Лексичні та графічні скорочення



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Лексичні та графічні скорочення



Лексичні скорочення (абревіатури) функціонують як са­мостійні слова. Графічні ж скорочення не є словами й викорис­товуються лише на письмі. На відміну від лексичних вони обо­в'язково розшифровуються та читаються повністю.

Лексичні скорочення бувають декількох типів:

1. Ініціальні (абревіація) – утворені з початкових літер слів, що означають поняття; вони, у свою чергу, поділяються на:

а) літерні – читаючи їх, треба вимовляти літери, наприклад: КБ, ЖБК,ХТЗ та ін.;

б) звукові – читаючи їх, вимовляють звуки, наприклад: ЗАГС, ЦУМ, Ту-154, Ан-24 та ін.;

в) літерно-звукові (змішані) – частина слова вимовляється за літерами, частина – звуками, наприклад: ЖЕК, ТЕЦ та ін.

2. Складові скорочення – утворені з частин складів слів, на­приклад: завгар, техред, лінкор, міськком, Харзеленбуд та ін.

3. Частково скорочені слова – утворені з частини або частин слів і повного слова, наприклад: Донвугілля, Татнафта, госп­розрахунок, рембаза та ін.

4. Відсікання (усічення), наприклад: зам., зав., пом., проф., акад., доц. та ін.

5. Телескопічні скорочення – утворені з початкової та кінце­вої частини складових слів, наприклад: рація (із ра[діостан]ція), біоніка (із біо[логія] та [електро]ніка) й ін.

6. Змішаного типу (комбіновані), наприклад: НДІторгмаш, ХарБТІ й ін.

Типи графічних скорочень:

1. Крапкові, наприклад: c., ім. та ін.

2. Дефісні, наприклад: з-д, б-ка, ін-m, ф-ката ін.

3. Скіснолінійні (дробові), наприклад: р/р, а/с, в/ч (крапка не ставиться).

4. Нульові (курсивні) – на позначення фізичних, метричних ве­личин, грошових одиниць та ін. (лише після цифрових назв), наприклад: 3 хв, 68 кг, 170 г, 2690 грн та ін. (крапка не ставиться).

5. Комбіновані, наприклад: півд.-зах., півн.-схід. та ін.

Графічні скорочення, як правило, не подвоюються, виняток становить pp. (роки).

У документах припускається використання лише загально-нормативних графічних скорочень, зафіксованих у державних стандартах та словниках.

Не можна перевантажувати текст графічними скороченнями, наприклад: НП, що сталася на ПУ півд.-схід. міської РМС через порушення ПТБ інж. Ковтуном В. С.

Не можна скорочувати:

1) імена та імена по батькові (крім ініціалів), наприклад: не Mux. Серг. Грушевський, а М. С. Грушевський (як виняток – з однаковими прізвищами Гр. Тютюнник – Григір, бо є Григорій Тютюнник);

2) псевдоніми, наприклад: не Ю. Клен, а Юрій Клен не Ж. Санд, а Жорж Санд, не О. Вишня, а Остап Вишня, не Л. Українка, а Леся Українка, не П. Мирний, а Панас Мирний;

3) подвійні прізвища, наприклад: не Б.-Хом'як, а Богачевська-Хом'як, не Ж.-Стоша, а Жукевич-Стоша, не К.-Яценко, а Кучук-Яценко, не Т.-Барановський, а Туган-Барановський.

 

Генеалогічна класифікація мов світу

Мови світу розрізняють за структурою, кількістю їх носіїв, наявністю писемності, ступенем їх вивчення, суспільними функціями. Генеалогічна класифікація мов – це вивчення і групування мов світу на основі споріднених зв’язків між ними (на основі спільного походження від якоїсь прамови). У наш час виділяють приблизно 200 сімей мов. Найвідомішими і найпоширенішими мовними сім’ями є індоєвропейська, семіто-хамітська, кавказька, фіно-угорська, тюркська.

