Система джерел екологiчного права

Поняття «джерела екологiчного права» випливає iз за- гального поняття «джерела права», виробленого теорiєю права. Джерелами права є форми, способи зовнiшнього вираження i закрiплення правових норм1. В Українi домiнуючим джерелом права є нормативно-правовий акт, а також ратифiкований Украї- ною мiжнародно-правовий договiр (угода).

Отже, джерелами екологiчного права України є прийнятi упов- новаженими державними органами чи органами мiсцевого само- врядування нормативно-правовi акти та ратифiкованi мiжна- родно-правовi договори, що регулюють екологiчнi вiдносини.

Нормативно-правовi акти як джерела екологiчного права України не є однорiдними. Їх можна структурувати за юридич- ною силою, предметом регулювання, структурою, формою тощо. Зокрема, за юридичною силою в системi нормативно-правових актiв України видiляють такi:

Конституцiю України як основний закон держави. Вона за- крiплює основи суспiльного ладу, загальнi засади державної по- лiтики, в тому числi в галузi екологiї. Ключове значення для ре- гулювання екологiчних вiдносин мають безпосередньо статтi 13, 14, 16, 50, 66 Конституцiї України та ряд iнших статей загально- го характеру, що забезпечують основоположне регулювання су- спiльних вiдносин, у тому числi екологiчного характеру.

Закони України. Особливiстю законiв як джерела екологiч- ного права є високий ступiнь кодифiкацiї. Основну масу в сис- темi екологiчних законiв становлять поресурсовi кодекси — Зе- мельний кодекс України, Лiсовий кодекс України, Водний ко- декс України, Кодекс України про надра, а також поресурсовi закони — Закон України «Про охорону атмосферного повiтря», Закон України «Про тваринний свiт», Закон України «Про рос- линний свiт», Закон України «Про природно-заповiдний фонд України». Цi законодавчi акти є основою вiдповiдних пiдгалузей та iнститутiв екологiчного права. Слiд зазначити, що за своєю структурою вони багато в чому подiбнi (зокрема, включають за- гальнi положення; управлiння в галузi використання i охорони

 

1 Загальна теорiя держави i права - За ред. М. В. Цвiка, В. Д. Ткаченка, О. В. Петришина. — Харкiв, 2002. — С. 293.

вiдповiдного об’єкта; механiзм i види використання; заходи охо- рони; юридичну вiдповiдальнiсть тощо). Разом з тим часто вони мiстять багато бланкетних норм, якi не реалiзованi у виглядi пiд- законних актiв або ж взагалi не мають механiзмiв реалiзацiї тих чи iнших положень.

Слiд зауважити, що Закон України «Про охорону навколи- шнього природного середовища», прийнятий 25 червня 1991 р., є основним галузевим актом екологiчного законодавства. В ньо- му знайшла втiлення iдея комплексного пiдходу до регулювання природоохоронних вiдносин i саме з його прийняттям був запо- чаткований новий етап становлення екологiчного права України. Вiн мiстить головнi принциповi положення в галузi викорис- тання i охорони природних об’єктiв та навколишнього природ- ного середовища в цiлому. Хоча вiн за структурою не є кодек- сом, але його можна вiднести до комплексних, узагальнюючих нормативно-правових актiв.

У системi законiв як джерел екологiчного права можна також видiлити закони загального, iнтегрованого характеру. Це, зокре- ма, Закон України «Про екологiчну експертизу», Закон України

«Про зону надзвичайної екологiчної ситуацiї» та iн. Друга гру- па — названi вже поресурсовi (спецiалiзованi) закони i кодекси.

Пiдзаконнi нормативно-правовi акти, а саме:

1) постанови Верховної Ради України (наприклад, постано- ва Верховної Ради України вiд 29.10.1992 р. «Про затвердження Порядку обмеження, тимчасової заборони (зупинення) чи при- пинення дiяльностi пiдприємств, установ i органiзацiй i об’єктiв у разi порушення ними законодавства про охорону навколиш- нього природного середовища», постанова Верховної Ради Укра- їни вiд 5.03.1998 р. «Про Основнi напрями державної полiтики України у галузi охорони довкiлля, використання природних ресурсiв та забезпечення екологiчної безпеки»);

2)постанови i розпорядження Кабiнету Мiнiстрiв України (на- приклад, постанова Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 30.03.1998 р.

