Визначення роду незмінюваних іменників

№	Незмінювані іменники	Правило	Приклади
1.	В абревіатурах	а) за основним словом словосполучення, від якого утворена абревіатура; б) за типом відмінювання окремі складноскорочені слова (зазвичай загальні назви) належать до чоловічого роду.	А) Київська ГЕС (електростанція – жін. рід); Рівненський ДГУ (університет – чол. рід ); б) міський загс, рівненський вуз, сувора ВАК.
2.	У словах іншомовного походження	а) назви неістот – середній рід;	вдале інтерв’ю, просторе фойє. Винятки: сироко, торнадо (назви вітрів) – чол. рід; авеню (вулиця), кольрабі (капуста), салямі (ковбаса), комі, хінді, бенгалі, суахілі (мови) – жін. рід.
б) назви тварин – чоловічий рід (крім випадків, коли в тексті є вказівка на стать тварини);	маленький поні, розумний шимпанзе Винятки: цеце (жін. рід), колібрі (чол. і жін. рід).Колі
в) назви осіб чоловічої статі – чоловічий рід, жіночої – жіночий;	Гейне, аташе, мосьє, маестро – чол. рід; Анна Зегерс, міс, леді, мадам – жін. рід.
г) у власних назвах – за родовою назвою.	Древнє Тбілісі (місто – сер. рід), високогірнаПеру (країна – жін. рід), цікава «Таймс» (газета «Таймс» - жін. рід).
3.	Українські жі­ночі прізвища з основою на приголосний та -о	ці іменники вказують на осіб жіночої статі, тому належать до жіночого роду.	Вродлива(Алла) Мазур, весела (Юлія) Дмитренко. Але! Веселий Дмитренко, розумний Мазур (про чоловіків).

Відмінки іменників

ВІДМІНОК	ПИТАННЯ		ВІДМІНОК	ПИТАННЯ
Називний	хто? що?		Орудний	ким? Чим?
Родовий	кого? чого?		Місцевий	(на) кому? (на) чому?
Давальний	кому? чому?		Кличний	тільки звертання стоїть у кличному відмінку
Знахідний	кого? що?

Називний відмінок – прямий, усі інші – непрямі.

Поділ іменників на відміни

Відміна	Рід	Закінчення	Приклади
І	чоловічий	-а; -я	Микола, суддя, Ілля, Микита.
жіночий	-а; -я	ластівка, мама, доля, воля.
спільний	-а; -я	соня, нечепура, сирота.
Зверніть увагу!До цієї групи також належать іменники із закінченням –е, якщо вони походять від іменників жіночого роду: хатище ( від хата), бабище ( від баба), ручище ( від рука).
II	чоловічий	Нульове; -о	край, степ, кінь, дядько, батько, Дніпро, Павло, Шевченко.
середній	-о; -е; -я	слово, село, горе, поле, стано­вище, прагнення, зав­зяття, листя.
Тільки іменники І та ІІ відмін мають поділ на групи – тверду, м’яку і мішану.
III	жіночий	нульове	зустріч, подорож, ніжність, кров + мати.
IV	середній	-а; -я (при відміню­ванні з’являється один із суфіксів -ат, -ят-, -ен-). Здебільшого до цієї відміни належать назви маленьких істот.	Кошеня (кошеняти) курча (курчат) дівча (дівчати), плем’я (племені), вим’я (вимені), ім’я (імені). Порівняйте! Кошеня(IV) – кошенятко(ІІ);дівча(IV) – дівчатко(ІІ).Дівчатко, кошенятко – іменники середнього роду, які вказують на маленьку істоту, алевони мають закінчення –о і суфікси -ат, -ят- з’являються не при відмінюванні, а присутні вже у початковій формі!

Зверніть увагу! До жодної відміни не належать: 1) незмінювані іменники (кенгуру, поні, ООН, кашпо, таксі); 2) іменники, що мають тільки форму множини (Карпати, солодощі); 3) іменники, утворені від прикметників або дієприкметників (учительська, хворий, Яновський, полонений).