Індоєвропейська сім’я

Індійська група: гінді, урду, панджабі, маратхі, сингальська, непалі, кашмірі, циганська, санскрит.

Іранська група: перська, таджицька, афганська, курдська, осетинська, давньоперська, авестійська, скіфська.

Слов’янська група:

- східнослов’янська: українська, російська, білоруська;

- західнослов’янська: польська, чеська, словацька, кашубська, лужицька, полабська, поморська;

- південнослов’янська: болгарська, македонська, сербська, словенська, старослов’янська.

Балтійська група: литовська, латиська, пруська, латгальська.

Германська група:

- північногерманська: датська, шведська, норвезька, ісландська, фарерська;

- західногерманська: англійська, голландська, фризька, фламандська, німецька;

- східногерманська: ост- і вест готська.

Романська група: французька, італійська, ретороманська, сардинська, іспанська, португальська, каталонська, провансальська, румунська, молдавська.

Кельтська група: ірландська, шотландська, бретонська, уельська.

Грецька група: новогрецька, давньогрецька.

Албанська група: албанська.

Вірменська група: вірменська.

Анатолійська група: хеттська, лувійська, лідійська.

Тохарська група: тохарська.

Семіто-хамітська сім’я

Семітська група: арабська, іврит, арамейська, фінікійська.

Хамітська група: єгипетська, берберська, кушитська, чадська.

Кавказька сім’я

Картвельська група: грузинська, мегрельська, чанська, сванська.

Абхазько-адигейська група: абхазька, абазинська, адигейська, кабардинська.

Нахсько-дагестанська група: чеченська, інгуська, аварська, лезгинська, табасаранська, даргинська, ланська.

Фіно-угорська сім’я

Фінська група: фінська, есмонська, карельська, іжорська, вепська, водська, удмуртська, комі-перм’яцька, комі-зирянська, марійська, мордовська.

Угорська група: угорська, мансійська, хантийська.

Тюркська сім’я

Татарська, башкирська, чуваська, булгарська, хазарська, печенізька, кримсько-татарська, караїмська, казахська, киргизька, половецька, турецька, туркменська, гагаузька, узбецька, якутська мови.

 

Типологічна класифікація мов ґрунтується на виявленні подібності й відмінності будови мов незалежно від їх генетичної спорідненості. Якщо генеалогічна класифікація об’єднує мови за їх походженням, то типологічна поділяє мови за ознаками їх структури безвідносно до їх походження й розташування в просторі.

Уперше типологічну класифікацію розробили й обґрунтували німецькі мовознавці Фрідріх і Август Шлегелі. Узявши за основу класифікацію А. Шлегеля В.Гумбольдт поділив усі мови на 4 типи: ізолюючі (кореневі), аглютинативні, інкорпоруючі (полісинтетичні), флективні (фузійні).

Ізолюючі (кореневі)- мови, які не мають афіксів і граматичні значення виражають способом прилягання одних слів до інших або за допомогою службових слів. Класичними зразками є давньокитайська, в’єтнамська, тибетська, бірманська, сучасна китайська та ін.

Аглютинативні - мови, в яких граматичні значення виражаються особливими афіксами-приклейками. До аглютинативних мов належать тюркські, фіно-угорські, грузинська, японська, корейська, монгольські мови та ін.

Інкорпоруючі (полісинтетичні)- мови, в яких різні частини висловлювання у вигляді аморфних слів-основ (коренів) об’єднані в єдині складні комплекси, сукупність яких оформляється службовими елементами. До таких мов належать чукотська, коряцька і більшість мов корінного населення Північної Америки.

Флективні - мови, у яких у вираженні граматичних значень провідну роль відіграє флексія. До них належать індоєвропейські та семіто-хамітські мови.

 


Перелік використаної літератури

 

1. Гаврилюк Оксана, Минюк Оксана. Українська мова для абітурієнтів. – Тернопіль: Підручники і посібники, 2008.

2. Головащук С. І. Словник наголосів: Понад 20 000 слів. – К.: Наук. думка, 2003.

