Сфери життєдіяльності соціальних суб'єктів



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Сфери життєдіяльності соціальних суб'єктів



 
 


ТЕМА 13

Соціологія праці й управління

380 Основні етапи розвитку соціологічного знання про економічну сферу

392 Соціологія праці й управління, п поняття і категорії

399 Роль соціології у дослідженні економічних процесів у сучасній Україні

 

 

Основні етапи розвитку соціологічного знання про економічну сферу


 

 


Виникнення наук про економічну сферу

Соціальний контекст теорії А.Сміта

 

 

 

Сфера економічного життя разом зі сферами культури й політики є однією з найважливіших для розвитку суспільства. Водночас зазна­чимо, що чимало наук про економіку та економічну сферу з'являється пізніше від інших галузей соціогуманітарного знання, що пов'язано з виокремленням економіки як особливої підсистеми суспільства. Час виникнення спеціального підрозділу наук про економіку — це ранній період становлення капіталістичних економічних відносин, який запо­чаткувала промислова революція кінця XVIII ст. Саме тоді з'являється економічна діяльність поза сім'єю та місцем проживання (фабрика й мануфактура на відміну від селянського господарства). Економіка стає автономною за суттю свого існування у державі, тобто'відокремленою від політики, а робітник — незалежним в економічній діяльності від соціального порядку. Він змушений покладатися лише на свій власний вибір — на відміну від соціальної залежності селян від поміщиків та феодалів і суворої регламентації їхньої економічної діяльності у вигляді панщини, відробітків тощо.

Першою комплексною теорією, яка пояснювала суть і структуру економіки та її взаємодію з іншими сферами суспільного життя, була теорія економічного лібералізму англійського вченого А.Сміта(1723— 1790), в якій він дав всебічний аналіз капіталізму як економічної підсистеми суспільства. На його думку, основним джерелом суспільного багатства є індивідуальне прагнення до добробуту, а також властиве кож­ному індивіду бажання досягти якомога вищого становища в суспільстві. Головною умовою процвітання держави А.Сміт вважав:

• панування приватної власності;

• невтручання держави в економіку;

• брак перешкод для розвитку особистої ініціативи.

Він поділяв сусцільство на три класи — найманих робітників, капі­талістів і великих землевласників — і зазначав, що інтереси робітників протилежні інтересам заможних класів, однак вважав такий стан речей неминучим і природним.

Теорія А.Смітавеликою мірою зорієнтована на розроблення суто економічних проблем (вартості, багатства, капіталу, заробітної плати, ренти), але містить і опис загальносоцгальних підвалин економічної діяльності. Для нього економіка є самодостатньою. Вона не потребує зовнішнього впливу і втручань з боку політики й держави. Водночас економіка не існує поза суспільством: так, урівноважений стан економіки

 

 

Взаємозв'язок

Економіка

Із соціальною

Сферою

У вченні Д.Рікардо

Зв'язок виробництва й динаміки народо­населення в концепції Т.Мальтуса

Соціологічна

Перебудова

Теоретичної

Економіки

В працях

К.Маркса

зумовлений гарантією з боку держави свободи підприємництва, безперешкодної конкуренції, коли немає протекціонізму (тобто державного покровительства) у торгівлі тощо. Соціальний вміст має і теорія вартості Сміта: джерелом вартості товару є всезагальна праця, яка передбачає соціальну рівність виробників.

Праці Д.Рікардо (1772—1823), відомого англійського економіста, ще більш спеціалізовані щодо економічної діяльності. Він був автором теорії трудової вартості. Але й Д.Рікардо аналізував взаємозв'язок економіку із соціальною сферою. Стала відомою виявлена ним закономірність про пряму залежність величини заробітної плати від ступеня нагромадження капіталу. Саме в цьому положенні міститься умова гармонії інтересів праці й капіталу, зростання соціальних результатів капіталістичного виробництва.

