Складноскорочені слова, абревіатури та графічні скорочення.

Використання складноскорочених слів, абревіатур,графічних скорочень стало продуктивним у ХХ столітті, коли поширення інформації у зв’язку з науково- технічною і соціальною революціями стало вимагати ущільнення мовних засобів.

Складноскорочені слова і абревіатури утворюються по різному:

- від початкових частин окремих слів:отоларинголог

- початкової частини першого слова і початкових звуків наступних слів: Мінмолодспорт

- початкової частини першого слова і повного другого слова: оперблок, медсестра

- початкових звуків або початкових букв кожного окремого слова (власне це абревіація )- УЗД АТ,

Складноскорочення пишуться з великої літери, якщо вони є власними назвами, тобто виконують адресну функцію і вживаються на позначення установ одинично і не відмінюються: ВНЗ, КРВНЗ, США.

З малої літери пишуться складноскорочення, якщо вони є звичайними назвами (оперблок, медсестра), відмінюються (оперблоку, медсестри) і перетворилися у звичайні слова-корені, за допомогою яких будуються нові слова (неп, бо за часів непу, непівська модель розвитку економіки).

При комбінованому записі деяких абревіатур в одному слові поєднуються два способи словотвору (ДонНТУ-складноскорочення від власної назви Донецький і НТУ – невідмінювана абревіатура від національний технічний університет), або поступового переходу абревіатур до розряду звичайних слів, коли вони починають відмінюватися, що й підкреслюється додаванням закінчення (СНІДу).

Графічні скорочення. Абревіатури є самостійними словами, які мають усі граматичні ознаки, а тому їх слід відрізняти від звичайних графічних скорочень відповідних слів і словосполучень.Останні не мають абревіатурної вимови і власних граматичних характеристик: вони передаються на письмі малими літерами, після яких ставиться крапка (крім стандартних скорочень з метричної системи мір: мм, см), курсиром, через скісну лінію, з написанням через дефіс, якщо скорочення у середині слова.

Наприклад: ВНЗ (ве-ен-зе) – абревіатура, бо вона має літерну вимову, а написання б-ка (бібліотека), в.о. (виконуючий обов’язки), к.м.н. (кандидат медичних наук) – скорочення, оскільки вони не співпадають з вимовою і з окремою граматичною характеристикою слів.

Щоб не помилитися у вживанні скорочень, необхідно користуватися «Словником скорочень української мови».

При підготовці до практичного заняття студент повинен знати теоретичний матеріал:

-особливості використання багатозначних слів, синонімів, паронімів, омонімів упрофесійному мовленні;

- складноскорочені слова, абревіатури та графічні скорочення. Абревіатури загальновживані та вузькоспеціальні в тексті.

Студент повинен вміти:

- знаходити в тексті й доречно використовувати у професійному мовленні синоніми, пароніми, омоніми;

- досконало володіти навичками грамотного написання слів (у тому числі лексико іншомовного походження;

- користуватися словниками, редагувати тексти.

- записувати складноскорочені слова і абревіатури.

1.Доберіть до слів, що вживаються в медичній термінології і запишіть в зошиті:

Слів синонімів. 5 омонімів, 5 паронімів. Поясніть їх значення.

Випишіть із підручників клінічних дисциплін складноскорочені слова і абревіатури

(по 5.)

 

Теоретичний матеріал з підготовки до практичної роботи № 8

Орфографічні та орфоепічні норми сучасної української літературної мови. Словники.

1. Особливості українського правопису.

2. Правопис прізвищ, імен та по батькові в українській мові.

3. Правопис складних іменників і прикметників. Правопис прислівників.

Українська мова характеризується більшою граматичною синонімією у порівнянні з російською. У практиці професійного спілкування цю системну особливість слід враховувати при вживанні прийменників, сполучників або оформленні слів відповідними суфіксами і закінченнями.Частіше за все під впливом російської мовної системи саме в них з`являються помилки, що руйнують ясність і точність документа або висловлювання.

Уживання прийменників «по», «в», «у», «на»

Російський прийменник «по» залежно від значення передається в українській мові прийменниками(або прийменниками сполученнями) по, з, за, на, через, у, щодо, стосовно, для, до, залежно від, під.

Прийменник «по» за своїм походженням має значення напрямку руху (по улице, по городу), а решта поширилася в російській мові на базі основного аж до тих, які не стосуються руху, в українській мові передається різними прийменниками:

- рух без конкретного напрямку або засіб руху: пересылать по поште- пересилати поштою;

- джерело інформації: по газетам пишут – у газетах пишуть;

- дотримання норм дії: действовать по закону – діяти за законом;

- пасивний рух: плыть по течению- пливти за течією;

- опосередкований рух: по требованию – на вимогу;

- дія або її відсутність через негативні обставини: по болезни- через хворобу, через помилку;

- дія у певний період: по праздникам – у свята;

- вмотивований рух: приехать по делу- приїхати у справі;

- дія для досягнення мети: коміссия по трудоустройству – комісія для працевлаштування;

- дія залежно від обставин: смотря по погоде – залежно від погоди;

- дія у певний період: по воскресенье включительно – до неділі включно;

-потенційна дія: им это по силам- їм це під силу.

Правопис і відмінювання прізвищ

 

Українські прізвища вимовляються і пишуться за правилами вимови та за загальними нормами укр. правопису: Литвиненко, Назар, Солов'яненко, Писаренко. При перекладі з російської мови на українську слід враховувати деякі особливості:

1. Рос. Ё передається сполученням йо на початку і в середині слова, після голосних і твердих приголосних, якщо чується роздільна вимова йо: Йотов, Майоров, Муравйов.

