Міністерсво освіти і науки України

МІНІСТЕРСВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

 

 

Н. Р. Кобецька

 

Екологічне

Право

України

Навчальний посібник

Рекомендовано Міністерством освіти і науки України

Ге видання, перероблене і доповнене

 

Київ

Юрінком Інтер

ББК 67.9(4УКР)307я73

К55

 

 

Рекомендовано Мiністерством освіти і науки України (лист № 1.4-18-Г-1400 від 26 грудня 2006 р.)

Рекомендовано вченою радою

Львівського державного університету внутрішніх справ (протокол № 1 від 31 серпня 2006 р.)

 

Р е ц е н з е н т и

Г. І. Балюк — доктор юридичних наук, професор;

Н. Р. Малишева — доктор юридичних наук, професор, член-ко- респондент АПрН України;

О. О. Погрібний — доктор юридичних наук, професор, академік АПрН України, заслужений діяч науки і техніки України

 

 

 

К55

Кобецька, Н. Р.

Екологічне право України: навч. посіб. - Н.Р.Кобецька. — 2-ге вид., перероб. і допов. — К.: Юрінком Інтер, 2009. — 352 с. — Бібліогр.: 330–344.

ISBN 978-966-667-328-5.

У посібнику висвітлено питання предмета, системи, джерел екологіч- ного права, екологічних прав та обов’язків громадян України, права влас- ності на природні ресурси та права природокористування, правових засад управління в галузі охорони довкілля, екологічної експертизи, юридичної відповідальності за порушення еколого-правових норм, режиму охорони та використання окремих природних об’єктів тощо.

Для студентів, аспірантів, наукових працівників, викладачів, праців- ників природоохоронних та правоохоронних органів, екологів і всіх, хто цікавиться питаннями екологічного права та охорони довкілля.

 

ББК 67.9(4УКР)307я73+67.307я73

 

 

Відтворення всієї книги чи якої-небудь її частини будь-якими засобами або в якій-небудь формі, у тому числі в Інтернеті,

забороняється без письмового дозволу видавництва.

 

 

 

ISBN 978-966-667-328-5

© Кобецька Н. Р., 2009

© Юрінком Інтер, 2009

Зміст

Вступ................................................... 8

ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА

Роздiл 1. Екологічне право як галузь права:

загальна характеристика.......................................... 11

§ 1. Взаємодiя суспiльства i природи. Розвиток дiяльностi

по охоронi навколишнього природного середовища.......... 11

§ 2. Становлення екологiчного права...................................... 14

§ 3. Поняття, предмет i методи екологiчного права............................. 18

§ 4. Система екологiчного права. Спiввiдношення з iншими галузями права 23

§ 5. Об’єкти екологiчного права..................................................... 25

§ 6. Принципи екологiчного права................................................ 30

§ 7. Система джерел екологiчного права......................................... 34

Контрольнi запитання і завдання..................................... 36

Роздiл 2. Екологічна права та обов’язки

громадян України..................................................... 38

§ 1. Загальна характеристика системи екологiчних прав

та обов’язкiв громадян України............................................... 38

§ 2. Право на безпечне для життя i здоров’я довкiлля.......................... 43

§ 3. Система iнших екологiчних прав громадян України...................... 47

§ 4. Забезпечення та захист екологiчних прав громадян

України.............................................................................. 54

Контрольнi запитання і завдання..................................... 56

Роздiл 3. Право власності на природні об’єкти

та їх ресурси................................................................. 58

§ 1. Поняття та особливостi права власностi на природнi

об’єкти та їх ресурси............................................................. 58

§ 2. Спiввiдношення конституцiйних та галузевих норм щодо власностi на природнi ресурси 61

§ 3. Загальна характеристика вiдносин власностi.............................. 65

Контрольнi запитання і завдання..................................... 66

Роздiл 4. Право природокористування.................................. 68

§ 1. Поняття, суть, принципи права природокористування.................. 68

§ 2. Класифiкацiя права природокористування. Загальне

i спецiальне природокористування.................................. 71

§ 3. Змiст вiдносин природокористування. Пiдстави виникнення

i припинення вiдносин природокористування........................... 74

Контрольнi запитання і завдання...................................... 75

Роздiл 5. Правові засади управління в галузі

охорони довкілля................................................. 77

§ 1. Загальна характеристика управлiння в галузi охорони

довкiлля........................................................................... 77

§ 2. Система державних органiв управлiння в галузi охорони довкiлля 79

§ 3. Функцiї управлiння в галузi охорони довкiлля............................ 86

Екологiчне планування, прогнозування

та програмування........................................................... 88

Екологiчний монiторинг........................................................... 89