Поділ іменників І і ІІ відмін на групи

Тверда	М’яка	Мішана
Основа слова закінчується на твердийприголосний: м’ята, весна, вес­нянка, дуб, клен, батько.	Основа слова закінчується на м’якийпри­голосний: земля, стеля, пше­ниця, учитель, гай, си­тець, читання, життя. Зверніть увагу!До цієї групи належать іменники середнього роду із закінченням –е: море, поле.	Основа слова закінчується на шиплячийприголосний: круча, суша, миша, площа, дощ, плече.

Поділ на групи іменників ІІ відміни з основою, яка закінчується на –р

№	тверда	м’яка	мішана
1.	Більшість односкладових іменників, основа яких закінчується на –р: двір, жир, твір, звір, дар, мир.	Іменники на – ар,з наголосом на корені, а в Н.в. множини – на закінченні: писар – писарі, косар – косарі, лікар - лікарі.	Іменники з наголо­шеним суфіксом –яр, які означають назви людей за професією або діяльністю, якщо наголос переходить із суфікса на закінчення: каменяр – каменяра, газетяр – газетяра. Зверніть увагу! Гончар – Гончара(прізвище), гончар – гончаря(професія).
2.	Слова іншомовного по­ходження з постійним наголосом та суфіксами: -ар, -яр, -ер, -ир, -ір, -їр, -ор, -ур, -єр: кар’єр, папір, професор, абажур, диктор, колір.	Іменники на -ар, -ир з наголосом, що переходить з суфікса на закінчення: друкар – друкаря, кобзар – кобзаря, пухир – пухиря.
3.	На –яр, що не вказують на рід занять: футляр. Винятки:столяр, муляр.	Винятки:Ігор, рицар, козир, цар, псар, якір, кучер (волосся), єгер.
Зверніть увагу!Іменники твердої групи комар, снігур, звір, хабару Н.в. множини мають закінчення м’якої групи -і.

Зразки відмінювання іменників І відміни

Однина

	Тверда група	М’яка група	Мішана група
Н.	країн-а	вишн-я	мрі-я	круч-а
Р.	країн-и	вишн-і	мрі-ї	круч-і
Д.	країн-і	вишн-і	мрі-ї	круч-і
З.	країн-у	вишн-ю	мрі-ю	круч-у
О.	країн-ою	вишн-ею	мрі-єю	круч-ею
М.	(на) країн-і	(на) вишн-і	(на) мрі-ї	(на) круч-і
Кл.	країн-о	вишн-е	мрі-є	круч-е

Множина

	Тверда група	М’яка група	Мішана група	Тверда група
Н.	країн-и	вишн-і	мрі-ї	круч-і
Р.	країн 	вишень 	мрій 	круч 
Д.	країн-ам	вишн-ям	мрі-ям	круч-ам
З.	країн-и	вишн-і	мрі-ї	круч-і
О.	країн-ами	вишн-ями	мрі-ями	круч-ами
М.	(на) країн-ах	(на) вишн-ях	(на) мрі-ях	(на) круч-ах
Кл.	країн-и	вишн-і	мрі-ї	круч-і

При відмінюванні іменників першої відміни слід мати на увазі:

1. У родовому відмінку однини іменники твердої групи мають закінчення -и, а м’якої і мішаної -і (-ї): мами, Миколи, землі, мрії, душі.

2. В орудному відмінку однини іменники твердої групи мають закінчення -ою, а м’якої і мішаної -ею (-єю): мамою, Миколою, землею, мрією, душею.

3. Кличний відмінок виражається за допомогою закінчень - о (тверда група: мамо, Миколо), -е (-є) (м’яка і мішана групи: земле, мріє, душе); іменники з пестливим значенням мають закінчення -ю: доню, матусю, Наталю.

4. У родовому відмінку множини більшість іменників першої відміни має нульове закінчення: верб, земель, площ; кілька іменників жіночого роду закінчуються на - ей: мишей, попадей, свиней, сімей, статей (від стаття); деякі іменники мають закінчення -ів: суддів, губів (і губ), легенів (і легень), гайдамаків, ніздрів, мамів (і мам), бабів (і баб), старостів; Журба – Журбів, Нудьга – Нудьгів (прізвища).