3. Горпинич В.О., Антонюк Т.Р. Географічні назви в українській мові. – К.: Іван Федоров, 1999.

4. Дмитренко Г., Росоха Ю. Українська мова: Навчальний посібник для учнів 5 класу. — К.: Ред. часопису «Народознавство», 2002.

5. Дмитренко Г., Росоха Ю. Українська мова: Навчальний посібник для учнів 6 класу. — К.: Ред. часопису «Народознавство», 1999.

6. Дмитренко Г., Росоха Ю. Українська мова: Навчальний посібник для учнів 7 класу. — К.: Ред. часопису «Народознавство», 2002.

7. Дмитренко Г., Росоха Ю. Українська мова: Навчальний посібник для учнів 8 класу. — К.: Ред. часопису «Народознавство», 2002.

8. Дмитренко Г., Росоха Ю. Українська мова: Навчальний посібник для учнів 9 класу. — К.: Ред. часопису «Народознавство», 2002.

9. Жовтобрюх М. А., Кулик Б.М. Курс сучасної української літературної мови.Ч. 1.– К.:Вища школа, 1972.

10. Заоборна М. Просте речення. Складні випадки аналізу: Навчальний посібник для студентів вищих педагогічних навчальних закладів. – Тернопіль: Підручники і посібники, 2002.

11. Зубков М.Г. Українська мова: Універсальний довідник. – Х.: ВД «Школа», 2005.

12. Козачук Г. Підвищення грамотності учнів: Навчальний посібник для учнів. — К.: Освіта, 1994.

13. Козачук Г. Українська мова для абітурієнтів: Навчальний посібник. — К.: Вища школа, 1993.

14. Козачук Г., Шкуратяна Н. Практичний курс української мови: Навчальний посібник. — К.: Вища школа, 1993.

15. Міляновський Е. Шкільний довідник з української мови. 5 — 11 клас. — Тернопіль: Підручники і посібники, 2003.

16. Орфографічний словник української мови. - К., 1994.

17. Орфоепічний словник / Укл. Погрібний М.І. - К., 1983.

18. Пентилюк П.М. Культура мови і стилістика. – К., 1994.

19. Практикум з української орфографії та пунктуації. На допомогу вступнику. Методичний посібник/ Укладачі: Л. Федчук, Т. Шевчук. — Рівне: РДГУ, 2000.

20. Рідна мова: підручник для 5 кл./ Г.Передрій, Л.Скуратівський, Г.Шелехова, Я.Остаф. — К.: Освіта, 1998.

21. Рідна мова: підручник для 6 кл./ Г. Передрій, Л.Скуратівський, Г.Шелехова, Я.Остаф. — К.: Освіта, 1996.

22. Рідна мова: підручник для 7 кл./ Г.Передрій, Л.Скуратівський, Г.Шелехова, Я.Остаф. — К.: Освіта, 1996.

23. Рідна мова: підручник для 8 кл./ Л.Скуратівський, Г.Шелехова, Я.Остаф. — К.: Освіта, 1996.

24. Рідна мова: підручник для 9 кл./ Г.Шелехова, Я.Остаф, Л.Скуратівський. — К.: Освіта, 1996.

25. Стоян Л. Українська мова: посібник з орфографії та пунктуації. — К.: Наук. думка, 1998.

26. Сучасна українська літературна мова /За ред. М. Я Плющ.– К.: Вища школа, 1994.

27. Ужченко В., Ужченко Д. Українська мова: На допомогу абітурієнту. — К.: Форум, 2002.

28. Український правопис /НАН України, Ін-т мовознавства ім. О. Потебні; Інститут української мови. — К.: Наук. думка, 2003.

29. Чукіна В., Почтаренко О., Почтаренко Г. Український правопис в таблицях і схемах: Довідкове видання. — К.: Логос, 2002.

30. Шевелєва Л. Український правопис у таблицях. — Харків: Світ дитинства, 1997.