Ведення кадастрiв та облiку...................................................... 90

Стандартизацiя та нормування.................................................. 93

Екологiчний контроль.............................................................. 96

Iншi функцiї управлiння......................................................... 100

§ 4. Участь громадськостi в управлiннi охороною довкiлля............... 103

Контрольнi запитання і завдання.................................... 105

Роздiл 6. Правовое регулювання екологічної екаспертизи 107

§ 1. Поняття, мета, види екологiчної експертизи............................. 107

§ 2. Порядок проведення екологiчної експертизи................. 111

Контрольнi запитання і завдання.................................... 114

Роздiл 7. Економічний механізм забезпечення охорони навколишнього природнього серидовища 116

§ 1. Суть та система економiчного механiзму забезпечення

охорони навколишнього природного середовища.................... 116

§ 2. Характеристика елементiв економiчного механiзму забезпечення охорони навколишнього природного

середовища.................................................................... 118

Контрольнi запитання і завдання.................................... 124

Роздiл 8. Юридичнна відповідальність за порушення

еколого-правових норм........................................... 126

§ 1. Загальна характеристика юридичної вiдповiдальностi.... 126

§ 2. Екологiчне правопорушення: поняття, особливостi, склад 130

§ 3. Види юридичної вiдповiдальностi за екологiчнi правопорушення 133

Контрольнi запитання і завдання.................................... 138

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

Роздiл 9. Правовий режим використання

та охорони земель.................................................. 140

§ 1. Земля як об’єкт правової охорони i використання.

Категорiї земель............................................................. 141

§ 2. Функцiї державного управлiння в галузi використання

i охорони земель................................................................ 148

§ 3. Охорона земель. Юридична вiдповiдальнiсть за порушення земельного законодавства 153

Контрольнi запитання і завдання 160

Роздiл 10. Правовий режим використання

та охорони надр.................................................... 162

§ 1. Надра як об’єкт правової охорони i використання..................... 162

§ 2. Право користування надрами: поняття, види, пiдстави виникнення i припинення, змiст 165

§ 3. Управлiння в галузi використання i охорони надр.................... 173

§ 4. Заходи по охоронi надр. Юридична вiдповiдальнiсть

за порушення законодавства про надра 178

Контрольнi запитання і завдання 180

Роздiл 11. Правовий режим використання

та охорони вод....................................................... 182

§ 1. Води як об’єкт правової охорони i використання....................... 182

§ 2. Характеристика вiдносин водокористування............................ 185

§ 3. Функцiї державного управлiння в галузi використання

i охорони вод.................................................................. 194

§ 4. Правова охорона водних об’єктiв. Юридична

вiдповiдальнiсть за порушення законодавства про води 200

Контрольнi запитання і завдання 204

Роздiл 12. Правовий режим використання

ВСТУП

 

Охорона навколишнього природного середовища вiд рiзного роду негативних впливiв, забезпечення рацiонального викорис- тання, збереження i вiдновлення природних об’єктiв та ресурсiв, охорона i захист екологiчних прав та iнтересiв громадян нинi є однiєю з основних функцiй держави. Конституцiя України в ст. 16 закрiпила: «Забезпечення екологiчної безпеки i пiдтримання еко- логiчної рiвноваги на територiї України, подолання наслiдкiв Чор- нобильської катастрофи — катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу є обов’язком держа- ви». Здiйснюється така дiяльнiсть рiзноманiтними способами, ме- тодами, в рiзних формах, якi базуються насамперед на встанов- леннi правового регулювання вiдповiдного роду вiдносин. Пра- вотворча дiяльнiсть держави, яка полягає у виданнi законiв та пiд- законних нормативно-правових актiв, що забезпечують регулю- вання вiдносин у сферi взаємодiї суспiльства i природи з метою збереження та вiдновлення довкiлля, забезпечення екологiчної безпеки, стала природною реакцiєю на забруднення природи, її деградацiю. Зараз людство досягло такого рiвня розвитку, коли практично будь-яка дiя людини спричинює вплив на навколиш- нє природне середовище. Це зумовлює iснування величезного ма- сиву еколого-правових нормативних актiв, якi спрямованi на вре- гулювання i охорону вiдносин у цiй галузi.