5. У знахідному відмінку множини назви осіб та істот мають таке ж закінчення, як і у формі Р.в. (тобто відповідають на питання кого?): українок, учениць, кобилиць; у назвах деяких тварин та комах припустимі паралельні форми Р.в. або Н.в.: доїти корів (і корови), стригти овець (і вівці), розводити бджіл (і бджоли); назви неістот мають такі ж закінчення, що і в Н.в. (тобто відповідають на питання що?): вулиці, кручі, площі.

6. В орудному відмінку множини кілька іменників паралельно з -ами або -ями мають закінчення -ми: свинями – свинями, сльозами – слізьми. Окремі іменники мають тільки закінчення -ми: людьми, дітьми, курми, гусьми.

7. У місцевому відмінку множини іменники першої відміни мають закінчення -ах (тверда та мішана групи), -ях (м’яка група): у книжках, на кручах, по вулицях.

Зверніть увагу! У давальному та місцевому відмінках слова людина, дитина, гуска, курка (як узагальнені назви, форми множини яких мають відтінок збірності та творяться від інших основ), незважаючи на твердий кінцевий приголосний основи, мають закінчення -ям, -ях: людям, дітям, гусям, курям; на людях, на дітях, на гусях, на курях. Але! Куркам, гускам; на курках, на гусках (назви істот жіночої статі, форми множини творяться від тієї ж основи).

Зверніть увагу! При відмінюванні іменників першої відміни відбуваються чергування кінцевих приголосних основи (но г а – но з і, ру к а – ру ц і, му х а – му с і), а також чергування о, е з нулем звука (жінка – жін о к, ручка – руч о к).

Зразки відмінювання іменників ІІ відміни

Чоловічий рід

Однина

Відм.	Тверда група	М’яка група	Мішана група
Н.	сніг 	батьк-о	учень 	край 	дощ 	газетяр 
Р.	сніг-у	батьк-а	учн-я	кра-ю	дощ-у	газетяр-а
Д.	сніг-ові (у)	батьк-ові (у)	учн-еві(ю)	кра-єві	дощ-у	газетяр-еві (у)
З.	сніг 	батьк-а	учн-я	край 	дощ 	газетяр-а
О.	сніг-ом	батьк-ом	учн-ем	кра-єм	дощ-ем	газетяр-ем
М.	(на) сніг-у	батьк-ові (у)	учн-еві(ю)	кра-єві	дощ-і(еві)	газетяр-еві(у)
Кл.	сніг-у	батьк-у	учн-ю	кра-ю	дощ-е	газетяр-е

Множина

Відм.	Тверда група	М’яка група	Мішана група
Н.	сніг-и	батьк-и	учн-і	кра-ї	дощ-і	газетяр-і
Р.	сніг-ів	батьк-ів	учн-ів	кра-їв	дощ-ів	газетяр-ів
Д.	сніг-ам	батьк-ам	учн-ям	кра-ям	дощ-ам	газетяр-ам
З.	сніг-и	батьк-ів	учн-ів	кра-ї	дощ-і	газетяр-ів
О.	сніг-ами	батьк-ами	учн-ями	кра-ями	дощ-ами	газетяр-ами
М.	сніг-ах	батьк-ах	учн-ях	кра-ях	дощ-ах	газетяр-ах
Кл.	сніг-и	батьк-и	учн-і	кра-ї	дощ-і	газетяр-і

Середній рід

Однина

Відм.	Тверда група	М’яка група	Мішана група
Н.	слов-о	мор-е	читанн-я	вогнищ-е
Р.	слов-а	мор-я	читанн-я	вогнищ-а
Д.	слов-у	мор-ю	читанн-ю	вогнищ-у
З.	слов-о	мор-е	читанн-я	вогнищ-е
О.	слов-ом	мор-ем	читанн-ям	вогнищ-ем
М.	слов-і	(на) мор-і	читанн-і	вогнищ-і
Кл.	слов-о	мор-е	читанн-я	вогнищ-е

