Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь FAQ Написать работу КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Лексичні та графічні скорочення↑ ⇐ ПредыдущаяСтр 24 из 24 Содержание книги
Похожие статьи вашей тематики
Поиск на нашем сайте
Лексичні скорочення (абревіатури) функціонують як самостійні слова. Графічні ж скорочення не є словами й використовуються лише на письмі. На відміну від лексичних вони обов'язково розшифровуються та читаються повністю. Лексичні скорочення бувають декількох типів: 1. Ініціальні (абревіація) – утворені з початкових літер слів, що означають поняття; вони, у свою чергу, поділяються на: а) літерні – читаючи їх, треба вимовляти літери, наприклад: КБ, ЖБК,ХТЗ та ін.; б) звукові – читаючи їх, вимовляють звуки, наприклад: ЗАГС, ЦУМ, Ту-154, Ан-24 та ін.; в) літерно-звукові (змішані) – частина слова вимовляється за літерами, частина – звуками, наприклад: ЖЕК, ТЕЦ та ін. 2. Складові скорочення – утворені з частин складів слів, наприклад: завгар, техред, лінкор, міськком, Харзеленбуд та ін. 3. Частково скорочені слова – утворені з частини або частин слів і повного слова, наприклад: Донвугілля, Татнафта, госпрозрахунок, рембаза та ін. 4. Відсікання (усічення), наприклад: зам., зав., пом., проф., акад., доц. та ін. 5. Телескопічні скорочення – утворені з початкової та кінцевої частини складових слів, наприклад: рація (із ра[діостан]ція), біоніка (із біо[логія] та [електро]ніка) й ін. 6. Змішаного типу (комбіновані), наприклад: НДІторгмаш, ХарБТІ й ін. Типи графічних скорочень: 1. Крапкові, наприклад: c., ім. та ін. 2. Дефісні, наприклад: з-д, б-ка, ін-m, ф-ката ін. 3. Скіснолінійні (дробові), наприклад: р/р, а/с, в/ч (крапка не ставиться). 4. Нульові (курсивні) – на позначення фізичних, метричних величин, грошових одиниць та ін. (лише після цифрових назв), наприклад: 3 хв, 68 кг, 170 г, 2690 грн та ін. (крапка не ставиться). 5. Комбіновані, наприклад: півд.-зах., півн.-схід. та ін. Графічні скорочення, як правило, не подвоюються, виняток становить pp. (роки). У документах припускається використання лише загально-нормативних графічних скорочень, зафіксованих у державних стандартах та словниках. Не можна перевантажувати текст графічними скороченнями, наприклад: НП, що сталася на ПУ півд.-схід. міської РМС через порушення ПТБ інж. Ковтуном В. С. Не можна скорочувати: 1) імена та імена по батькові (крім ініціалів), наприклад: не Mux. Серг. Грушевський, а М. С. Грушевський (як виняток – з однаковими прізвищами Гр. Тютюнник – Григір, бо є Григорій Тютюнник); 2) псевдоніми, наприклад: не Ю. Клен, а Юрій Клен не Ж. Санд, а Жорж Санд, не О. Вишня, а Остап Вишня, не Л. Українка, а Леся Українка, не П. Мирний, а Панас Мирний; 3) подвійні прізвища, наприклад: не Б.-Хом'як, а Богачевська-Хом'як, не Ж.-Стоша, а Жукевич-Стоша, не К.-Яценко, а Кучук-Яценко, не Т.-Барановський, а Туган-Барановський.