31. Ющук І. Рідна мова: Підручник для 5 класу. — К.: Освіта, 1998

32. Ющук І. Рідна мова: Підручник для 6 класу. — К.: Освіта, 1995

33. Ющук І. Рідна мова: Пробний підручник для 7 класу. — К.: Освіта, 1996

34. Ющук І. Практикум з правопису української мови. — К.: Освіта 1994.

 


Зміст

Фонетика. Графіка. Орфоепія
Характеристика голосних і приголосних звуків  
Фонетична транскрипція  
Уподібнення (асиміляція) приголосних звуків
Чергування голосних звуків  
Чергування приголосних звуків  
Склад. Наголос. Окремі правила наголошування слів  
Графіка. Правила переносу слів. Український алфавіт  
Будова слова (морфеміка)
Корінь  
Префікс. Суфікс  
Інтерфікс  
Закінчення (флексія)  
Основа слова  
Словотвір
Способи творення слів  
Лексикологія
Лексичне і граматичне значення слова. Види слів за лексичним значенням  
Види слів за сферою вживання  
Види слів за активністю вживання  
Види слів за походженням. Окремі ознаки слів іншомовного походження  
Види слів за стилістичним забарвленням  
Лексикографія
Види словників. Найвідоміші українські словники  
Фразеологія
Класифікація фразеологізмів  
Джерела походження фразеологізмів  
Морфологія
Частини мови. Загальна характеристика. Перехід з однієї частини мови в іншу  
Іменник
Розряди іменників за значенням  
Число, рід іменників. Визначення роду іменників  
Поділ іменників на відміни та групи  
Зразки відмінювання іменників І відміни  
Зразки відмінювання іменників ІІ відміни  
Закінчення -а (-я), -у (-ю) у родовому відмінку однини іменники чоловічого роду  
Зразки відмінювання іменників ІІІ відміни  
Зразки відмінювання іменників ІV відміни  
Відмінювання іменників, які вживаються лише в множині  
Основні способи творення іменників  
Суфікси в чоловічих та жіночих іменах по батькові  
Прикметник
Форми прикметників  
Розряди прикметників за значенням  
Основні способи творення прикметників  
Ступені порівняння якісних прикметників  
Відмінювання прикметників  
Числівник
Розряди числівників за значенням  
Розряди числівників за будовою  
Розрізнення числівників та інших частин мови  
Відмінювання кількісних числівників  
Уживання числівників із іменниками  
Займенник
Розряди займенників за значенням  
Відмінювання займенників  
Стилістичні функції займенників у мові  
Дієслово
Форми дієслова  
Перехідні і неперехідні дієслова  
Види дієслів  
Дієвідміни дієслів  
Способи дієслів  
Дієвідмінювання дієслів  
Уживання дієслова в одному способі замість дієслів в іншому способі  
Уживання дієслова в одному часі замість дієслів в іншому часі  
Безособові дієслова, їх уживання  
Найпоширеніші способи творення дієслів  
Дієприкметник
Розрізнення прикметників та дієприкметників  
Граматичні особливості дієприкметника  
Активні і пасивні дієприкметники  
Творення дієприкметників  
Уживання дієприкметників  
Дієприкметниковий зворот  
Правопис дієприкметників  
Перехід дієприкметників в іменники  
Дієприслівник
Граматичні особливості дієприслівника  
Творення дієприслівників  
Дієприслівниковий зворот  
Правильна побудова речень з дієприслівниками  
Прислівник
Розрізнення прислівників та інших частин мови  
Розряди прислівників за значенням  
Групи прислівників за походженням  
Способи творення прислівників  
Ступені порівняння прислівників  
И,І в кінці прислівників  
Прийменник
Групи прийменників за походженням  
Групи прийменників за будовою  
Розрізнення прийменників і префіксів  
Розряди прийменників за значенням  
Синонімія прийменників  
Сполучник
Групи сполучників за значення  
Види сурядних сполучників  
Види підрядних сполучників  
Групи сполучників за будовою  
Групи сполучників за способом уживання  
Групи сполучників за походженням  
