктом є рекреаційна діяльність в Криму

Методи: Для досягнення завдань курсової роботи були використані теоретичні методи як аналіз узагальнення, а також такі методи як: історичний, картографічний та статистичний.

Курсова робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку

використаних джерел, додатків. Загальний обсяг складає 30 сторінок друкованого тексту. Список використаних джерел містить як найменування літератури так і електронні публікації.

Розділ І. Теоретичні засади дослідження впливів рекреаційної діяльності на екологічну ситуацію

Основні поняття дослідження

Рекреація - це система заходів, пов'язана з використанням вільного часу людей для їх оздоровчої, культурно-ознайомчої і спортивної діяльності на спеціалізованих територіях, які знаходяться поза їх постійним помешканням.

Рекреаційна діяльність - це один із комплексних видів життєдіяльності людини, спрямований на оздоровлення і задоволення духовних потреб у вільний від роботи час.

Рекреаційна діяльність визначається трьома чинниками: рекреаційними потребами, рекреаційними ресурсами і наявними грошовими ресурсами.

Розрізняють такі основні види рекреаційної діяльності:

1. Лікувально-профілактична

2. Спортивно-оздоровча

3. Культурно-пізнавальна

4. Розважальна

Лікувально-курортна рекреаційна діяльність базується на використанні природних ресурсів: клімату, мінеральних лікувальних вод, грязей, озокериту, соляних шахт, кумисолікування та їх поєднання. Цей вид рекреаційної діяльності за своєю сутністю має бути найбільш регламентованим. Лікарські приписи, суворий режим, кліматичні, регіональні, вікові, статеві та інші обмеження роблять лікувально-курортну діяльність діяльністю найбільш закритого характеру. Разом з тим, дозовані інші види рекреаційної діяльності можуть суттєво доповнювати цей вид, створюючи додатковий лікувальний ефект.

Оздоровчо-спортивний вид рекреаційної діяльності є найбільш різноманітнішим. У ньому переважає діяльність біля води та у воді. Від 70 до 80 % туристів віддають перевагу купанню і загорянню на пляжі. Купально-пляжна діяльність дає змогу відпочиваючим на найлокальнішій з можливих територій (вузька смуга пляжу) отримувати най різноманітніші послуги (купання, сонячні ванни, харчування, гра з м'ячем, водні лижі, парапланери, віндсерфінг, прогулянки берегом тощо).

Серед інших видів оздоровчо-спортивної рекреаційної діяльності можна виокремити маршрутний, прогулянковий, водний, підводний (дайвінг), рибальський, мисливський, гірськолижний туризм, альпінізм. Кожен з цих видів діяльності постійно диверсифікується. Наприклад, підводний туризм поділяється на спортивний, пізнавальний, археологічний, екстремальний тощо.

Пізнавальна рекреаційна діяльність належить практично до всіх інших видів як "вмонтований" елемент. Разом з тим є і суто пізнавальні її види. Потреба в них зростає із підвищенням культурно-освітнього рівня людей, розвитком їхнього інформаційного і транспортного забезпечення. Це огляд архітектурних ансамблів, культурно-історичних пам'яток, розкопок давніх цивілізацій, ознайомлення з етнографічними особливостями, природними феноменальними об'єктами, явищами і процесами, видатними спорудами тощо.

Розважальна рекреаційна діяльність теж є частиною всіх інших її видів. Необхідність "убити" вільний від лікувальних процедур час особливо виразно виявляється при стаціонарному санаторно-курортному виді діяльності, відпочинку біля води і міських видах відпочинку. Напевно, для багатьох людей внутрішньою неусвідомленою потребою є необхідність десь витрачати, навіть без будь-якої користі, а то й зі шкодою для себе, свій вільний час на розваги (казино, бар тощо).

Багато видів рекреації мають сезонний характер в силу як природних, так і соціально-економічних причин. Перш за все сезонність знижує рентабельність експлуатації рекреаційної інфраструктури, створює "піки" і "провали" в зайнятості трудових ресурсів і завантаженні сфери обслуговування і транспорту. Так, зайнятість в приморських рекреаційних районах в зимові місяці знижується в 3-4 рази в порівнянні з липнем-серпнем. Більшість людей намагається відпочивати влітку, в сонячний період. Сонце, таким чином, виступає найсуттєвішим об'єктивним фактором сезонності. Із зростанням тривалості відпусток проявляється тенденція поділу відпустки на дві частини.

