Перехід дієприкметників у прикметники

Дієприкметники можуть втрачати дієслівні ознаки та переходити у прикметники. При цьому вони починають виражати постійні ознаки предме­та: битий шлях, вихована людина. Такі прикметники дієприкметникового походження омонімічні дієприкметникам, від яких утворені, і їх легко сплу­тати з ними.

Для того щоб визначити, до якої ж частини мови належить слово, що має форму дієприкметника, слід розглядати його в контексті. Якщо дієпри­кметник, виконуючи роль означення чи іменної частини присудка, втрачає здатність мати при собі залежний іменник, це є свідченням його переходу в прикметник.

Дієприкметники і прикметники дієприкметникового походження мож­на відрізняти за рядом ознак:

1) переходять у прикметники активні дієприкметники теперішнього часу, вжиті в реченні без залежних слів і утворені від дієслів, що називають стан, у якому перебуває предмет: сидяча робота, лежачий пацієнт, стояча вода, спляча красуня, захоплююче видовище, мисляча людина, люблячий батько, а також дієприкметники, які у сполученні з іменни­ком називають одне поняття (як правило, термін): шиплячі звуки, свис­тячі звуки, перетворюючий механізм, невстигаючі учні, атакуючий стиль. Більшість цих дієприкметників повністю перейшли у прикметни­ки;

2) активні дієприкметники минулого часу не переходять у прикметники. Їх слід відрізняти від прикметників, утворених від дієслів недоконаного ви­ду за допомогою суфікса -л- (активні дієприкметників минулого часу творяться лише від дієслів доконаного виду): стиглий (дієприкметник - достиглий), гнилий (зігнилий), прілий (зіпрілий);

3) завжди переходять у прикметники пасивні дієприкметники минулого часу, вжиті без залежних слів у переносному значенні. Вони втрачають дієслівні ознаки і сприймаються як назва постійної ознаки. Здебільшого до них можна дібрати синонім: налякані (неспокійні) очі [порівняйте: на­лякані (трагічними подіями) люди], вишукане (рідкісне) вино (порівняйте: Вино, вишукане нами в підвалі, було несмачне), вихована (ввічлива) лю­дина (порівняйте: Василь, вихований у притулку, був недостатньо ввічли­вим), піднесений (гарний) настрій, стримані (коректні) рухи;

4) завжди переходять у прикметники пасивні дієприкметники, що не мають залежних слів і в сполученні з іменником називають одне поняття (як правило, страву, продукт або матеріал): смажена риба, квашена капус­та, колотий цукор, сіяне борошно, збирана сметана, дерте просо. З залежними словами вони зберігають дієслівні ознаки і не переходять у прикметники: смажена на олії риба; сіяне через сито борошно;

5) дієприкметники і прикметники дієприкметникового походження можуть відрізнятися наголосом: у дієприкметниках наголос, як правило, стоїть на корені, а у прикметниках, як правило, на суфіксі: печена, варена, колючий, учений.

Дієприкметники потрібно відрізняти від прикметників, які творяться від дієслів або віддієслівних іменників прикметниковими суфіксами. Форма таких прикметників може бути подібна до форми:

1) активних дієприкметників теперішнього часу (але утворити такі дієпри­кметники неможливо): блискучий оратор (дієприкметник від дієслова блискати → блискають → блискаючий), родючі поля (дієприкметник віл родять не твориться), летючий корабель (дієприкметник від летять не твориться, можливий лише варіант літаючий, утворений від літають), пекучийбіль (дане слово утворене від основи інфінітива пекти, а від пе­чуть дієприкметник не твориться);

2) пасивних дієприкметників (але утворити такі дієприкметники неможли­во): визначний вклад (дієприкметник від цього дієслова - визначений), підписний лист (підписаний), перекладна література (перекладена), підвісна стеля (підвішена), змінні вартові (змінені), отруйний гриб (отруєний).

Значення окремих займенників

Займенники цей, оцей, той, отой вказують на виділення окремого предмету з ряду подібних: Цього тижня ми поїдемо у село.

Займенники такий, отакий вказують на ознаку предмета, подібну до якоїсь іншої ознаки або ж для підсилення ознаки, вираженої прикметником: Яка погода в січні, така буде в липні; Він такий кумедний!

Займенник стільки вказує на неозначену кількість: У мене стільки подруг.

