Абревіатури в діловому мовленні

Правила скорочування слів

Явище абревіації полягає у скороченні довгих мовних формул і згортання їх у семантичну єдність – абревіатуру. Це порівняно новий спосіб словотворення, але досить продуктивний у сучасних мовах. Серед неологізмів – значна кількість саме абревіатур. Це явище поширилося на початку 20ст. і відповідало суспільній потребі мови, а саме – тенденції до уникнення надлишкової інформації, економії мовної енергії, уникнення повторів, упорядкованості та регламентації. Активізація процесу творення абревіатур зумовлена передусім суспільно – політичним чинниками, - а від так соціолінгвістичною ситуацією – появою чи оновленням назв державних, громадських, адміністративно – управлінських, політико – економічних, між державних і світових утворень.

 

Отже, абревіатура (італ. abbreviatura від лат. Abbrevio – скорочую) – скорочене складне слово (іменник), утворене с початкових літер чи початкових слів, на основі яких твориться скорочення. Суттєвою ознакою абревіатур є стабільно вимова за назвами букв (рідше звуків) та – як результат її – лексикалізація графічних скорочень, якої з часом набувають часто вживані й загальновживані довгоживучі абревіатури, напр.: Кабмін, НАТО,ООН, тощо. Основні умови їхнього функціонування – доцільність, зрозумілість, стандартність. Їх ще деколи називають «лексичними скороченнями».

 

Класифікація абревіатур залежно від їхньої структури та вимови має такий вигляд:

1. Ініціальні абревіатури – утворені з початкових літер (звуків) слів, які входять у вихідне словосполучення:

а)буквені – їх вимовляють як букви: СНД – Співдружність Незалежних Держав; МЗС – Міністерство закордонних справ; СБУ – Служба безпеки України; МВФ – Міжнародний валютних фонд;

б) звукові – їх вимовляють як звуки: ЄШКО – Європейська школа кореспондентської освіти; НАН – Національна академія наук; ЧАЕС – Чорнобильська атомна електрична станція; ВАТ – Відкрите акціонерне товариство;ДАІ – Державна автомобільна інспекція; ЗМІ – Засоби масової інформації; ЦУМ – Центральний універсальний магазин; СНІД – Синдром набутого імунного дефіциту.

2. Абревіатури складового типу – утворені усіченням основ двох (або більше) слів, з початкових складів мотивуючого складного найменування: інтерпол (інтернаціональна поліція), Бенілюкс (об’єднувальна назва трьох європейських держав – Бельгії,Нідерландів,Люксембургу), військкомат (військовий комісаріат), торгпред (торгівельний представник), міськком (міський комітет), держстрах (державне страхування), нардеп (народний депутат).

3. Абревіатури змішаного типу – утворені з початкової частини або частин слів і повного слова. Це дуже поширений тип абревіатур у сучасній українській мові: держмито, спецзамовлення, госпрозрахунок, дипкур’єр, генпрокурор, держсекретар, начштабу, техогляд, медсестра, турбюро, Донвугілля, Нацбанк, Галсервіс.

4. Комбіновані абревіатури – утворені одразу двома зазначеними вище способами: НДІБудшляхмаш, НДІторгмаш, ХарБТІ, АвтоЗаЗ.

Абревіатури широко використовують у засобах масової інформації, політичній, діловій сферах. Серед ініціальних абревіатур найбільшу групу становлять назви установ та організацій. З відновленням незалежності в Україні виникло багато нових партій, громадсько-політичних організацій, що мають два найменування: одне – повне, яке є словосполученням, інше скорочене – абревіатура. Ознакою євро інтеграційної стратегії України є поява в українському політико-економічному дискурсі великої кількості абревіатур із компонентом євро, напр.: єврокредит, єврооблігація, європарламент, євроринок, єврочек, чи основою Європа, напр.: ЄВС - Європейська валютна система, ЄВБ – Європейський валютний банк, ЄБРР – Європейський банк реконструкції і розвитку, ЄС – Європейський союз.

За змістом абревіатури можна поділити на:

- назви держав (ПАР, ФРН, США);

- назви міжнародних організацій (МАУ – Міжнародна асоціація україністів; ЮНЕСКО, ООН);

- назви партій (УРП, УНА, СДПУ(о), УХДП);

- назви військових угрупувань (ВМФ, ВПС, УПА, УГА);

- назви наукових, громадських, спортивних організацій(НТШ – Наукове товариство імені Шевченка; ДНД – добровільна народна дружина; ФФУ – Федерація футболу України; НБА – Національна баскетбольна асоціація; МОК – Міжнародний олімпійський комітет);

- назви телевізійних агентств і прогарам (УТ, УТН, УНІАН – Українське національне інформаційне агентство новин);

- назви підприємств, установ, організацій, банків (Укрсоцбанк, Промінвестбанк, ЛОРТА, РЕМА, Карпатбуд, НаУКМА – Національний університет «Києво – Могилянська академія»);

- назви літературних об’єднань (ВАПЛІТЕ – Вільна академія пролетарської літератури, Бу-Ба-Бу – Бурлеск – Балаган - Буфонада);

- «ПіК» - «Політик і культура»; «СіЧ» - «Слово і час», «ГУ» - «Голос україни»);

- назви відділів, відділень, факультетів (райспоживспілка, облно, фінвідділ, біофак, журфак, юрфак);

- назви посад (зав кафедри, генсек, санінструктор);

- назви документів (спецзамовлення, спецпроект, техплан);

- Назви матеріалів, виробів, машин, пристроїв, (лавсан, тикональ-титан + кобальт + нікель + алюміній, комол – кобальт + молібден, колін вал, апарат УЗД, ГАЗ – 51,Ту – 154, Ан - 24) та ін.