Множина

Відм.	Тверда група	М’яка група	Мішана група
Н.	слов-а	мор-я	читанн-я	вогнищ-а
Р.	слів 	мор-ів	читань 	вогнищ 
Д.	слов-ам	мор-ям	читанн-ям	вогнищ-ам
З.	слов-а	мор-я	читанн-я	вогнищ-а
О.	слов-ами	мор-ями	читанн-ями	вогнищ-ами
М.	слов-ах	(на) мор-ях	читанн-ях	вогнищ-ах
Кл.	слов-а	мор-я	читанн-я	вогнищ-а

При відмінюванні іменників другої відміни зверніть увагу:

1. У називному відмінку множини паралельні закінчення мають іменники чоловічого роду: вуса – вуси, рукава – рукави, хліба (злакові рослини) – хліби (хлібини), хазяї (чоловіки) і хазяїни (господарі). Але! Тільки вівса, тати (від тато).

Зверніть увагу! Н.в. множини від іменника середнього роду дно – дена.

2. У родовому відмінку множини окремі іменники чоловічого роду мають закінчення - ей: гостей, коней.

Примітка. Деякі іменники мають і нульове закінчення (), і закінчення - ів: (кіло)ватів і (кіло)ват, сім днів і сім день, сто разів і сто раз, солдатів – солдат, циганів – циган, чоловіків – чоловік ( в значенні осіб). Але! Чобіт; днів сім, разів сто ( іменники перед числівниками ).

3. У родовому відмінку множини майже всі іменники середнього роду на – о, -е мають нульове закінчення: ден ( від дно), вікон, коліс. Але! Іклів, морів, полів (рідше піль). Закінчення -ів, -їв має частина іменників середнього роду на - я: відкриттів, почуттів, життів, сприйняттів, сузір’їв.

Зверніть увагу! Закінчення - ей мають: очей (і віч), плечей (і пліч).

4. У давальному відмінку однини іменники чоловічого та середнього роду, що означають малих істот, мають закінчення -ові, -у (для твердої групи) та -еві(-єві), -ю (для м’якої та мішаної груп): будинкові, будинку; добродієві, добродію; ягняткові, ягнятку.

Зверніть увагу! Коли в тексті є поряд кілька іменників чоловічого роду у формі давального відмінка однини, то для уникнення одноманітних відмінкових закінчень слід спочатку вживати закінчення -ові, -еві (-єві), а тоді у (-ю): Іванові Франку, Олесеві Гончару.

5. У знахідному відмінку однини іменники, що означають істоти та персоніфіковані явища, мають форму, що й у Р.в: коня, хлопця, доповідача. Іменники-неістоти мають форму, однакову з формою Н.в.: берег, жаль, край.

Зверніть увагу! Назви побутових предметів мають паралельні закінчення: ніж – ножа, олівець – олівця.

6. В орудному відмінку однини іменники другої відміни мають закінчення -ом, -ем (-єм), -ям, -им.

а) закінчення -ом мають усі іменники чоловічого та середнього роду твердої групи; -ем (після голосного та апострофа - єм) – іменники м’якої та мішаної груп (крім іменників середнього роду на –я): братом, містом, селом; бійцем, плащем, секретарем; солов’єм, урожаєм.

б) закінчення -ям мають усі іменники середнього роду на – я: життям, знанням, листям.

в) закінчення -им мають:

1) прізвища на -ов, -ев (-єв), -ів (-їв), -ин, -ін (-їн): Виноградовим, Ільїним, Лесиним.

Але: неслов’янські прізвища мають закінчення -ом: Дарвіном, Чапліном.

2) географічні назви на -ов, -ев (-єв), -ин (-їн), що відмінюються як прикметники: Горошиним, Михайлівським.

Але: якщо вони відмінюються як іменники, то мають закінчення -ом: Бородіном, Голосієвом, Києвом.

7. В орудному відмінку множини іменники другої відміни чоловічого роду мають закінчення - ами – для іменників твердої та мішаної груп, - ями – для іменників м’якої групи: шахтарями, товаришами.

Зверніть увагу! Окремі іменники паралельно із закінченнями - ами, - ями, - има мають закінчення -ми: чобітьми – чоботями й чоботами, гістьми – гостями, кіньми – конями, грішми – грошима; крилами – крильми, колінами – коліньми, колесами – колісьми.