Сезонність в рекреації пояснюється тим, що промислові підприємства і заклади виробили такий ритм роботи, який передбачає надання відпустки більшості робітникам і службовцям саме протягом літа. Такий же ритм має і система освіти.

Ряд видів рекреації, особливо лікувально-курортного типу, має цілорічний характер, хоча і тут спостерігається нерівномірність рекреаційного потоку.

У справі розвитку сфери туризму і рекреації велика роль рекреаційних ресурсів. Тому, щоб визначити можливості використання будь-якої території в рекреаційних цілях, необхідно вивчити й оцінити ті рекреаційно-туристичні ресурси, якими володіє територія.

Рекреаційні ресурси — це об'єкти, явища і процеси природного та антропогенного походження, що використовуються або можуть бути використані для розвитку рекреації і туризму. Вони є матеріальною і духовною основою формування ТРС різного типу і таксономічного рангу.

Під рекреаційними ресурсами розуміються компоненти природного середовища і феномени соціокультурного характеру, які завдяки певним властивостям (унікальність, оригінальність, естетична привабливість, лікувально-оздоровча значимість), можуть бути використані для організації різних видів і форм рекреаційних занять. Для рекреаційних ресурсів характерна контрастність з звичним середовищем проживання людини і поєднанням різних природних і культурних середовищ.

Залучення рекреаційних ресурсів у процес рекреаційної діяльності може бути різним за характером:

1) сприйматися візуально - пейзажі, екскурсійні об'єкти;

2) використання без прямого витрачання;

3) безпосередньо витрачатися в процесі рекреації;

За походженням природні рекреаційні ресурси поділяються на фізичні, біологічні.

Фізичними рекреаційними ресурсами є всі компоненти неживої природи, віднесені до фізико-географічним ресурсів: геологічні, геоморфологічні, кліматичні, гідрологічні, термальні.

Під біологічними рекреаційними ресурсами розуміються всі компоненти живої природи, включаючи ґрунтові, фауністичні, флористичні.

Рекреаційні ресурси багато в чому є похідним від рекреаційних потреб населення, які в свою чергу, визначаються завданнями соціокультурного освоєння території. Таким чином, основна причина і фактор перетворення сукупності тих чи інших властивостей території у рекреаційні ресурси - потреби соціокультурного освоєння території.

Під туристичними ресурсами розуміються поєднання компонентів природи, соціально - економічних умов і культурних цінностей, які виступають як умови задоволення туристичних потреб людини. Туристичні ресурси можна розділити на наступні групи:

· природні - клімат, водні ресурси, рельєф, печери, рослинний і тваринний світ, національні парки, мальовничі пейзажі;

· культурно-історичні - культурні, історичні, археологічні, етнографічні об'єкти;

· соціально-економічні умови і ресурси - економіко-географічне положення території, її транспортна доступність, рівень економічного розвитку, трудові ресурси і т.д.

Треба зазначити, що рекреаційні ресурси більш широке поняття, ніж туристичні, оскільки включає компоненти природи, соціально - економічні умови і культурні цінності як умова задоволення всіх рекреаційних потреб людини, в тому числі і лікувальних.

Різновиди природних рекреаційних ресурсів

Серед рекреаційних і туристичних ресурсів особливо велика роль і значення природних рекреаційних ресурсів. Вони поділяються на:

1) кліматичні;

2) геоморфологічні;

3) гідрологічні;

4) гідромінеральні;

5) грунтово - рослинні;

6) фауністичні.

Особливе місце серед них займають ландшафтно-природні ресурси, які являють собою комплексні рекреаційні ресурси.

Загальний обсяг світових рекреаційних ресурсів не може бути визначений повністю якісно або кількісно. Для оцінки світових рекреаційних ресурсів треба враховувати географічне положення, особливості клімату і ландшафтів. До основних видів рекреаційних ресурсів належать: узбережжя теплих морів; береги річок, озер і водосховищ; лісові та лучні масиви; передгір'я та гірські країни; міста - столичні та історичні центри; міста-курорти або курортні місцевості; релігійно-культові комплекси та окремі споруди, розташовані поза межами населених пунктів; давні міста, фортифікаційні споруди (печерні міста, фортеці тощо), каменярні.

