Особистий – особовий – особливий

Особистий. Який є власністю окремої особи, безперечно належить їй, персональний; який безпосеред­ньо стосується певної особи; який здійснюється не через інших осіб: особисті речі, особиста охорона, осо­бисте щастя, особисті уподобання, особистий характер, особистий на­гляд.

Особовий. Який стосується особи; відкритий на окрему особу: особова назва, особове посвідчення, особовий склад, особова справа, особовий раху­нок.

Особливий. Який чимось виділя­ється серед інших; який має спе­ціальне завдання, призначення: особ­ливе значення, нічого особливого, особ­ливий запах, особлива увага, загін особ­ливого призначення.

Робітник – працівник – співробітник

Робітник, -а. 1. Той, хто створює матеріальні цінності, працюючи на промисловому підприємстві; людина, що належить до робітничого класу; в давні часи – також наймит: робітники фабрик і заводів, робітники й селяни, кваліфікований робітник, робітники сцени (особи, які встановлюють і міняють декорації тощо). 2. Трудівник. Всі мали його за чесного чоловіка та доброго робітника (М.Коцюбинський); Не жрець, не вождь, а робітник – Поета справжнього імення... (М.Рильський).

Працівник, -а. 1. Член якогось ви­робничого колективу, особа, яка бере участь у певному трудовому процесі, працює за певним фахом, у якійсь га­лузі народного господарства, науки, культури. Вж. зі сл.: здібний, ква­ліфікований, керівний, літературний, науковий, торговельний, газети (газе­тний), заповідника, кіно, преси, сцени (член творчого колективу театру).

Співробітник. 1. Той, хто працює разом із ким-небудь, допомагає йому в якійсь справі. — Я мушу дякувати долі, що придбав такого цінного співробітника і товариша, — тепло відгукнувся Бутаков (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 244);

2. Особа, що працює в якійсь установі; службовець. Співробітник пішов, забравши газети, а Начко лишився сам (Іван Франко, VI, 1951, 259); // Особа, що бере участь як автор у роботі періодичного або багатотомного видання. [Острожиш] Ах, от, Оресте Михайловичу, щоб не забути! Наша редакція дуже інтересується мати вас своїм постійним співробітником (Леся Українка, II, 1951, 15); Науковий співробітник — посада працівника науково-дослідної установи, а також особа, що займає цю посаду. Євгенія Григорівна працювала науковим співробітником в інституті генетики (Олесь Донченко, V, 1957, 237).

 

Гарантійний – гарантований

Гарантійний. Прикм. від гарантія; який гарантується кимсь, чимсь. Вж. зі сл.: ремонт, лист, паспорт, талон, договір, угода, зобов'язання, кредит, мінімум, строк, термін, майстерня, марка.

Гарантований. Дієприкм. від гаран­тувати; у знач, прикм. — сталий; під­тримуваний законом. Вж. зі сл.: заро­біток, збут, прибуток, дохід, урожай, успіх, можливість, оплата, праця, ро­бота, свобода, постачання, право.

 

Тактовний –тактичний

Тактовний. Який володіє почуттям міри, такту в чомусь. Вж. зі сл.: вихо­вателька, людина, допомога, співчут­тя, використання, керівництво, бути тактовним.

Тактичний. Який стосується такти­ки як сукупності прийомів або способів, використовуваних для досягнен­ня мети або здійснення певної бойо­вої операції. Вж. зі сл.: маневр, план, схема, прорахунок, удар, успіх, бороть­ба, перевага, варіанти, заняття, захо­ди, ідеї, міркування, мислення, питан­ня, принципи, ракети.

Економіка –економія

Економіка. Сукупність суспільно-виробничих відносин: стан господар­ства (країни, району тощо); наукова дисципліна, що вивчає фінансово-матеріальний бік якоїсь галузі госпо­дарської діяльності: економіка праці, економіка торгівлі, економіка транс­порту, військова економіка, цивільна економіка.

Економія, -ї, ор. -єю. 1. Бережливе, ощадне витрачання чогось, вигода від цього; наука тощо: комплексна еконо­мія, економія від впровадження, боро­тися за економію палива, принципи економії, політична економія.

2. Поміщицьке господарство в ко­лишній Росії. Паничеві з поміщицького маєтку, чи пак економії, як тоді звали, склепав [коваль] поламаного велосипе­да (Б.Антоненко-Давидович).