Займенник весь вказує на сукупність предметів, повне охоплення чо­гось: Увесь місяць я прочекав; Усі першокласники спізнились на урок. Займенник всякий (всяк) вказує на будь-який предмет із сукупності: Всяк кулик своє болото хвалить. Займенник кожний (кожен) вказує на всі предмети із суку­пності, взяті окремо: Ми зустрічалися кожен день. Займенник жодний (жо­ден) вказує на всі предмети із сукупності, що не є носіями потрібної ознаки: Жоден учень не виконав завдання; Огляд не дав жодних результатів. За­йменник інший вказує на один предмет із сукупності, що відрізняється від усіх раніше названих: Тепер настали інші часи.

Деколи відносний займенник скільки вживають для вказівки на неозначену кількість при емоційному та піднесеному мовленні: Скільки думок у нього пов’язано з Батькі­вщиною! У таких випадках займенник стільки стоїть при іменнику і його слід відрізняти від омоніма-прислівника скільки, які вживаються при дієсловах як обставина: Скільки він переду­мав за ту годину! (обставина міри та ступеня).

Займенники сам і самий, незважаючи на подібність форми, відрізня­ються за значенням.

Займенник сам (самий (рідко), сама, само – наголос на закінченні) вказує на особу, що виконує дію без сторонньої допомоги, або ж на предмет, що може діяти самостійно: Ягня само забилося до річки напитися водички (Л. Глібов). Цей займенник може набувати обмежувального значення: У самій хустині вибігла на вулицю; Самих чобіт було пар двадцять; а також вжива­ється для підкреслення значущості особи, про яку йде мова: Це був сам голова.

Займенник самий (сама, саме — наголос на корені) вказує на. крайню просторову чи часову межу іменника, при якому він вжитий (коло самих хат, до самого моря, саме того дня, того самого дня, перед самою війною). Цей займенник у сполученні з іменником та вказівним займенником також вживається для підкреслення тотожності (той самий день, у ту саму хвили­ну, ті самі дівчата).

Поділ прислівників за морфологічною ознакою

За морфологічною ознакою прислівники поділяються на займенникові й незайменникові. Займенникові прислівники – найстаріший тип таких прислівників, для яких характерна втрата морфологічного членування. Вони виражають узагальнене абстрактне значення, указуючи на ту чи іншу ознаку, але не називаючи її: де, куди, там, тут, так, тоді, туди тощо.

Незайменникові прислівники передають конкретніше лексичне значення порівняно із займенниковими. Більшість незайменникових прислівників походять із застиглих відмінкових і прийменниково-відмінкових форм: гуртом, додолу, зверху, начисто, стиха, смерком, втроє.

Займенникові прислівники, входячи до займенникового чи обставинного розряду, членуються також за внутрішніми ознаками на:

а) питально-відносні (де, куди, як, доки);

б) вказівні (так, там, сюди, тоді, туди);

в) заперечні (ніде, нікуди, ніколи, ніяк);

г) неозначені (десь, колись, кудись).

Правила скорочення слів

Види скорочень

Розглянемо такі види скорочень, як загальновживані, спеціальні й локальні.

До загальновживаних, які використовуються в більшості видів літератури, належать скорочення:

а) після переліків;

б) перед іменами та прізвищами;

в) перед географічними назвами;

г) при цифрах;

д) при посиланнях.

До спеціальних належать скорочення в бібліографічних опи­сах.

Основні правила скорочення:

1.Скороченню підлягають різні частини мови. Одне й те саме скорочення застосовується для всіх граматичних форм одного й того самого слова, незалежно від роду, числа, відмінка й часу.

2. Неприпустиме одне скорочення для двох різних значенням слів без додаткового пояснення.

3. У скороченому слові слід залишати не менше ніж дві літе­ри, незалежно від прийому, який використовується. Під час відсікання крапку ставимо, а під час стягування не ставимо.

4. Скорочення слова до однієї початкової літери припускається тільки для загальноприйнятих скорочень, наприклад: к. (карта), м. (місто), с. (сторінка) та ін.

5. Іменники та інші частини мови, крім прикметників і дієприк­метників, скорочують лише за наявності їх у переліку особливих випадків скорочень слів. Під час скорочення іменників ураховують відмінкові закінчення однини або множини, наприклад: д-р (доктор), д-ри (доктори); м-во (міністерство), м-ва (міністерства) та ін.

6. Прикметники, що закінчуються на -графічний, -логічний, -номічний, -навчий, скорочують відсіканням частини слова -афічний, -огічний, -омічний, -авчий: географічний – геогр., соціологічний – соціол. і под.