Екологiчне право регулює широке коло суспiльних вiдносин, якi виникають в процесi взаємодiї природи i суспiльства, i сприяє організації найбiльш ефективного, рацiонального використання i охорони природних ресурсiв, забезпеченню екологiчної безпеки, збереженню i покращанню довкiлля як умови життєдiяльностi людини. Основним джерелом цiєї галузi виступає Закон України

«Про охорону навколишнього природного середовища», а також Земельний кодекс України, Водний кодекс України, Лiсовий ко- декс України, Кодекс України про надра, Закони України «Про охорону атмосферного повiтря», «Про тваринний свiт», «Про ро- слинний свiт», «Про природно-заповiдний фонд України», «Про екологiчну експертизу» та ряд iнших законiв i пiдзаконних актiв.

Застосування екологiчного законодавства в умовах екологiч- ної кризи, ринкової економiки є дуже складним завданням i одним з основних, вiдповiдальних напрямiв роботи державних органiв. Без квалiфiкованих спецiалiстiв у галузi охорони i використання

Вступ 9

довкiлля нам навряд чи справитися з екологiчними проблемами. Пiдготовка юристiв-екологiв повинна стати одним з прiоритетних напрямiв у природоохороннiй дiяльностi держави на сучасному етапi. Важливо, щоб випускники вищих юридичних закладiв воло- дiли необхiдними знаннями у галузi правової охорони довкiлля в рамках сучасного екологiчного права. Звичайно, далеко не всi студенти-юристи стануть юристами-екологами, однак сьогоднi, працюючи в будь-якiй галузi, часто виникає необхiднiсть вирiшен- ня еколого-правових завдань та звернення до норм екологiчного законодавства.

Навчальна дисциплiна «Екологiчне право» покликана забез- печити формування у студентiв еколого-правового свiтогляду, еколого-правового мислення, закрiплення необхiдних юридичних знань з метою вирiшення конкретних питань практичної дiяль- ностi щодо квалiфiкацiї еколого-правових вiдносин, захисту еко- логiчних прав людини, забезпечення екологiчного правопорядку. В результатi вивчення даної дисциплiни студенти повиннi знати проблемнi питання теорiї, практики та законотворчостi в сферi екологiчних вiдносин, чинне екологiчне законодавство, основнi поняття i елементи правового механiзму охорони довкiлля, пра- вовий режим охорони i рацiонального використання окремих природних об’єктiв, юридичнi засоби захисту i забезпечення прав i iнтересiв громадян в галузi охорони навколишнього природного середовища; вмiти порiвнювати i аналiзувати норми екологiчного законодавства, тлумачити i застосовувати чинне екологiчне зако- нодавство, узагальнювати еколого-правову практику та робити вiд- повiднi висновки, давати юридичну квалiфiкацiю вiдносинам, що пов’язанi з використанням i охороною довкiлля та його елементiв. Зважаючи на величезний, мiнливий масив еколого-правових актiв, велику кiлькiсть бланкетних нормативних приписiв завдан- ням даного посiбника стало в першу чергу здiйснення узагальнен- ня та систематичного тлумачення чинних еколого-правових норм з урахуванням теоретичних положень, розроблених провiдними українськими науковими школами Києва, Харкова, Одеси, а та- кож представниками росiйської еколого-правової теорiї i пред- ставленими у навчальних пiдручниках та посiбниках, моногра- фiях, наукових статтях. Навчальний посiбник покликаний дати глибше розумiння норм екологiчного законодавства, системну ха- рактеристику механiзмiв їх реалiзацiї, забезпечити правильний аналiз еколого-правових норм, їх тлумачення i застосування, розу- мiння їх теоретичного пiдґрунтя, а в кiнцевому рахунку полегши-

ти вивчення дисциплiни.

10 Вступ

Навчальний посiбник включає Загальну та Особливу части- ни. У Загальнiй частинi подаються теми: екологiчне право як га- лузь права; екологiчнi права та обов’язки громадян України; право власностi на природнi об’єкти та їх ресурси; право природокорис- тування; правовi засади управлiння в галузi охорони довкiлля; правове регулювання екологiчної експертизи; економiчний меха- нiзм забезпечення охорони навколишнього природного середо- вища; юридична вiдповiдальнiсть за порушення еколого-правових норм. В Особливiй частинi представленi теми: правовий режим використання та охорони земель; правовий режим використання та охорони надр; правовий режим використання та охорони вод; правовий режим використання i охорони лiсiв та iнших об’єктiв рослинного свiту; правове регулювання охорони атмосферного повiтря; правовий режим використання та охорони тваринного свiту; правовий режим екологiчної мережi України; правовий ре- жим зон надзвичайних екологiчних ситуацiй.