На характер використання рекреаційних ресурсів надзвичайно сильно впливає екологічний стан території - чистота або забруднення вод, повітря, грунтів, порядок чи безладдя в соціально-політичному житті суспільства, економіці країни. Нині до найболючіших екологічних проблем багатьох держав світу слід віднести забрудненість повітря, поверхневих вод, морів і океанів, тероризм, осередки великих і малих воєнних конфліктів, що не припиняються.

 

Висновки

Під час написання курсової роботи, було досліджено основні теоретичні аспекти дослідження впливу рекреаційної діяльності на екологію, опрацьовано ключові аспекти потенціалу рекреаційної діяльності в Криму, складнощі які вона викликає.

Із першого розділу стає ясно, що надзвичайно швидкі темпи розвитку рекреаційної діяльності та її масовий характер призвели до негативних змін природного середовища в регіонах. Стали непридатними для відпочинку і рекреації забруднені пляжі, з’явились території з надмірним шумом, збіднілим ландшафтом, тобто туризм почав нищити основи свого існування. Таким чином нормування антропогенних рекреаційних навантажень є актуальним в межах туристсько-рекреаційних територій, де зосереджена велика кількість рекреантів, розвинена рекреаційна інфраструктура, адже рекреаційна діяльність є головним чинником змін і погіршення стану природного середовища. В основу методик розробки стандартів рекреаційних навантажень на рекреаційні території покладено підходи до визначення їхньої рекреаційної стійкості та стадій рекреаційної дигресії у різних зонально-азональних умовах.

У другому розділі висвітлено рекреаційний потенціал Криму, проблеми викликані господарською діяльністю, та основні шляхи вирішення проблем. Крим має потужний рекреаційний комплекс, проте розвиток комплексу стримується низкою проблем, як-от збільшення пропускної здатності рекреаційного господарства, нерівномірному використанню рекреаційного господарства. Шляхи вирішення даних проблем описані у Програмі екологічного розвитку Криму до 2015 року. І якщо дані шляхи будуть здійснені – це було б дуже великим кроком вперед як для Криму та й для України в цілому.

Важливою аспектом для рекреаційної діяльності є збереження природного середовища, тому що природні ресурси грають надзвичайно важливу роль для рекреаційної діяльності.

Список використаних джерел

1. Александрова А.Ю. Міжнародний туризм. - М., 2001. P

2. Бейдик О.О. Словник-довідник з географії туризму, рекреалогії та рекреаційної географії / О. О. Бейдик. – К.: «Палітра», 1997. – 130 с.

3. Бейдик О.О. Рекреаційно-туристські ресурси України: Методологія та методи аналізу, термінологія, районування: Монографія. - К.: Видавничо-поліграфічний центр "Київський університет", 2001. - 395 с. Т. 17.

4. Биржаков М.Б. Введение в ТУРИЗМ. - СПб., 2002.

5. Герасимчук З.В., Глядіна М.В. Регіональна політика розвитку рекреаційної сфери: Механізм формування та реалізації: Монографія. -Луцьк: Надстіря, 2006. - 164 с.

6. Гілецький Й.Р. Географія для випускників та абітурієнтів. – Л.: ВНІЛ – Класика. 2003 р.

7. Данилишин Б.М., Хвесик М.А., Голян В.А.Економіка природокористування: Підручник. - К.: "Кондор", 2009. - 465 с.

8. Данилова Н. А. Климат и отдых в нашей стране./ Данилова Н. А. – М.: Мысль, 1980. – 156 с.

9. Заставний Ф. Д. Географія України / Заставний Ф. Д.: У 2-х книгах. – Львів: Світ, 1994.

10. Зінь. Є. А. Регіональна економіка. - К.: "ВД" професіонал ". 2007. - 528с

11. Качинський А.Б. Екологічна безпека України: системний аналіз перспектив покращення. – К.: НІС, 2001. – 312 с.

12. Ковалевський. Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка. – К: 2003 р.

13. Кондратьев К.Я. Глобальная безопасность и ее екологический компонент // Язв. ВГО. – Т. 122. – Вып. 3. – 1990 – С. 212-220.

14. Коротун І. М., Коротун Л.К. Природні умови і ресурси України. Рівне, 1997p

15. Луцишин П.В., Клімат Д., Луцишин Н.П. Територіальна організація суспільства (основи Теорії): Навч. посібник. - Луцьк: РВВ "Вежа" Волин. держ. ун-ту ім. Лесі Українки, 2001. - 334 с.

