Написання складних прислівників

Пишуться разом:

1. Якщо утворені сполученням прийменника з прислівником: віднині, надовго, назавжди, наскрізь, потроху.

Але: на коли, на потім, на завтра (= на завтрашній день), до завтра, на відмінно.

2. Коли утворені злиттям прийменника з іменником: безвісти, безперестанку, ввечері, вдень, влітку, всередині, вщерть, додому, дощенту, збоку, зверху, навесні, нагору (але на-гора), напам’ять, насилу, наяву, невтямки, поволі, посередині, спересердя, уголос, узнаки, укупі, упереміш, урозсип.

Розрізняйте:

а) сполучення іменника з прийменником від прислівника: повернути убік – ударити у бік; вивчити напам’ять – подарувати на пам’ять; спочатку треба подумати – з початку місяця.

б) іноді розрізнювальною ознакою прислівника та іменника виступає наголос: навíки – на вікú, надвóрі – на дворі.

3. Прислівники, утворені злиттям прийменника із короткою формою прикметника в різних відмінках: віддавна, змалку, дочиста, насухо.

4. Прислівники, утворені злиттям прийменників в, за, на з числівником: вперше, водно, вдвоє, заодно, натроє, спершу.

Розрізняйте сполучення числівника з прийменником від прислівника: Учні розмістились у трьох класах. – Ми виконали роботу утрьох.

5. Прислівники, утворені від підрядних словосполучень: врізнобіч, обіруч, насамперед, мимохідь, мимохіть, споконвіку, чимдалі, якраз.

Але: все одно, все рівно, тим часом.

6. Складні прислівники, утворені сполученням часток аби -, ані -, де -, чи -, що -, як - із будь-якою частиною мови: абикуди, аніскільки, анічичирк, деінде, чимало, щогодини, щоправда, якнайдужче. Але! Аби тільки, тільки що, дарма що, поки що, чи що, як коли, як слід, як треба.

7. Прислівники, утворені за допомогою префікса по- та суфікса -у: помалу, потихеньку.

Пишуться через дефіс:

1. Прислівники, утворені від прикметників і займенників за допомогою прийменника по та суфікса -ому, -ему (-єму), -к(и): по-новому, по-батьківськи, по-німецьки, по-вовчи, по-своєму, по-весняному, по-дитячому.

Розрізняйте сполучення прикметника чи займенника з прийменником від прислівника: ж ити по-новому – піти по новому мосту.

2. Прислівники, утворені від порядкових числівників за допомогою префікса по-: по-перше, по-друге, по-третє.

3. Прислівники, утворені повторенням тих самих, споріднених, синонімічних або антонімічних слів: ген-ген, ледве-ледве, рано-вранці, давним-давно, мало-помалу, повік-віків, зроду-віку, врешті-решт, тишком-нишком, більш-менш, видимо-невидимо, не сьогодні-завтра, без кінця-краю, з діда-прадіда, з давніх-давен, десь-інде, десь-колись.

Зверніть увагу! З двома дефісами пишуться такі прислівники: пліч-о-пліч, віч-на-віч, всього-на-всього, будь-що-будь, де-не-де (можливі варіанти: десь-не-десь, десь-інде, деінде), коли(сь)-не-коли(сь), як-не-як, ледве-не-ледве, хоч-не-хоч.

4. Складні прислівники, утворені з допомогою часток -то, будь-, -небудь, казна-, хтозна-, бозна-: будь-коли, бозна-де, так-то, де-небудь, казна-коли, хтозна-відколи.

Пишуться окремо:

1. Прислівникові сполучення, утворені повторенням того самого змінюваного слова в різних відмінках, наприклад: кінець кінцем, одним одинцем, одним одно, чин чином, сама самотою, одним одна, раз у раз, день у день, рік у рік, сам на сам, час від часу, з дня на день, з ранку до вечора, з роду в рід, з краю в край, нога в ногу.

2. Прислівники, утворені від іменників з прийменником, компоненти яких зберігають відносну самостійність значення (особливо, коли між прийменником та іменником можливе означення), наприклад: без угаву, без упину, до вподоби, до речі, на диво, на щастя, під боком, уві сні, у стократ.

