Процедура банкрутства та ліквідації підприємства

Подання боржником або кредитором заяви до суду про порушення справи про банкрутство. Справа про банкрутство розглядається за місцем знаходження підприємства-боржника господарським судом, який порушує справу за умови, що безперечні вимоги до боржника у сукупності складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати і які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення терміну.

Право на звернення до господарського суду з заявою про порушення справи про банкрутство має боржник або кредитор. Для самостійного подання заяви до господарського суду у боржника повинно бути досить майна для покриття судових витрат.

У випадку, якщо справа про банкрутство порушується за заявою боржника, боржник зобов’язаний одночасно подати план санації підприємства.

Боржник у місячний термін з моменту виникнення відповідних обставин зобов’язаний звернутися до господарського суду з заявою про порушення справи про банкрутство. За невиконання цієї вимоги боржник несе відповідальність згідно з законом.

Кредитор може подати заяву особисто на підставі заборгованості боржника перед ним. Заява може також ґрунтуватися на об’єднаних вимогах кількох кредиторів до боржника.

Заява про порушення справи про банкрутство може бути відізвана заявниками до опублікування в офіційному друкованому органі об’яви про порушення справи або після такого опублікування, якщо протягом місячного терміну не недійшлі інші заяви кредиторів про задоволення їх вимог.

 

Винесення судового визначення про порушення справи про банкрутство. Суддя, прийнявши заяву про порушення справи про банкрутство, не пізніше, ніж на п’ятий день з дня його надходження виносить сторонам і держаному органу з питань банкрутства визначення про порушення справи про банкрутство, у якому вказується про:

• прийняття справи до розгляду;
• введення процедури розпорядження майном боржника;
• призначення розпорядник майна;
• дату проведення підготовчого засідання суду, яке повинно відбутися не пізніше, ніж на тридцятий день з дня прийняття заяви про порушення справи про банкрутство;
• введення мораторію на задоволення потреб кредиторів.

 

У визначенні суду про порушення справи (або у визначенні, яке прийнято на підготовчому засіданні суду) вказується про введення процедури розпорядження майном боржника і призначається арбітражний керівник.

Арбітражний керівник (розпорядник майна, керівник санацією, ліквідатор) призначається господарським судом з числа осіб, зареєстрованих державним органом з питань банкрутства в якості арбітражних керівників, відомості про яких надаються у встановленому порядку Вищому господарському суду України.

Згідно з законодавством одна і та ж людина може виконувати функції арбітражного керівника (розпорядника майна, керівника санацією, ліквідатора) на усіх стадіях виробництва з справ про банкрутство.

Кредитори мають право запропонувати свою кандидатуру розпорядника майна.

Розпорядник майна призначається на термін не більше, ніж шість місяців. Цей термін може бути продовжений або скорочений судом за клопотанням комітету кредиторів, розпорядника майна або власника підприємства.

Призначення розпорядника майна не припиняє повноважень керівника або органа управління боржника. Розпорядник майна не має права втручатися у господарську діяльність боржника. Однак після призначення розпорядника майна і до припинення процедури розпорядження майном органи управління боржника суттєво або повністю обмежуються у фінансових та юридичних правах. Протягом трьох днів з дня винесення господарським судом визначення про припинення повноважень керівника або органів управління боржника передаються бухгалтерська та інша документація боржника, печатки та штампи, матеріальні та інші цінності.

При здійсненні своїх повноважень розпорядник майна зобов’язаний діяти добросовісно, розумно, враховувати інтереси боржника та його кредиторів.

Розпорядник майна несе відповідальність за неналежне виконання своїх повноважень.

Повноваження арбітражного керівника як розпорядника майна припиняються з дня затвердження господарським судом мирової угоди, призначення керівника санацією або призначення ліквідатора.

Під мораторієм на задоволення вимог кредиторів треба розуміти припинення виконання боржником грошових зобов’язань і про сплату податків та обов’язкових платежів, термін виконання яких настав до дня введення мораторію. Мораторій на задоволення вимог кредиторів не розповсюджується на виплату заробітної плати, аліментів, відшкодування збитків, заподіяних здоров’ю та життю громадян, авторську винагороду. Дія мораторію припиняється з дня припинення виробництва з справи про банкрутство.

