Перехід дієприкметників в іменники

Дієприкметники можуть втрачати дієслівні ознаки та переходити в іменники. У цьому випадку вони називають не ознаку предмета за дією, а сам предмет: уповноважений (вести справу) працівник → уповноважений; полонений (ворогами) солдат → полонений.

ДІЄПРИСЛІВНИК

Дієприслівник — це особлива незмінювана форма дієслова, яка нази­ває додаткову дію (або стан), що супроводжує названу присудком основну дію (або стан), одночасно пояснюючи її. Дієприслівник відповідає на питан­ня що роблячи? (недоконаний вид), що зробивши? (доконаний вид): Погулявши коло бджіл і наївшись огіркових пуп’янків, натрапив я на морк­ву (О. Довженко). У наведеному реченні дієприслівники погулявши і наївшись називають додаткову дію, що супроводжує основну дію, названу дієсловом-присудком натрапив (я натрапив, коли погуляв і наївся). Дія, названа дієсловом-присудком і дієприслівником, завжди вико­нується одним і тим самим діячем, який називає підметом (тут – я). Дієприслівник залежить від дієслова.

Дієприслівник поєднує ознаки дієслова і прислівника

 

 

 

Ознаки дієслова	Ознаки прислівника
вид	незмінна форма дієслова
доконаний (глянувши)	недоконаний (дивлячись)
час	у реченні – обставина Данило, зібравшись,виру­шає в дорогу, кликнувши за собою Кузьку(Гр. Тютюнник).
теперішній (знаючи)	минулий (дізнавшись)
перехідність (див. дієслово) прочитавши (що?) книгу	неперехідність сміючись

Зверніть увагу! Втрачаючи в реченні здатність керувати залежними словами, дієприслівники (як правило, недоконаного виду), які стоять після дієслова-присудка, можуть переходити у прислівники: Співають ідучи (прислівник) дівчата. Раділи люди встаючи (Т. Шевченко).

Творення дієприслівників теперішнього часу

Вид	Питання	Від якої основи утворюється	Суфікси	Приклади
недокона- ний	що роблячи?	від основи дієслова теперішнього часу: пиш-уть, гра-ють, леж-ать, пал-ять	-учи, -ючи, -ачи, -ячи	пишучи, граючи, лежачи, палячи

Творення дієприслівників минулого часу

Вид	Питання	Від якої основи утворюється	Суфікси	Приклади
доконаний	що робивши?	від основи інфінітива: сказа-ти, написа-ти, біг-ти, коси-ти	-ши, -вши	сказавши, бігши, написавши, косивши
недоконаний	що робивши?

Зверніть увагу! У кінці суфіксів дієприслівників теперішнього часу завжди пишеться буква и: знаючи, спостерігаючи, бавлячись, працюючи, проїжджаючи.

Не треба плутати закінчення - і дієприкметників теперішнього часу активного стану в називному відмінку множини з суфіксами дієприслівників: працююч і (дієприкметник) пенсіонери - пра­цююч и (дієприслівник) старанно.

Дієприслівниковий зворот

Дієприслівник разом із залежними від нього словами називається дієприслівниковим зворотом. У реченні весь зворот є одним членом - відокремленою обставиною – і завжди відокремлюється комами: Кузька, побачивши сторожку, мчить до неї, вже не озираючись на Данила, й тонюсінько гавкає (Гр. Тютюнник).

Про відокремлення дієприслівників і дієприслівникових зворотів див. розділ «Пунктуація. Відокремлення обставин».

Правильна побудова речень з дієприслівниками

Неправильно	Правильно
Дія, названа присудком, і дія, названа дієприслівниковим зворотом, виконуються дво­ма різними суб'єктами. Треба уважно виби­рати підмет у такому реченні: Готуючи новий випуск стінгазети, матері­али добиралися з кожного класу. Оскільки дієприслівник вказує на додаткову дію, яку виконує підмет, то виходить, що матеріали самі добиралися і готували випуск.	Дія, названа присудком, і дія, названа дієприслівником (підкреслені __), обов'язково мають виконува­тися одним суб'єктом (виділений): Готуючи новий випуск стінгазети, члени редколегії добирали матеріали з кожного класу.
У складному реченні наявні два дієслівні присудки, яким може підпорядковуватися дієприслівниковий зворот. Це створює непорозуміння: І в наші дні віруси ховають у собі загрозу, яку не завжди можна передбачити, породжуючи десятки інфекційних захворювань.	Варто речення будувати так, щоб дієприслівниковий зворот стояв безпосередньо біля того присудка, який він пояснює, або склад­не речення перебудувати на прості: І в наші дні віруси, породжуючи десятки інфекційних захворювань, ховають у собі загрозу, яку не завжди можна передбачити. АБО І в наші дні віруси ховають у собі загрозу, яку не завжди можна передбачити. Вони породжують десятки інфекційних захво­рювань.