До посiбника не включено роздiли, присвяченi правовому за- безпеченню екологiчної безпеки та мiжнародно-правовому меха- нiзму охорони довкiлля. Вiдносини по забезпеченню екологiчної безпеки охоплюють величезне коло вiдносин, проявляються в рiз- них галузях суспiльної дiяльностi та обґрунтовано можуть стано- вити самостiйну складову екологiчного права — право екологiч- ної безпеки, комплексним дослiдженням якої присвяченi роботи проф. В. I. Андрейцева, а також представників його наукової шко- ли. Питання мiжнародно-правової охорони довкiлля є невiд’ємною складовою мiжнародного публiчного права, базуються на його за- садах та розглядаються в окремих монографiчних та навчальних виданнях наукових шкiл Iнституту держави i права iм. В. М. Ко- рецького НАН України та Львiвського нацiонального унiверси- тету iм. Iвана Франка.

У навчальному посiбнику виклад положень екологiчного зако- нодавства при розглядi окремих питань здiйснюється iз зазначен- ням вiдповiдних статей нормативно-правових актiв України з поси- ланнями на джерела їх опублiкування (за станом на 01.08.2008 р.). Крiм того, в кiнцi посiбника подано список рекомендованої лiте- ратури та перелiк нормативно-правових актiв, згрупований вiдпо- вiдно до його роздiлiв.

У посiбнику при посиланнi на нормативно-правовi акти назви центральних органiв виконавчої влади вiдповiдають їх назвам на час прийняття вiдповiдних нормативно-правових актiв.

ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА

 

 

Роздiл 1. ЕКОЛОГIЧНЕ ПРАВО

Система екологiчного права.

Об’єкти

Екологiчного права

Об’єкти екологiчного права — це певнi природнi блага, умови, елементи, що пiдлягають регулюванню за допомогою норм екологiчного права.

Основним загальним об’єктом екологiчного права виступає

«навколишнє природне середовище». Слiд зазначити, що в нау- ковiй лiтературi i в законодавствi зустрiчаються ряд сумiжних, але не тотожних понять: природа, навколишнє середовище, нав- колишнє природне середовище, довкiлля (вперше вжите в Кон- ституцiї України 1996 р.).

Природа — це природне середовище у вузькому розумiннi цього слова, об’єктивна реальнiсть, що iснує незалежно вiд свi- домостi людини як наслiдок еволюцiйного розвитку матерiаль- ного свiту i складається з природних екологiчних систем. Iнши- ми словами, «це сукупнiсть об’єктiв i систем матерiального свi- ту в їх природному станi, що не є продуктом трудової дiяльностi людини»1. При цьому в лiтературi традицiйно зазначається, що в сучасний перiод це поняття застарiло i практично витiснено поняттям «навколишнє середовище».

 

1 Красилов В. А. Охрана природы: принципы, проблемы, приоритеты. — М., 1997. — С. 4.

З iншого боку, поняття «навколишнє середовище» ототож- нюється з поняттями «природа» та «навколишнє природне се- редовище» i вказується на можливiсть їх застосування в еко- логiчному правi як синонiмiв. Ще в 80-х рр. XX ст. в літературі зазначалось, що поняття «навколишнє природне середовище» вживається виключно, щоб пiдкреслити вiднесення поняття «нав- колишнє середовище» саме до природи, що навколишнє природ- не середовище — це поняття, яке позначає промiжний стан при- роди перед перетворенням її в навколишнє середовище1. Нинi констатується, що аналiз законодавства в iсторичному аспектi переконує, що в екологiчному правi поняття «природа» i «нав- колишнє середовище» тотожнi. Навколишнє середовище може бути визначене як навколишнє природне середовище (приро- да), тобто сукупнiсть природних комплексiв, природних об’єк- тiв i природних ресурсiв, включаючи атмосферне повiтря, води, землю, ґрунти, надра, тваринний i рослинний свiт, а також клi- мат i навколоземний космiчний простiр, в їх взаємодiї та взаємо- зв’язку2.

В останнi роки в росiйському та мiжнародному правi основ- ним iнтегрованим об’єктом екологiчного права називається «нав- колишнє середовище». При цьому в зарубiжному законодавствi

«навколишнє середовище» як об’єкт правової охорони мiстить ще й окремi елементи соцiального середовища. Так, Модельний закон про охорону навколишнього середовища, пiдготовлений пiд егiдою Ради Європи i прийнятий нею в 1994 р., в змiст по- няття «навколишнє середовище» поряд з природними ресурса- ми включає цiнностi, якi формують створене людиною навко- лишнє середовище, а також якiсть життя i умов тiєю мiрою, в якiй вони можуть мати вплив на благополуччя i здоров’я люди- ни. В новому Федеральному законi Росiї вiд 10.01.2002 р., «Про охорону навколишнього середовища»3 об’єктом регулювання виступає навколишнє середовище (за прикладом зарубiжних країн), змiст якого значно розширений. Воно охоплює не тiльки компоненти природного середовища й природнi об’єкти, а й при- родно-антропогеннi (природнi об’єкти змiненi в результатi гос-

 

1 Колбасов О. С. Экология: политика — право. — М.: Наука, 1976. — С. 17—19. 2 Бринчук М. М. Экологическое право: Учебник. — М.: Юристъ, 2004. — С. 58. 3 СЗ РФ. — 2002. — № 2. — Ст. 133.

