Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь КАТЕГОРИИ: Археология Биология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Техника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ? Влияние общества на человека Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления

Главная Избранные Случайная статья Познавательные Новые добавления Обратная связь FAQ Уживання безособових дієслів ⇐ ПредыдущаяСтр 11 из 24Следующая ⇒ 1. Безособові форми на -но, -то не мають морфологічно вираженого зна­чення часу. Однак контекстуально наявність результату дії, яку підкреслює безособова форма, може бути віднесена до минулого, теперішнього чи майбутнього. У реченні на віднесеність дії, названу безособовою формою, до минулого або майбутнього часу може вказувати допоміжне дієслово було або буде: Укріплені райони противника було прорвано (О. Гончар). Все буде зроблено вчасно. Зверніть увагу! Якщо у реченні йдеться про дію, завершену у минулому недавно, то безособова форма вживається без допоміжних дієслів. Якщо ж мовиться про давно закінчену дію, додається допоміжне дієслово було: Останній літачок було зроблено, в кімнаті усе прибрано. 2. В українському мовленні вживання безособових дієслівних форм на -но, -то є більш прийнятним, ніж тих дієприкметників, від яких вони утворені: Справу зроблено (а не Справа зроблена); Воду випито (а не Вода випита); Резолюцію схвалено одноголосно ( а не Резолюцію схвалена одноголосно). Найпоширеніші способи творення дієслів № Способи творення дієслів Словотворчі афікси Приклади 1. Префіксальний префікси: у-(в-), ви-, від-(віді-), над-(наді-), під-(піді-), роз-(розі-), об-(обі-), з-(зі-, із-, с-), за-, по-, на-, про-, при-, пере- тощо укласти класти; внести нести; викликати кликати; відігнати гнати; надірвати рвати; зігріти гріти 2. Суфіксальний суфікси: -а-(-я-), -и-, -і-(-ї-), -ува- (-юва-), -ну-, -ся наголошувати наголос; ахати ах; рухати рух; біліти білий; стукнути стук; братися брати 3. Префіксально-суфіксальний одночасно за допомогою префіксів і суфіксів підсилити сила; сповільнити повільний; оприлюднити прилюдно; подвоїти двоє 4. Лексико-семантичний   годинник іде, час біжить, сонце встає, ціни ростуть ДІЄПРИКМЕТНИК Дієприкметник – це особлива форма дієслова, що називає ознаку за дією або станом і відповідає на питання який? (жевріючий, вишитий). На відміну від прикметників, що вказують на постійну ознаку предмета, дієприкметники вказують на ознаку предмета за дією: жовта фарба (постійна ознака) – пожовкле листя (колір змінився з часом); холодний напій (постійна ознака) – охолоджений напій (температура змінилася з часом). Усі дієприкметники відмінюються так, як прикметники твердої групи. Розрізнення прикметників та дієприкметників (див. докладніше розділ «Для допитливих»)   № Дієприкметники Прикметники 1. Вказують на ознаку за дією - змінну ознаку. їх можна замінити дієсловом: просіяне борошно - просіяти борош­но, підписаний акт - підписати акт. Виражають постійну ознаку, є сталим висловом, їх не можна замінити дієсловом: колючий дріт, родючі поля, блискучий оратор, пекучий біль, вихована людина. 2. При них бувають залежні слова: битий дощами дах, перекладений спеціалістом текст. Залежних слів при них не буває: битий шлях, стиглий кавун. 3. Відрізняються наголосом: вáрений, пéчений, ýчений. Різний наголос: варéний, печéний, учéний 4. За суфіксами: а) -уч-, -юч-, -ач-, -яч- (недоконаного виду теперішнього часу активного стану) - атакуючий; б) -л- (лише доконаного виду минулого часу активного стану) - змарнілий; в) -н-, -ен-, -єн-, -т- (минулого часу пасивного стану) - прописаний. Суфікси прикметників: білявий, малесенький, барвистий, дуплястий, гарненький, манюсінький, величезний, страшенний, нічний тощо. Дієприкметник має граматичні особливості дієслова і прикметника       ознаки дієслова ознаки прикметники вид - вказує на ознаку предмета; - відповідає на питання який? яка? яке? які? (сплетений, сплетена, сплетене) доконаний (написаний) недоконаний (темніючий) час узгоджується з: - іменником; - займенником у роді, числі, відмінку: засклене вікно, заскленим вікном, на засклених вікнах теперішній минулий (чорніючий) (почорнілий) Зверніть увагу!Форми майбутнього часу дієприкметники не мають. стан змінюється за: - родами; - числами; - відмінками. синтаксична роль у реченні: - означення (прочитана книга); - частина складеного іменного присудка (Книга прочитана.) активний бувають теперішнього часу (тільки недоконаного виду) і минулого (тільки доконаного виду). Активні дієприкметники теперішнього часу в сучасній українській мові вживаються рідко і творяться не від усіх дієслів. пасивний бувають тільки минулого часу доконаного та (рідше) недоконаного виду. Такі дієприкметники із суфіксами -ов-, -ува- залежно від контексту можуть уживатися у значенні як минулого, так і теперішнього часу: застосовуваний нині, застосовуваний здавна.

Може мати при собі залежні слова (іменник, займенник, прислівник): виоране завчасно поле.

Активні і пасивні дієприкметники

Активні (неперехідні)	Пасивні (перехідні)
Вказують на ознаку предмета за дією, яку він сам виконує: зів'яле листя (листя зів'яло), люблячий батько (батько любить)	Вказують на ознаку предмета за дією, яку виконує над ним інший предмет або на зворотну дію самого предмета: розбитий глек (глек розбили), вимиті руки (руки вимили); хлопець умився – умитий хлопець, дівчина збентежилася – збентежена дівчина.

