Розділові знаки при прямій мові

1. Пряма мова, записана в рядок, з обох боків береться в лапки. У лапки беруться також знак питання, знак оклику та три крапки, які завершують пряму мову. Крапка і кома виносяться за лапки.

Інші розділові знаки залежать від місця слів автора.

2. Після слів автора перед прямою мовою ставиться двокрапка, а перше слово прямої мови пишеться з великої літери: У цілого війська девіз був один: “За волю, за рідну країну!” Чується немолодий голос хазяйки: “ Та двері, двері зачиняйте”.

3. Після прямої мови перед словами автора ставиться тире, а слова автора починаються з малої літери. У кінці прямої мови, яка стоїть перед словами автора, ставиться кома (або знак оклику, знак питання чи три крапки): “Важливо не те, як малюю я, а що в тому бачать інші”, – сказав Валерій. “Дідусю, струмок висихає!” – схвильовано повідомили хлоп’ята.

УВАГА! Після прямої мови кома не ставиться в таких випадках:

а) якщо слова автора мають оцінний характер і починаються зі слів так говорив, ось що сказав, ось як характеризує і под.: “Людина – мірило всіх речей” – ось як сказав Протагор. Пор.: “Людина – мірило всіх речей”, – сказав Протагор;

б) якщо після прямої мови йде приєднувальна конструкція: “Борітеся – поборете” – ці слова Шевченка давно стали афоризмом. Пор.: “Борітеся – поборете”, – звертався до українців Шевченко.

4. Якщо слова автора стоять у середині прямої мови, то можливі такі варіанти пунктуаційного оформлення:

а) якщо пряма мова становить собою одне просте речення, то слова автора з обох боків виділяються комою і тире: “У вигляді мови, – сказав Олесь Гончар, – дано людині великий дар”;

б) якщо пряма мова складається з двох речень, то після слів автора ставиться крапка і тире, а друге речення прямої мови починається з великої літери: “Нічого, згодяться кошики, – мовить Овдій. – Руки в людини для того, щоб роботу ними робити”.

УВАГА! У кінці першого речення прямої мови може стояти не кома, а знак питання, знак оклику чи три крапки: “Чому це ви радієте? – запитує Тетянка. – Сонця ж нема, хмарно”.

в) якщо у словах автора є дієслово чи інше слово на позначення мовлення, яке стосується наступної части­ни прямої мови, то після слів автора ставиться двок­рапка й тире: “Писанка ще мало досліджена, – говорить учений і додає: – Але є переконливі докази, що вона була відома ще задовго до нашої ери”.

5. Якщо пряма мова стоїть в середині слів автора, то перед прямою мовою ставиться двокрапка, а після неї – той розділовий знак, якого вимагає контекст, а саме:

а) кома, якщо є потреба виділення однорідних членів речення, дієприкметникового чи дієприслівникового звороту, підрядного речення, розмежування двох сурядних речень тощо: Казав пан: “Кожух дам”, та слово його тепле (кома після прямої мови розмежовує два сурядні речення, поєднані протиставним сполучником та);

б) тире, якщо пряму мову закривають знак питання, знак оклику чи три крапки, а також у тому випадку, коли за умовами контексту кому ставити не можна: Я кричу: “Хто в Бога вірує, рятуйте!” – а вони з обох боків шмагають.

6. Пряма мова може бути оформлена як діалог. Пряма мова-діалог записується з абзацу і не береться в лапки; перед кожною реплікою ставиться тире:

– Васильку! А ти ж знаєш, що я тебе на осінь записала в школу?

– Звичайно, знаю! – відказав Василько і хотів бігти далі.

– Та почекай, – зупинила його мама.

7. Якщо репліки діалогу записуються в рядок без слів автора, то кожна репліка береться в лапки і відділяється одна від одної тире: “А в тебе земля ще де є?” – “Ні, нема”. – “А хата є?” – “Є”.

Можливий інший варіант оформлення такого діалогу: перед першою реплікою ставиться тире (всі репліки цієї особи записуються без лапок), а репліки іншої особи беруться в лапки: – А в тебе земля ще де є? – “Ні, нема”. – А хата є? – “Є”.

Якщо біля якоїсь репліки є слова автора, то тире перед цією реплікою опускається: “Мамо, – питаю, – то льони цвітуть?” А мати сміються: “То, – кажуть, – Дніпро”. – “А чого він такий синій?” – “Від неба”.