 

Подання боржником у господарський суд та заявнику відгуку на заяву про порушення справи про банкрутство. До дати проведення підготовчого засідання боржник зобов’язаний подати до господарчого суду та заявнику відгук на заяву про порушення справи про банкрутство. Відгук боржника повинен містити заперечення відносно вимог заявників, загальну суму заборгованості, відомості про майно, що є у боржника в наявності. Відсутність відгуку не припиняє виробництва за справою.

 

Підготовче засідання господарського суду (призначення розпорядника майна). На підготовчому засідання суду, яке проводиться не пізніше, ніж на тридцятий день з дня прийняття заяви, оцінюються подані документи, вислуховуються пояснення сторін, розглядається обґрунтованість заперечень боржника та виноситься визначення, яке зобов’язує заявника у десятиденний термін за його рахунок опублікувати в офіційному друкованому органі (газеті «Урядовий кур’єр» або «Голос України») об’яву про порушення справи про банкрутство, та указується:

• розмір вимог кредиторів;
• дата складання розпорядником майна реєстру вимог кредиторів, який повинен бути складений та поданий до суду на затвердження не пізніше двох місяців та десяти днів після дати проведення підготовчого засідання суду;
• дата попереднього засідання суду, яке повинно відбутися не пізніше трьох місяців після дати проведення підготовчого засідання суду;
• дата скликання зборів кредиторів, які повинні відбутися не пізніше трьох місяців і десяти днів після дати проведення підготовчого засідання суду;
• дата засідання суду, на якому буде винесена постанова про санацію боржника або про визнання боржника банкрутом, і відкриття ліквідаційної процедури, припинення або здійснення справи про банкрутство, яка повинна відбутися не пізніше шести місяців після дати проведення підготовчого засідання суду.

 

Опублікування об’яви про порушення виробництва за справою про банкрутство. З метою виявлення усіх кредиторів та осіб, які виявили бажання приймати участь у санації боржника, суддя на підготовчому засіданні виносить визначення, яким зобов’язує заявника подати в офіційний друкований орган (газети «Урядовий кур’єр» або «Голос України») у десятиденний термін за його рахунок об’яву про порушення справи про банкрутство. Якщо заявник не виконує дану вимогу, то господарський суд має право залишити заяву без розгляду.

Після опублікування об’яви усі кредитори незалежно від терміну виконання зобов’язань мають право у місячний термін з дня опублікування подавати у господарський суд заяву з грошовими вимогами до боржника.

 

Розглядання вимог кредиторів і складання реєстру вимог кредиторів. На підставі визнаних боржником зобов’язань складається реєстр вимог, який подається до господарського суду на затвердження не пізніше двох місяців і десяти днів після дати підготовчого засідання суду.

 

Попереднє засідання господарського суду (затвердження реєстру вимог кредиторів). Попереднє засідання господарського суду проводиться не пізніше трьох місяців після проведення підготовчого засідання суду. На попередньому засіданні господарський суд розглядає реєстр вимог кредиторів, вимоги кредиторів, які були відхилені боржником і які не були включені розпорядником майна у реєстр. За результатами розгляду господарський суд виносить визначення, у якому указується розмір визнаних судом вимог кредиторів і призначається дата проведення зборів кредиторів.

Реєстр вимог повинен включати всі визнані судом вимоги кредиторів. У ньому повинні міститися відомості про кожного кредитора, розмір його вимог, черговість задоволення кожної вимоги, окремо розмір неустойки (штрафу, пені).

Визначення є підставою для підрахунку кількості голосів, які належать кожному кредитору при прийнятті рішення на зборах кредиторів.

 

Проведення зборів кредиторів. Протягом десяти днів після винесення визначення за результатами попереднього засідання господарського суду розпорядник майна повідомляє кредиторам, вимоги яких включені до реєстру, місце та час проведення зборів кредиторів і організує їх проведення.

Якщо усім кредиторам були письмово повідомлені час та місце проведення зборів, то вони вважаються повноважними незалежно від кількості кредиторів, які беруть у них участь. Кількість голосів кредиторів визначається пропорційно сумі вимог кредиторів, включених до реєстру вимог, кратній тисячі гривень.

Збори кредиторів можуть скликатися розпорядником майна за його ініціативою, ініціативою комітету кредиторів та інших кредиторів, сума вимог яких складає не менше однієї третини усіх вимог, протягом двох тижнів з дня надходження письмової вимоги.

До компетенції зборів кредиторів відноситься прийняття рішення про вибір членів комітету кредиторів, про визначення кількісного складу комітету, про визначення його повноважень, про дострокове припинення повноважень комітету або окремих його членів та інші питання.