Творення дієприкметників

Єдиний спосіб творення дієприкметників – суфіксальний: побачений побачити.

Творення активних дієприкметників теперішнього і минулого часу

Активні дієприкметники теперішнього часу утворюються від основи дієслова теперішнього часу за допомогою суфіксів -уч-, -юч- (від дієслів І дієвідміни), -ач-, -яч- (від дієслів ІІ дієвідміни): ріж-уть → ріж-уч-ий, працю-ють → працю-юч-ий, леж-ать → леж-ач-ий, сто-ять → сто-яч-ий.

Активні дієприкметники минулого часу утворюються від основи інфінітива за допомогою суфікса -л-: посиві-ти → посиві-л-ий.

Активні дієприкметники теперішнього часу творяться не від усіх діє­слів. Як правило, вони не творяться від дієслів, дія яких не може бути пере­творена в ознаку діючого предмета (неможливе утворення дієприкметників типу: горять → горячий, б'ють → б'ючий).

Творення пасивних дієприкметників минулого часу

Пасивні дієприкметники минулого часу утворюються від основи інфінітива за допомогою суфіксів - н-, -ен- (-єн-), -т-: написа-ти → написаний, принес-ти → принесений, погної-ти → погноєний, моло-ти → молотий.

Зверніть увагу! 1.Від дієслів з основою інфінітива на -оро-, -оло-, а також із суфіксом -ну- можуть утворюватися паралельні форми дієприкметників із суфіксами -т-, -ен-: пороти – поротий і порений, колоти – колотий і колений, стиснути – стиснутий і стиснений.

2. Дієприкметники із постфіксом -ся не утворюються. Якщо дієприкметник утворюється від дієслова із постфіксом -ся, то ця частка відпадає: усміхатися – усміхнений, купатися – купаний.

Утворити всі форми активних та пасивних дієприкметників від однієї видової пари дієслів в україн­ській мові (видова пара – це два дієслова, які мають подібне лексичне значення, один корінь, але належать до різних видів – доконаного і недоконаного) практично неможливо. Як правило, від видової пари дієслів тво­риться або дві (чи навіть одна) форми активного дієприкметника (сивіючий, посивілий; зеленіючий, позеленілий; працюючий, ріжучий), або дві (чи навіть одна) форми пасивного дієприкметника (кошений, скошений; різаний, розрі­заний; обраний, переможений).

Уживання дієприкметників

Більшість дієприкметників в українському мовленні є досить рідкісним явищем, і майже завжди їх уживання є стилістично забарвленим (книжним, офіційно-діловим, науковим тощо).

Активні дієприкметники доконаного виду (на -лий) та пасивні (на -тий, -ний) уживаються без обмежень (як і прикметники). Активні дієприкметники недоконаного виду із суфіксами -уч-, -юч-, -ач-, -яч- уживаються рідко й без залежних слів: Нудьгуючими очима дивився він на село (З. Тулуб). Їх майже ніколи не вживають у ролі означень до назв осіб, зокрема угруповань людей (типу біжучий хлопець, граючий ансамбль), а також разом із залежними словами після пояснюваного слова (типу хлопці, працюючі в лісі; листя, падаюче з дерев). Такі дієприкметники необхідно замінити: а) пасивним дієприкметником: Знудженими від перенасичення очима дивився він на село; б) підрядним означальним реченням: мати, яка любить доньку; людина, яка себе поважає; президент, який виголошує промову; співак, який виконує пісню; в) близьким за змістом прикметником: приваблюючий вигляд – привабливий вигляд; перемагаюча армія – перемо­жна армія.

Активні дієприкметники минулого часу в сучасній українській мові не тво­ряться за допомогою суфікса -ш-. Не потрібно вживати такі дієприкметники: посинівший, бувший, померший. Їх варто замінити на посинілий, колишній, померлий. Декілька давніх слів, що збереглися (перемігший, допоміг­ший), також замінюють описовою формою: той, що переміг; той, що допоміг.

Дієприкметниковий зворот

Дієприкметниковий зворот – це дієприкметник разом із залежними від нього словами. У реченні дієприкметниковий зворот виконує роль поширеного означення: Непорушно стоять дерева (які?), загорнені в сутінь, (які?) рясно вкриті краплистою росою (М. Коцюбинський).

Зверніть увагу! Не потрібно плутати залежні від дієприкметника слова та слово, від якого залежить увесь дієприкметниковий зворот (т. зв. пояснюване слово). У наведеному вище реченні пояснюване слово – дерева, а залежні від дієприкметників слова, які утворюють дієприкметникові звороти – це: 1) в сутінь; 2) рясно і краплистою росою. Дієприкметниковий зворот може стояти після пояснюваного слова і перед ним (див. докладніше розділ «Пунктуація. Відокремлення означень»).

Правопис дієприкметників

1.У ненаголошених суфіксах дієприкметників пасивного стану минулого часу завжди пишеться -н-: смáжений, погóджений, невпíзнаний, незлíчений. Порівняйте із прикметниками! У прикметниках із наголошеними суфік­сами -анн-, -янн-, -енн-, які вказують на можливість чи неможливість дії та на найвищий ступінь ознаки, пишеться -нн-: невпізнáнний, незлічéнний. 2. У суфіксах пасивних дієприкметників -ен-, -єн- завжди пишеться літера е (є): запорошений, побачений, напоєний, заспокоєний. 3. Про написання дієприкметників із часткою не див. розділ «Орфографія. Написання часток».