Антикризові організаційні заходи

Розвиток кризової ситуації на підприємстві вимагає від керівництва проведення ряду організаційних заходів. Серед них:

• Створення аналітичної групи з незалежних експертів та висококваліфікованих спеціалістів. Така група повинна мати особливий статус, широкі повноваження і підкорятися безпосередньо власникам підприємства. Аналітична група вивчає причини розвитку кризової ситуації, аналізує дії або бездіяльність менеджменту підприємства, виявляє їх помилки.
• Концентрація влади на підприємстві в руках власників або їх уповноважених представників. Розвиток кризової ситуації на підприємстві завжди пов’язаній з недоліками у плануванні, організації, мотивації та контролі. Щоб зменшити вплив цих недоліків на нераціональні витрати фінансових та матеріальних ресурсів, максимально централізується прийняття усіх рішень, які впливають на рух матеріальних активів та переміщення персоналу (прийняття на роботу, звільнення, ротація кадрів). Враховуючи дефіцит часу, нові рішення свідомо проводять у життя недемократичним шляхом. Управління зосереджується в руках вузького кола осіб, наділених владою, щоб енергійно та у короткий термін провести необхідні зміни.
• Кардинальний перегляд прийнятих форм внутрішньої звітності, її пріоритетних показників та методик розрахунку. Кожне підприємство має свою внутрішню управлінську звітність, яка дозволяє оцінювати рух активів та пасивів і несе інформацію про основні показники діяльності підприємства. У кризовій ситуації зосереджують увагу на показниках руху грошових потоків і рентабельності.
• Введення системи оперативного управління рухом матеріальних і фінансових ресурсів у період розвитку кризи засновується на більш детальній інформації про об’єкти, що керуються. Це стосується інформації про зміни структури балансових та фінансових показників. Наявність такої інформації дозволяє підвищити якість та швидкість реагування на небажані зміни.
• Введення більш короткого періоду надання внутрішньої управлінської звітності на підприємстві. Звичайно звіти про роботу структурних підрозділів підприємства (баланс, бюджети, звітні записки і т.п.) подаються щомісячно або щоквартально. В умовах кризової ситуації періодичність звітності і циклів управління зводиться до декади, тижня чи до більш коротких періодів часу.
• До антикризових заходів відноситься скорочення планових витрат підприємства, пов’язаних, у першу чергу, з довгостроковим розвитком, окупність яких перевищує один рік (науково-дослідницькі роботи, капітальне будівництво і т.п.).
• Призупинення прийому на роботу спеціалістів, відмова від практики масових звільнень і ротації кадрів до виявлення причин кризового стану підприємства.
• Оцінка надійності замовників і постачальників, їх платоспроможності та дієздатності.

 

Стратегія розвитку підприємства в умовах кризи

Підставою для коригування стратегії розвитку підприємства є поява ознак кризи.

Підприємство у своїй діяльності використовує одну з чотирьох базових стратегій: обмежений ріст, ріст, скорочення, а також поєднання цих трьох стратегій.

В умовах кризи, коли показники діяльності підприємства погіршуються, частіше за все вдаються до стратегії скорочення. Фактично для багатьох підприємств стратегія скорочення може означати раціоналізацію та переорієнтацію діяльності підприємства. У рамках стратегії скорочення використовується кілька варіантів її підвидів:

• Відсічення зайвого. Часто підприємства вважають вигідним відділити від себе деякі підрозділи або види діяльності.
• Стискування та переорієнтація. При застійній економіці багато підприємств вважають за доцільне скорочення частини бізнесу в намаганні збільшення показників рентабельності.
• Ліквідація. Найбільш радикальним варіантом скорочення є повний розпродаж матеріальних запасів та активів підприємства.

 

Коригування базової стратегії підприємства приводить до зміни основних функціональних стратегій, до яких відносяться:

• інвестиційна стратегія;
• інноваційна стратегія;
• маркетингова стратегія.

 

Інвестиційна стратегія. Вибір інвестиційної стратегії залежить від прийнятої підприємством базової стратегії. Така залежність визначається тим, що інвестиційна стратегія носить підлеглий характер за відношенням до базової стратегії і, як будь-який вид функціональної стратегії, призначена забезпечувати її реалізацію. В умовах базової стратегії скорочення використовується антикризова інвестиційна стратегія підприємства, яка спрямована на забезпечення фінансової стабілізації у процесі виходу підприємства з кризи. У цьому випадку скорочуються обсяги виробництва та реалізації продукції, а пріоритетною формою стратегічного фінансового розвитку підприємства стає формування достатнього обсягу реальних інвестицій.

Активна інвестиційна діяльність дає можливість розширити відтворення основних фондів, впроваджувати досягнення науково-технічного прогресу та нововведення.

 

Інноваційна стратегія. Антикризове управління не може мати іншої основи, як пошук та активне використання нових форм, методів, прийомів і сфер бізнесу, тому що попередні підходи вже не виправдовують себе. Оскільки будь-які дії у рамках АКУ, спрямовані на виживання підприємства, так чи інакше, пов’язані з якимись нововведеннями, інновації повинні бути основними елементами стратегії підприємства.

Розрізняють п’ять типів інновацій:

• товарна інновація (введення нового продукту);
• технологічна інновація (введення нової технології виробництва);
• ринкова інновація (створення нового ринку товарів чи послуг);
• маркетингова інновація;
• управлінська інновація (реорганізація, банкрутство, ліквідація підприємства).

 

В умовах кризи підприємства у своїй діяльності використовують в основному наступальну, захисну та імітаційну інноваційні стратегії.

Наступальна стратегія пов’язана з прагненням підприємств досягти технічного та ринкового лідерства шляхом створення та впровадження нових продуктів.

Захисна стратегія спрямована на те, щоб утримати конкурентні позиції підприємства на ринках, що є. Даної стратегії дотримуються більшість підприємств, які уникають надмірного ризику.

Імітаційна стратегія використовується підприємствами, які не є піонерами у випуску на ринок нововведень, однак імітують їх продукцію, придбавши у підприємства-піонера ліцензію. При цьому підприємство-імітатор не тільки копіює основні споживчі властивості нововведень, але й прагне досягти у виробництві певних переваг.

 

Маркетингова стратегія. Антикризова маркетингова стратегія – висунення найбільш важливих завдань в області виробничої, цінової та збутової політики підприємства, яка б сприяла досягненню стабільності розвитку бізнесу та зниженню ризику банкрутства.

Елементами маркетингу є пропозиція, попит і ціна. Ці елементи взаємозалежні і повинні бути збалансованими за обсягами, структурою та у часі.

У якості антикризової маркетингової стратегії застосовуються:

• стратегія проникнення на ринок (використовується підприємством для проникнення на ринок, що вже склався, і пропонує той же продукт, що й конкуренти);
• стратегія розвитку ринку (передбачає розширення збуту своєї продукції у результаті створення нових ринків);
• стратегія розробки продукту (реалізується завдяки створенню принципово нової або модифікації старої продукції на старих ринках, що вже є);
• стратегія диверсифікації (застосовується для виходу нової продукції на нові ринки).

 

Вибір маркетингової стратегії у конкретній ситуації залежить від ступеню насичення ринку продуктом і можливості підприємства оновлювати свій асортимент. При цьому можуть бути застосовані одночасно дві стратегії.