Абонент – абонемент

Абонемент, -а. Право користуван­ня чимось протягом певного терміну (переважно про місце в театрі, на ста­діоні, про право користування теле­фоном тощо), а також документ, який засвідчує це право. Вони мали абонемент до міської бібліотеки (Г.Хоткевич); Коли приїхав народний театр до столиці, Дорко брав абонемент і щодня приходив на вистави театраль­ні (О.Маковей). Пох. абонементний (абонементний талон).

Абонент, -а. Особа чи організація, що користується абонементом. До­дзвонитися у Верхнє нелегко, на одній лінії кілька абонентів (В.Логвиненко); Якби бібліотека видавала абонентові необмежену кількість книжок щодня, дівчина могла б спожити за вечір три й чотири романи (В.Підмогильний). Пох. абонентський (абонентський відділ).

Авторитетний – авторитарний

Авторитетний. 1. Який користується авторитетом (у 1 знач.); впливовий, поважний. При висуванні кандидатів у депутати Рад забезпечувати якнайширше, всебічне обговорення на зборах і в пресі особистих і ділових якостей кандидатів, щоб обирати найбільш достойних і авторитетних.// Який заслуговує на повне довір'я.; Звісно, моя думка не авторитетна — я й не претендую на се (Леся Українка) 2. Який не терпить, не допускає заперечень; владний (про тон, жест, вигляд і т. ін.). Головний інженер знав: що авторитетнішим тоном розмовляє він з директором, то швидше той стає поміркованим.

Авторитарний. Який утвер­джується силою влади, диктатури; який прагне зміцнити свій авторитет: авторитарний режим, авторитарні методи керівництва, авторитарний уряд. Пох. авторитарність: авторита­рність держави.

 

Громадський - громадянський

Громадський. 1. Який стосується громади — групи людей, об'єднаних спільністю інтересів, становища то­що. Вж. зі сл.: осуд, суд, відвага, гігієна, догана, оранка, поведінка, по­дяка, рада, визнання, доручення, зав­дання, заохочення, звучання, акти, збори, кола.

2. Належний усій громаді, колек­тиву, суспільству; призначений для загального користування. Вж. зі сл.: вигін, обід, обробіток землі, хліб, центр, бібліотека, будівля, будова, зе­мля, канцелярія, каса, користь, уста­нова, худоба, господарство, лихо, май­но, тваринництво, харчування, гроші.

3. Який добровільно обслуговує різні сторони життя колективу. Вж. зі сл.: діяч, доглядач, інспектор, конт­роль, обвинувач, комісія, опікун, орга­нізація, доручення.

4. Який виникає, відбувається в суспільстві або стосується суспільст­ва, пов'язаний з ним. Вж. зі сл.: поря­док, інтереси, права, справи.

Громадянський. 1. Який сто­сується правового стану громадян у державі: акти громадянського стану. Вж. зі сл.: закон, кодекс, шлюб, право.

2. Пов'язаний з громадянами; вла­стивий свідомому громадянинові, спрямований на користь суспільства. Вж. зі сл.: обов'язок, подвиг,рух, відва­га, гідність, ідея, клятва, мужність, обрядовість, панахида, поезія, позиція, рівність, совість, права.

3. Невійськовий, цивільний. Вж. зі сл.: клуб, мир, битва, боротьба, війна, страта.

 

Дипломат – дипломант – дипломник

Дипломат, -а. Урядова особа, яка має повноваження для зносин з ін­шими державами; перен. розм. — лю­дина, яка вміло й тонко діє у стосун­ках з іншими: тонкий дипломат, бути дипломатом.

Дипломант, -а. 1. Учень або студент, який працює над дипломним проектом, дипломною роботою. 2. розм. Особа, відзначена дипломом за видатні успіхи в чомусь: дипломант міжнародного конкурсу піаністів.

Дипломник, -а. Те саме, що дипломант 1. Автор дипломної роботи, підготовленої в технікумі чи в вузі: сумлінний дипломник.

Внесок – вклад

 

Внесок, -ску. 1. Гроші, які хтось сплачує організації, установі тощо: вступні внески, профспілкові внески, членські внески, сплачувати внески.

2. перен. Щось цінне, внесене в громадську справу, науку, літературу тощо: вагомий внесок у сучасну науку.

Вклад, -у. Грошова сума, внесена на збереження до Ощадбанку або Держ­банку: грошовий вклад, терміновий вклад, вклад на поточний рахунок.

 

Головний – основний

Головний. 1. Прикм. від голова: го­ловний біль, головний мозок, головний убір.