 

Формування комітету кредиторів. Зборами кредиторів обирається комітет кредиторів, який повинен складатися не більше, ніж з семи осіб. Рішення про створення комітету направляються до господарського суду.

До компетенції комітету входить:

• вибори голови комітету;
• скликання зборів кредиторів;
• підготовка та укладення мирної угоди;
• внесення пропозицій до суду відносно продовження або скорочення терміну процедури розпорядження майном боржника та санації боржника;
• звернення у господарський суд з клопотанням про початок процедури санації, визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури;
• припинення повноважень арбітражного керівника (розпорядника майна, керівника санацією, ліквідатора), призначення нового арбітражного керівника, надання згоди на укладення угоди та інші питання.

 

Рішення зборів і комітету приймається більшістю голосів кредиторів.

 

Проведення санації боржника. Господарський суд за клопотанням комітету кредиторів має право винести визначення про проведення санації боржника і призначення керівника санацією з одночасним припиненням повноважень керівника та органів управління боржника. Санація вводиться на термін не більше, ніж дванадцять місяців, і може бути подовжена у подальшому ще на шість місяців.

Керівник санацією протягом трьох місяців з дня визначення про санацію зобов’язаний надати комітету для схвалення план санації боржника і щоквартально звітує перед комітетом кредиторів.

Платоспроможність вважається поновленою при відсутності ознак банкрутства, тобто підприємство може погасити визнані судом вимоги кредиторів без застосування ліквідаційної процедури.

Для відновлення платоспроможності боржника на підприємстві можуть бути здійснені:

• перепрофілювання виробництва;
• закриття нерентабельних виробництв;
• відстрочення і\або розстрочка платежів або списання частини боргів, про що укладається мирова угода;
• ліквідація дебіторської заборгованості;
• реструктуризація активів боржника;
• продаж частини майна боржника;
• продаж майна боржника як цілісного майнового комплексу;
• звільнення робітників боржника;
• отримання кредиту для виплати вихідної допомоги робітникам боржника, які звільнюються згідно з планом санації;
• погашення боргу (частини боргу) боржника інвестором;
• виконання зобов’язань боржника власником майна боржника;
• інші способи відновлення платоспроможності боржника.

 

План санації вважається схваленим, якщо на засіданні комітету кредиторів за нього було віддано більше половини голосів.

За п’ятнадцять днів до закінчення санації, а також при наявності підстав для дострокового припинення санації керівник санацією зобов’язаний надати комітету кредиторів письмовий звіт. Звіт розглядається комітетом кредиторів не пізніше десяти днів від дати його надходження. За результатами розгляду звіту керівника санацією комітет кредиторів приймає одно з наступних рішень про звернення у господарський суд про клопотання:

• про закінчення процедури санації у зв’язку з виконанням плану санації і відновлення платоспроможності боржника;
• про подовження терміну процедури санації;
• про закінчення процедури санації, визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури;
• про закінчення процедури санації, укладання мирової угоди.

 

Якщо комітетом не прийняте жодне з цих рішень або таке рішення не подане до суду протягом п’ятнадцяти днів з дня закінчення санації або виникнення підстав для її дострокового припинення, господарський суд розглядає питання про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

Якщо збори кредиторів прийняли рішення про виконання плану санації і звернення у господарський суд з клопотанням про припинення санації у зв’язку з відновленням платоспроможності боржника та переходом до розрахунків з кредиторами, то затверджений судом звіт керівника санацією є підставою для винесення визначення про припинення виробництва за справою про банкрутство.

З закінченням або достроковим припиненням процедури санації неустойка (штрафи, пеня), а також суми понесених збитків, які боржник зобов’язаний сплатити кредиторам за зобов’язаннями, можуть бути заявлені до сплати у розмірах, які були на день прийняття рішення про санацію.

Якщо у встановлений господарським судом термін не проведені розрахунки з кредиторами, не виконаний план санації або його виконання не привело до оновлення платоспроможності боржника, суд визнає боржника банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру.

 

Укладання мирової угоди. Мирова угода може бути укладена тільки за вимогою другої та наступних черг, а із складу вимог першої черги – тільки за вимогами, забезпеченими заставою (див. далі).

Мирова угода – домовленість між боржником та кредитором (групою кредиторів) про відстрочку та/або розстрочку платежів або припинення зобов’язання за угодою сторін (прощення боргів).