«Про затвердження Положення про державну систему монiто- рингу довкiлля»);

3) укази i розпорядження Президента України (наприклад, Указ Президента України вiд 27.12.2005 р. «Про Положення про Мiнiстерство охорони навколишнього природного середовища України»);

4) iнструкцiї, накази мiнiстерств, державних комiтетiв та iн- ших органiв центральної виконавчої влади. Це, в першу чергу, акти Мiнiстерства охорони навколишнього природного середо- вища України (Мiнприроди України), яке є спецiально уповно- важеним центральним органом виконавчої влади з питань охоро- ни навколишнього природного середовища, екологiчної безпеки та гiдрометеорологiчної дiяльностi (наприклад, наказ Мiнпри- роди України вiд 16.02.2005 р. «Про затвердження Iнструкцiї про змiст та складання документацiї державного кадастру тери- торiй та об’єктiв природно-заповiдного фонду України»), а та- кож акти галузевих мiнiстерств та державних комiтетiв — Дер- жавного комiтету України по водному господарству, Державно- го комiтету лiсового господарства України та iн.;

5) рiшення i розпорядження органiв мiсцевого самовряду- вання i мiсцевих органiв виконавчої влади.

Особливе мiсце серед джерел екологiчного права займають мiжнародно-правовi акти, зокрема, мiжнароднi угоди за участю України. Згiдно з Конституцiєю України i Законом України

«Про мiжнароднi договори України» укладенi i ратифiкованi мiжнароднi договори становлять невiд’ємну частину нацiонально- го законодавства України. Серед них, наприклад, Конвенцiя ООН

«Про охорону бiологiчного рiзноманiття», прийнята у 1992 р. в Рiо-де-Жанейро i ратифiкована Україною 29.11.1994 р., Конвен- цiя про водно-болотнi угiддя, що пiдписана у 1971 р. в Рамсарi (Iран) i ратифiкована 29.10.1996 р. Мiжнародно-правовими уго- дами регулюються екологiчнi питання, що мають планетарний характер i не можуть ефективно регулюватись лише законодав- ством однiєї чи декiлькох країн.

Значну роль в правовому регулювання екологiчних вiдносин має дiяльнiсть судiв. Їх акти, хоча i не є офiцiйно джерелами пра- ва, однак узагальнення та роз’яснення Верховного суду Украї- ни та Вищого господарського суду України забезпечують єдине, унiфiковане розумiння правових норм, сприяють правильному застосування їх на практицi.

 

Контрольнi запитання і завдання

1. Якi основнi форми взаємодiї суспiльства i природи та фор- ми охорони природи?

2. Яке на вашу думку соцiальне призначення екологiчного права та мета його вивчення?

3. Якi суспiльнi вiдносини регулює екологiчне право i яка їх структура?

4. У чому суть комплексного пiдходу до регулювання вiд- носин по охоронi i рацiональному використанню при- родних ресурсiв?

5. У системi яких екологiчних вiдносин бiльш прийнятним є застосування адмiнiстративно-правового методу регу- лювання, а в яких цивiльно-правового?

6. Що виступає об’єктами екологiчного права?

7. Дайте перелiк основних диференцiйованих об’єктiв еко- логiчного права та ознайомтесь з їх визначеннями, що даються у вiдповiдних поресурсових кодексах та законах.

8. У чому суть та вiдмiннiсть понять «природний об’єкт» i

«природний ресурс»?

9. Яке спiввiдношення екологiчного i конституцiйного пра- ва, екологiчного i адмiнiстративного права, екологiчного i цивiльного права?

10. Яка система галузевих принципiв екологiчного права?

11. Як ви розумiєте принцип оптимального поєднання еко- логiчних i економiчних iнтересiв суспiльства?

12. Яка система джерел екологiчного права?

Роздiл 2. ЕКОЛОГIЧНI ПРАВА ТА ОБОВ’ЯЗКИ ГРОМАДЯН УКРАЇНИ

 

Анотація. У роздiлi характеризується iнститут екологiчних прав та обов’язкiв громадян України. Визначенi поняття, особливостi, система екологiчних прав i обов’язкiв громадян України; розкривається змiст основних конституцiйних екологiчних прав; визначаються критерiї безпечностi довкiлля при реалiзацiї права на безпечне для життя i здоров’я навколишнє природне середовище; видiляються способи одержання екологiчної iнформацiї; аналiзуються особливостi вiд− шкодування шкоди, заподiяної життю i здоров’ю громадян через не− гативний вплив на довкiлля; дається характеристика системи гаран− тiй реалiзацiї та способiв захисту екологiчних прав громадян.

Ключовi поняття: гарантiї екологiчних прав; екологiчна iнформацiя; екологiчнi обов’язки; екологiчнi права; право доступу до екологiчної iнформацiї; право на безпечне для життя i здоров’я довкiлля; право на вiдшкодування шкоди, заподiяної здоров’ю через негативний вплив на довкiлля.