Складений присудок поділяється на складений іменний та складений дієслівний.

Складений дієслівний присудок виражений у реченні з допомогою дієслова-зв’язки та інфінітива (Гаї почали шуміти). Якщо у такому реченні визначити присудок тільки почали, воно втратить свій зміст (Гаї почали).

У допоміжній частині складеного дієслівного присудка можуть уживатися такі дієслова-зв’язки: почати, взятися, кинутися, стати, продовжувати, залишатися, перестати, могти, мусити, мати, вміти, встигнути, хотіти, бажати, збиратися, готуватися, нахвалятися, старатися, намагатися, вирішити, любити, навчитися, думати, мріяти, поспішати, боятися, соромитися тощо (Дід перестав грати. Вона починає знову плакати. Вона скінчила писати свою повість. Вона не могла його втратити. Усі любили слухати його).

Складений іменний присудок виражений у реченні з допомогою дієслова-зв’язки та іменної частини мови (іменника, прикметника, дієприкметника, числівника, займенника).

У допоміжній частині складеного іменного присудка можуть уживатися такі дієслова-зв’язки: бути (у теп. часі воно має форму «є» і може пропускатися), становити, ставати, виявлятися, залишатися, робитися, називатися, здаватися, уявлятися тощо (Сніг зробився жовтий. Голос у неї був привітний. Пораненим птахом відчув я себе у темній оселі. Знання – це гість, а розум – це хазяїн. Я сьогодні в горі).

Увага! Дієслово-зв’язка + іменник або прикметник в О.в. – ознака, яка змінилася з часом.

Дієслово-зв’язка + іменник або прикметник в Н.в. – стала ознака.

Порівняйте! Мій тато був ковалем (був ковалем тільки певний час). Мій тато був коваль (упродовж усього життя). Моя парта була сірою (певний час). Моя парта була сіра (постійно).

Складні випадки узгодження підмета з присудком

№	Підмет	Присудок	Приклади
1.	Кількісний числівник + іменник.	1. У формі однини, якщо увагу зосереджено на кількості. 2. У формі множини, якщо увагу зосереджено на дії.	1. І за його знаком з вулиці увійшлошестеро солдатів (Ю. Яновський). 2. В цей час в дверях з’явилисьтри постаті (Ю. Збанацький).
2.	Іменник у Н.в. + іменник в О.в.	1. У формі однини, якщо присудок стосується однієї з дійових осіб (ім. в О.в. тоді виступає додатком). 2. У формі множини, якщо присудок стосується обох дійових осіб.	1. Петроз батькомговорив про погоду. 2. Петро з батькомговорили про погоду.
3.	Синтаксично нерозкладне словосполучення зі значенням міри, сукупності.	У формі однини, оскільки узгоджується із головним компонентом словосполучення.	Милував і заспокоював око бійців цей шмат рівнинного простору … (О.Гончар)
4.	Абревіатура.	Узгоджується із головним словом словосполучення, від якого утворюється абревіатура.	УАН (Українська академія наук) буластворена в 1918 році.
5.	Іменники більшість, меншість, частина, половина, решта тощо.	Узгоджується у числі і роді з підметом.	За нашу пропозицію проголосуваламеншість.
Однорідні підмети, з’єднані єднальними сполучниками
6.	1. Підмети перед присудком. 2. Підмети після присудка.	1. У формі множини. 2. У формі як однини, так і множини (залежно від того, чи присудок стосується одного із однорідних членів речення, чи всіх).	1. Не змовляючись, Юля і Вікторстали під старою березою (О.Донченко). 2. Раділи і садок, і поле, і долина (Л.Глібов). Чорнієполе, і гай, і гори (Т.Шевченко).
Однорідні підмети, з’єднані протиставними сполучниками
7.	1. Підмети перед присудком. 2. Підмети після присудка.	1. Узгоджується з останнім підметом. 2. Узгоджується з першим підметом.	1. Не вітер, а бурязавіяла (Панас Мирний). 2. Миколу взяв за серце не жаль, а злість (І. Нечуй-Левицький).
Однорідні підмети, з’єднані розділовими сполучниками
8.	1. Підмети перед присудком. 2. Підмети після присудка. 3. Присудок між підметами.	1. Узгоджується з останнім підметом. 2. Узгоджується з першим підметом. 3. Узгоджується із попереднім підметом.	1. Юрко чи Марійкарозбила вікно? 2. Вікно розбивЮрко або Марійка. 3. Марійкарозбила вікно чи Юрко?

Зверніть увагу! Про тире між підметом і присудком див. у розділі «Пунктуація»!

Другорядні члени речення

Додаток	Означення	Обставина
Читати книгу	Сонячний день	Швидко йти
Питання усіх відмінків, крім називного і місцевого. Іменник, займенник, числівник, інфінітив, синтаксично нерозкладне словосполучення, словосполучення (числівник + ім. у З.в.)	Який? Чий? Котрий? Прикметник, займенник, порядковий числівник, дієприкметник, іменник, інфінітив, прислівник, синтаксично нерозкладне словосполучення.	Як? Де? Куди? Звідки? Коли? Чому? Для чого? Незважаючи на що? Іменник з прийменником, прислівник, числівник, синтаксично нерозкладне словосполучення.

Зверніть увагу! Означення залежить від підмета (група підмета), додаток, обставина – від присудка (група присудка).

Означення

Узгоджені	Неузгоджені
Узгоджуються зі словом, від якого залежать, у роді, числі і відмінку.	Не узгоджуються з означуваним словом.
Виражаються: 1. Прикметником: багряний небосхил. 2. Дієприкметником: прочитаний роман. 3. Займенником, співвідносним з прикметником: весь світ, такий проект, мій зошит.	Виражаються: 1. Іменником у непрямих відмінках із прийменником чи без: народ України (= український), капелюх батька (=батьків). 2. Прислівником, дієприслівником: місто (яке?) вночі, кава (яка?) по-львівськи.

Додаток

Прямий	Непрямий
1. Знахідний відмінок без прийменника: непокоїло Володька, придумують богів. 2. Родовий відмінок, якщо у реченні є заперечення: Як добре те, що смерті не боюсь. 3. Родовий відмінок та означає частину від цілого: позичити хліба, попити води.	Виражений формами родового (крім випадків, зазначених у першій колонці), давального, знахідного з прийменником, орудного, місцевого відмінків: пахло хлібом, злі на мене, залитий сонцем, придумують для себе.

Обставина