подарської та iншої дiяльностi чи створенi людиною i надiленi властивостями природних об’єктiв) i антропогеннi (створенi лю- диною для забезпечення соцiальних потреб i не надiленi влас- тивостями природних об’єктiв) об’єкти.

Такий пiдхiд докорiнним чином змiнює уявлення про нав- колишнє середовище та його охорону в рамках екологiчного пра- ва. Його критикують в росiйськiй науковiй лiтературi. Зокрема зазначається наявнiсть iнших понять — «середовище перебуван- ня», «середовище життєдiяльностi», якi є ширшими в порiвнян- нi з поняттям «навколишнє середовище» i включають поряд з елементами природного середовища i соцiальнi об’єкти.

Найпростiше спiввiдношення понять навколишнього середо- вища i навколишнього природного середовища характеризуєть- ся як загальне i родове. Навколишнє середовище в широкому розумiннi — це частина середовища, яка перетворена в процесi дiяльностi людини, i охоплює також виробниче, побутове, соцi- альне середовище. Навколишнє природне середовище — сукуп- нiсть всiх природних умов, у тому числi перетворених, змiнених у процесi виробничо-господарської дiяльностi людини, в яких вiдбувається життєдiяльнiсть людини. Зокрема, в ст. 5 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» навколишнє природне середовище визначається як сукупнiсть при- родних i природно-соцiальних умов i процесiв.

Щодо поняття «довкiлля», то в буквальному розумiннi воно похiдне вiд слова «довкола» i означає те, що навкруги, що ото- чує людину i вiдповiдно може включати як об’єкти довколиш- нього природного, так i виробничого, побутового, антропоген- ного походження. Як тотожнi поняття «довкiлля» i «навколиш- нє природне середовище» можуть розглядатись у випадку, ко- ли довкiлля виступає як сукупнiсть природних i природно-со- цiальних умов i процесiв та iдентифiкується з навколишнiм природним середовищем (тобто саме в екологiчних правовiд- носинах).

Згiдно з ст. 5 Закону України «Про охорону навколишньо- го природного середовища» до об’єктiв правової охорони нале- жать:

— природнi ресурси, як залученi в господарський обiг, так i такi, що не використовуються в народному господарствi в да-

ний перiод (земля, надра, води, атмосферне повiтря, лiс та iнша рослиннiсть, тваринний свiт);

— ландшафти та iншi природнi комплекси.

При цьому в системi об’єктiв екологiчного права традицiйно розрiзняють поняття «природний об’єкт» i «природний ресурс». Природний об’єкт є певною мiрою умовним правовим по- няттям, яке дає можливiсть iндивiдуалiзувати певну частину природного середовища, щоб визнати її об’єктом екологiчного права. Це завершений екологiчний комплекс з властивими йому функцiями, який нерозривно пов’язаний i взаємодiє з iншими елементами довкiлля. Поняття «природний об’єкт» порiвнюють з поняттям «особа» в цивiльному правi або «рiччю». Це свого роду абстракцiя, що вiдображає будь-яку iндивiдуальну (офi-

цiйно видiлену) частину природної речовини1.

При цьому, щоб бути об’єктом екологiчного права, природ- ний об’єкт повинен вiдповiдати таким ознакам, якi були трива- лий час своєрiдними стандартами при характеристицi природ- них об’єктiв:

1) природне походження (хоча допускається i застосування людської працi, наприклад посадка дерев);

2) екологiчний взаємозв’язок iз навколишнiм природним се- редовищем (повiтря в закритих примiщеннях не є об’єктом еко- логiчного права);

3) виконання функцiй життєзабезпечення (тi природнi ком- поненти, процеси, що суперечать iнтересам людини, не входять до об’єктiв екологiчного права, наприклад землетруси, повенi тощо)2.