Зверніть увагу! В орудному відмінку множини іменники очі, плечі мають закінчення - има (очима, плечима)

8. У місцевому відмінку іменники чоловічого роду однини мають:

- закінчення –у, (-ю – після голосного) мають: 1) іменники із суфіксами -ак-, -ик-, -ок-, -к(о), що означають неістоти: на літаку, на дощику, у мішку, у війську; хоча припустимі також паралельні форми з -ові: на літакові, на дощикові; 2) односкладові іменники (у Н.в.), якщо наголос переходить на закінчення: у соку,у диму, у бою, на снігу. Але! Мають паралельні закінчення: у гаї (-ю), у краї (-ю), на торзі (-гу), на боку (-ці), у клею (-ї), на мосту (-і), на лугу (-зі), у раю (-ї), на стогу (-зі);

- закінчення -і (- ї – після голосного або апострофа) безсуфіксні іменники, що означають неістоти: у дзьобі, у листі, на місяці, на поверсі, на стовпі;

- закінчення - ові, -еві вживається переважно на означення істот, особливо людей: на братові, на гостеві, на коневі.

Зверніть увагу! Із прийменником по існують паралельні форми закінчення: по Дніпру (-і), по лісу (-і), по столу (-і). Але на позначення часу – тільки –і: по обіді, по закінченні.

Зверніть увагу! У місцевому відмінку можливі варіанти закінчень - у або - і для географічних назв з основою на г, к, х: у Владивостоку (-ці), в Единбургу (-зі), в Карабаху (-сі). Але! У Люксембургу, у Петербурзі, у Лейпцигу, у Цюриху.

9. У кличному відмінку іменники другої відміни мають закінчення - у (-ю), -е.

Закінчення –у мають іменники твердої групи (зокрема із суфіксами -ик, -ок, -к), іншомовні імена з основою на г, к, х і деякі іменники мішаної групи з основою на шиплячий (крім ж): батьку, робітнику (і робітниче), синку, ясену (від ясен), Джеку, Людвігу, слухачу, товаришу; також іменники діду, сину, тату.

Закінчення –ю мають іменники м’якої групи: учителю, Грицю, Ігорю, краю, лікарю, ясеню (від ясень). Але! Господи.

Закінчення –е мають безсуфіксні іменники твердої групи, іменники твердої групи із суфіксами -іст, -їст, -ист, -ор, -тор, -атор, -ер, -ир, іменники м’якої групи із суфіксом -ець та деякі іменники мішаної групи, зокрема власні назви з основою на ж, ч, ш, і загальні назви з основою на р, ж, дж: Богдане, голубе, режисере, професоре, публіцисте, друже, козаче, орле, Петре, Степане, тесляре, школяре, женче (від жнець), старче ( від стара людина), хлопче, шевче (але: бійцю, знавцю, добровольцю, старцю – у значенні «жебрак»).

Примітка. У звертаннях, що складаються з двох загальних назв, форму кличного відмінка має як перше слово, так і друге, хоч друге слово може мати й форму називного відмінка: добродію бригадире (бригадир); у звертаннях, що складаються з загальної назви та імені, форму кличного відмінка набуває як загальна назва, так і власне ім’я: брате Петре, друже Грицю; у звертаннях, що складаються з загальної назви та прізвища, форму кличного відмінка має тільки загальна назва, а прізвище завжди виступає у формі називного відмінка: друже Петренко; у звертаннях, що складаються з двох власних назв – імені та по батькові, обидва слова мають закінчення кличного відмінка: Володимире Хомичу, Галино Іллівно, Маріє Василівно.

У родовому відмінку однини іменники чоловічого роду мають закінчення - а (-я), -у (-ю), вибір якого залежить від лексичного значення слова.