16. Любіцева О. О. Ринок туристсичних послуг / О. О. Любіцева. – К.: Альтерпрес, 2003. – 435 с.

17. Масляк П. О. Рекреаційна географія: навч. посіб. / П. О. Масляк. – К.: Знання, 2008. – 343 с.

18. Мельник П.В., Г.Г. Старостенко. Напрями удосконалення оподаткування туристично-рекреаційної діяльності.

19. Паламарчук М.М., Паламарчук О.М. Економічна і соц.-економічна географія України з основами теорії. – К.: Артек. 1999.

20. Руденко Природно-ресурсний потенціал України. Л: Світ 1998 р.

21. Статистичний бюлетень 2001-2004 рр.. "Крим. Курорти. Туризм". - Сімферополь: Міністерство курортів і туризму АР Крим, 2006. - 29 с.

22. С.М. Сухарев, С.Ю. Чундак, О.Ю. Сухарева „Основи екології та охорони довкілля” Київ.:-2006р.

23. Федорченко В.К. Історія туризму в Україні. – К: Вища школа 2002 р.

24. Шевчук Л.Т. РОЗМІЩЕННЯ продуктивних сил. - Львів: виду. ц. ЛНУ ім. Івана Франка, 2001. - 150 с.

25. Шматків А.С., Лисікова О.В. Курортологія і оздоровчий туризм. - Львів: Фенікс, 2004. P

26. Шурда К.Є. Вплив клімату І стану навколишнього середовища на розвиток рекреаційної діяльності в Україні / / Праці Іншого міжнародного Конгресу "Інформатізація рекреаційної та туристичної діяльності: перспективи культурного та економічного розвитку". -Трускавець, 2003. - С.152-156

27. www. Driada-wed.ua.

28. www/turism.com.ua

29. http://www.tourism.gov.ua – Офіційний сайт Державного агентства України з туризму та курортів

30. http:// www.unwto.org. – Офіційний сайт ЮНВТО

Додатки

Додаток 1

Структура санаторно-курортного комплексу Криму за типом установ.

ЗМІСТ

 

Вступ. 3

Розділ І. Теоретичні засади дослідження впливів рекреаційної діяльності на екологічну ситуацію.. 4

1.1.Основні поняття дослідження. 4

1.2. Рекреаційна діяльність та її екологічні наслідки. 8

1.3. Антропогенний вплив, пов'язаний з рекреаційною діяльністю.. 13

Розділ ІІ. Вплив рекреаційної діяльності на екологічну ситуацію Криму. 18

2.1. Організація рекреаційної діяльності в Криму. 18

2.2. Аналіз наслідків рекреаційної діяльності в Криму. 23

2.3. Пошук шляхів вирішення проблем природокористування в Криму. 25

Висновки. 28

Список використаних джерел. 29

Додатки. 31

 

 

 

Вступ

Актуальність теми.

Початок ІІІ тисячоліття відрізняється різким погіршенням якості природного середовища. Зростаючі масштаби впливу суспільства на природу, подальший розвиток економіки, науки та техніки вже не можуть здійснюватися без врахування наслідків такого впливу на стан природних екосистем. Тобто, постала проблема суворо зіставляти й узгоджувати свою повсякденну діяльність із фундаментальними законами життя на землі.

Зважаючи на розвиток рекреаційної діяльності на сучасному етапі – дослідження та оцінка впливів на екологію набуває все важливішого значення для нашої країни та людства в цілому..

Мета даної курсової роботи полягає в дослідженні та оцінці впливу рекреаційної діяльності на екологічну ситуацію регіону на прикладі АР Крим та перспектив подальшого екологічного майбутнього даних територій.

Завдання:

1. Визначення основних понять дослідження курсової роботи.

2. Виявлення особливостей антропогенного впливу рекреаційної діяльності та його екологічні наслідки.

3. Висвітлення рекреаційного потенціалу АР Крим.

4. Визначення шляхів вирішення проблем природокористування в Криму.

Предметом є визначення впливу рекреаційної діяльності на екологічну ситуацію регіону Криму

Об’єктом є рекреаційна діяльність в Криму

Методи: Для досягнення завдань курсової роботи були використані теоретичні методи як аналіз узагальнення, а також такі методи як: історичний, картографічний та статистичний.

Курсова робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку

використаних джерел, додатків. Загальний обсяг складає 30 сторінок друкованого тексту. Список використаних джерел містить як найменування літератури так і електронні публікації.