Правила оформлення цитат

1. Цитата може оформлятися як пряма мова зі словами автора: За бажанням Григорія Сковороди на його могилі викарбувано слова: “Світ ловив мене, але не спіймав”. “Убогість слова – це убогість думки”, – писав Василь Сухомлинський. “Лиш праця, – підкреслював Іван Франко, – світ таким, як є, зробила”.

УВАГА! Цитату обов’язково починати з великої літери після двокрапки, а також на початку речення (навіть якщо в цитованому джерелі перше слово пишеться з малої літери).

2. Якщо цитата вводиться в речення як частина його (підрядне речення чи член речення), то перед нею двокрапка не ставиться, а сама цитата береться в лапки і починається з малої літери (навіть якщо в цитованому джерелі перше слово починає речення і пишеться з великої літери): Один із найулюбленіших народних героїв – козак Голота, який “не боїться ні огня, ні меча, ні третього болота”.

3. Пропуск у цитаті слова чи кількох слів позначають трьома крапками, пропуск речення чи кількох речень – трьома крапками в ламаних (<…>) чи квадратних […] дужках: А. Монастирський підкреслював, що “реалізм – це не просто фотографія натури…, а серце художника”.

4. Цитата як самостійне висловлювання в тексті береться в лапки. Після неї в дужках подається інформація про автора. Крапку ставлять після дужок: “Мова – душа кожної національності, її святощі, її найцінніший скарб. І поки живе мова – житиме й народ як національність” (І. Огієнко).

5. Віршована цитата, записана у вигляді строфи, в лапки не береться: Тарас Шевченко вірив у велике майбутнє України й українського народу і палко закликав своїх земляків:

І чужому научайтесь,

Й свого не цурайтесь,

Бо хто матір забуває,

Того Бог карає,

Того діти цураються,

В хату не пускають...

6. Віршована цитата як самостійне висловлювання в лапки також не береться. Якщо після віршованої цитати в тому ж рядку в дужках подається інформація про автора, то крапка ставиться після дужок:

Суворий вчитель,

розум невблаганний,

немов дитину, серце научає.

Оцінки ставить.

Вписує догани.

Найменших помилок не вибачає (Л. Костенко).

7. Цитований суцільним рядком вірш записується в лапках зі збереженням великої літери, яка була на початку кожного віршового рядка: Із глибоким ліризмом пише Б. Олійник про матір: “Вона посміхнулась, Красива і сива, як доля, Махнула рукою – Злетіли увись рушники. “Лишайтесь щасливі”, – і стала замисленим полем На цілу планету. На всі покоління й віки”.

8. Епіграф записується перед текстом справа без лапок. Вказівка на автора або джерело записується в наступному рядку без дужок і крапки:

Переплелись, як мамине шиття,

Мої сумні і радісні дороги.

(Д. Павличко)

Тренувальні вправи

1. Поставте розділові знаки, поясніть пунктограми.

1. У недобру для серця пору я сказала комусь Люблю. 2. Я так давно тягнуся до краси та лиш тепер посміла попросити Навчи мене ботаніко роси з пелюсток мрій на землю не трусити. 3. Роби добро мені казала мати і чисту совість не віддай за шмати. 4. Мене ізмалку люблять всі дерева і розуміє бузиновий Пан чому верба від крапель кришталева мені сказала Здрастуй! крізь туман. 5. Важка у вас мова сказав іноземець-сусід я брався за неї але не осилив як слід. 6. Ми діждемось що прийдуть і напишуть Тут був народ і звався Україною. 7. Запитаймо у себе Відколи з якої пори почали українці себе у собі зневажати. 8. Чи є що золота дорожче на землі? у мудреця спитали якось люди. 9. Дні коротшають так само непомітно як людське життя думала мати. 10. Тепер вже я кладу тобі на плечі руки і говорю Пробач моя вина. 11. Прийшла любов до мене й тихо прошептала Все тлінне в світі все це суєта. 12. Тим-то бабуся-покійничка було каже Не стає не стає моя дитино таких дівчат і козаків на Вкраїні як за мого дівування було. 13. Хіба щось погане приснилося? питають мати і знову заходжуються дмухати в жарину. 14. Ось я йду! обізвалась зима. 15. Ох голубе Лисиця застогнала Бодай би вже й не жить як отаке терпіть. 16. Ні не клич мене весно казала я їй не чаруй і не ваб надаремно. 17. Коли шептав тобі Кохаю я був як травень молодий. 18. Час минає! звикли ви казати. 19. Невже це він співав? здивувалася дівчина. 20. Де ви були? запитала з тривогою. Я вже зачекалася. 21. І прошепчу тобі Кохаю… за тебе Богу помолюсь.