Акта (документ) – - у (дія)	знака (орден) – - у (прикмета)
Алжира (місто) – Алжиру (країна)	інструмента (одного) – - у (збірне)
алмаза (окремий кристал; інструмент) – - у (мінерал)	кадра (особа) – - у (фото, фільму)
бала (од. виміру) – - у (танцювальний вечір)	каменя (одного) – - ю (збірне)
Балхаша (місто) – - у (озеро)	листа (заліза) – - у (рослина)
бара (од. виміру) – - у (ресторан)	листопада (місяця) – - у (дія)
більярда (стіл) – -у (гра)	магазина (пристрій) – - у (крамниця)
блока (частина машини) – - у (об’єднання)	Манчестера (місто) – - у (тканина)
бора (свердел) – - у (речовина)	папера (документ) – - у (матеріал)
борта (одягу) – - у (судна)	потяга (на залізниці) – - у (бажання)
булата (зброя) – - у (сталь)	Рима (місто) – - у (держава)

-а – тверда та мішана групи; -я – м’яка група

-у – тверда та мішана групи; -ю – м’яка група

1. Назви осіб, звань, посад і под., власні імена та прізвища: пана, хлоп­ця, капітана, декана, учня, композито­ра, бондаря, школяра, учителя; Сергія, Ігоря, Михайла, Лисенка, Пулюя, Ольжича, а також назви персоніфікова­них предметів та явищ: Вітра, Града, Ліса, Мороза, Тумана. 2. Назви тварин, квітів і дерев: бобра, вовка, коня, пса; гладіолуса, нарциса, тюльпана; горіха, дуба, евкаліпта, осокора, ясена. 3. Назви чітких предметів, речей: ба­рабана, гірчичника (але пластиру), зам­ка, ключа, малюнка, ножа, піджака, плаща, портфеля, стільця (але трону). 4. Назви населених пунктів: Берліна, Бомбея, Відня, Житомира, Києва, Ліса­бона, Лондона, Луцька, Львова. Мирго­рода, Парижа. 5. Географічні назви з наголосом у Р. відмінку на кінцевому складі, а також із суфіксами присвійності –ОВ, -EВ (-ЄВ), -ИН (-ЇН): Дінця, Псла, Дністра, Ірти­ша, Орла, Дніпра, Пскова, Сиваша, Пирятина. 6. Назви мір довжини, ваги, площі, часу, одиниці енергії, напруги та ін.: акра, метра, грама, карата, літра, центне­ра, відсотка, гектара, байта, місяця, тижня (але: віку, кварталу, ранку, року, часу), джоуля, вольта, люкса; на­зви місяців і днів тижня: грудня, жов­тня, вівторка, четверга; назви грошо­вих од.: гроша, долара, червінця, фунта, реала, стерлінга, карбованця, шилінга; числові назви: мільйона, десятка. 7. Назви машин та їх деталей: автомобіля, комбайна, трактора, дизеля, кузова, мотора, мотоцикла, поршня. 8. Терміни іншомовного походження, що означають складніші будови чого-небудь, конкретні предмети, символи, знаки, геометричні фігури та їх частини: гурта, карниза, еркера, портика, картуша; апострофа, атома (але ізотопу), дефіса, катода, конуса, номера, радіуса, ромба, сегмента, синуса, шківа тощо, а також українські суфіксальні слова-терміни: відмінка, додатка, займенника, трикут­ника, чисельника, числівника. 9. Частини тіла, органи: зап’ястка, зуба, рота, пальця, хребта, нігтя, кишківника, шлунка, язика (але: мозку, по­переку, стравоходу, паху). Примітки: 1. Без зміни значення слова припускаються паралельні закінчення в таких іменниках: баштана й баштану, стола і столу, плота і плоту, моста й мосту, паркана й паркану, полка й полку, двора і двору, плота – плоту (ненаголошене закінчення –у ), гурта й гурту (група), 2. Назви другої частини складених то­понімів мають закінчення відповідних іменників: Зеленого Гаю, Красного Лиману, Кривого Рогу, Червоного Ставу, Широ­кого Яру, Великого Бурлука.