Розділ І. Теоретичні засади дослідження впливів рекреаційної діяльності на екологічну ситуацію

Основні поняття дослідження

Рекреація - це система заходів, пов'язана з використанням вільного часу людей для їх оздоровчої, культурно-ознайомчої і спортивної діяльності на спеціалізованих територіях, які знаходяться поза їх постійним помешканням.

Рекреаційна діяльність - це один із комплексних видів життєдіяльності людини, спрямований на оздоровлення і задоволення духовних потреб у вільний від роботи час.

Рекреаційна діяльність визначається трьома чинниками: рекреаційними потребами, рекреаційними ресурсами і наявними грошовими ресурсами.

Розрізняють такі основні види рекреаційної діяльності:

1. Лікувально-профілактична

2. Спортивно-оздоровча

3. Культурно-пізнавальна

4. Розважальна

Лікувально-курортна рекреаційна діяльність базується на використанні природних ресурсів: клімату, мінеральних лікувальних вод, грязей, озокериту, соляних шахт, кумисолікування та їх поєднання. Цей вид рекреаційної діяльності за своєю сутністю має бути найбільш регламентованим. Лікарські приписи, суворий режим, кліматичні, регіональні, вікові, статеві та інші обмеження роблять лікувально-курортну діяльність діяльністю найбільш закритого характеру. Разом з тим, дозовані інші види рекреаційної діяльності можуть суттєво доповнювати цей вид, створюючи додатковий лікувальний ефект.

Оздоровчо-спортивний вид рекреаційної діяльності є найбільш різноманітнішим. У ньому переважає діяльність біля води та у воді. Від 70 до 80 % туристів віддають перевагу купанню і загорянню на пляжі. Купально-пляжна діяльність дає змогу відпочиваючим на найлокальнішій з можливих територій (вузька смуга пляжу) отримувати най різноманітніші послуги (купання, сонячні ванни, харчування, гра з м'ячем, водні лижі, парапланери, віндсерфінг, прогулянки берегом тощо).

Серед інших видів оздоровчо-спортивної рекреаційної діяльності можна виокремити маршрутний, прогулянковий, водний, підводний (дайвінг), рибальський, мисливський, гірськолижний туризм, альпінізм. Кожен з цих видів діяльності постійно диверсифікується. Наприклад, підводний туризм поділяється на спортивний, пізнавальний, археологічний, екстремальний тощо.

Пізнавальна рекреаційна діяльність належить практично до всіх інших видів як "вмонтований" елемент. Разом з тим є і суто пізнавальні її види. Потреба в них зростає із підвищенням культурно-освітнього рівня людей, розвитком їхнього інформаційного і транспортного забезпечення. Це огляд архітектурних ансамблів, культурно-історичних пам'яток, розкопок давніх цивілізацій, ознайомлення з етнографічними особливостями, природними феноменальними об'єктами, явищами і процесами, видатними спорудами тощо.

Розважальна рекреаційна діяльність теж є частиною всіх інших її видів. Необхідність "убити" вільний від лікувальних процедур час особливо виразно виявляється при стаціонарному санаторно-курортному виді діяльності, відпочинку біля води і міських видах відпочинку. Напевно, для багатьох людей внутрішньою неусвідомленою потребою є необхідність десь витрачати, навіть без будь-якої користі, а то й зі шкодою для себе, свій вільний час на розваги (казино, бар тощо).

Багато видів рекреації мають сезонний характер в силу як природних, так і соціально-економічних причин. Перш за все сезонність знижує рентабельність експлуатації рекреаційної інфраструктури, створює "піки" і "провали" в зайнятості трудових ресурсів і завантаженні сфери обслуговування і транспорту. Так, зайнятість в приморських рекреаційних районах в зимові місяці знижується в 3-4 рази в порівнянні з липнем-серпнем. Більшість людей намагається відпочивати влітку, в сонячний період. Сонце, таким чином, виступає найсуттєвішим об'єктивним фактором сезонності. Із зростанням тривалості відпусток проявляється тенденція поділу відпустки на дві частини.

Сезонність в рекреації пояснюється тим, що промислові підприємства і заклади виробили такий ритм роботи, який передбачає надання відпустки більшості робітникам і службовцям саме протягом літа. Такий же ритм має і система освіти.