7. Прикметники, утворені від власних імен, скорочують відсіканням частини -ський, наприклад: шевченківський – шевченків., франківський – франків. і под.

8. У прикметників, утворених від географічних назв і назв народів (як в етнографічному, так і в адміністративному значенні), зберіга­ють найповнішу для розуміння форму скорочення, наприклад: грузинський народ – грузин. народ, Бориспільський край – Бориспіл. край, Луганська область – Луган. обл. і под. Якщо назви району й області збігаються, то їх скорочують іден­тично, наприклад: Харківська область –- Харк. обл. Харківський район – Харк. р-н і под.

9. Якщо відсіченій частині слова передує літера й або голос­ний, то слід зберігати наступний приголосний, наприклад: калійний – калійн., олійний – олійн., червоний – червон. і под.

10. Якщо скороченню підлягає тільки одна літера, то слово не скорочують, наприклад: вищий – вищ., але вища – не скорочують учений – учен., але учена – не скорочують міський – міськ., але міська – не скорочують і под.

11. Якщо відсіченій частині слова передує апостроф, то слід зберігати наступний голосний і приголосний, наприклад: торф'яний – торф'ян., слов'янський – слов'ян. і под.

12. Якщо відсіченій частині передує літера ь, то скорочувати слід на приголосний, що стоїть перед ним, наприклад: грецький – грец., гуцульський – гуцул., сільський – сіл. і под.

13. Якщо відсіченій частині передує подвоєний приголосний, то скорочуване слово зберігає один із приголосних, наприклад: законний – закон., іменний – імен., щоденний – щоден. і под.

14. Якщо слово може скорочуватися відсіканням різної кількості літер, то відсікають максимальну, слідкуючи лише за тим, щоб не затемнювалося безпосереднє значення скорочува­ного слова, наприклад: експериментальний – експерим., а не експериментал., експеримент.; фундаментальний – фундам., а не фундаментал., фундамент. і под.

15. У складних іменниках, що пишуться через дефіс, відсіка­ють кожну складову частину або одну з них: член-кореспондент – чл.-кор.(при прізвищі та назві установи).

16. У словосполуці скорочують кожне слово, наприклад: видавничий відділ – вид. від., допоміжна картка – допом. карт.. і под. В окремих усталених словосполуках слова скорочують тільки у складі даної словосполуки, наприклад: без року – б. р., без ціни – б. ц., вихідні дані – вих. дан., і так далі – і т. д. та под.

17. У географічних назвах, що пишуть з дефісом, відсікають другу складову частину, якщо вона має закінчення -ський, на­приклад: місто Кам'янець-Подільський – м. Кам'янець-Поділ., місто Корсунь-Шевченківський – м. Корсунь-Шевченків. і под.

Зверніть увагу!Географічні назви, що є складними іменниками та пишуть з дефісом, не підлягають скороченню, наприклад: Івано-Франківськ, Михайло-Олександрівка, Олексієво-Дружківка та под.

18. У складних прикметниках, що пишуть з дефісом, відсіка­ють кожну складову частину або одну з них відповідно до загаль­них правил скорочення, наприклад: греко-католицький – греко-катол., фізико-математичний – фіз.-мат., хіміко-технологічний – хім.-технол. і под.

19. У складних прикметниках, що пишуться разом, відсіка­ють другу частину слова відповідно до загальних правил скоро­чення, наприклад: агролісомеліоративний – агролісомеліор., лісогосподарський – лісогосп. і под.

20. Однокореневі прикметники та дієприкметники, що відрізня­ються лише префіксами, скорочують однаково, наприклад: карпатський – карпат., закарпатський – закарпат., прикарпатський – прикарпат. і под.

21. У складних словах, що пишуться разом, скорочують або першу, або останню частину слова чи залишають перші літери слів, які утворюють складне слово, наприклад: відеофонограма – відеофоногр., міська державна адміністрація – міськдержадмін. і под.

22. Якщо слово є єдиним членом речення (у відомостях, що стосуються назви), його не відсікають, наприклад:

Безпека життєдіяльності: Підручник, а не Безпека життєді­яльності: Підруч., Лікарські рослини: Словник-довідник, а не Лікарські рослини: Слов. -довід.

Але! Біологія: Підручник для 10-го класу і Біологія: Підруч. для 10-го кл., Лікарські рослини: Словник-довідник лікаря і Лікарські рослини: Слов.-довід, лікаря.