Генеалогічна класифікація мов світу Мови світу розрізняють за структурою, кількістю їх носіїв, наявністю писемності, ступенем їх вивчення, суспільними функціями. Генеалогічна класифікація мов – це вивчення і групування мов світу на основі споріднених зв’язків між ними (на основі спільного походження від якоїсь прамови). У наш час виділяють приблизно 200 сімей мов. Найвідомішими і найпоширенішими мовними сім’ями є індоєвропейська, семіто-хамітська, кавказька, фіно-угорська, тюркська. Індоєвропейська сім’я Індійська група: гінді, урду, панджабі, маратхі, сингальська, непалі, кашмірі, циганська, санскрит. Іранська група: перська, таджицька, афганська, курдська, осетинська, давньоперська, авестійська, скіфська. Слов’янська група: - східнослов’янська: українська, російська, білоруська; - західнослов’янська: польська, чеська, словацька, кашубська, лужицька, полабська, поморська; - південнослов’янська: болгарська, македонська, сербська, словенська, старослов’янська. Балтійська група: литовська, латиська, пруська, латгальська. Германська група: - північногерманська: датська, шведська, норвезька, ісландська, фарерська; - західногерманська: англійська, голландська, фризька, фламандська, німецька; - східногерманська: ост- і вест готська. Романська група: французька, італійська, ретороманська, сардинська, іспанська, португальська, каталонська, провансальська, румунська, молдавська. Кельтська група: ірландська, шотландська, бретонська, уельська. Грецька група: новогрецька, давньогрецька. Албанська група: албанська. Вірменська група: вірменська. Анатолійська група: хеттська, лувійська, лідійська. Тохарська група: тохарська. Семіто-хамітська сім’я Семітська група: арабська, іврит, арамейська, фінікійська. Хамітська група: єгипетська, берберська, кушитська, чадська. Кавказька сім’я Картвельська група: грузинська, мегрельська, чанська, сванська. Абхазько-адигейська група: абхазька, абазинська, адигейська, кабардинська. Нахсько-дагестанська група: чеченська, інгуська, аварська, лезгинська, табасаранська, даргинська, ланська. Фіно-угорська сім’я Фінська група: фінська, есмонська, карельська, іжорська, вепська, водська, удмуртська, комі-перм’яцька, комі-зирянська, марійська, мордовська. Угорська група: угорська, мансійська, хантийська. Тюркська сім’я Татарська, башкирська, чуваська, булгарська, хазарська, печенізька, кримсько-татарська, караїмська, казахська, киргизька, половецька, турецька, туркменська, гагаузька, узбецька, якутська мови.
Типологічна класифікація мов ґрунтується на виявленні подібності й відмінності будови мов незалежно від їх генетичної спорідненості. Якщо генеалогічна класифікація об’єднує мови за їх походженням, то типологічна поділяє мови за ознаками їх структури безвідносно до їх походження й розташування в просторі. Уперше типологічну класифікацію розробили й обґрунтували німецькі мовознавці Фрідріх і Август Шлегелі. Узявши за основу класифікацію А. Шлегеля В.Гумбольдт поділив усі мови на 4 типи: ізолюючі (кореневі), аглютинативні, інкорпоруючі (полісинтетичні), флективні (фузійні). Ізолюючі (кореневі) - мови, які не мають афіксів і граматичні значення виражають способом прилягання одних слів до інших або за допомогою службових слів. Класичними зразками є давньокитайська, в’єтнамська, тибетська, бірманська, сучасна китайська та ін. Аглютинативні - мови, в яких граматичні значення виражаються особливими афіксами-приклейками. До аглютинативних мов належать тюркські, фіно-угорські, грузинська, японська, корейська, монгольські мови та ін. Інкорпоруючі (полісинтетичні) - мови, в яких різні частини висловлювання у вигляді аморфних слів-основ (коренів) об’єднані в єдині складні комплекси, сукупність яких оформляється службовими елементами. До таких мов належать чукотська, коряцька і більшість мов корінного населення Північної Америки. Флективні - мови, у яких у вираженні граматичних значень провідну роль відіграє флексія. До них належать індоєвропейські та семіто-хамітські мови.