Англійський учений Т.Мальтус (1766—1834) звернув увагу на взаємозв'язок між виробництвом і динамікою народонаселення. Суть сформульованого ним закону така: зростання народонаселення від­бувається у геометричній, а життєвих засобів і благ в арифметичній прогресіях. Це призводить до зростання кількості незабезпеченого насе­лення, тому завжди є багаті і бідні. Бідні — це той надлишок людей* якому не вистачає вироблених благ. Регуляторами такого стану в Т.Мальтуса є епідемії, голод, війни, які ліквідовують «зайву» частину народонаселен­ня. Звідси походять також заклики до робітничого класу і селянства (як малозабезпечених верств населення) утриматися від народження дітей і створення багатодітних сімей.

Другий етап розвитку наукових уявлень про економічну сферу та її зв'язок зі сферою соціальною пов'язаний з виникненням якісно нової ситуащї у взаємодії між капіталістичною економікою та суспільством. Як тільки капіталістична економіка запрацювала на повну силу, з'яви­лися основні соціальні суперечності цієї економічної системи: кризи початку XIX ст., антагонізм праці й капіталу, безробіття тощо. Ці процеси описані у працях К.Маркса,який першим здійснив спробу соціологічної перебудови теоретичної економіки. Для нього найбільш драстичними соціальними наслідками капіталістичної економічної системи були експлуатація праці й деградація особистості робітника, абсолютне й від­носне зубожіння більшості суспільства. Він розглядав елементи еконо­мічної системи — виробництво, розподіл, нагромадження капіталу — як соціальні процеси. У тому К.Маркс вбачав дію всезагального закону суспільного життя: економічна, трудова діяльність є основоположною для людини, формує її суть і соціальну природу. Однак форми організації

К.Маркс

Та системний

Аналіз

Суспільства

Нові риси

капіталіс­тичної економічної системи

М.Вебер про роль протестант­ської етики ' у становленні капіталізму

 

 

економічної діяльності за капіталізму прямо впливають'на відчуження людини від її власної суті, від результатів праці й самої праці. Тому основ­не завдання» згідно з К.Марксом,— подолання всезагального відчуження і перехід до справді людського життя у новій, комуністичній суспільно-економічній формації.

КМаркс уперше застосував системний аналіз до суспільства: будь-яке суспільство належить до певної суспільно-економічної формації, де всі підсистеми (економіка, політика, культурне життя і т. їн.) взаємодіють одна з одною і розвиваються на основі економічного базису. Однак і позаекономічні види діяльності також відіграють активну роль: коли економічний базис не відповідає соціальній надбудові, він революційним чином перетворюється. Отже, на час першого, початкового періоду розвитку капіталістичної (економічної системи теорія К.Марксабула найадекватнішим її описом і аналізом, здійсненим у соціологічному плані.

Проте з подальшим розвитком капіталізму виникають нові риси, які-цей лад суттєво модифікують: він стає гнучкішим у соціальному плані (очевидно, праці К.Маркса і пророцтва щодо неминучого повалення цього ладу його могильником — пролетаріатом — відіграли в тому не останню роль, змусивши капіталістів повернутися обличчям до потреб робочого люду). Змінилися відносини між працею і капіталом, зростав добробут робітників та їх соціальний захист (цьому прислужилася невпинна боротьба пролетаріату за свої права). Виникло державне регулювання, яке стримувало безжалісну конкурентну боротьбу та утворення монополій, тощо. Ці нові економічні й соціальні реалії від­крито і проаналізовано у працях М.Вебера та Е.Дюркгайма. У них економічна сфера й економічні відносини розглянуті з позицій загальної соціологічної теорії. Це зумовило виникнення третього етапу в розвитку наукових уявлень про економіку з погляду соціології.

М.Веберздійснив дослідження раціональних та ірраціональних мотивів поведінки людини в економічній діяльності й розкрив взаємо­зв'язок етики протестантизму з типами трудової поведінки. Якщо, наприклад, католицька релігія того часу закликала до відмови від мирсь­кого, «світського» життя задля звернення до життя духовного, засуд­жуючи такі види економічної діяльності, як гендлярство, лихварство, нагромадження капіталу, то протестантизм заохочував новий вид аске­тичної поведінки у трудовій діяльності. Віра у провидіння, згідно з постулатами протестантизму означає, що людина обрана Богом, уся її діяльність заздалегідь визначена, а це змушує її постійно й наполегливо



Последнее изменение этой страницы: 2016-04-23; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.236.16.13 (0.011 с.)