Розподіл іменників і та ІІ відмін за групами

1. Іменники І та II відмін залежно від характеру кінцевого приголосного ос­нови поділяються на три гру­пи:

а) тверду, до якої належать іменники, основа яких закінчується на твердий не шиплячий приголосний (вода, батько, сусід, село).

Увага! Іменники серед. р. з закінченням -е й основою на твердий не шиплячий приголосний (серце, поле, море) належать до м’якої групи;

б) мішану, до якої належать іменники, основа яких закінчується на твердий шиплячий (межа, меч, плече);

в) м’яку, до якої належать іменники, основа яких закінчується на будь-який м’який приголосний (земля, сім’я [с'ім й á], кінь, життя, здоров’я [здорóў й а]), на пом’якшений шиплячий (обличчя, роздоріжжя), а також іменники серед. р. з закінченням -е й основою на твердий не шиплячий приголосний (серце, поле, море).

УВАГА! Іменники ІІІ та IV відмін, а також іменники, що не належать до жодної відміни, на групи не поділяються.

2. При визначенні груп іменників, що закінчуються на -р (муляр, футляр, касир, пустир, абажур та ін.), діють інші закономірності.

2.1. Іменники з суфіксом -яр можуть належати:

а) до мішаної групи, якщо суфікс -яр наголошений, а сам іменник називає людину за постійним видом її діяльності: газетяр, пісняр, школяр, скляр, бетоняр тощо;

б) до твердої групи – решта іменників із суфіксом -яр: стóляр, мýляр (назви людей за видом їхньої постійної діяльності, що мають наголос на корені, а не на суфіксі), мадяр, ювіляр (назви людей не за видом їхньої постійної діяльності), капіляр, формуляр (не назви людей) тощо.

2.2. Іменники з суфіксами -ар, -ир можуть належати:

а) до твердої групи, якщо суфікси -ар, -ир наголошені в Н. в. і зберігають на собі наголос у Р. в.: касúр – касúра, бригадúр – бригадúра, пивовáр – пивовáра, еліксúр – еліксúру тощо;

б) до м’якої групи, якщо суфікси -ар, -ир наголошені в Н. в., а в Р. в. наголос відходить на закінчення: пустúр – пустиря, пухúр – пухиря, вівчáр – вівчаря, інвентáр – інвентарю тощо; або якщо суфікси -ар, -ир у Н. в. не наголошені: пéкар, аптéкар, пúсар тощо.

УВАГА! Приналежність іменників із суфіксами -ар, -ир до конкретної групи можна визначати за закінченням Р. в. одн. Іменники твердої групи мають закінчення -а (рідше -у): касир – касира, пововар – пивовара, еліксир – еліксиру та ін. Іменники м’якої групи мають закінчення -я (рідше -ю): пустир – пустиря, вівчар – вівчаря, пекар – пекаря, писар – писаря, інвентар – інвентарю та ін.

УВАГА! Іменники панцир, пластир, долар, варвар, комар, хабар належать до твердої групи (хоча за характером наголошування вони мали б належати до м’якої групи).

2.3. Іменники, що закінчуються на -ур, -юр, -ор, -ер, -єр, -ір, належать до твердої групи: абажур, гіпюр, директор, майстер, кар’єр, кефір тощо.

УВАГА! Іменники Ігор, якір, лобур, єгер, кучер (про волосся) належать до м’якої групи (хоча за кінцевими сегментами -ор, -ір, -ур, -ер вони мали б належать до твердої групи).

Тренувальні вправи

1. Подані російські словосполучення запишіть українською, зіставте рід в обох мовах.

Сезонная продажа, очередная запись, донбасский уголь, давняя боль, собственноручная подпись, непрочитанная рукопись, дальняя Сибирь, широкая степь, синие чернила, учёная степень; верная собака, далёкий путь, большая насыпь, обильная накипь, вековая пыль, ежегодная опись имущества, школа живописи.

2. Прикметники, що в дужках, поставте у форму потрібного роду.

(Вимогливий) журі, (довгостроковий) ембарго, (агресивний) лобі, (невдячний) протеже, (від’ємний) сальдо, (європейський) турне, (старий) піаніно, (комунікабельний) конферансьє, (вечірній) Тбілісі, (древній) Кутаїсі, (далекий) Мехіко, (загадковий) Капрі, (повноводний) Міссурі, (київський) метро, (запізнілий) таксі, (мальовничий) пано, (затишний) купе, (смачний) манго, (далекоглядний) комюніке.

3. Прочитайте абревіатури. Встановіть базові конструкції, визначте тип абревіатури, з’ясуйте рід.

ОБСЄ, ВПК, СП, МВФ, НДІ, АТЗТ, ДОК, ВНУ, АТС, СНД.

4. Подані іменники розмістіть за відмінами в чотири колонки. У п’яту колонку запишіть ті іменники, які не належать до жодної відміни. Визначте групи іменників І та ІІ відмін.

Опитування, відносини, собака, тире, сайт, ім’я, осінь, файл, ворота, протеже, ізоляція, щирість, пір’я, сільце, з’єднання, дрова, суміш, біль, прізвище, обличчя, поголів’я, фальш, двері, шампунь, сузір’я, подорож, кіно, досьє, явище, сонце, прем’єра, ім’я, граблі, ательє, таксі, пальто, сьогодення, власність, фінанси, мідь, міжбрів’я, іспит, інтерв’ю, п’ятиріччя, тюль, подвір’я, вартість, плем’я, метр, метро, листя, слівце, кворум, лице, пюре.

5. Визначте, до якої групи належать подані іменники.

