Правопис дієслівних форм наказового способу



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Правопис дієслівних форм наказового способу



1. У простій формі наказового способу дієслова мають такі особові закінчення:

Особа Закінчення / Особові форми
Одн.
вивчи, бери ознайом, ріж
Мн.
-імо вивчімо, берімо -мо ознайоммо, ріжмо
-іть вивчіть, беріть -те ознайомте, ріжте

УВАГА!Закінчення -и, -імо, -іть у формах наказового способу виступають у таких випадках:

а) під наголосом: пиши, пишімо, пишіть;

б) у дієсловах із наголошеним префіксом ви-: випиши, випишімо, випишіть;

в) після збігу приголосних у кінці основи: підкресли, підкреслімо, підкресліть.

УВАГА!У формах 2 особи одн. з нульовим закінченням після д, з, с, л, н пишеться знак м’якшення: сядь, лізь, стань, дозволь; знак м’якшення зберігається також у формах інших осіб: сядьмо, сядьте, лізьмо, лізьте та ін.

2. Складена форма наказового способу утворюється лише для 3 особи одн. та мн. шляхом поєднання часток хай, нехай та дієслова у формі 3 особі одн. і мн.: хай шиє, хай шиють.

Тренувальні вправи

1. Визначте дієвідміну. Подані дієслова запишіть в 1 та 2 особах однини, а також 3 особі множини, прокоментуйте особові закінчення.

Волочити, волокти, свистіти, свистати, рости, ростити, лізти, лазити, білити, біліти, стукати, стукотіти, хропіти, хропти, їздити, слатися, стелитися, гуркотіти, гуркотати, везти, возити, полоти, нести, носити, краяти, кроїти, стерегти, сторожити, колихати, чистити.

2. У поданих формах 2 особи однини теперішнього часу на місці крапок поставте пропущені літери, прокоментуйте написання особових закінчень.

Балоту..шся, допомага..ш, економ..ш, кро..ш, кра..ш, сохн..ш, кол..ш, суш..ш, колиш..ш, сипл..ш, мрі..ш, отриму..ш, утриму..ш, ненавид..ш, бач..ш, святку..ш, позича..ш, сторож..ш, стел..ш, в’ян..ш, сипл..ш, мел..ш, хил..шся, струж..ш, борон..ш, важ..ш, терп..ш, пал..ш, рад..ш.

3. Подані дієслова запишіть в усіх можливих формах 1 особи однини майбутнього часу.

Натякати, натякнути, брати, взяти, допомагати, допомогти, платити, заплатити, рахувати, перерахувати, злегковажити, нехтувати, знехтувати, одержати, помічати, помітити, позичати, позичити, скористатися.

4. Подані дієслова запишіть в усіх можливих формах наказового способу.

Вигнати, виганяти, поставити, брати, взяти, ознайомити, визволити, повірити, затямити, вдарити, прагнути, колихати, знайти, знаходити, виміряти, вимірювати, підкреслити, винести, повірити, розрізати, вивчити, озвучити.

 

Правопис, особливості вживання

Дієприкметників та дієприслівників

Творення та особливості вживання

Активних дієприкметників теперішнього часу

1. Дієприкметники за ознакою стану поділяють на два розряди:

а) активні (називають ознаку предмета, зумовлену дією того ж предмета): лежачий камінь;

б) пасивні (називають ознаку предмета, зумовлену дією іншого предмета): погашене вогнище.

За значенням часу розрізняють дієприкметники теперішнього та минулого часів.

2. Загальну схему творення дієприкметників можна зобразити так:

Стан Активний Пасивний
Час Теперішній Минулий Минулий
Суфікси -уч-ий, -юч-ий -ач-ий, -яч-ий -л-ий -н-ий -ен-ий -т-ий

3. Усі дієприкметники відмінюються за зразком прикметників твердої групи.

Творення та особливості вживання

Активних дієприкметників теперішнього часу

1. Активні дієприкметники теперішнього часу творяться від основи теперішнього часу дієслів недоконаного виду.

Увага!Основу теперішнього часу найлегше визначати за формою 3-ї особи мн. теперішнього часу: вона передує закінченням -уть (-ють) та -ать (-ять), пор.: писати – пишуть, сидіти – сидять.

2. Вибір суфікса залежить від дієвідміни базового дієслова: суфікси -уч-ий, -юч-ий використовуються при творенні дієприкметників від дієслів І дієвідміни (нести – несуть > несучий), -ач-ий, -яч-ий – від дієслів II дієвідміни (сидіти – сидять > сидячий).

3. Активні дієприкметники теперішнього часу в українській мові вживані без залежних слів.

Сполучення таких дієприкметників із залежними словами суперечать літературній нормі. Зазвичай їх заміняють підрядними реченнями: поважаючий себе > який поважає себе, виконуючий пісню > який виконує пісню, граючий у виставі > який грає у виставі.

