Рід невідмінюваних іменників

Невідмінювані іменники мають лише значення роду і позбавлені морфологічних форм його вияву. Вони поділяються на родові групи за лексичним значенням.

До чоловічого роду належать: 1) іменники зі значенням особи чоловічої статі: буржуа, рефері, аташе, портьє, месьє, сер; 2) іменники – назви тварин (окрім іменника цеце (муха), путасу, івасі (риба), ківі (пташка), окапі (тварина родини жирафових), які належать до жіночого роду): гну, фламінго, шимпанзе, какаду, жако, поні, гризлі, колібрі. Якщо у тексті є вказівка на самку, то допускається узгодження у жіночому роді: Поні не відходила ні на крок від свого малюка.

Родова приналежність деяких осіб визначається конкретним уживанням у мові. Це стосується іменників спільного роду: мій протеже – моя протеже, мій візаві – моя візаві.

До жіночого роду належать: 1) іменники зі значенням особи жіночої статі: міс, леді, фрау, мадам, Данте (ч. і ж. р); 2) назви деяких тварин і риб: цеце (муха), івасі, путасу (риба); ківі (пташка); 3) назви деяких конкретних предметів: авеню (вулиця), салямі (ковбаса), кольрабі (капуста), б е ре (сорт груші).

До середнього роду належать невідмінювані назви неістот: кашне, депо, таксі, кіно, морзе, табло, манто, фойє, канапе.

Частина іменників цієї групи змінила родову приналежність відповідно до родової ознаки тематичного слова. Так, до чоловічого роду належать: сироко, грего, памперо (назви вітру), сулугуні (сир), кабукі (театр), багі (гоночний автомобіль), кантрі (стиль музики), барбекю (шашлик); до жіночого – авеню (вулиця), кольрабі (капуста), салямі (ковбаса), бері-бері (хвороба). Деякі слова мають рід в залежності від значення: каберне (виноград – ч. р., вино – с. р.), сопрано (голос – с. р., співачка – ж. р.).

Деякі невідмінювані назви істот подаються у словниках з подвійною родовою характеристикою. Наприклад, як іменники чол. і сер. роду вживаються назви деяких грошових одиниць екю, ескудо, а також слова мачете, бренді. Як жіночого і середнього роду есперанто (мова), афган і (грошова одиниця).

Розподіл невідмінюваних географічних назв між родами регулюється приналежністю географічних номенклатурних слів (місто, село, хутір, озеро, ріка, країна, острів, республіка тощо): с. рід – місто Токіо; ж. рід – станція Тбілісі; ч. рід – чудовий курорт Сочі, морський порт Баку.

За родовою назвою визначається також рід невідмінюваних назв органів преси, громадських організацій, спортивних клубів, команд тощо, наприклад: Про це повідомила «Торонто стар» (газета), «Темпо» опублікував … (журнал), висока Ай-Петрі (вершина), зелений Хоккайдо (острів).

Рід невідмінюваних абревіатур відповідає роду стрижневого слова: У районі відкрита нова АЗС (автозаправна станція); Наш НДІ уклав кілька угод із зарубіжними університетами (науково-дослідний інститут).

У розряді абревіатур діє два способи вияву категорії роду: 1) за формою роду опорного іменника словосполучення: АТС – ж. р., бо опорний іменник станція має ж. р.; 2) за характером кінцевих звуків абревіатур: твердий приголосний маркує чол. р. (загс, ВАК), голосний -а ж. р. (ДАТА – дуплексна абонентська телеграфна апаратура), голосний -о – сер.р. (НАТО). Це породжує варіантність (райвно – чол. р. і сер. р., яка свідчить про те, що категорія роду в розряді абревіатур нині знаходиться в процесі становлення.

Слово ВАК вживається як невідмінюваний іменник жіночого роду і як відмінюване слово чоловічого роду: Рішенням ВАКу (Вищої атестаційної комісії) йому присвоєно звання кандидата юридичних наук (розмовний варіант). У 1992 році розпочала роботу ВАК України (вживається в офіційно-діловому стилі).

 

Категорія роду іменників у ділових паперах

В офіційно-діловому мовленні граматичний рід виконавців дій, назв осіб за професією, посадою, званням та ін. частіше, ніж в інших стилях, не відповідає статі. При виборі однієї з форм роду, в офіційно-діловому стилі, слід орієнтуватися на такі правила:

1. Офіційними, основними назвами посад, професій і звань є іменники чоловічого роду: директор, дипломат, ректор, міністр, нотаріус, прокурор. Ці слова вживаються для позначення чоловіків та жінок і підкреслюють не стать людини, а її службове і соціальне становище. Наприклад: Нараду провела декан (чол. р.) факультету О.М.Пащенко; Декан (чол. р.) факультету О.К.Гринчишин ознайомив викладачів з новими правилами вступу до університету.

2. Значна частина слів може утворювати паралельні форми чоловічого і жіночого роду: журналіст – журналістка, студент – студентка, аспірант – аспірантка, лікар – лікарка, лаборант – лаборантка, поет – поетеса, дипломник – дипломниця. Наведені слова жіночого роду є цілком літературними відповідниками, але їм надається перевага в художньому, публіцистичному, розмовному стилях.

Деякі форми слів (ж. р.) із суфіксами –к(а), -ш(а), -их(а) не відповідають нормам літературної мови: керівничка, фізичка, сторожиха, бригадирша, професорша, дикторша. Ці іменники використовуються у розмовно-просторічному мовленні. Обмежене вживання цих слів зумовлене також тим, що ці форми означають посаду жінки і найменування дружини за чоловіком. Все це створює двозначність, що не допускається в діловому стилі.