Псалтир, капіляр, лихвар, ледар, екземпляр, еліксир, секретар, орендар, пластир, інвентар, майстер, гектар, хабар, лобур, календар, кредитор, димар, варвар, ювелір, футляр, бунтар, якір, різьбяр, директор, проводир, бригадир, долар, аптекар, столяр, школяр, шахтар, професор, ювіляр, перукар, конвеєр, бджоляр, формуляр, писар, пустир, панцир, єгер, мадяр.

 

Правопис відмінкових форм іменників

Відмінювання іменників І відміни

Відмінювання іменників І відміни в однині

Іменники І відміни в однині відмінюються за такими зразками:

Відмінок	Тверда група	М’яка група	Мішана група
Н.	слуга	пісня	течія	душа
Р.	слуги	пісні	течії	душі
Д.	слузі	пісні	течії	душі
З.	слугу	пісню	течію	душу
О.	слугою	піснею	течією	душею
М.	при слузі	в пісні	на течії	в душі
Кл.	слуго	пісне	течіє	душе

 

Зауваження до правопису деяких відмінкових форм однини

Іменників І відміни

Д. в. та М. в.

1. Іменники з основою на г, к, х перед закінченням -і засвідчують розвиток г > з, к > ц, х > с, пор.: нога – нозі – на (при) нозі, дочка – дочці – на (при) дочці, свекруха – свекрусі – на (при) свекрусі та ін.

2. Іменники з буквосполученнями лк, нк мають лц, нц, а іменники з льк, ньк – льц, ньц, пор.: голка – голці – на голці, ялинка – ялинці – на ялинці; але лялька – ляльці – на ляльці, жменька – жменьці – у жменьці та ін.

О. в.

Іменники твердої групи послідовно мають закінчення -ою, м’якої та мішаної груп – -ею (-єю), пор.: нога – ногою, земля – землею, межа – межею, лінія – лінією та ін.

Кл. в.

Іменники твердої групи мають закінчення -о: сестро, сусідко, м’якої та мішаної – -е (-є): пісне, земле, душе, мріє, сім’є; лише деякі іменники м’якої групи з пестливим значенням мають закінчення -ю: доню, бабусю, матусю, тітусю, бабуню.

Відмінювання іменників І відміни у множині

Іменники І відміни у множині відмінюються за такими зразками: \

Відмінок	Тверда група	М’яка група	Мішана група
Н.	слуги	пісні	течії	душі
Р.	слуг	пісень	течій	душ
Д.	слугам	пісням	течіям	душам
З.	слуг	пісні	течії	душі
О.	слугами	піснями	течіями	душами
М.	при слугах	в піснях	на течіях	в душах
Кл.	слуги	пісні	течії	душі

 

Зауваження до правопису деяких відмінкових форм множини

Іменників І відміни

Р. в.

1. Закінчення нульове, -ей чи -ів використовують відповідно до таких закономірностей:

а) більшість іменників мають нульове закінчення: шкіл, доріг, машин, бур, надій, меж та ін;

б) закінчення -ей засвідчене лише в іменниках жін. р. мишей, вошей, сімей, свиней, статей (від стаття), ескадрилей (від ескадрилья), попадей (від попадя); іменник породілля має паралельні форми з нульовим закінченням та закінченням -ей: породілей і породіль;

в) закінчення -ів представлене в іменниках суддів, гайдамаків, ніздрів; кілька іменників мають паралельні форми з нульовим закінченням та закінченням -ів: легень і легенів, губ і губів, баб і бабів, мам і мамів,а також старост (про керівників) і старостів (про учасників весільного обряду).

2. В основах іменників, що закінчуються збігом двох приголосних, як правило, з’являються вставні о, е.

Голосний о з’являється в основах іменників із суфіксом -к-: дочка – дочок, кулька – кульок та ін., а також в іменниках гра – ігор, кухня – кухонь, поверхня – поверхонь, сукня – суконь, церква – церков, іскра – іскор;в інших основах з’являється е: мітла – мітел, лазня – лазень, сотня – сотень, тюрма – тюрем, вівця – овець.

УВАГА! Вставні голосні, як правило, не з’являються в іменниках іншомовного походження: догма – догм, пальма – пальм, біржа – бірж, фарба – фарб, лампа – ламп та ін., хоч арка – арок, марка – марок.

Відсутні вставні голосні також в іменниках вільха – вільх, буква – букв, битва – битв, водойма – водойм, жертва – жертв, клятва – клятв, назва – назв, притча – притч, пільга – пільг та ін.

Варто запам’ятати паралельні форми сосна – сосен і сосон, війна – воєн і війн, крихта – крихот, крихіт і крихт.

3. В іменниках іншомовного походження з подвоєними приголосними в кінці основи подвоєння зберігається: ванна – ванн, панна – панн, тонна – тонн та ін.

4. В іменниках м’якої групи м’якість кінцевого приголосного перед нульовим закінченням, як правило, зберігається: робітниця – робітниць, постеля – постель, гривня – гривень, їдальня – їдалень, вівця – овець, земля – земель та ін., проте м’якість р у кінці слова втрачається: гиря – гир, буря – бур, зоря – зір.

З. в.

Деякі іменники, що називають свійських тварин, можуть вживатися у двох формах, одна з яких збігається з формою Р. в., інша – Н. в.: пасти овець і вівці, гнати корів і корови, годувати свиней і свині, випустив бджіл і бджоли.

О. в.

Кілька іменників паралельно з формами на -ами, -ями мають закінчення -ми: сльозами і слізьми, свинями і свиньми.