1. Гаврилюк Оксана, Минюк Оксана. Українська мова для абітурієнтів. – Тернопіль: Підручники і посібники, 2008. 2. Головащук С. І. Словник наголосів: Понад 20 000 слів. – К.: Наук. думка, 2003. 3. Горпинич В.О., Антонюк Т.Р. Географічні назви в українській мові. – К.: Іван Федоров, 1999. 4. Дмитренко Г., Росоха Ю. Українська мова: Навчальний посібник для учнів 5 класу. — К.: Ред. часопису «Народознавство», 2002. 5. Дмитренко Г., Росоха Ю. Українська мова: Навчальний посібник для учнів 6 класу. — К.: Ред. часопису «Народознавство», 1999. 6. Дмитренко Г., Росоха Ю. Українська мова: Навчальний посібник для учнів 7 класу. — К.: Ред. часопису «Народознавство», 2002. 7. Дмитренко Г., Росоха Ю. Українська мова: Навчальний посібник для учнів 8 класу. — К.: Ред. часопису «Народознавство», 2002. 8. Дмитренко Г., Росоха Ю. Українська мова: Навчальний посібник для учнів 9 класу. — К.: Ред. часопису «Народознавство», 2002. 9. Жовтобрюх М. А., Кулик Б.М. Курс сучасної української літературної мови.Ч. 1.– К.:Вища школа, 1972. 10. Заоборна М. Просте речення. Складні випадки аналізу: Навчальний посібник для студентів вищих педагогічних навчальних закладів. – Тернопіль: Підручники і посібники, 2002. 11. Зубков М.Г. Українська мова: Універсальний довідник. – Х.: ВД «Школа», 2005. 12. Козачук Г. Підвищення грамотності учнів: Навчальний посібник для учнів. — К.: Освіта, 1994. 13. Козачук Г. Українська мова для абітурієнтів: Навчальний посібник. — К.: Вища школа, 1993. 14. Козачук Г., Шкуратяна Н. Практичний курс української мови: Навчальний посібник. — К.: Вища школа, 1993. 15. Міляновський Е. Шкільний довідник з української мови. 5 — 11 клас. — Тернопіль: Підручники і посібники, 2003. 16. Орфографічний словник української мови. - К., 1994. 17. Орфоепічний словник / Укл. Погрібний М.І. - К., 1983. 18. Пентилюк П.М. Культура мови і стилістика. – К., 1994. 19. Практикум з української орфографії та пунктуації. На допомогу вступнику. Методичний посібник/ Укладачі: Л. Федчук, Т. Шевчук. — Рівне: РДГУ, 2000. 20. Рідна мова: підручник для 5 кл./ Г.Передрій, Л.Скуратівський, Г.Шелехова, Я.Остаф. — К.: Освіта, 1998. 21. Рідна мова: підручник для 6 кл./ Г. Передрій, Л.Скуратівський, Г.Шелехова, Я.Остаф. — К.: Освіта, 1996. 22. Рідна мова: підручник для 7 кл./ Г.Передрій, Л.Скуратівський, Г.Шелехова, Я.Остаф. — К.: Освіта, 1996. 23. Рідна мова: підручник для 8 кл./ Л.Скуратівський, Г.Шелехова, Я.Остаф. — К.: Освіта, 1996. 24. Рідна мова: підручник для 9 кл./ Г.Шелехова, Я.Остаф, Л.Скуратівський. — К.: Освіта, 1996. 25. Стоян Л. Українська мова: посібник з орфографії та пунктуації. — К.: Наук. думка, 1998. 26. Сучасна українська літературна мова /За ред. М. Я Плющ.– К.: Вища школа, 1994. 27. Ужченко В., Ужченко Д. Українська мова: На допомогу абітурієнту. — К.: Форум, 2002. 28. Український правопис /НАН України, Ін-т мовознавства ім. О. Потебні; Інститут української мови. — К.: Наук. думка, 2003. 29. Чукіна В., Почтаренко О., Почтаренко Г. Український правопис в таблицях і схемах: Довідкове видання. — К.: Логос, 2002. 30. Шевелєва Л. Український правопис у таблицях. — Харків: Світ дитинства, 1997. 31. Ющук І. Рідна мова: Підручник для 5 класу. — К.: Освіта, 1998 32. Ющук І. Рідна мова: Підручник для 6 класу. — К.: Освіта, 1995 33. Ющук І. Рідна мова: Пробний підручник для 7 класу. — К.: Освіта, 1996 34. Ющук І. Практикум з правопису української мови. — К.: Освіта 1994.
Зміст
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Последнее изменение этой страницы: 2016-04-26; просмотров: 692; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.15.195.128 (0.012 с.) |