Рішення про укладання мирової угоди від імені кредиторів приймається більшістю голосів і вважається прийнятим, якщо усі кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника, дали згоду на мирову угоду.

Що стосується органів стягнення, то при укладанні мирової угоди, яка передбачає розстрочку або списання боргів чи їх частини, то вони зобов’язані погодитися на задоволення частини вимог за податками, зборами (обов’язковими платежами) на умовах мирової угоди з метою забезпечення відновлення платоспроможності підприємства. При цьому податковий борг, який виник у термін, що передував трьом повним календарним рокам з дня подачі заяви, визнається безнадійним та списується. Податковий борг, який виник протягом трьох календарних років перед подачею заяви, розстрочується (відстрочується) або списується на умовах мирної угоди.

Якщо мирова угода буде підписана більшістю голосів кредиторів, то, незалежно від позиції податкових органів, у господарського суду не буде юридичних підстав для відмови у затвердженні мирової угоди.

Кредиторі, які не приймали участі у голосуванні або проголосували проти укладення мирової угоди, не можуть бути поставлені у гірші умови, ніж кредитори, вимоги яких віднесені до однієї черги.

Мирова угода затверджується господарським судом і повинна містити положення про:

• розмір, порядок та термін виконання зобов’язань боржника;
• відстрочення, розстрочку або пробачення (списання) боргів або їх частини;
• умови виконання зобов’язань боржника перед третіми особами;
• умови відміни вимог кредиторів на активи боржника або корпоративні права;
• задоволення вимог кредиторів іншими способами, які не суперечать закону.

 

Для затвердження мирової угоди арбітражний керівник протягом п’яти днів з дня її укладення повинен подати до суду заяву про затвердження мирової угоди.

Якщо господарський суд затвердив мирову угоду, то вона стає обов’язковою для усіх кредиторів і є підставою для припинення виробництва за справою про банкрутство. Одностороння відмова від мирової угоди не допускається.

З дня затвердження мирової угоди боржник приступає до погашення вимог кредиторів, припиняються повноваження арбітражного керівника (розпорядника майна, керівника санацією, ліквідатора), за умови призначення керівника боржника. Інакше арбітражний керівник виконує свої обов’язки керівника боржника.

Мирова угода може бути розірвана за рішенням господарського суду у випадку невиконання боржником умов угоди відносно не менш третини вимог кредиторів, за окремими кредиторами або усіма кредиторами.

 

Припинення виробництва за справою про банкрутство або визнання боржника банкрутом та початок ліквідаційної процедури. У визначенні про признання боржника банкрутом господарський суд відкриває ліквідаційну процедуру, а також призначає ліквідатора. Ліквідація підприємства містить у собі наступні етапи:

1. Господарський суд приймає рішення про ліквідацію підприємства.

2. Призначається ліквідаційна комісія, до якої переходять усі повноваження у відношенні управління справами підприємства, визначають порядок та терміни проведення ліквідації, а також термін для заяви претензій кредиторів, який не може бути меншим, ніж два місяці з моменту повідомлення про ліквідацію.

3. Проводиться ліквідаційна процедура.

4. Майно, що залишилося після розрахунків з усіма кредиторами, розподіляється між власниками капіталу.

5. Виконуються дії з закриття рахунку у банку, зняття з обліку в органах державної податкової служби і різних фондів, здачі документів, що підлягають тривалому зберіганню, до архіву, здачі печатки та штампів в органи внутрішніх справ, повернення в орган державної реєстрації оригіналів засновницьких документів та свідоцтв про державну реєстрацію.

6. Органом державної реєстрації здійснюється відміна державної реєстрації підприємства та виключення його з Реєстру суб’єктів підприємницької діяльності.

7. Підприємство виключається з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

 

Одним з можливих та обов’язкових етапів процесу ліквідації є проведення ліквідаційної процедури. Ліквідаційна процедура – це сукупність заходів, спрямованих на погашення боргів підприємства перед його кредиторами.

Для проведення ліквідаційної процедури формується ліквідаційна комісія, до якої переходять усі повноваження з управління справами підприємства. З дня призначення ліквідаційної комісії до неї переходять усі функції виконавчого органу підприємства, його документація. Ліквідаційна комісія діє від імені підприємства у відносинах з третіми особами. Дії ліквідаційної комісії можуть бути оскаржені дебіторами, кредиторами, акціонерами та іншими зацікавленими особами у встановленому законом порядку. Ліквідаційна комісія не є юридичною особою і не може бути відповідачем. У період роботи ліквідаційної комісії підприємство не втрачає статус юридичної особи і може бути учасником судового процесу на загальних підставах.