Однак розвиток науково-технiчного прогресу та в цiлому су- спiльних вiдносин привiв до певних об’єктивних змiн у визна- ченнi об’єктiв екологiчного права та спiввiдношеннi їх з власне природними об’єктами i поширення на них приписiв екологiч- ного права. Наприклад, Закон України «Про тваринний свiт» в редакцiї 2001 р. вiдносить до об’єктiв тваринного свiту, на якi поширюється дiя цього Закону i вiдповiдно природоохороннi приписи, тварин, якi утримуються в неволi, а значить вилученi

 

1 Колбасов О. С. Терминологические блуждания в экологии -- Государство и право. — 1999. — № 10. — С. 32.

2 Природноресурсовое право и правовая охрана окружающей среды: Учеб-

ник - Под ред. В. В. Петрова. — М., 1988. — С. 50.

з природного середовища. А як бути з генетично модифiковани- ми органiзмами, регулювання вiдносин щодо яких оформлено в прийнятому за основу проектi Закону України «Про державну систему бiобезпеки при створеннi, випробуваннi а практично- му використаннi генетично модифiкованих органiзмiв»? Вони, зрозумiло, не вiдповiдають ознацi природного походження. Це зумовлює необхiднiсть змiни в сторону кiлькiсного та якiсного розширення об’єктного складу екологiчних вiдносин.

Природнi об’єкти можна подiляти на рiзнi види, зокрема, на:

— диференцiйованi (води, лiси, надра, надра тощо) i комп- лекснi (лiкувальнi зони, природно-заповiднi територiї та iншi). Останнi ще називають природними комплексами i розглядають як сукупнiсть взаємопов’язаних частин природних об’єктiв, що знаходяться в межах певної територiї та видiляються з метою особливої охорони;

— власне природнi (якi збереглися вiд впливу людини в своєму первинному, природному станi, наприклад у межах при- родного заповiдника) та видозмiненi пiд впливом людини;

— природно-господарськi (знаходяться в сферi господарсь- кого використання) та особливо охоронюванi (закритi для гос- подарського використання чи з обмеженим порядком викорис- тання).

Детальнiше поняття кожного з них буде розглянуто в Особ- ливiй частинi.

Природнi ресурси — це певна сукупнiсть запасiв природних речовин, природної енергiї чи певна корисна властивiсть при- родного об’єкта, якi використовуються суспiльством для задо- волення своїх потреб (це джерело споживання людиною приро- ди). Так, запаси деревини — природний ресурс, а дiлянка лiсу — природний об’єкт; природнi енергетичнi запаси води — природ- ний ресурс, а рiчка — природний об’єкт, кориснi копалини — природний ресурс, а надра — природний об’єкт.

Традицiйним в еколого-правових нормах є застосування сло- восполучень «рацiональне використання природних ресурсiв» i «охорона природних об’єктiв».

Крiм наведених вище об’єктiв екологiчного права, додатко- вим об’єктом виступає життя i здоров’я людини, яка проживає i перебуває в тiсному зв’язку з навколишнiм природним середо- вищем та зазнає його безпосереднього впливу.

Принципи екологiчного права

Екологiчне право як будь-яка галузь права формува- лась, розвивалась i функцiонує на базi певних основних засад, iдей, тобто принципiв. Поняття «принципи права» розроблене теорiєю права i традицiйно визначається як вихiднi, керiвнi за- сади, вiдправнi установки, положення, якi визначають суть пра- ва i загальну спрямованiсть i найiстотнiшi риси чинної правової системи1.

Вiдповiдно, принципи екологiчного права — це основнi, вихiд-

нi, положення, засади, на яких базується правове регулювання екологiчних вiдносин.

У системi принципiв екологiчного права можна видiлити такi.

1. Загальнi принципи, на яких базується вся система пра- ва, — законностi, невiдворотностi, вiдповiдальностi за проти- правну поведiнку тощо.

2. Спецiальнi (галузевi), що стосуються i дiють лише в рам- ках однiєї галузi, зокрема, екологiчного права.

3. Принципи пiдгалузей екологiчного права (земельного, надрового, водного).

4. Принципи iнститутiв екологiчного права (наприклад, прин- ципи iнституту екологiчної безпеки).

Нормативне закрiплення системи принципiв охорони навко- лишнього природного середовища мiститься в ст. 3 Закону Укра- їни «Про охорону навколишнього природного середовища», яка видiляє наступнi принципи:

а) прiоритетнiсть вимог екологiчної безпеки, обов’язковiсть додержання екологiчних стандартiв, нормативiв i лiмiтiв ви- користання природних ресурсiв при здiйсненнi господарської, управлiнської та iншої дiяльностi;

б) гарантування екологiчно безпечного середовища для жит- тя i здоров’я людей;

в) запобiжний характер заходiв щодо охорони навколишньо- го природного середовища;

 

1 Загальна теорiя держави i права - За ред. М. В. Цвiка, В. Д. Ткаченка, О. В. Петришина. — Харкiв, 2002. — С. 193.