Ряд видів рекреації, особливо лікувально-курортного типу, має цілорічний характер, хоча і тут спостерігається нерівномірність рекреаційного потоку.

У справі розвитку сфери туризму і рекреації велика роль рекреаційних ресурсів. Тому, щоб визначити можливості використання будь-якої території в рекреаційних цілях, необхідно вивчити й оцінити ті рекреаційно-туристичні ресурси, якими володіє територія.

Рекреаційні ресурси — це об'єкти, явища і процеси природного та антропогенного походження, що використовуються або можуть бути використані для розвитку рекреації і туризму. Вони є матеріальною і духовною основою формування ТРС різного типу і таксономічного рангу.

Під рекреаційними ресурсами розуміються компоненти природного середовища і феномени соціокультурного характеру, які завдяки певним властивостям (унікальність, оригінальність, естетична привабливість, лікувально-оздоровча значимість), можуть бути використані для організації різних видів і форм рекреаційних занять. Для рекреаційних ресурсів характерна контрастність з звичним середовищем проживання людини і поєднанням різних природних і культурних середовищ.

Залучення рекреаційних ресурсів у процес рекреаційної діяльності може бути різним за характером:

1) сприйматися візуально - пейзажі, екскурсійні об'єкти;

2) використання без прямого витрачання;

3) безпосередньо витрачатися в процесі рекреації;

За походженням природні рекреаційні ресурси поділяються на фізичні, біологічні.

Фізичними рекреаційними ресурсами є всі компоненти неживої природи, віднесені до фізико-географічним ресурсів: геологічні, геоморфологічні, кліматичні, гідрологічні, термальні.

Під біологічними рекреаційними ресурсами розуміються всі компоненти живої природи, включаючи ґрунтові, фауністичні, флористичні.

Рекреаційні ресурси багато в чому є похідним від рекреаційних потреб населення, які в свою чергу, визначаються завданнями соціокультурного освоєння території. Таким чином, основна причина і фактор перетворення сукупності тих чи інших властивостей території у рекреаційні ресурси - потреби соціокультурного освоєння території.

Під туристичними ресурсами розуміються поєднання компонентів природи, соціально - економічних умов і культурних цінностей, які виступають як умови задоволення туристичних потреб людини. Туристичні ресурси можна розділити на наступні групи:

· природні - клімат, водні ресурси, рельєф, печери, рослинний і тваринний світ, національні парки, мальовничі пейзажі;

· культурно-історичні - культурні, історичні, археологічні, етнографічні об'єкти;

· соціально-економічні умови і ресурси - економіко-географічне положення території, її транспортна доступність, рівень економічного розвитку, трудові ресурси і т.д.

Треба зазначити, що рекреаційні ресурси більш широке поняття, ніж туристичні, оскільки включає компоненти природи, соціально - економічні умови і культурні цінності як умова задоволення всіх рекреаційних потреб людини, в тому числі і лікувальних.

Різновиди природних рекреаційних ресурсів

Серед рекреаційних і туристичних ресурсів особливо велика роль і значення природних рекреаційних ресурсів. Вони поділяються на:

1) кліматичні;

2) геоморфологічні;

3) гідрологічні;

4) гідромінеральні;

5) грунтово - рослинні;

6) фауністичні.

Особливе місце серед них займають ландшафтно-природні ресурси, які являють собою комплексні рекреаційні ресурси.

Загальний обсяг світових рекреаційних ресурсів не може бути визначений повністю якісно або кількісно. Для оцінки світових рекреаційних ресурсів треба враховувати географічне положення, особливості клімату і ландшафтів. До основних видів рекреаційних ресурсів належать: узбережжя теплих морів; береги річок, озер і водосховищ; лісові та лучні масиви; передгір'я та гірські країни; міста - столичні та історичні центри; міста-курорти або курортні місцевості; релігійно-культові комплекси та окремі споруди, розташовані поза межами населених пунктів; давні міста, фортифікаційні споруди (печерні міста, фортеці тощо), каменярні.

На характер використання рекреаційних ресурсів надзвичайно сильно впливає екологічний стан території - чистота або забруднення вод, повітря, грунтів, порядок чи безладдя в соціально-політичному житті суспільства, економіці країни. Нині до найболючіших екологічних проблем багатьох держав світу слід віднести забрудненість повітря, поверхневих вод, морів і океанів, тероризм, осередки великих і малих воєнних конфліктів, що не припиняються.