Творення складноскорочених слів мусить відповідати таким вимогам: а)слово має легко «розгортатися» в повне найменування; б) не має збігатися зі словом або скороченням, які вже є в мові; в) відповідати нормам українського правопису. Невдалими можна вважати немилозвучні абревіатури (СЄХЛ – Східноєвропейська хокейна ліга; СФУЖО - Світова федерація українських жіночих організацій; ЄФВС – Європейський фонд валютної співпраці;), співзвучні з якимось звичайним словом (КІНО – Київський інститут народної освіти; УХО – Українська християнська організація; ЛАК – Ліга арабських країн), незрозумілі (мол завод, індпошив, промпродукти). Наслідком тривалої взаємодії української та російської мов є ненормативні сьогодні абревіатури, напр.: вуз, а треба – внз або виш

 

Відмінюються абревіатури:

1) які утворюються з початкового складу прикметника і повної форми іменника, напр.: педінститут, медсестра, за зразком самостійних іменників, що входять до їхнього складу;

2) які утворюються з початкових звукосполучень або початкових звуків мотивуючого складного найменування, напр.: нардеп, жек, загс; за зразком тих іменників з якими вони збігаються за зовнішньою формою, тобто як іменники чоловічого роду другої відміни твердої групи;

Не відмінюються абревіатури:

1) у яких другий елемент має форму непрямого відмінка, напр.: зав канцелярії, комроти, начштабу;

2) ініціально – буквені чи ініціально – звукові, які не сприймаються як іменники,що мають визначений рід і тип відміни, напр.: ПТУ, ЗАТ.

Правильність написання, точність граматичної форми можна перевірити за спеціальними словниками скорочень української мови.

 

Правила скорочування слів

Окрім скорочень, придатних до вживання в усній і писемній формі мовлення, у діловому спілкуванні існують скорочення, призначені для зорового сприйняття, - графічні, текстові. Ці скорочення не є словами, їх використовують лише на письмі. На відміну від лексичних скорочень, їх можна розшифрувати та прочитати повністю. Зазвичай, це скорочення, позначені малими буквами. За написанням графічні скорочення є декількох типів:

- крапкові (ім.,див.,с.,м.);

- дефісні (ін.-т, р – н,б – ка, з -д);

- із скісною рискою (а/с, в/с, в/ч);

- нульові – на позначення фізичних, метричних величин, грошових одиниць та ін. лише після цифр (20хв, 5кг, 300 грн);

- комбіновані (пд. – зах., пн. – сх.) та ін.

 

Стандартними є такі типи скорочень:

а) поштові назви, назви адміністративних одиниць: м., смт., обл.., р – н.,ст.., вул.;

б) назви посад і звань: асист.,доц.,проф.,канд.техн.наук,зав.,зам.,член-кор.,акад.;

в) назви дат і календарних термінів: н.е.,в.,ст.,м-ць,р.,рр..;

г) грошові одиниці та числові назви: грн,коп..,тис,млн,млрд;

д) форми звертання: п.,гром.;

е) фізичні,метричні величини: т,га,г,кг,л,мл,км,хв.,год.;

є) найменування документів: квит.,накл..;

ж) текстові позначення: див.,пор., напр.,с.,та ін., і т. ін., табл.,іл.

 

Усі скорочення слів мусять бути загальноприйнятими і зрозумілими, зафіксованими у державних стандартах і словниках. Не варто перевантажувати текст графічними скороченнями. Існують такі правила користування скороченнями:

- слово має закінчуватись на приголосну (за невеликими винятками – о. – острів, отець,А - ампер);

- слово має мати запас стійкості, щоб сприйматися однозначно (філол.,філос);

- не можна скорочувати в тексті ключових слів;

- написання скорочення має бути уніфікованим у межах тексту.

 

Є багато окремих правил, що потрібні у процесі роботи з документами. Наприклад, варто запам’ятати правильні скорочення місяців року: січ.,лют.,берез.,квіт.,трав.,черв.,лип.,серп.,верес.,жовт.,листоп.,груд.; не розділяти крапкою подвоєння рр. – роки; не можна скорочувати імена та імена по батькові (І. – Іван,М. – Михайло, а не Ів.,Мих.); не скорочувати стор., а лише правильно – с.; писати правильно – напр., а не Н-д: чи Н: та ін.

 

Скорочення слів використовують і для стислого письма, під час конспектування. Скорочувати можна різні частини мови, намагаючись дотримуватися загальноприйнятих норм, а не власних правил.