г) екологiзацiя матерiального виробництва на основi комп- лексностi рiшень у питаннях охорони навколишнього природ- ного середовища, використання та вiдтворення вiдновлюваних природних ресурсiв, широкого впровадження новiтнiх техно- логiй;

д) збереження просторової та видової рiзноманiтностi i цi- лiсностi природних об’єктiв i комплексiв;

е) науково обґрунтоване узгодження екологiчних, економiч- них i соцiальних iнтересiв суспiльства на основi поєднання мiж- дисциплiнарних знань екологiчних, соцiальних, природничих i технiчних наук та прогнозування стану навколишнього природ- ного середовища;

є) обов’язковiсть екологiчної експертизи;

ж) гласнiсть i демократизм при прийняттi рiшень, реалiза- цiя яких впливає на стан навколишнього природного середови- ща, формування у населення екологiчного свiтогляду;

з) науково обґрунтоване нормування впливу господарської та iншої дiяльностi на навколишнє природне середовище;

и) безоплатнiсть загального та платнiсть спецiального вико- ристання природних ресурсiв для господарської дiяльностi;

i) стягнення збору за забруднення навколишнього природ- ного середовища та погiршення якостi природних ресурсiв, ком- пенсацiя шкоди, заподiяної порушенням законодавства про охо- рону навколишнього природного середовища;

ї) вирiшення питань охорони навколишнього природного се- редовища та використання природних ресурсiв з урахуванням ступеня антропогенної змiненостi територiй, сукупної дiї фак- торiв, що негативно впливають на екологiчну обстановку;

й) поєднання заходiв стимулювання i вiдповiдальностi у спра- вi охорони навколишнього природного середовища;

к) вирiшення проблем охорони навколишнього природно- го середовища на основi широкого мiждержавного спiвробiт- ництва.

Слiд також зауважити, що в Декларацiї по навколишньому середовищу i розвитку, прийнятiй на конференцiї ООН в Рiо- де-Жанейро в 1992 р. сформульовано 27 соцiально-екологiч- них принципiв, що мають основоположне значення для всього мiжнародного спiвтовариства i для кожної окремо взятої дер- жави.

Серед основних спецiальних (галузевих) принципiв екологiч- ного права можна видiлити наступнi:

1) Принцип прiоритетностi охорони життя i здоров’я лю- дини.

Охорона природи — не самоцiль. Її головне завдання поля- гає в реальному забезпеченнi нормальних умов iснування люди- ни, безпечностi довкiлля, яке її оточує. Вiн випливає iз загаль- ного прiоритету, проголошеного в ст. 3 Конституцiї України:

«Людина, її життя i здоров’я, честь i гiднiсть, недоторканнiсть i безпека визнаються в Українi найвищою соцiальною цiннiстю» та знайшов вiдображення в багатьох актах екологiчного законо- давства.

2) Принцип оптимального поєднання екологiчних i еконо- мiчних iнтересiв суспiльства.

Дотримання i забезпечення цього принципу покликане ство- рити умови для вироблення реальних гарантiй права людини на безпечне довкiлля i, з iншої сторони, забезпечити розвиток еко- номiки i виробництва.

Завдання полягає не в тому, щоб зупинити економiку, вироб- ництво встановленням жорстких екологiчних вимог, а щоб за- провадити такi екологiчнi нормативи, якi б забезпечували, з од- ного боку, нормальне функцiонування промисловостi, а з iншо- го — безпечнi умови довкiлля, безпеку людини.

3) Правове забезпечення рацiонального та ефективного ви- користання природних об’єктiв.

Реалiзацiя цього принципу пов’язана з необхiднiстю охоро- ни i вiдтворення природних ресурсiв та недопущення незворот- них наслiдкiв для природи. Рацiональнiсть полягає в тому, що кожен власник чи користувач зобов’язаний у процесi викорис- тання природних об’єктiв додержуватись правових екологiчних вимог, щоб не нашкодити довкiллю. Такими правовими вимога- ми є закрiпленi права та обов’язки природокористувачiв, встано- вленi для них обмеження та заборони, а також лiмiти в галузi природокористування. Економiчна ефективнiсть полягає в отри- маннi найвищих економiчних показникiв при експлуатацiї при- родних ресурсiв з найменшими затратами.

4) Запобiжний характер заходiв щодо охорони навколиш- нього природного середовища.

