Відмінювання іменників ІІ відміни

У родовому відмінку однини іменники чоловічого роду II відміни мають закінчення -а(-я), -у(-ю). Закінчення визначається за значенням іменника.

 

Закінчення -а(-я) мають іменники, які є назвами:

- істот, персоніфікованих предметів, явищ: киянина, водія, українця, Петренка, Мороза, Вітра;

- конкретних предметів: стола, ножа, стільця;

- одиниць виміру, довжини, часу, ваги: грама, відсотка, кілометра, тижня, але: року;

- термінів іншомовного походження, які означають конкретні предмети, геометричні фігури і їх частини, елементи будови чогось: ромба, квадрата, радіуса, синуса;

- українські суфіксальні терміни: трикутника, іменника, чисельника, але: роду, виду;

- населені пункти: Борисполя, Тернополя, Обухова, Луганська, Києва, але Кривого Рогу, Зеленого Гаю;

- інші географічні поняття з наголосом у родовому відмінку однини на закінченні: Дніпра, Дінця, Остра;

- місяці, дні тижня: понеділка, вівторка, четверга, вересня, березня.

 

Закінчення -у(-ю) мають іменники, які є назвами:

- збірних понять: лому, хламу;

- рослин: барвінку, льону;

- сукупності людей (іменники мають співвідносні форми однини — множини): колективу, народу, гурту, ансамблю;

- маси, речовини: бензину, кисню, чаю, але: хліба, вівса;

- установ, організацій: інституту, театру, заводу, клубу, музею;

- будівель та їх частин: вокзалу, палацу, поверху, коридору (з наголосом на закінченні та у назвах архітектурних деталей — -а: гаража, млина, карнизА, портикА);

- явищ природи: граду, дощу, вітру, землетрусу, але: вітерця;

- абстрактних понять: бігу, спокою, руху, мітингу, іспиту;

- відчуттів, психічних станів: жалю, страху, болю;

- термінів іншомовного походження, що означають фізичні та хімічні процеси, частину площі, літературознавчі терміни: журналу, сюжету, імпульсу, синтезу, фрагменту;

- ігор, танців: вальсу, танцю, хокею, футболу, але: гопака, козачка;

- географічних понять, крім населених пунктів та деяких рік: Китаю, Свитязю, Криму, Байкалу, Кавказу;

- складних безсуфіксних іменників: газопроводу, пасажиропотоку, світогляду;

- більшості префіксальних іменників: прикладу, відгуку, вибою, опіку.

 

У багатозначних словах і омонімах закінчення родового відмінка визначається значенням:

алмаза (коштовний камінь) — алмазу (мінерал)

акта (документ) — акту (дія)

апарата (прилад) — апарату (установа)

блока (частина машини) — блоку (об’єднання держав)

Алжира (місто) — Алжиру (країна).

 

У давальному відмінку однини іменники чоловічого роду мають паралельні закінчення -ові, -еві, єві, -у, -ю: директорові, братові (тверда група), лікареві, секретареві, краєві, гаєві (м’яка група), читачеві, сторожеві (мішана група).

 

Іменники середнього роду мають закінчення -у, -ю (вікну, рядну, серцю, знаряддю, обличчю). Для іменників середнього роду з суфіксом -к-, які означають істот, властиві паралельні закінчення -ові і –у: дядькові(-у), пташеняткові(-у), хлоп’яткові(-у), немовляткові(-у).

 

Правопис складних іменників

 

1. Разом пишуться:

 

а)Складні іменники, утворені поєднанням за допомогою сполучного звука двох або кількох основ, одна з яких — дієслівного походження: вертолі́т, лісоспла́в, самохі́д, силосонаванта́жувач, теплово́з.

 

б)Складні іменники, утворені поєднанням прикметникової та іменникової основ за допомогою сполучного звука: білокрі́вці, чорногу́з, чорно́зем.

 

в)Складні іменники, утворені за допомогою сполучного звука від двох іменникових основ: верболі́з, лісосте́п, носорі́г, трудоде́нь, шлакобло́к (але люди́но-день); сюди ж належать іменники, першою частиною яких є незмінний іменник іншомовного походження (тут роль сполучного звука виконує останній голосний першого іменника: автостра́да, велотре́к, радіокоміте́т).

 

г)Складні іменники, утворені з дієслова в наказовій формі та іменника: гори́цвіт, зірви́голова, перекоти́по́ле, пройди́світ; Непийпи́во, Переби́йніс, Убийво́вк (прізвища);

 

д)складні іменники, утворені з кількісного числівника у формі родового відмінка (для числівника сто — називного) та іменника: дванадцятито́нка, сторі́ччя, стоп’ятдесятирі́ччя, шестиде́нка.

 

Примітка. У складних словах із числівником, який означає число двозначне, тризначне та ін., числівник звичайно пишеться цифрами й приєднується до другої частини слова за допомогою дефіса: 750-рі́ччя, 16-поверхо́вий.

 

е) Складні іменники з першою частиною пів-, напів-, полу-: піва́ркуша, півгоди́ни, півдю́жини, півкарбо́ванця, півко́ло, півмі́сяць, півогірка́, пів’я́блука, напівавтома́т, напівсо́н; полу́кіпок, полу́мисок.

 

Примітка. Перед іменниками — власними назвами пів- пишеться через дефіс: пів-Євро́пи, пів-Ки́єва.

