Складноскорочені слова, абревіатури та графічні скорочення, їх місце у професійному мовленні.

Складноскорочені слова - слова, що виникли на основі складених найменувань і термінів шляхом скорочення всіх або частини слів, їх складових. Основні типи:1) утворені з початкових звуків або назв початкових букв слів (звукові буквені абревіатури буквено-звукові абревіатури 2) утворені з початкових частин слів — місцевком, продмаг; 3) змішаний тип, що поєднує елементи перших два, — міськвно (міський відділ народної освіти 4) утворені поєднанням початку першого слова з початком і кінцем (або лише кінцем) другого — мопед (мотоцикл-велосипед), есмінець (ескадрений міноносець); 5) утворені поєднанням початковій частині слова (або слів) з цілим словом — запчастини, пологовий будинок, комроти.

Абревіатура — складноскорочені слова, похідне слово, що виникає внаслідок абревіації — утворення з перших літер або з інших частин слів, що входять до складу назви чи поняття. Вживаються в усній та писемній мові.

Класифікація абревіатур залежно від їхньої структури та вимови має такий вигляд:1. Ініціальні абревіатури - утворені з початкових літер (звуків) слів, які входять у вихідне словосполучення: 2. Абревіатури складового типу - утворені двох (або більше) слів, з початкових складів мотивуючого складного найменування: торгпред (торговельний представник), нардеп (народний депутат). 3. Абревіатури змішаного типу - утворені з початкової частини або частин слів і повного слова. Це дуже поширений тип абревіатур у сучасній українській мові: техогляд, медсестра, турбюро. 4. Комбіновані абревіатури -утворені одразу двома зазначеними вище способами: АвтоЗаЗ. Лексичні скорочення (абревіатури)функціонують як самостійні слова. Графічні ж скорочення не є словами й використовуються лише на письмі. На відміну від лексичних вони обов'язково розшифровуються та читаються повністю.Графічні скорочення вимовляються повністю і скорочуються лише на письмі. Графічні скорочення (крім стандартних скорочень значень метричних мір: м — метр, мм —міліметр, см — сантиметр) пишуться з крапками на місці скорочення. Зберігається написання великих та малих літер, дефісів, наприклад: півн.-сх. (північно-східний), скорочуються слова на голосну, якщо вона не початкова в слові, і та ь. При збігу двох однакових приголосних скорочення робимо після першого приголосного: щін. робота; відмін, навчання.За збігом двох і більше різних приголосних скорочення можна робити як після першого, так і після останнього приголосного: мід., мідн. (мідний);

 

 

Багатозначні слова і контекст. Синонімічний вибір слова.

У мові є слова, які називають якесь одне поняття, ознаку чи явище тощо. Наприклад: степ – “великий, безлісий, вкритий трав´янистою рослинністю, рівнинний простір у зоні сухого клімату”, новостворений – “який недавно або тільки що створили”, прибудовувати – “будувати щось, приєднуючи вже до наявної споруди”. Отже, слова, що мають лише одне значення, називаються однозначним.

Багатозначними називаються слова, які вживаються з двома або кількома значеннями.

Основне, номінативне значення слова називається прямим. Воно зрозуміле в контексті й поза текстом. У наслідок переосмислення прямого значення і використання його для позначення інших предметів, явищ, ознак позамовної дійсності виникає переносне значення. Останнє можна витлумачити тільки в контексті або у сполученні з іншими словами. Наприклад, у словосполученні розбудовувати хату дієслово вжито у прямому значенні – йдеться про розширення, зростання у висоту, довжину і т.д. В українській мові розбудовувати передає також зміст “розвивати, зміцнювати”: розбудовувати національну культуру – переносне значення.

Слова, які мають близьке або тотожне значення, але відрізняються звучанням, називаються синонімами. Синонімічні назви різняться здебільшого відтінками значення, емоційно-експресивними чи стилістичними можливостями, здатністю сполучатися з певними словами в тексті. Наприклад: захищати, боронити, відстоювати, обстоювати; ґрунтуватися базуватися, основуватися, будуватися.