Дiяльнiсть у сферi охорони навколишнього природного се- редовища повинна бути спрямована, в першу чергу, на недопу- щення негативних впливiв на нього, а не на вiдновлення, вiд- шкодування вже заподiяної шкоди.

Найбiльш ефективним механiзмом у цьому планi є екологiч- на експертиза об’єктiв, якi планується ввести в експлуатацiю. Щодо дiючих об’єктiв, то ефективними є перевiрки дiяльностi пiдприємств на предмет дотримання екологiчних вимог i негай- не реагування на будь-якi вiдхилення вiд екологiчних норм.

5) Гласнiсть i демократизм при прийняттi рiшень, пов’яза- них iз впливом на довкiлля.

Оскiльки заподiяння шкоди безпосередньо впливає на лю- дину, зачiпає її життя, здоров’я, iнтереси, то й охороняти довкiл- ля можна лише спiльними зусиллями громадян.

Тому процедура громадської екологiчної експертизи, обго- ворення проектiв нормативно-правових актiв з питань охорони довкiлля, громадських слухань щодо безпеки виробничих об’єк- тiв тощо, повинно стати обов’язковою практикою в дiяльностi держави по охоронi природи. Зараз цi питання набувають все бiльшої актуальностi i виходять на перший план, про що свiд- чить низка прийнятих актiв як мiжнародного, так i внутрiдер- жавного характеру.

6) Забезпечення мiжнародного спiвробiтництва в галузi охо- рони навколишнього природного середовища.

Негативнi наслiдки впливу суспiльства на природу не обме- жуються кордонами держави. Багато проблем охорони довкiл- ля зачiпають iнтереси всiх держав. Iгнорування екологiчних ви- мог з боку однiєї держави призводить до порушення iнтересiв не тiльки сусiднiх держав. Тому поряд iз здiйсненням заходiв по охоронi природи в нацiональних рамках вимагається узгоджен- ня дiй багатьох, а то i всiх держав.

Разом з тим окремi пiдгалузi та iнститути екологiчного пра- ва дотримуються також своїх спецiальних принципiв, як напри- клад, принципу поєднання особливостей використання землi як територiального базису, природного ресурсу i основного засобу виробництва, характерного для земельних вiдносин; принципу збалансованостi екологiчних, економiчних, медико-бiологiчних i соцiальних iнтересiв та врахування громадської думки, що реа- лiзується при проведеннi екологiчної експертизи тощо.

Право на безпечне

ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ

 

Анотація. Роздiл присвячений аналiзу iнституту природокористуван− ня. В ньому визначається поняття права природокористування, спiв− вiдношення понять «використання природних ресурсiв» i «користу− вання природними ресурсами»; характеризуються принципи права природокористування; подається класифiкацiя права природокорис− тування та розмежовуються ознаки загального та спецiального при− родокористування; дається перелiк прав та обов’язкiв природоко− ристувачiв, пiдстав виникнення i припинення вiдносин природоко− ристування.

Ключовi поняття: загальне природокористування; обов’язки приро− докористувачiв; права природокористувачiв; право природокористу− вання; принципи права природокористування; спецiальне природо− користування.

 

Функцiї управлiння

В галузi охорони довкiлля

Функцiї управлiння в галузi охорони довкiлля — це осо- бливi види дiяльностi за напрямами i змiстом суб’єктiв управ- лiння, що є необхiднi для органiзацiї охорони довкiлля (або основнi напрями дiяльностi вiдповiдних суб’єктiв щодо органiзацiї охоро- ни довкiлля).

 

1 Офiцiйний вiсник України. — 2002. — № 18. — Ст. 931.

2 Там само. — 2001. — № 33. — Ст. 1540.

3 Там само. — 2007. — № 11. — Ст. 399.

Як зазначається в ст. 16 Закону України «Про охорону нав- колишнього природного середовища», управлiння охороною нав- колишнього природного середовища полягає у здiйсненнi в цiй галузi функцiй спостереження, дослiдження, екологiчної експе- ртизи, контролю, прогнозування, програмування, iнформуван- ня та iншої виконавчо-розпорядчої дiяльностi.

До основних функцiй в цiй галузi можна вiднести:

— облiк в галузi використання природних ресурсiв i охоро- ни довкiлля;

— ведення державних кадастрiв природних ресурсiв;

— просторово-територiальний устрiй об’єктiв природи;

— розподiл та перерозподiл природних ресурсiв;

— екологiчне прогнозування;

— екологiчне програмування;

— монiторинг довкiлля;

— iнформування про стан довкiлля;

— лiцензування i видача дозволiв в галузi використання при- родних ресурсiв;