Законом не визначається порядок формування ліквідаційної комісії, її склад, порядок роботи, умови оплати праці її членів, підстави для заміни членів комісії або усього її складу. Ці питання повинні бути обов’язково урегульовані у засновницьких документах, а якщо цього не зроблено, то безпосередньо у рішенні уповноваженого органу про призначення ліквідаційної комісії.

Ліквідаційна комісія може працювати як колегіальний орган або одноособовий (ліквідатор). Рішення ліквідаційної комісії можуть прийматися одноголосно або більшістю – у залежності від положень, закріплених у засновницьких документах або у рішенні про створення ліквідаційної комісії. Рішення комісії приймаються на її засіданнях та оформлюються протоколами.

Ліквідаційна комісія у триденний термін від моменту її призначення публікує інформацію про ліквідацію підприємства в одному з офіційних (республіканському або місцевому) друкованих органів за місцезнаходженням підприємства з вказівкою порядку та терміну для заяви кредиторами своїх претензій. Одночасно з цією публікацією ліквідаційна комісія повинна провести роботу із стягнення дебіторської заборгованості товариству та виявлення претензій дебіторів. Вона має право не визнавати (відхиляти) претензії кредиторів. Дані претензії вважаються погашеними, якщо кредитори протягом місяця з дня отримання повідомлення про повне або часткове невизнання претензій не пред’являть позови до суду або до господарського суду про задоволення своїх вимог.

Для проведення ліквідаційної процедури використовується один поточний рахунок підприємства, що підлягає ліквідації, він визначений ліквідатором (ліквідаційною комісією). Для цього до банку направляється рішення про ліквідацію підприємства та нотаріально затверджена карточка з образками підпису ліквідатора (уповноважених членів ліквідаційної комісії) та відтиском печатки підприємства, що ліквідується. Інші рахунки, виявлені при проведенні ліквідаційної процедури, підлягають закриттю.

Комісія оцінює майно товариства, що є у наявності. Усі види майнових активів, які належали підприємству, включаються до складу ліквідаційної маси. Майно товариства, яке є предметом застави, включається до складу ліквідаційної маси, але використовується виключно для задоволення вимог заставоутримувача. Після проведення інвентаризації і оцінки майна банкроту ліквідатор приступає до продажу майна на відкритих торгах, якщо комітетом кредиторів не встановлений інший порядок продажу майна.

Кошти, отримані від продажу майна банкрута, направляються на задоволення вимог кредиторів у наступному порядку:

1. У першу чергу задовольняються:

- вимоги, забезпечені заставою;

- виплата вихідної допомоги звільненим робітникам банкрута;

- витрати, пов’язані з виробництвом за справою про банкрутство у господарському суді та з роботою ліквідаційної комісії.

2. У другу чергу задовольняються вимоги:

- що виникли за зобов’язаннями банкрута перед робітниками підприємства;

- що виникли за зобов’язаннями внаслідок спричинення шкоди життю та здоров’ю громадян;

- громадян-довірителів (вкладників), довірчих товариств або інших суб’єктів підприємницької діяльності, які залучали майно (кошти) довірителів (вкладників).

3. У третю чергу задовольняються вимоги із сплати податків та зборів (обов’язкових платежів).

4. У четверту чергу задовольняються вимоги кредиторів, що не забезпечені заставою.

5. У п’яту чергу задовольняються вимоги з повернення внесків членів трудового колективу в статутний фонд підприємства.

6. У шосту чергу задовольняються інші вимоги.

 

Вимоги кожної наступної черги задовольняються за мірою надходження на рахунок коштів від продажу майна банкрута після повного задоволення вимог попередньої черги. Якщо коштів, отриманих від продажу майна банкрута не вистачає для повного задоволення усіх вимог однієї черги, вимоги задовольняються пропорційно до суми вимог, яка належить кожному кредитору однієї черги. Господарський суд виносить визначення про ліквідацію підприємства-банкрута.

Майно, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, передається за актом власнику підприємства. У цьому випадку підприємство вважається таким, що не має боргів, і може продовжувати свою підприємницьку діяльність.

Ліквідація підприємства вважається завершеною з моменту внесення запису в державний реєстр.