2.Найголовніший, найсуттєвіший. Вж. зі сл.: зміст, метод, мотив, наго­лос, напрям, підсумок, показник, пред­ставник, приз, пункт, район, удар, крок, ідея, мета, надія, перешкода, по­рода, причина, проблема, риса, роль, тема, тенденція, турбота, умова, джерело, завдання, питання, сили.

3. Який рухається попереду ко­гось, чогось; передній. Вж. зі сл.: ва­гон, дозор, загін, танк, автомашина.

4. Який перебуває в центрі чогось. Вж. зі сл.: вхід, корпус [університету], під Ьд, шлях, вулиця, дорога, пристань.

5. Який очолює що-небудь, стар­ший над кимсь тощо. Вж. зі сл.: агро­ном, актор, економіст, інженер, лікар, отаман, помічник, режисер, штаб, квартира, підприємство, речення, уп­равління.

Основний. Те саме, що головний 2. Вж. зі сл.: елемент, засіб, закон, зміст, капітал, колектив, мотив, наголос, напрям, обов'язок, осередок, показник, район вирощування, рід військ, сорт, тип, тягар, урок, факт, фонд, фунда­мент, відмінність, група, дисципліна, ділянка, олійна культура, маса, причи­на, риса, робота, споруда, супереч­ність, тема, умова, виробництво, за­вдання, значення, зусилля, знаряддя, питання, види зброї, заходи, сили.

 

Пам’ятник – пам’ятка

Пам'ятник, -а (кому, чому, рідше кого, чого). 1. Архітектурна або скуль­птурна споруда в пам'ять або на честь когось, чогось: пам'ятник Т.Шевчен­кові, до пам 'ятника князеві Володими­рові, пам'ятник Слави.

2. зрідка. Те саме, що пам'ятка.

Пам'ятка (чого). Предмет мате­ріальної культури минулого; твір ста­родавньої писемності тощо: архітек­турна пам'ятка, пам'ятка архітек­тури, літературна пам'ятка, пам'ят­ка літератури.

Зміст – смисл

Зміст. у, чол. 1. Те, про що говориться, розповідається де-небудь, те, що описується, зображується (перев. у книзі, статті і т. ін.). Прочитавши кілька рядків і не зрозумівши змісту, він закрив книжку і знову замаячив по хаті (Григорій Тютюнник, Вир.)

2. Суть, внутрішня особливість чого-небудь. Сучасна епоха, основний зміст якої становить перехід від капіталізму до соціалізму, є епоха боротьби двох протилежних суспільних систем

// Певні властивості, характерні риси, які відрізняють дане явище, предмет від подібних явищ, предметів і т. ін. Почавши з 1881 року, він [І. Франко].. пише повісті, драми, оповідання, вірші та статті наукового та публіцистичного змісту (Михайло Коцюбинський). 3. Розумна основа, мета, призначення чого-небудь. З заводом, з його цехами він повинен ознайомитися насамперед: адже саме там визначається зміст, характер, напрямок роботи заводських лабораторій (Юрій Шовкопляс). 4. Перелік розділів, частин, оповідань і т. ін. книги, збірки, рукопису тощо, перев. із вказівкою сторінок, де вони вміщені. Зміст кн. буде такий: Тіні забутих предків. Сон. Лист. Подарунок на іменини. Хвала життю. Коні не винні. Що записано в книгу життя. Книжка буде мати заголовок «Тіні забутих предків» (Михайло Коцюбинський).

Смисл у, чол. 1. Уявлення про щось, поняття, розуміння чого-небудь. [Олеся:] Такий тільки чоловік усьому дав інший смисл, і в те, що нам часто вбачається вже мертвим, він вдуває дух животворящий... (Марко Кропивницький). // Роль, важливість чого-небудь. Глибокий політичний смисл полягав і в тому, що «Русалка Дністровая» була книжкою, головним героєм якої був народ (Радянське літературознавство). 2. Внутрішній зміст, суть чого-небудь; значення. І поезія, і звуки, і образи — все зрушувало, все розкривало схований гарячий смисл і усміхалося (Гнат Хоткевич);

3. Мета, завдання, призначення чого-небудь. Ми не вкладаємо смислу нашого життя в саму працю, лише в те, що ми за нашу працю одержимо (Ольга Кобилянська); // розм. Користь, вигода. — Чи є смисл приймати такі страждання за дурненький, малий факт, за факт одставки якогось там жандаря? (Гнат Хоткевич).