ПРИСЛІВНИК

Прислівник – це самостійна незмінна частина мови, яка виражає ознаку дії ознаку іншої ознаки ознаку предмета, відповідає на питання де? куди? звідки? коли? чому? як? скільки? в якій мірі? наскільки?.. і в реченні виконує синтаксичну роль обставини, присудка (рідше), означення: А позаду Дорошенко, веде своє військо, військо запорізьке, хорошенько (Нар. пісня). Прислівник у реченні пов’язується з дієсловом, а також із прикметником або іншим прислівником і, рідше, з іменником. Якщо прислівник пов’язується із дієсловом, то він виступає обставиною способу дії, часу, місця, причини, мети, міри і ступеня.

Зверніть увагу! 1. Прислівник не має закінчень, бо не змінюється. 2. Кінцеві -и, -і, - ому, -е, -є, -у, -о – суфікси.

Розрізнення прислівників та інших частин мови

Прислівники	Інші частини мови (прийменники або частки з іменниками, прикметниками, числівниками, займенниками тощо)
Він повернув убік.	Ударив у бік.
Спочатку це не було ясно.	3 початкурозмови вони зрозуміли вашу думку.
Прочитай вірш напам’ять.	На пам'ять він подарував мені книжку.
Всередині щось дуже заболіло.	Це правило шукай у середині розділу.
Хлопці домовилися йти всі вкупі.	У купі піску гралися діти.
Зауважую вам востаннє.	Вони постукали в останнєвікно.
Ми чуємо це вперше.	Зайдемо в першесело.
Втім, я не заперечую.	У тімспектаклі виступав і я.
У нас чималоє досягнень.	Чи мало вам допомагали?
Нащо було починати справу?	На що ви натякаєте?
Ми тежвиступили на зборах.	Він говорив теж, що і я.
Якось уже воно буде.	Як ось і Марко на поріг.

Розряди прислівників за значенням

№	Розряд	Питання	Приклади
Означальні
1.	Якісно-означальні (утворюють ступені порівняння)	як?	весело - веселіше, найвеселіше; спокійно - більш спокійно, найспокійніше; радісно, гарно, печально, швидко
2.	Кількісно-означальні(абоміри і ступеня)	скільки? наскільки? якою мірою?	дуже, занадто, удвоє, тричі, зама­ло, набагато, натроє
3.	Способу дії	як? яким чином?	навмання, натщесерце, пошепки
Обставинні
2.	Місця	де? куди? звідки?	там, зблизька, вгору, де-не-де, далеко, сюди, униз, обабіч, ліворуч
3.	Часу	коли? відколи? доки? з яких пір? як довго?	сьогодні, щороку, позавчора, торік, нині, завжди, з давніх-давен, з діда-прадіда
4.	Причини	чому? через що? з якої причини?	спросоння, спересердя, мимоволі, ненавмисне
5.	Мети	для чого? навіщо? з якою метою?	на зло, наперекір, на щастя

Зверніть увагу! Окремий розряд формують модальні прислівники, що передають ставлення мовця до змісту висловлення: безперечно, мабуть, можливо, напевно, по-перше. Зазвичай вони є вставними словами.

Групи прислівників за походженням

Непохідні (первинні)	Похідні (вторинні)
Їх в українській мові небагато: тоді, туди, сюди, тут,там, скрізь, доки, досі, де, коли, всюди, тепер, потім. Їхнє походження визначити важко.	Це більшістьприслівників, які утворилися від інших частин мови: праворуч, влітку,надворі, по-моєму, всього-на-всього

Способи творення прислівників

№	Спосіб творення	Приклади
1.	Префіксальний: за допомогою префіксів за-, не, ні-, при-, від-, поза-, по-, у-	задовго, невесело, ніколи, вдень, віднині, позавчора, по-перше
2.	Суфіксальний, суфікси: -о, -и, -чі	сумно, тричі, верхи
3.	Префіксально-суфіксальний: префікси по+ суфікси -и, -ому, -ему, -єму; з- + -у; на- + -у	по-українському по-англійськи по-моєму, знизу, нагору
4.	Складання однакових, спільнокореневих, антонімічних слів	де-не-де, рано-вранці, з давніх-давен, тяжко-важко
5.	Злиття основ	голіруч, горілиць, натщесерце
6.	Перехід інших частин мови в прислівники	гаряче (сонце) – прикметник; було гаряче – прислівник

Ступені порівняння прислівників

Зверніть увагу! Ступені порівняння мають тільки ті прислівники, які утворені від якісних прикметників. Пам’ятай! Не всі якісні прикметники можуть утворювати ступені порівняння.