Часом такі конструкції можна замінити іменниковими словосполученнями: завідуючий кафедрою > завідувач кафедри, виконуючий обов’язки > виконувач обов’язків.

4. Навіть одиничні активні дієприкметники теперішнього часу в українській мові вживані обмежено. Помітна виразна тенденція до заступлення їх прикметниками: ріжучий диск > різальний диск, уточнююче запитання > уточнювальне запитання, узагальнююче слово > узагальнювальне слово.

Творення та особливості вживання

Активних дієприкметників минулого часу

1. Активні дієприкметники минулого часу творяться від основи інфінітива дієслів доконаного виду за допомогою суфікса -л-ий: пожовтіти > пожовтілий, спочити > спочилий.

Увага!Суфікс -ну-, наявний в основі інфінітива, при творенні активних дієприкметників минулого часу опускається: зів’янути > зів’ялий, змокнути > змоклий. Опускається також кінцевий приголосний кореня у випадках типу опасти > опалий.

2. В українській мові при творенні активних дієприкмет-ників минулого часу суфікси -ш-ий, -вш-ий не використову-ються.

Форми на зразок допомігший, позеленівший, почавший не відповідають літературній нормі. Замість них прийнято вживати підрядні речення: який допоміг, який переміг, який почав.

Творення та особливості вживання

Пасивних дієприкметників

1. Якщо основа інфінітива закінчується на суфіксальний голосний -а- (-я-), то пасивні дієприкметники творяться за допомогою суфікса -н-ий: обладнати > обладнаний, осідлати > осідланий, плутати > плутаний, спиляти > спиляний.

Увага!Якщо основа інфінітива закінчується суфіксом -ува-, то цей суфікс у ненаголошеній позиції зберігається: обговорювати > обговорюваний, досліджувати > досліджуваний, а в наголошеній позиції змінюється на -ова-: розмалювати > розмальований, розбудувати > розбудований.

2. Якщо дієслово має односкладовий корінь на и, і, у, а та на ер, топасивні дієприкметники творяться за допомогою суфікса -т-ий: бити > битий, зігріти > зігрітий, взути > взутий, почати > початий, терти > тертий.

3. Якщо основа інфінітива закінчується на суфікс -ну- та на буквосполучення оро, оло, то паралельно утворюються пасивні дієприкметники з суфіксом -т-ий та з суфіксом -ен-ий (перед суфіксом -ен-ий відбувається розвиток -ну- > -н-, оро, оло > ор, ол): стиснути > стиснутий і стиснений, зігнути > зігнутий і зігнений, колоти > колотий і колений, молоти > молотий і мелений.

4. В інших випадках пасивні дієприкметники утворюються за допомогою суфікса -ен-ий (-єн-ий): принести > принесений, бачити > бачений, варити > варений, присвоїти > присвоєний.

Увага!Перед суфіксом -ен-ий відбувається чергування приголосних г, з > ж; к, ц > ч; х, с > ш; д > дж; зд > ждж; т > ч; ст, ск > щ,а губні б, п, в, м, ф заступаються сполуками бл, пл, мл, вл, фл: розбудити > розбуджений, позолотити > позолочений, скосити > скошений, пекти > печений, зберегти > збережений, мостити > мощений, купити > куплений.

5. У суфіксах пасивних дієприкметників н ніколи не подвоюється: запрограмований, обладнаний, стиснений.

6. В українській мові дієприкметники на -ся не вживані. Якщо дієприк­метник твориться від зворотного дієслова на -ся, то постфікс -ся відпадає: зібратися > зібраний, втомитися > втомлений, зажуритися > зажурений.

7. У реченнях пасивні дієприкметники вживано переважно в ролі означень. Вони також можуть бути іменною частиною складеного іменного присудка, але тоді поєднуються з дієслівною зв’язкою бути (у теперішньому часі форму є можна пропускати): Я був дуже вражений твоїм учинком. Цей глечик [є] уже розбитий.

У ролі присудка надають перевагу безособовим дієслівним формам на -но, -то: написаний > написано, забитий > забито, зроблений > зроблено, розглянутий > розглянуто.Ці форми вживано в ролі головного члена в односкладних безособових реченнях: Постанову прийнято одностайно. При них не буває підмета, але є прямий додаток, виражений З. в. чи Р. в. відмінком без прийменника: рішення прийнято, звіт заслухано, усі плани розглянуто, помилок не помічено.

Безособова форма на -но, -то виражає дію, минулу недавно: Останнє заняття закінчено.Якщо ж ідеться про давно закінчену або майбутню дію, то додається допоміжне дієслово було або буде: Минулого року було опубліковано посібник. Незабаром буде опубліковано новий посібник.



Последнее изменение этой страницы: 2016-06-19; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 44.192.254.246 (0.01 с.)