Залежно від характеру додаткових значень чи відтінків синоніми поділяються на кілька груп.

Абсолютними називають синоніми, що не відрізняються ні значеннєвими, ні стилістичними відтінками: алфавіт – абетка, відсоток – процент, майдан – площа.

Ідеографічні (понятійні), або семантичні синоніми, означаючи те саме поняття, частково відрізняються своїми значеннями. З-поміж синонімів звернення – відозва – заклик – прокламація – апеляція – послання перше слово має найзагальніше значення.

Стилістичні синоніми означають одне поняття, але відрізняються додатковими емоційно-експресивними відтінками, які зумовлюють уживання слів у тих чи інших стилях. Наприклад, дієслово повідомити – нейтральне, воно позбавлене якихось емоційно-оцінних відтінків, а тому вживається в усіх стилях мови (тобто є між стильовим). Возвістити використовується в художніх, публіцистичних текстах для вираження урочистості, піднесеності.

Семантико-стилістичні синоніми відрізняються і значеннєвими відтінками й емоційно-експресивним забарвленням: ходити (стилістично нейтральне слово), походжати, ступати (поважний, урочистий рух), простувати (упевнений рух у визначному напрямі), чвалати (розмовне слово на позначення утрудненого різними обставинами руху), перти (просторічна назва нестримного руху).

Характеристика як документ щодо особового складу.

Характеристика пред’являється при вступі середніх і вищих навчальних закладів, висуванні на виборні посади, переобранні, атестації, оформленні на роботу за конкурсом до науково-дослідних інститутів, вузів тощо.
У кожній правильно написаній характеристиці повинно вказуватися по- перше – прізвище, ім’я та ім’я по батькові, рік народження, національність, освіта (розташовують у стовпчик справа); по-друге – дані про трудову діяльність (фах, тривалість роботи на підприємстві або в організації, просування по службі, рівень професійної майстерності та ін.); по-третє – власне характеристика, де розглядається ставлення до роботи, стосунки у трудовому колективі. Вказується згадка про нагороди або заохочування; по-четверте – висновки, де зазначено призначення характеристики; по-п’яте – посада (ліворуч), підпис (праворуч), ініціали, прізвище керівника установи, закладу (при потребі – інших відповідальних осіб). Дата укладення документу (ліворуч).
Текст викладається від третьої особи. Підписи на цьому документі посвідчуються круглою гербовою печаткою.
Характеристика видається на руки або надсилається до підприємства, установи (організації), які її запитали.
Відповідно до призначення характеристики поділяються на виробничі, атестаційні, рекомендаційні та нейтральні.

 

 

Документ щодо особового складу. Резюме.

До цієї групи документів належать: заяви, скарги, пропозиції, накази щодо особового складу, автобіографія, характеристика, резюме, контракти з найму працівників, трудова книжка, особовий листок з обліку кадрів, особова справа.

Резюме

Резюме – це документ, в якому подаються короткі відомості про навчання, трудову діяльність та професійні успіхи й досягнення особи, яка його складає.

Реквізити:

1. Назва документу (посередині)

2. Текст, що містить таку інформацію

а) дом. адреса, телефон (зліва у кутку)

б) ПІБ (посередині)

в) Мета, з якою написано документ (зліва, з абзацу)

г) особисті дані (дата народження, сімейний стан, національність, якщо треба, з абзацу)

д) відомості про освіту (повна назва закладів, ступінь володіння іноз. мовами, якщо треба)

е) відомості про професійний досвід (посада, попередні посади, стаж роботи)

є) відомості про публікації, якщо треба

ж) інша інформація на вимогу роботодавця

3. Дата

4. Підпис

 

Документ щодо особового складу.Заява.

Заява

Це документ, який містить прохання особи або установи щодо здійснення своїх прав або захисту інтересів.

Реквізити:

1) Адресат (назва установи, посада, прізвище та ініціали керівника).

2) Адресант (назва установи, посада, прізвище та ініціали особи, яка звертається із заявою).

3) Назва виду документа.

4) Текст.

5) Дата.

6) Підпис.