Вищий ступінь

Проста форма

№	Утворення, зміни	Приклади
1.	Від основи прикметника за допомогою суфіксів: -ш-, -іш-	весело – веселіше, спокійно – спокійніше, швидко – швидше
Можуть випадати суфікси -к-, -ок-, -ек-	тонко – тонше, глибоко – глибше, далеко – дальше
с + ш Šщ	вище, краще
букви г, ж, з Š жч	дорого – дорожче, дуже – дужче, вузько – вужче
2.	Від основи іншого слова	багато – більше, добре – краще (ліпше), мало – менше, погано – гірше

Складена форма

Утворення	Приклади
Від початкової форми прислівника за допомогою слів: більш, менш, ще, трохи, значно, куди, багато.	більш важливо, менш докучливо, трохи весе­ліше, ще глибше

Найвищий ступінь

Проста форма

№	Утворення	Приклади
1.	Від форми вищого ступеня за допомогою префікса най-, що-, як-	найсприятливіше, найяскравіше
2.	Можуть вживатися підсилювальні префікси що-, як-	щонайдальше, якнайкраще

Складена форма

№	Утворення	Приклади
1.	Від початкової форми прислівника за допомогою слів: найбільш, найменш	найбільш складно, найменш важливо
2.	До прикметників вищого ступеня порівняння додаються слова: від усіх, за всіх, над усе	дорожче над усе
3.	До слів найбільш, найменшможуть додаватися префікси що-, як-	якнайменш складно, якнайбільш доречно

Зверніть увагу! Слід уникати неправильної побудови вищого і найвищого ступенів порівняння прислівників. Поширеною грубою стилістичною помилкою є дублювання суфіксів -іш-, -ш- та допоміжних слів більш, менш, найбільш, найменш. Порівняйте!

Неправильно	Правильно
найбільш досконаліше, більш ширше, менш вужче	найбільш досконало, більш широко, менш вузько

Зверніть увагу! Не слід плутати прислівники у формі вищого і найвищого ступенів з омонімічними їм простими формами вищого і найвищого ступеня порівняння прикметників у називному відмінку середнього роду. Форми прислівника залежать від дієслова та його особливих форм і відповідають на питання як?, а форми прикметника залежать від іменника і відповідають на питання яке?: найкраще (як?) виглядати – найкраще (яке?) побажання.

И,І в кінці прислівників

№	Букви	Правила	Приклади
1.	-и	У кінці прислівників після твердих приголосних.	догори, безвісти, навпомацки
2.	-и	Після приголосних г, к, х.	трохи, наскільки, верхи, навкруги
3.	-и	Після шиплячих.	по-ведмежи, стоячи
4.	-и	У прислівниках, утворених за допомогою префікса по-після г, ч, ж.	по-козацьки, по-вовчи, по-польськи
5.	-і	Після м'яких або пом'якшених приголосних.	вгорі, тричі, насторожі, опівночі
6.	-и,-і	У кінці інших прислівників так само, як і в подібних іменниках з прийменниками.	докупи – до купи, вкупі – в купі, але восени – в осені, безвісти – без вісті

Зверніть увагу! Див. також розділи «Для допитливих» і «Синтаксис. Головні і другорядні члени речення».

ПРИЙМЕННИК

Прийменник – службова незмінна частина мови, що виражає відношення між предметами, відношення дії та ознаки до предмета, залежність іменника, числівника, займенника від інших слів у реченні і разом з ними вказує на об'єкт дії, напрям, місце, час, причину, мету: Ще в дитинстві я ходив у трави, в гомінливі трепетні ліси…(В.Симоненко) Пишеться з іменниками, числівниками, займенниками завжди окремо. Прийменник виконує роль члена речення лише у поєднанні з відмінковою формою іменника. Зазвичай прийменник стоїть перед іменником (у лісі, на дорозі, по хаті), хоча іноді він може стояти і після іменника: наперекір побажанням і бажанням наперекір.

Прийменник взаємодіє з усіма непрямими відмінками (тобто крім називного), наприклад: з Р.в. уживається понад 150 прийменників (біля, у, в, для, проти, серед тощо); із Д.в. поєднуються похідні прийменники (завдяки, наперекір, назустріч, навперейми, услід тощо); М.в. без прийменників взагалі не вживається.