3. Прислівники, утворені сполученням прийменника з повним прикметником чоловічого (середнього) роду: в основному, в цілому.

4. Прислівники, утворені сполученням прийменника по зі збірним числівником: по двоє, по троє, по четверо.

Зверніть увагу на написання таких прислівників

Додолу, запанібрата, на-гора, наяву, натщесерце, внічию, спідлоба, спозаранку, з переляку, втридорога, нашвидкуруч, спозарання, тимчасово (хоча тим часом), тимчасом як, до побачення, на жаль, на зло, на радість, на сміх, на сором, над силу, не з руки, ні на гріш, горілиць, з усіх усюд, запівдарма, доконче, запанібрата, довкруж.

Правопис часток

Разом пишуться:

1. Частки аби-, ані-, чи-, чим-, як- що- у складі будь-якої частини мови: абищо, анітрохи, дедалі, чимало, якнайшвидше, щодуху.

Але: частка що пишеться окремо у складі таких сполучників: дарма що, тільки що, хіба що, що ж до;

2. Частка -сь у займенниках та прислівниках та частка -ся(-сь) у зворотних дієслівних формах: будується, котрийсь, десь.

Через дефіс пишуться частки казна-, хтозна-, бозна-, будь-, -небудь, -бо, -но, -то (підсилювальна), -от, -таки: казна-що, хтозна-як, будь-де, який-небудь, скажи-бо, тільки-но, якось-то, як-от, все-таки.

Зверніть увагу! Мовбито, немовбито, нібито, начебто, неначебто, тобто, цебто.

Але: якщо між часткою і словом, до якого вона приєднана, стоїть інше слово, то всі три слова пишуться окремо: казна для чого, будь до кого, чим би то; частки от, таки, коли вони стоять перед словами, які підсилюють, пишемо окремо: от сказав, таки зробив.

Окремо пишуться:

Частки би (б), же (ж), то (вказівна), ось, он, й: сказав би, зроби ж, що то за, ось як, он куди, та й.

Але: разом пишуться у складі сполучників та стверджувальних часток: щоб, якби, мовби, немовби, авжеж, атож, аякже, начеб, таж, тож.

Правопис частки НЕ

НЕ пишеться разом:

1. З іменниками, прикметниками, дієприкметниками, дієсловами, прислівниками, які без не не вживаються: невістка, негода, незрівнянний, невгасимий, неволити, негайно, нехотя.

2. З іменниками, якісними прикметниками та утвореними від них прислівниками, якщо при цьому утворюється нове, протилежне за значенням слово. Здебільшого такі слова можна замінити синонімами без не: неволя (= рабство), невеселий (= сумний), недовго (= коротко).

Але: частка не пишеться окремо від прикметника, що має при собі як пояснювальне слово займенник або прислівник із часткою ні, а також окремо від прикметника, перед яким стоять слова далеко, зовсім, аж ніяк: нітрохи не цікаве завдання, далеко не досконалий твір, зовсім не далека дорога, аж ніяк не приємні спогади.

3. З дієсловами та утвореними від них дієприкметниками та іменниками у складі префікса недо-, який означає неповноту ознаки чи дії: недооцінювати (недо + оцінювати); недовиконаний (недо + виконаний).

Але: якщо частка не вживається для заперечення дії чи ознаки, вираженої словом із префіксом до-, вона пишеться окремо.

Порівняйте:

недоїдати (= голодувати) – не доїсти (= до кінця не з’їсти);

недобачати (= погано бачити) – не добачати (= не помічати);

недодивитися (за дитиною) – не додивитися (фільм).

4. З дієприкметниками, якщо вони є означеннями і при них немає залежних слів: невиконане завдання, незірвані яблука, нерозв’язана задача.

5. У безособово-присудковому слові немає (Таке слово синонімічне російському «нет»).

Розрізняйте: У нього немає грошей. – Він не має грошей.

6. У займенниках: неабихто, не абищо, неабиякий (-а, -е, -і).

7. У сполучниках: незважаючи на, невважаючи на, немов, немовби, немовбито, неначе, неначебто.

8. При зіставленні непротилежних ознак: Нешвидка, а глибока річка. Несильний, а теплий вітер.

