Іменники, які не мають закінчень

1. Загальні назви, зазвичай іншомовного походження з кінцевим -а (-я) (боа, па, буржуа, бра, амплуа, майя, Нікарагуа); -о (бароко, лібрето, банджо, адажіо, трю­мо, жако, какао, Брно, Онтаріо, Палермо, Бордо, Осло, Токіо); -у (-ю) (рагу, какаду, кенгуру, фрау, меню, парвеню, Турку, Катманду, Антана­наріву); -е (-є) (алое, фойє, ательє, рантьє, турне, каное, резюме, Данте, Оноре, Альенде); -і (леді, янкі, жалюзі, журі, дербі, ралі, колі, таксі, Марі, Тбілісі, Гельсінкі, Нагасакі).

2. Іншомовні загальні назви осіб жі­ночої статі (мадам, міс, місіс).

3. Імена та прізвища іншомовного походження з кінцевим приголосним: Жаклін, Джудіт, Мерседес, Джонсон, Шмідт. Але! Суламіф – для Суламіфі, Нінель – з Нінеллю.

4. Французькі імена і прізвища з кінцевим наголошеним -а, -я: Нана, Дюма, Золя, Ніколя.

5. Російські прізвища на -их, -ово (Черних, Дурново).

6. Власні назви, зазвичай іншомовного походження (географічні назви, прізвища, імена): Бордо, Сочі, Хонсю, Пуатьє, Бізе, Камю, Живаго тощо.

7. Українські жіночі прізвища із кінцевим о або приголосним як українського, так й іншомовного походження: Лариса Косач – Ларисі Косач, Галина Денисенко – Галині Денисенко тощо.

8. Іншомовні топоніми на -а, що у відповідних слово­сполученнях виступають у функції прикладок (на острові Куба, у штаті Невада).

Основа слова

Основа слова () – це частина слова без закінчення. Основа – незмінювана частина слова, яка виражає лексичне значення, тому є спільною для усіх форм слова.

Щоб правильно визначити основу, слово потрібно змінювати: іменник – за відмінками та числами, прикметник – за родами, числами і відмінками, дієслово – за особами або родами і числами, часами. Частина, яка не буде змінюватися, – основа (пам’ятай при цьому про чергування звуків): книг -а, будинок, козак -а.

СЛОВОТВІР

Словотвір – розділ мовознавства, у якому вивчаються способи творення слів.

Словотворчі афікси – це такі суфікси, префікси, за допомогою яких утворюються нові слова.

Похідна основа – це основа, про лексичне значення якої ми можемо дізнатися від більш простої основи: лісов -ий – той, що стосується лісу, білизн -а – білий колір чого-небудь.

Непохідна основа – це основа, значення якої не мотивується іншою основою, тобто ми не можемо визначити, звідки походить дане слово: ліс, рік, біл -ий, добр -о.

Твірна основа () - це та частина слова або усе слово, від яких утворилося нове.

Словотворчий ланцюжок – це ряд слів, кожне наступне у якому є похідним від попереднього: ліс → ліс-ов(ий) → лісов-ик; вік → віч-н(ий) → вічн-ість.

Словотвірне гніздо – це сукупність спільнокореневих слів, розташованих у певній послідовності, у якій вони утворювалися, наприклад:

		солон-ість
	сол-он(ий)	солон-о
		солон-ин(а)	солонин-н(ий)
	сол-ян(ий)	солян-к(а)
сіль
	сіль(суть чогось)
		за-соли-ти	засол-ен(ий)
	сол-и-ти	недо-соли-ти	недосол-ен(ий)

Словотворчий тип – це сукупність різнокореневих слів, утворених одним способом з використанням однакового типу твірних основ та одного і того ж словотворчого засобу: слова берез ов ий, лип ов ий, верб ов ий, калин ов ий належать до одного словотворчого типу прикметників, утворених від іменникових твірних основ (берез -а, лип -а, верб -а, калин -а) за допомогою суфікса -ов-.

Способи творення слів

І. Морфологічні.

1. Префіксальний – спосіб творення слів за допомогою префікса, який приєднується до твірної основи: дід → пра дід, бити → роз бити, високий → пре високий.

2. Суфіксальний – спосіб творення слів за допомогою суфікса, який приєднується до твірної основи: машин-а → машин іст, розум → розум н (ий).

3. Префіксально-суфіксальний – спосіб творення слів за допомогою префікса і суфікса одночасно, які приєднуються до твірної основи: за мор ськ ий, без рукав к а.

Зверніть увагу! Не всі слова, які мають префікс і суфікс утворені префіксально-суфіксальним способом. Таким способом утворюються тільки слова, що: 1) походять від прийменника з іменником (за морем → заморський, під вікном → підвіконня, під снігом → підсніжник); 2) не можуть окремо існувати без префікса або cуфікса (безрукавка); 3) окремі прислівники (зазвичай ті, що мають префікс по- і суфікси -у-, -ему-, -єму-, -и-: помалу, по-моєму, по-українськи). Але до цієї групи належать також інші прислівники, наприклад: ввечері, вночі, влітку, взимку тощо.

4. Безафіксний – спосіб творення слів шляхом усічення значущих частин слова. Цим способом утворюються іменники від прикметників і дієслів: синій → синь, бігати → біг, ходити → хід.

5. Складання – спосіб творення слів, при якому нове слово утворюється внаслідок складання твірних основ або цілих слів. Тому складання поділяється на основоскладання, словоскладання та абревіацію (складноскорочений спосіб). Під час основоскладання нове слово утворюється внаслідок складання двох і більше твірних основ: хліб і пекарня → хліб о пекарня, науковий і технічний → науков о -технічний. Основоскладання часто супроводжується суфіксальним і безафіксним способом творення: чорномор ськ ий, землезнав ств о, всюдихід(відкидається суфікс -и- від твірної основи ходи -ти). Словоскладання – спосіб творення нових шляхом поєднання двох слів (а не основ) без допомоги інтерфікса: біг-біг, хліб-сіль, видимо-невидимо, ракета-носій. Складноскорочений спосіб – спосіб творення нових слів шляхом складання початкових частин твірних основ. Цим способом утворюються тільки іменники: медсестра (медична сестра), телецентр (телевізійний центр); юннат (юний натураліст), Донбас (донецький басейн); вуз (вищий учбовий заклад), ООН (Організація Об’єднаних Націй). Зверніть увагу! У складноскорочених словах, утворених з початкових букв або звуків, усі літери пишуться великі (АТС). Винятки: загс, неп, вуз, дот, дзот.