Література

 

1. Глазова О. П. Українська орфографія. Правила, тренувальні вправи, контрольні завдання, диктанти: навч. посіб. / О. П. Глазова. – Х.: Ранок, 2004. – 284 с.

2. Бурячок А. А. Довідник з українського правопису / А. А. Бурячок, Л. С. Паламарчук, В. М. Русанівський, Н. І. Тоцька. – Київ: Рад. школа, 1984. – 280 с.

3. Заболотний О. В. Синтаксис і пунктуація на уроках української мови: навч. посіб. / О. В. Заболотний. – Кам’янець-Подільський: Абетка, 2002. – 136 с.

4. Збірник вправ з української орфографії та пунктуації / уклад. Л. М. Двірна [та ін.]. – Черкаси: ЧДТУ, 2005. – 195 с.

5. Клипа Н. І. Українська мова. Синтаксис і пунктуація: навч. посіб. / Н. І. Клипа, А. М. Кайдаш. – Ніжин: Вид-во НДУ ім. М.Гоголя, 2007. – 160 с.

6. Козачук Г. О. Практичний курс української мови: [навч. посіб.] / Г. О. Козачук, Н. Г. Шкуратяна. – К.: Вища школа, 1993. – 367 с.

7. Козленко І. В. Українська пунктуація: навч. посіб. / І. В. Козленко. – К.: Вид.-поліграф. центр “Київ. ун-т”, 2009. – 320 с.

8. Орфографічний словник української мови / уклад. С. І. Головащук [та ін.]. – К.: Довіра, 1999. – 989 с.

9. Плющ М. Я. Граматика української мови. Морфеміка. Словотвір. Морфологія: підруч. / М. Я. Плющ. – К.: Слово, 2010. – 327 с.

10. Пунктуаційний практикум з сучасної української мови: контрольні завдання / уклад. Л. М. Томусяк [та ін.]. – Чернівці: Рута, 2000. – 44 с.

11. Савченко І. С. Пунктуація сучасної української мови / І. С. Савченко. – Черкаси: Відлуння-Плюс, 2006. – 151 с.

12. Словник труднощів української мови / за ред. С. Я. Єрмоленко. – К.: Вища школа, 1989. – 183 с.

13. Сучасна українська літературна мова / за ред. А. П. Грищенка. – К.: Вища школа, 1997. – 493 с.

14. Сучасна українська літературна мова / за ред. О. Д. Пономарева. – К.: Либідь, 1998. – 416 с.

15. Сучасна українська літературна мова. Морфологія / за заг. ред. І. К. Білодіда. – К.: Наук. Думка, 1969. – 583 с.

16. Сучасна українська літературна мова. Морфологія. Синтаксис: підруч. / А. К. Мойсієнко [та ін.]. – К.: Знання, 2010. – 374 с.

17. Сучасний словник іншомовних слів / уклад. О. І. Скопненко, Т. В. Цимбалюк. – К.: Довіра, 2006. – 789 с.

18. Тишківська Н. Я. Українська мова: збірник вправ із синтаксису та пунктуації / Н. Я. Тишківська. – Івано-Франківськ: Нова Зоря, 2006. – 248 с.

19. Український правопис. – К.: Наук. думка, 2007. – 286 с.

20. Шевелева Л. А. Український правопис у таблицях: правила, винятки, приклади, коментарі: [навч. посіб.] / Л. А. Шевелева. – X.: Світ дитинства, 2000. – 64 с.

21. Ющук І. П. Практикум з правопису української мови: [навч. посіб.] / І. П. Ющук. – К.: Освіта, 1993. – 288 с.

22. Януш Я. В. Основні правила українського правопису: навч. посіб. / Я. В. Януш. – К.: КНЕУ, 2000. – 68 с.

23. Яцимірська М. Г. Сучасна українська мова: практикум із пунктуації: навч. посіб. / М. Г. Яцимірська. – К.: Знання, 2009. – 262 с.

24. Яцимірська М. Г. Сучасна українська мова. Пунктуація: навч. посіб. / М. Г. Яцимірська. – Л.: Видавничий центр ЛНУ ім. І. Франка, 2002. – 286 с.

Список умовних скорочень

 

Д. в. – давальний відмінок

жін. р. – жіночий рід

З. в. – знахідний відмінок

Кл. в. – кличний відмінок

М. в. – місцевий відмінок

мн. – множина

Н. в. – називний відмінок

О. в. – орудний відмінок

одн. – однина

Р. в. – родовий відмінок

серед. р. – середній рід

чол. р. – чоловічий рід