НЕ пишеться окремо:

1. З іменниками, дієприкметниками, якісними прикметниками та утвореними від них прислівниками, якщо вживається для заперечення наявності предмета або ознаки: Ні, це не брат. Йому не страшні морози. Заперечення може підсилюватись протиставленням із сполучником а: не білий, а чорний; не високо, а низько; не писаний, а друкований.

2. З якісними прикметниками та прислівниками вищого та найвищого ступенів порівняння: не кращий, не вище.

3. З відносними та присвійними прикметниками: не кам’яний, не братів.

4. З прислівниками, які не походять від якісних прикметників: не сьогодні, не так, не завжди. Але: недаром, недарма.

5. З прислівниками, які пишуться через дефіс, наприклад: не по-людськи, не по-нашому.

6. З дієсловами, дієслівними формами на -но, -то та дієприслівниками: не знати, не працювати, не взявши, не поспішаючи, не зроблено, не вимито.

Винятки: неволити, незчутися, ненавидіти, непокоїти, непритомніти, нетерпеливитися, нестямитися, нехтувати.

Розрізняйте:

нездужати (= хворіти) – не здужати (= не змогти);

неславити (= ганьбити) – не славити (= не прославляти);

непокоїтися (= турбуватися) – не покоїтися (= не спочивати).

7. З дієприкметниками у ролі означення, якщо при них є залежні слова (крім слів вельми, дуже, надто, надзвичайно): не зірвані мною яблука, ніким не скошена трава.

8. З дієприкметниками, які виконують синтаксичну роль присудка: Яблука не зірвані.

9. З безособово-присудковими словами (крім слова немає): не можна, не треба, не видно, не чутно, не дивно.

10. Із займенниками, числівниками, службовими словами: не такий, не три, не мій.

Зверніть увагу! Частка не пишеться з дефісом, якщо вона є префіксом і підкреслює однослівність: не-Європа, не-Париж, не-матерія, не-я (як філософські поняття). Але! Нелюдина, неістота.

Запам’ятайте правопис таких слів! Не до вподоби, не до ладу, не до речі, не до смаку, не під силу, не від того, не з руки, не в пору, не по-нашому, не по собі, не за горами.

Правопис частки НІ

Пишеться разом:

1. З іменниками, прикметниками, прислівниками, які без ні- не вживаються: нісенітниця, нікудишній, ніяково.

2. Із заперечними займенниками та прислівниками, якщо між ними немає прийменника: нікого (але: ні для кого); ніщо (але: ні за що), ніколи, нізвідки, нітрохи.

Пишеться окремо перед будь-якою частиною мови (крім заперечних займенників і прислівників), якщо:

а) у реченні присудок вживається з заперечною часткою не, наприклад: На небі немає ні зірочки;

б) виконує роль повторюваного сполучника при однорідних членах, наприклад: Ні голод, ні холод - ніщо не лякало її;

в) входить до складу фразеологічного звороту, наприклад: ні живий ні мертвий, ні на макове зерня.

 

Правопис прийменників

Пишуться разом:

1. Прийменники, утворені злиттям декількох непохідних (крім з, із): задля, навпроти, окрім, побіля, поза, поміж, понад, попід, попри.

2.Прийменник щодо, утворений злиттям сполучника з непохідним прийменником.

3. Прийменники, утворені злиттям непохідного прийменника з іменником, короткою прикметниковою формою чи прислівником: внаслідок, вподовж, довкола, замість, заради, навколо, назустріч, напередодні, наприкінці.

Через дефіс пишуться складні прийменники з початковими з- або із-: з-за, із-за, з-над, з-перед, з-під, з-поміж, з-понад, з-попід, з-посеред.

Окремо пишуться прийменники, утворені злиттям непохідного прийменника з іменником чи прислівником: в напрямі до, в силу, за винятком, з метою, залежно від, згідно з, на шляху до, незважаючи на, поряд з, під час, у зв’язку з, у разі, що ж до, у результаті.

Прийменник у реченні залежить від іменника або займенника і пишеться від них окремо: до землі, зі святом, у домі; зі мною, наді мною, перед нами.

Зверніть увагу! Якщо наступне після прийменника слово починається зі збігу приголосних, то для милозвучності уживаються прийменники піді, переді, наді тощо (тобто додається і): переді мною.