3. Відсутні відповідники жіночого роду у всіх складних назвах посад, звань: головний бухгалтер, віце-прем’єр, старший викладач, статист-дослідник, змінний майстер тощо.

4. Текст набуває офіційного характеру, якщо слова, залежні від найменування посади, узгоджуються з цим найменуванням у формі чоловічого роду і в тих випадках, коли мова йде про жінок: Головний лікар дозволив…; Змінний черговий інженер завершив роботу…

Проте, якщо у документі зазначено прізвище жінки, яка займає названу посаду, то підпорядковані дієслова узгоджуються з прізвищем і вживаються у формі жіночого роду, наприклад: Головний бухгалтер Кравченко Галина Іванівна дозволила видачу грошей; Директор Іванова В.П. оголосила подяку…

Але висловлювання типу «наша директор сказала», «наш головний бухгалтер дозволила» не відповідають нормам літературної мови.

5. Вживання найменувань жіночого роду виправдано в тих випадках, для яких вказівка на стать є бажаною, але не може бути виражена іншими засобами. Наприклад: Успіхи українських гімнасток є закономірними.

6. Форми жіночого роду можуть використовуватись у випадках, коли назви посад, професій стосуються переважно жінок, або чоловічі відповідники мають інші позначення: домогосподарка, кастелянка (каштелянка), манікюрниця, доярка, балерина, закріпилася пара медсестра - медбрат.

7. Помилковим є вживання в офіційно-ділових паперах найменування осіб за такими ознаками, як місце проживання, місце роботи або статус: заводчани, сільчани, городяни, кримчани, освітяни, циркачі. Ці слова є розмовними варіантами офіційних складних найменувань: працівники заводу, жителі міста, працівники навчальних закладів, артисти цирку, мешканці Криму.

 

Категорія числа іменників

В українській мові іменники мають однину і множину. Переважна більшість іменників мають дві форми: документ – документи, юрист – юристи, доказ – докази, закон – закони. Але частина іменників має або тільки однину, або тільки множину, наприклад: студентство, радість, Київ, цукор, вода - однина; парфуми, Карпати, канікули – множина.

Для того, щоб правильно використовувати число іменника у документах, потрібно запам’ятати основні правила вживання форми однини на позначення множини.

1. Однина служить засобом узагальнення, тобто, вказує на сукупність однорідних предметів як на одне ціле, наприклад: У нашому потязі подорож буде приємною, з першого дня пасажир тут оточений турботою; Увесь врожай черешні в кількості 100 тонн здано на консервний завод; Зібрано цукрового буряка на площі 10-ти гектарів. У цих випадках однина є засобом узагальнення, – турбуються не за одного, а за всіх пасажирів, цукровий буряк – усі викопані корені; черешня – усі зібрані ягоди.

Якщо ж якась невизначена кількість однорідних предметів лишається внутрішньо розчленованою, тобто вона складається з окремих одиниць і може рахуватись або вимірюватись, тоді рекомендується вживати форму множини: Підготовлено для відправлення нову партію холодильників (Р. в., мн.); На підприємстві випускається 11 найменувань електроприладів (Р. в., мн.).

2. Однина іменників може вказувати на те, що однакові предмети належать кожній особі або предмету: Молоді спеціалісти, працівники, з якими укладено строковий трудовий договір, підлягають атестації тільки за їх згодою. Після закінчення курсів слухачам видається свідоцтво (не одне, а багато).

3. У назвах установ і свят вживання форм однини (в узагальненому значенні) або множини визначається традицією.

Потрібно запам’ятати словосполучення, у яких використовуються різні форми числа:

Будинок книги, Будинок актора, Будинок вчителя, День енергетика, День машинобудівника, День шахтаря – однина, і множина - Будинок подарунків, Будинок офіцерів, Будинок учених, День працівників легкої промисловості, Міжнародний день студентів, День працівників сільського господарства.

4. Абстрактні іменники вживаються тільки в однині (право, освіта, сміх, рух – неправильно: рухи поїздів). Але, якщо абстрактні іменники набувають конкретного вияву якості, дії, стану, тоді вони вживаються у формі множини: Політичні сили пропонують…; У разі виявлення пустот у металі заготовка бракується.

Для дипломатичних документів характерним є використання деяких іменників тільки у формі множини. Наприклад, тільки у формі множини використовуються слова свободи (політичні, профспілкові), сили (миру, війни, політичні), сторони (держави, договірні), потреби (народу, суспільства), позиції (політичні) та ін.

5. Деякі речовинні іменники набувають форми множини, коли позначають види, сорти, типи речовин, вироби з цієї речовини, велику кількість чогось або є термінами: високосортні сири, технічні масла, мінеральні солі, сухі вина, високоякісні сталі. Таке вживання форми множини не є порушенням норм літературної мови.

Проте, з цими правилами рахуються далеко не завжди. У мові службових документів реєстр іменників, які позначають множину, а вживаються у формі однини, і навпаки, часто непомірно розширюється, наприклад: Придбали нову шкіряну мебель (правильно – меблі); Фірмою закуплено багато рибної консерви (треба рибних консервів).

У цей реєстр потрапляють назви побутових предметів, найменування різних виробів, товарів та ін. Особливо недоречною буває однина, коли тут же вказується кількість цих предметів: Було вибракувано дитячого костюма ( треба дитячих костюмів) у кількості 55 штук.

Потрібно пам’ятати, що коливання у виборі однини і множини не зводиться до протиставлення «один предмет – багато предметів», а може бути пов’язано зі стилістичними функціями слова. Наприклад, слово пісок має тільки значення речовини (морський пісок), а слово піски позначає «простір, покритий піском». Форма слова морози у порівнянні з формою мороз вживається для позначення інтенсивності дії, її повторюваності. Порівняй: На завтра прогнозують сильний мороз і На вулиці тріщать морози.