1. Іменники на позначення речовини, маси, матеріалу: азоту, асфаль­ту, борщу, водню, гасу, квасу, кисню, льоду, меду, пігменту, сиру, спирту, цукру (але хліба). 2. Назви, що означають збірні поняття: акорду, ансамблю, ат­ласу, вишняку, гаю, дуету, хору (але: гуртка, бестселера, кросворда, некролога, табуна, циркуляра, щоденника). 3. Назви трав’янистих рослин, кущів, плодових дерев: барбари­су, барвінку, гороху (але: бамбука, банана, вівса), звіробою, кропу, (але: куща, чагаря), щав­лю, ячменю. 4. Назви будівель, споруд, при­міщень та їх частин: водограю, вокзалу, даху, замку, каналу, метрополітену, Колізею, коридору, мезоніну, (хоча: акведука, ангара, фонтана та з на­голосом на закінченні: бліндажа, гаража, Кремля, куреня, млина, пташника, хліва). 5. Назви установ, закладів, організацій та їх підрозділів: інституту, клубу, кооперативу, технікуму, комітету, поштам­ту, штабу, театру, партеру, факультету, деканату, відділу (але відділка). 6. Назви явищ природи: вітру, вогню, граду, грому, жару, снігу, припливу (але буруна). 7. Назви почуттів та хвороб: болю, гніву, жалю, страху; грипу катару, кашлю, коклюшу, кору, нежитю, отиту, стома­титу, тонзиліту. 8. Іменники на позначення місця, про­стору: абзацу, байраку, краю, лиману, лугу, майдану, рову, ру­чаю, світу, сліду, уривку, фрон­ту, яру (але: горба, хутора, бере­га, острова, пагорба, провулка, пустиря, хребта, шпиля та змен­шені форми на –к: ліска, лужка, майданчика, слідка, ставка). 9. Терміни іншомовного похо­дження: хімічні, фізичні, фінансові по­няття: аналізу, аудиту, дивіден­ду, імпульсу, лакмусу, синтезу, ферменту (але спектра); літературознавчі терміни: альма­наху, епосу, гімну, жанру, жур­налу, міфу, нарису, образу, пам­флету, роману, синтаксису, сти­лю, сюжету, фейлетону. 10. Назви видів спорту, ігор і танців: альпінізму, біатлону, бобслею, боксу, слалому, тенісу, футболу; вальсу, галопу, краков’яку, менуету, полоне­зу, танку, танцю (але: аркана, гопака, козачка, тропака). 11. Назви процесів, станів, влас­тивостей, ознак, явищ суспільно­го життя: авралу, бігу, варіанту, виду, винятку, дисонансу, догмату, достатку, екс­порту, ідеалу, інтересу, ляпасу, мажору, міра­жу, мінімуму, максимуму, момен­ту, писку, піку, піруету, принципу, прогресу, процесу, рейсу, руху, світогляду, сорту, спорту, способу, роду, складу, ста­ну, толку, хисту, ходу, фрахту, шуму(але: ляпанця, паса, парадок­са, пікніка, прочухана, ривка, стрибка, стусана, тягаря, рівня, феєрверка, фокуса, хабара). 12. Політичні, суспільні, громадські, мистецькі та інші фор­мації, течії, напрямки й под. із закінченням на -ізм(-изм): аб­стракціонізму, імперіалізму, ко­мунізму, кубізму, лібералізму, на­цизму, популізму, реалізму, соціа­лізму, фашизму, федера­лізму. 13. Складні безсуфіксні слова (крім назв істот): водогону, во­доділу, живопису, ма­нускрипту, родоводу, рукопису, суходолу, трубоводу, телефону, телеграфу (але: пароплава, електровоза, телевізора, теле­тайпа). 14. Більшість префіксальних іменників: вибою, випадку, вислову, відбою, заробітку, затору, запису, опіку, побуту, поспіху, поштовху, при­бутку, прикладу, усміху. 15. Назви річок (окрім зазначе­них у п. 5 на -а, -я), озер, гір, гірських систем, вулканів, течій, проток, островів, півостровів, країн, областей, регіонів, графств, пустель, лагун, мисів і т. ін.: Бугу, Дону, Дунаю, Нілу; Байкалу, Мічигану, Світязю; Везувію, Паміру; Криму, Кіпру, Криту, Мадагаскару, Сахаліну; Босфору; Сибіру, Китаю, Іраку.