 

є)Складні іменники, утворені з трьох і більше основ: автомотогурто́к, світловодолікува́ння, термогідродина́міка.

 

2. Через дефіс пишуться:

 

1)Складні іменники, утворені з двох іменників без допомоги сполучного звука, незалежно від того, чи в даному слові відмінюються обидва іменники, чи тільки другий.

До таких слів з обома відмінюваними частинами належать:

а)іменники, що означають протилежні за змістом поняття: купі́вля-про́даж, ро́зтяг-сти́ск;

б)іменники, що означають спеціальність, професію: магніто́лог-астроно́м, лі́кар-еко́лог;

в)іменники на позначення казкових персонажів: За́йчик-Побіга́йчик, Лиси́чка-Сестри́чка.

 

До слів із другою відмінюваною частиною належать:

а)іменники, в яких перше слово підкреслює певну прикмету чи особливість предмета, явища, названого другим словом: блок-систе́ма, буй-ту́р, ди́зель-мото́р, жар-пти́ця, ко́зир-ді́вка, кре́кінг-проце́с, Свят-ве́чір, стоп-кра́н;

б)іменники, що означають державні посади, військові, наукові звання: генера́л-лейтена́нт, контр-адміра́л, прем’є́р-мініĭстр, у́нтер-офіце́р, член-кореспонде́нт, штабс-капіта́н;

в)іменники, що означають складні одиниці виміру: кілова́т-годи́на, люди́но-день, то́нно-кіломе́тр.

 

2)Складні іменники з першою складовою частиною віце-, екс-, лейб-, максі-, міді-, міні-, обер-: ві́це-президе́нт, екс-чемпіо́н, лейб-ме́дик, ма́ксі-спідни́ця, мі́ні-футбо́л, о́бер-ма́йстер.

 

3)Іншомовні назви проміжних сторін світу: норд-ве́ст, норд-о́ст.

 

4)Субстантивовані словосполучення, що означають переважно назви рослин: брат-і-сестра́, люби́-мене́, розри́в-трава́,.

 

5)Скорочені іменники, в яких наводиться початок і кінець слова: б-ка — бібліотека, д-р — доктор, ін-т — інститут,

 

6)Перша частина складного слова (яке пишеться разом або через дефіс), коли далі йде слово з такою ж другою частиною: кулько- й роликопідши́пники, радіо- й телеапарату́ра, тепло- й гідроелектроста́нції.

Невідмінювані іменники

 

1. Загальні та власні назви іншомов ного походження з кінцевим:

* -а (-я): алілуя, ам плуа, боа, буржуа, бра, Нікарагуа, Дюма, Золя;

* -о: адажіо, бароко, бюро, інтермецо, лібрето, метро, маест ро, фламінго, Брно, Бордо, Палермо, Осло, Токіо,

але: пальто відмінюється як звичай ний іменник середнього роду;

* у(-ю): авеню, інт ерв’ю, какаду, кенгуру, меню, парвеню, фрау, шоу, Баку;

* е(-є): алое, ат ельє, каш не, пенсне, Рантьє, резюме, турне, фойє, шосе, Гете, Гейне, Дант е, Оноре;

* -і: візаві, ж алюзі, журі, колібрі, леді, Парі, попурі, т аксі, шасі, Пуччині, Тбілісі, Н агасакі.

 

2. Іншомовні загальні назви осіб жіночої статі, імена та прізвища з кінцевим приголосним: мадам, міс, місіс, Жаклін, Джон сон, Шмідт,

але: Нінель — Нінеллю.

 

3. Російські прізвища на -их, -ово, -аго: Черних, Коротких, Мирських, Бєлово, Острово, Живаго.

4. Українські жіночі прізвища на –о та на приголосний: до Остапенко Раїси; з Остапчук Вікторією; задля Денисенко Лари си; при Хрипко Інні; до Кравець Алли; Гордійчук Олесі,

але чоловічі прізвища відмінюються: до Остапенка Сергія; з Остапчу ком Валерієм; у Сіненченка Сергія.

 

5. Не відмінюються буквені та комбі новані абревіатури:

•ЮНЕСКО, ФІФА, МВС, міськвно,

але: на БАМі, з МХАТом, до БАКу, лавсаном, у рагсі;

• абревіатури типу заввідділу, зав кафедри, комроти, обленерго;

• назви машин і механізмів, до складу яких уходять і цифрові позначення: КП-4, АН-24, ДТ-54, ТУ-154.

 

 

Рід невідмінюваних іменників іншомовного походження визначається відповідно до лексико-граматичного розряду, до якого вони належать. Іменники - назви неістот належать до середнього роду: кашне, депо, метро. Іноді родова належність таких іменників залежить від морфологічних характеристик відповідних українських найменувань: сироко (вітер) - чол.р., гінді (мова) - жін.р., кольрабі (капуста) - жін.р.

 

Родова диференціація невідмінюваних іменників - назв осіб - залежить від статі: аташе, маестро - іменники чоловічого роду; леді, мадам, фрау - іменники жіночого роду.

 

Рід невідмінюваних іменників - власних географічних назв, визначається на основі відповідної загальної назви типу місто, гора, озеро, країна, острів, півострів: Борнео (острів) - чоловічого роду, Перу (республіка) - жіночого роду, Баку (місто) - середнього роду.

 

Відмінок невідмінюваних іменників оформлюється тільки синтаксичним зв'язком з іншими словами: велике кафе.