Розрізнення сполучників та однозвучних сполучень слів  
Розрізнення сполучників та сполучних слів  
Частка
Розряди часток за значенням  
Види модальних часток  
Групи часток за походженням  
Групи часток за будовою  
Розрізнення часток та інших частин мови  
Вигук
Групи вигуків за значенням  
Групи вигуків за походженням  
Правопис вигуків та звуконаслідувальних слів  
Розділові знаки при вигуках  
Синтаксис
Словосполучення
Словосполучення  
Типи підрядного зв’язку слів у словосполученні  
Види словосполучень за вираженням головного слова  
Види словосполучень за значенням  
Речення. Характеристика простого речення
Головні члени речення, способи їх вираження  
Складні випадки узгодження підмета з присудком  
Другорядні члени речення, способи їх вираження  
Інфінітив у ролі другорядних членів речення  
Складні випадки визначення означення і додатка  
Односкладні речення, їх види  
Порядок слів у реченні  
Складне речення
Складносурядне речення, розділові знаки у ньому  
Складнопідрядне речення, його види  
Розділові знаки у складнопідрядному реченні  
Безсполучникове речення, розділові знаки у ньому  
Стилістика
Функції мови  
Мовна норма  
Стилі мовлення. Розмовний стиль  
Публіцистичний стиль  
Науковий стиль  
Художній стиль  
Конфесійний стиль  
Епістолярний стиль  
Офіційно-діловий стиль  
Типи мовлення  
Основні засоби фоностилістики  
Лексичні засоби стилістики  
Морфологічні засоби стилістики  
Синтаксичні засоби стилістики  
Орфографія
Принципи української орфографії  
Ненаголошені голосні  
Чергування у – в, і – й  
Позначення на письмі приголосних звуків у коренях слів  
Зміни приголосних при творенні слів на межі морфем  
Спрощення у групах приголосних  
Подвоєння і подовження букв на позначення приголосних звуків  
Уживання апострофа  
Уживання м’якого знака  
Буквосполучення йо, ьо  
Правопис префіксів  
Правопис суфіксів  
Написання складних слів (іменників та прикметників)  
Написання складних прислівників  
Правопис часток  
Правопис прийменників. Уживання прийменників з, із, зі(зо)
Уживання великої букви  
Правопис слів іншомовного походження
Букви и, і, ї у словах іншомовного походження  
Подвоєння у словах іншомовного походження
Уживання м’якого знака  
Уживання апострофа
Правопис букви у  
Правила передавання на письмі російських власних назв  
Написання російських прізвищ прикметникової форми  
Пунктуація
Розділові знаки у кінці речення  
Розділові знаки при стверджувальних та заперечних словах  
Тире між підметом і присудком  
Розділові знаки у простому ускладненому реченні
Однорідні члени речення. Узагальнюючі слова  
Розділові знаки при відокремлених членах речення.  
Відокремлення означень
Відокремлення прикладок
Відокремлення додатків
Відокремлення обставин
Відокремлення порівняльних зворотів  
Відокремлення уточнюючих членів речення  
Розділові знаки у реченнях, ускладнених звертаннями, вставними і вставленими конструкціями  
Розділові знаки при прямій мові, діалозі, цитатах  
Для допитливих
Лексичне значення окремих префіксів та перших частин слів іншомовного походження  
Лексичне значення деяких других частин слів іншомовного походження  
Суфікси збірних іменників  
Прикладки-топоніми  
Утворення іменників на позначення назв жителів міст  
Складні випадки написання та відмінювання українських прізвищ  
Прикметники, утворені від складних і складених власних назв  
Перехід дієприкметників у прикметники  
Значення окремих займенників  
Поділ прислівників за морфологічною ознакою  
Правила скорочення слів  
Генеалогічна класифікація мов світу  

 



Последнее изменение этой страницы: 2016-04-26; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.235.120.150 (0.009 с.)