Якщо ё означає звук о після м'якого приголосного, то тоді пишеться сполучення ьо: Синьов, Дехтярьов, Лавреньов.

2.Під наголосом після шиплячих ж, ч, ш, щ,. ц завжди пишеться о: Чижов, Балашов, Лихачов. У ненаголошеній позиції пишеться е: Горячев,Чебишев, Солнцев.

3.Рос. літера е після приголосних передається е: Мельник, Вербицький. Але звук е в рос. прізвищах, що утворені від українських слів з і у корені слова, передається буквою є: Бєлкін (від білка), Бєляєв (від білий),Столетов (літо).

Рос. Літера и на початку слова та після приголосних передається і: Іващенко, Нікітін, Ніколаєв.

4.Після шиплячих ж, ч, ш, щ завжди пишеться и: Жигалюк, Чирва, Шишацький, Щиглов.

5.Рос. літ. и передається через и українське., коли є в укр. мові спільнокореневі слова: Сидоров - Сидоров, Писаренко -Писаренко.

6.Рос. літера и у середині слів після голосних, апострофа та м'якого знака пишеться ї: Руїн, Воїнович, Мар'їн, Ільїн.

7.Рос. суфікс -ев, -еев передається через -єв, -єєв після всіх приголосних, крім шиплячих та ц: Федосеев, Євсєєв, Медведев, Пахарєв. Але Зайцев,Мариничев, Онищев, Мальцев.

8.У суфіксах -ич, -ик пишеться и: Пашкевич,Мазуркевич, Малик, Антосик.

9.Слов'янські прізвища, незалежно, від походження, пишуться з ь у суфіксах -ськ, -цьк, -зьк: Новицький, Залюбовський, Добровольський.

Ь - після м'яких приголосних д, т, з, с, ц, л, н. перед я, ю, є, ї перед приголосними і в кінці слова: Третьяков, Коньков, Лось.

10.У префіксі при- завжди пишеться и: Присяжнюк, Прилуцький, Привалов.

11.При творенні чоловічих імен по батькові вживаються суфікси - ович,-йович. Напр.,

Васильович, Сергійович

12.При творенні жіночих імен по батькові вживаються суфікси -івна, -ївна. Напр., Василівна, Сергіївна.

Деякі з імен по батькові випадають із цих загальних правил. їх необхідно запам'ятати:

Сава - Савич, Савівна; Ілля - Ілліч, Іллівна; Яків - Якович (Яковлевич), Яківна (Яківлівна).

Лука - Лукич, Луківна. Кузьма - Кузьмич, Кузьмівна. Григорій -Григорович, Григорівна Микола - Миколайович, Миколаївна

Микита - Микитович, Микитівна

Хома - Хомич, Хомівна

Відмінювання прізвищ

1. Жіночі прізвища на -а змінюються за відмінками:

Р. Макарової

Д. Макаровій

2. Жіночі прізвища, які закінчуються на -о, -й та будь-який інший приголосний не змінюються за відмінками:

Н. Климчук Оксана Коваленко Олеся

Р. Климчук Оксани Коваленко Олесі

Д. Климчук Оксані Коваленко Олесі

3. Усі чоловічі прізвища на - о, -й та будь-який приголосний змінюються за відмінками:

Н. Климчук Олег Коваленко Петро

Р. Климчука Олега Коваленка Петра

Д. Климчуку Олегові. Коваленку Петрові

4. Прізвища прикметникового типу на -й (чол. рід) відмінюються як прикметники твердої чи

м` якої групи:

Н. Світличний Р. Світличного

5. До іменникових, а не прикметникових прізвищ належать прізвища із суфіксом -ин, що означали національну приналежність: Грузин, Литвин, Русин. Орудний відмінок в чоловічих прізвищах цього типу має закінчення -ом.

6. Окрему групу прізвищ в укр. мові становлять прізвища "спільного роду». Це укр. прізвища на -а, -я (Коляда, Лелека, Моргуля). Ці прізвища (як чол. так і жін.) однаково змінюються за відмінками. Тільки за допомогою імені в таких прізвищах можна визначити рід.

Н. Сирота Олена Сирота Павло

Р. Сироти Олени Сироти Павла

Коли перед закінченням -а стоїть приголосна, яка в укр. мові чергується з іншими приголосними при зміні слова, то в таких прізвищах відбувається чергування приголосних у Д.в. і М.в.: Н. Муха Ольга, Лелека Марія

Д. Мусі Ользі Лелеці Марії

М. Мусі Ользі Лелеці Марії.

7. Відмінюються обидві частини складних прізвищ, якщо перша частина може бути самостійним прізвищем: Квітка-Основ'яненко, Карпенко-Карий.

8. Не відмінюється Бонч-, Доль-, Кос-, Кара-.

До невідмінюваних належать прізвища типу: Леле, Півторадні, Гугу, Айгерджи.

9. Існує тип прізвищ, в яких відбувається чергування голосних звуків при відмінюванні:

Біловіл - Біловола; Сивокінь - Сивоконя.

Голосні о, е також можуть випадати: Бурячок-Бурячка, Вітер-Вітру.

При підготовці до практичного заняття студент повинен знати теоретичний матеріал:

- основні правила правопису прізвищ при перекладі їх українською мовою;

- чергування голосних і приголосних звуків при відмінюванні прізвищ;

- правила відмінювання чоловічих і жіночих пр'авищ в українській мові;

- правопис відмінкових закінчень імен та по батькові у формі звертання.

Студент повинен вміти:

-записувати прізвища українською мовою;

-відмінювати різні типи прізвищ;

- відмінювати імена і по батькові.

Робота в зошиті: