Шлюби та розлучення (за даними Держкомстату України)

 

Кількість зареєстрованих шлюбів тис. на 1000 населення	490 9,6	483 9,3	8,4	275 5,5	317 6,6
Кількість зареєстрованих розлучень тис. на 1000 населення	183 3,6	193 3,7	198 3,8	197 4,0	183 3,8

Бездітні сім'ї та сім'ї з однією дитиною

Аборти

з таблиці видно, що кількість зареєстрованих шлюбів аж до 2000 р. зменшувалась і в загальних цифрах, і в розрахунку на 1000 населення; поступове зростання цього показника зафіксоване лише у 2002 р. Кількість же розлучень протягом останніх років на перший погляд ніби стабілізувалася; але в умовах різкого зменшення кількості населення країни в цілому коефіцієнт зареєстрованих розірваних шлюбів невпинно зростав. Нині на кожні 100 шлюбів припадає 53 розлучення. А ще 1991 року Україна посідала перше місце в Європі за рівнем шлюбності;

зростання питомої ваги бездітних сімей і родин з однією дитиною. Як уже згадувалося, з загальної кількості сімей в Україні у 44,7% родин дітей не було. У більшості сімей з дітьми (60%) нараховувалася лише одна дитина. Сумарний коефіцієнт народжуваності, тобто середній показник кількості дітей на одну сім'ю, становить нині в Україні лише 0,71, або менше однієї дитини на одне подружжя. Це майже найнижчий показник у світі за весь сучасний період історії. У регіональному розрізі спостерігається традиційне співвідношення рівня народжуваності: найнижчих показників досягли переважно східні та центральні регіони, а найвищі показники (на рівні 1,2—1,3) зафіксовані у західних областях країни;

поширеність абортів. На перший погляд, з 1985 року відбувається невпинне зменшення зареєстрованих абортів (з 1 млн 180 тис. до 346 тис. 2002 р.). Але справжня картина, на думку експертів, значно сумніша, оскільки Держкомстатом не враховуються нелегально зроблені аборти, кількість яких в умовах подорожчання медичних

Тема 8. Соціологія сім'ї

послуг збільшується з року в рік. Крім того, слід враховувати й
загальне падіння рівня народжуваності, а отже, і випадків вагітності;

Неповні сім'ї. Специфічний контингентсімей, що потребують уваги з боку держави, — це неповні родини. За даними обстеження домогосподарств, в 787,6 тис. сімей (5,5% усіх
родин) діти виховуються лише одним із батьків (у 94% таких випадків
діти живуть із матір'ю);

Позашлюбні діти ' зростання частки дітей, народжених жінками, які не перебували у зареєстрованому шлюбі. Починаючи з 1989 р. питома вага позашлюбних народжень у загальній кількості народжених зросла з 10,8 до
19,0% 2002 р. Причому ці явища характерні як для міських, так і для
сільських поселень, хоча спостерігаються досить значні регіональні
відмінності. Якщо у західних областях, де все ще зберігаються силь­
ніші орієнтації на сім'ю і родинні традиції, ці показники не переви­
щують 9%, то в південних областях країни та в Автономній республіці
Крим вони сягають 22—26%.

Становище жінки в сім'ї

Статистика подає ще одну групу цифр, на перший погляд оптимістичну: в Україні за роки радянської влади невпинно зростала кількість
дитячих садків і ясел. Якщо 1959 р. налічувалося 4790 дошкільних
дитячих закладів, то 1995 р. — вже 21400, тобто відбулося їх збільшення
в 4,5 рази. І хоча за останні п'ять років багато дитячих садків та ясел
закрилося, все ж дошкільними закладами 2002 р. було охоплено понад
45% дітей. Ці цифри опосередковано свідчать про дедалі більше залу­
чення жінок до праці в народному господарстві. Нині співвідношення
працюючих чоловіків і жінок майже рівне. Але це одночасно є доказом
потрійного навантаження жінок: у праці, побуті й вихованні дітей. А
оскільки домашнє господарство нині має практично натуральний
характер (бо жінка мусить усе робити власними руками), а сфера послуг
і побутового обслуговування перебуває в зародковому стані, то на плечі
жінки лягає основний тягар подружнього життя. Такою є важка ціна
жіночого рівноправ'я, і про це треба добре пам'ятати дітям, щоб вони з
малих років допомагали матері у її нелегкій сімейній праці.

Критичні концепції

сучасної сім 'ї Зазначені тенденції, що набрали воістину універсальних масштабів у світі і в нашій країні, збільшують кількість наукової літератури, в якій цей феномен зміни сучасної сім'ї дістає критичну оцінку і розглядається як такий, що перебуває у стані кризи і навіть смерті. Вже згадуваний Дж.Ґолтроп виокремлює 6 критичних позицій з приводу сучасної сім'ї в західних наукових працях.

• Песимістичні твердження про занепад і руйнацію сім'ї; вбий звичайно виводилися з протиставлення сучасної сім'ї родині патріархальній у традиційних суспільствах (Р.Флетчер).

Розділ II. Суб'єкти суспільного життя

• Оптимістичніше, позиція про невідповідність інституту сім'ї сучас­ному індустріальному та постіндустріальному суспільству, але зі сподіваннями, що сімейне життя зможе модифікуватися відповідно до вимог часу (Б.Мор).

• Уявлення про те, що сім'я є гальмом на шляху суспільного поступу, бо своє головне завдання — соціалізацію дітей — вона виконує не досить добре, бо дітям у родині прищеплюються погляди й переко­нання, що не відповідають соціальній реальності, яка блискавично змінюється. Виховані й готові до певних умов життєдіяльності в суспільстві діти, виходячи в соціальне життя, наштовхуються на нові умови і ситуації, навичок пристосування до яких вони не отримали. Саме тому вони неспроможні жити в новому, зміненому соціальному оточенні і свідомо чи позасвідомо гальмують те нове, що зростає у суспільстві (В.Райх, Г.Маркузе).

• Критика сім'ї як твердині грубості й насильства. Ця позиція аргу­ментується статистикою сімейних злочинів.

• Феміністська критика сім 'і як інструменту закріпачення жінки (К.Міллер, Дж.Мітчел).

• Критика сім'ї за те, що вона частіше від інших соціальних інститутів створює передумови для психічних захворювань і розладів психічних станів внаслідок несприятливих сімейних обставин (Р.Лейн).

Нові форми Отже, в середовищі західних соціологів переважають думки щодо

сім'ї та шлюбу кризи і загибелі сім'ї. Багато з них вважає, що сім'я досягла стану гли­бокого розкладу і що цей процес є незворотним. Однак Н.Смелзер зазна­чає, що серед західних дослідників є чимало таких, котрі, не закриваючи очі на певні негативні тенденції, висловлюють оптимістичніші спо­дівання. Вони, як зазначає Н.Смелзер, позитивно ставляться до розпаду нуклеарної родини та очікують, що виникатимуть нові форми сім'ї і шлюбу, які сприятимуть створенню відповіднішого середовища і збільшенню можливостей самовияву і самовиразу всіх членів сім'ї. Інші соціологи вказують на вже існуючі нові форми сім'ї, що здаються незвич­ними і навіть шокуючими, але набувають дедалі більшого поширення у західному світі: шлюбні контракти на певний відтинок часу, шлюб із трирічним випробувальним терміном (без народження дітей), груповий шлюб, полігінія, «серійна моногамія» (тобто багаторазовий вступ у шлюб), «консенсуальний шлюб» (тобто шлюб за згодою сторін, але без його реєстрації), «візитні союзи» (тобто роздільне проживання подружжя із зустрічами на короткий час — час нанесення візиту), шлюб між особами однієї статі, сімейне життя в комуні (на кшталт ізраїльських кібутців або сімейних комун в американському суспільстві).

Тема 8. Соціологія сім'ї

Таким чином, щодо стану і перспектив розвитку сім'ї в західних
країнах існують досить різні погляди, втілені у два різні гасла. Перше —
«Прощавай, родино!», друге — «Чутки про смерть сім'ї надто перебіль­
шені» (парафраз відомого вислову Марка Твена, який прочитав у газеті
некролог про самого себе).

Українські соціологи

про сім ю Українські соціологи також не схильні надто драматизувати стан сучасної сім'ї і розглядати її майбутнє лише у похмурій перспективі. Вони, звичайно, як і їхні західні колеги, стурбовані наростанням негативних тенденцій і явищ у становищі сім'ї та внутрішньородинних стосунках, багато в чому зумовлених кризовим станом українського
суспільства. Проте і вони зазначають появу позитивних змін, як-от
розширення свободи вибору для чоловіків і жінок, утвердження рівності
становища і взаємин, зростання рівноправ'я в родинах, більші можли­
вості контактів між поколіннями, загалом більша орієнтація на сім'ю.
На думку О.Якуби та інших вітчизняних соціологів, численні опиту­
вання свідчать про те, що дедалі більша кількість людей в нашому сус­
пільстві розглядає сім'ю як вищу цінність. Нинішні зміни відбуваються
під знаком повернення цінностей родини як твердині виживання і
добробуту. Дослідження життєвих орієнтацій населення країни протягом
останніх років засвідчують доволі сталу тенденцію до пріоритету
цінності сім 'ї серед основних сфер життя. Для більшості людей на перше
місце виходить турбота про забезпечення «нормального рівня життя для
себе та своєї родини». Звідси й оптимістичні прогнози частини соціологів
щодо розвитку сім'ї в XXI столітті як вільного союзу, заснованого на
коханні, співробітництві, спільному веденні домашнього господарства й
вихованні дітей.

заходи по зміцненню

Науковці пропонують низку рекомендацій, впровадження яких

видається можливим і в кризових умовах. До них належать:

1. Поновити сімейне законодавство України шляхом створення нового Кодексу про шлюб та сім'ю з урахуванням кризової соціальної си­туації в державі: конкретизувати питання про власність подружжя, порядок укладення шлюбних контрактів, нормативні аспекти припинення шлюбу, правові обов'язки батьків щодо виховання та забезпечення дітей.

2. Виробити державні та ринкові механізми кредитування і підтримки молодих та малозабезпечених родин, «інкубаторів» малого сімейного бізнесу (як-от: сімейних підприємств, навчальних закладів, центрів організації дозвілля тощо).

 

 

Розділ II. Суб'єкти суспільного життя

5. Запровадити державну експертно-ліцензійну службу для вирішення питань організації дитячих будинків сімейного типу, питань усиновлення і т. ін.

6. Втілити у соціальну практику державний та стимулювати приватні механізми страхування молодої родини, дітей, пенсіонерів-членів сімей.

7. Заохочувати утворення системи державних та регіональних фондів аліментарної підтримки, розвитку освіти та педагогічних інновацій, підтримки студентської науки, товарних фондів пільгового забез­печення молодих сімей, молодіжних бірж праці тощо.

8. Створити в системі державних служб сім'ї відділення з медико-психологічної, медико-терапевтичної та профілактичної допомоги родинам, які цього потребують.

Висновки Таким чином, сім'я як одна з найстаріших біосоціальних спільнот нині

зазнає величезних змін. Ці зміни мають глобальний універсальний характер і пов'язані з руйнацією традиційних цінностей і форм родин­ного життя і шлюбу. Однак це не означає загибелі сім'ї як такої: нові часи відкривають нові, незнані раніше обрії у стосунках чоловіка, жінки і дитини. Роль соціології полягає саме в тому, що вона здатна вчасно помітити нові явища, дослідити їх, виявити тенденції і перспективи, нагромадити соціологічну інформацію для вироблення виваженої державної сімейної політики, дієвої у масштабах всієї країни. Для української соціології це — одне з нових і важливих завдань.

Тема 8. Соціологія сім'ї

життя слід розглядати в динаміці, а не в статиці. Він вирізняє декілька етапів розвитку сім'ї в англосаксонському середовищі:

• сім'я у дохристиянському суспільстві (з домінуванням парної сім'ї, пізніх шлюбів, великою кількістю одиноких людей);

• сім'я у християнському суспільстві (з великим впливом церкви на життя родини і шлюб, забороною шлюбів між кровними родичами, з добровільним вступом у шлюб, практичною неможливістю розлучень, забороною абортів тощо);

• сім'я в індустріальному суспільстві (з початком промислового пере­вороту в кінці XVIII ст. відбувається перша революція в родинному житті: зниження віку вступу в шлюб, збільшення народжуваності, широке використання жіночої праці, дозвіл розлучень за судовим рішенням і т. ін.).

Революційні Сучасний етап розвитку західного суспільств приніс другу революцію

зміни в сімейному житті, яка не лише докорінним чином змінила сім'ю і

з сучасній родинні стосунки, а й, на думку багатьох дослідників, поставила під

сім'ї сумнів саме існування сім'ї. Це зумовлене цілою низкою обставин еко-

номічного і культурного характеру. Соціологи називають серед них:

• зростання економічної незалежності жінок та їх активне включення в трудову діяльність (а це викликає прагнення жінок до більшої самостійності, перегляду традиційної структури родинних взаємин, до змін традиційних функцій сім'ї, рівноправ'я з чоловіками у прий­нятті рішень, у контролі над видатками та майном сім'ї тощо. Недарма німецькому філософу Ф.Ніцше належать слова: «Коли чоловік і жінка стануть рівноправними, сім'я загине»);

• утворення двох центрів життя — праці й дому (раніше професійна діяльність і домашнє господарство існували в єдності, в межах однієї сім'ї);

• еволюція поглядів на сексуальну мораль (або сексуальна революція з послабленням соціального контролю, зростанням анонімності сексуальної поведінки, збереженням секретності позашлюбних зв'язків, діяльністю широкої мережі засобів масової інформації, які проголошують вільне статеве кохання ледве не основним мірилом рівня цивілізованості сучасних чоловіків і жінок, зміною загального ставлення суспільства до сексуальної поведінки з пом'якшенням традиційних уявлень про дозволене і недозволене тощо);

• винахід надійних контрацептивних засобів (вперше в історії людства за допомогою таких засобів вдалося відокремити сексуальність від зачаття).

Розділ II. Суб'єкти суспільного життя

Тенденції розвитку

сучасної Ці та інші причини викликали появу різного роду тенденцій розвитку сім'ї, які нині широко поширені і в розвинених західних, і в сучасної сім'ї, які нині широко поширені і в розвинених західних, і в

посткомуністичних країнах. До них належать:

• зростання розлучень (абсолютне і відносне);

• зростання кількості неповних сімей і дітей, народжених поза шлюбом;

• зменшення середньої тривалості шлюбу;

• пізніший час вступу в шлюб

• спільне життя подружніх пар без оформлення шлюбу;

• населення та навіть його депопуляцією;

• збільшення кількості одиноких людей, які не беруть шлюбу;

• зменшення кількості повторних шлюбів тощо.

Сучасна сім'я

сучасної Ці тендеції властиві і для розвитку сучасної сім'ї в Україні. Однак

сучасної специфіка сімейних взаємин у нашій країні полягає в тому, що вони надзвичайно тісно пов'язані із загальним кризовим станом українського суспільства і насамперед — з низкою матеріальних проблем, суть яких можна висловити дуже коротко: боротьба родин за виживання в кризовому соціумі. Розглянемо основні індикатори становища сімей в Україні, розпочавши з демографічних аспектів їх існування.

Передовсім слід зазначити, що розвиток сімейно-шлюбних процесів у сучасній Україні відбувається в дуже складній соціодемографічній ситуації, для якої характерне явище депопуляції населення. Це поняття означає зменшення населення країни внаслідок перевищення кількості

Табл. № і.