Поняття, предмет i методи екологiчного права

Основними критерiями видiлення та вiдокремлення галузi права в теорiї права традицiйно вважається предмет i ме- тод правового регулювання. Предметом правового регулюван- ня є сукупнiсть суспiльних вiдносин, якi регулюються правом1. Предметом правового регулювання екологiчного права є екологiч- нi вiдносини, тобто вiдносини, якi складаються у сферi взаємодiї людини (суспiльства) i природи з приводу використання, охоро- ни природних ресурсiв, забезпечення екологiчної безпеки.

Слiд зауважити, що в науковiй лiтературi немає єдностi по- глядiв щодо визначення рiзновидiв суспiльних вiдносин, якi складають предмет правового регулювання екологiчного права та їх диференцiацiї.

Ю. А. Вовк в структуру екологiчних вiдносин включав: при- родоресурсовi вiдносини (земельнi, лiсовi, надровi, воднi); вiд-

 

1 Загальна теорiя держави i права - За ред. М. В. Цвiка, В. Д. Ткаченка, О. В. Петришина. — Харкiв, 2002. — С. 256.

носини з приводу охорони i використання тваринного свiту; вiд- носини з приводу охорони атмосферного повiтря; природоохо- роннi вiдносини (охорона заповiдних, ландшафтних, курортних територiй)1. Щоправда цей пiдхiд був характерний для початку 80-х рокiв XX cт. i зараз вiн дуже вузький i спрощений.

О. I. Крассов, вiдстоюючи думку про самостiйний характер екологiчного права як галузi права, яка має особливий предмет свого правового регулювання i виключаючи з нього всi вiдноси- ни, так чи iнакше пов’язанi з класичними формами природоко- ристування, подiляє їх в залежностi вiд характеру негативних впливiв на природу, а саме:

— суспiльнi вiдносини з приводу хiмiчного впливу на при- роду;

— суспiльнi вiдносини з приводу фiзичного впливу на при- роду;

— суспiльнi вiдносини з приводу негативних бiологiчних впливiв на природу;

— суспiльнi вiдносини по забезпеченню режиму особливо охоронюваних природних територiй;

— суспiльнi вiдносини по охоронi i використанню тваринно- го свiту2.

В. К. Попов i Г. В. Анiсiмова диференцiюють екологiчнi вiд- носини за основними сферами дiяльностi людей в галузi навко- лишнього природного середовища на:

— вiдносини, що виникають з приводу приналежностi при- родних об’єктiв певним суб’єктам;

— вiдносини, що виникають у сферi експлуатацiї природних об’єктiв;

— вiдносини, що виникають з приводу забезпечення еколо- гiчної безпеки довкiлля, суспiльства та громадян;

— вiдносини, що виникають в галузi вiдтворення i вiдновлен- ня природних об’єктiв;

— вiдносини, що виникають у сферi охорони навколишньо- го природного середовища3.

 

1 Вовк Ю. А. Советское природоресурсовое право и правовая охрана окру- жающей среды. Общая часть. — Харьков, 1986. — С. 24.

2 Крассов О. И. Экологическое право: Учебник. — М., 2001. — С. 39.

3 Екологiчне право України: Пiдручник - За ред. А. П. Гетьмана, М. В. Шуль- ги. — Харкiв, 2005. — С. 6.

На думку М. М. Брiнчука, предмет сучасного росiйського права навколишнього середовища складають вiдносини:

— власностi на природнi об’єкти i ресурси:

— по природокористуванню;

— по охоронi навколишнього середовища вiд рiзних форм деградацiї;

— по захисту екологiчних прав i законних iнтересiв фiзич- них i юридичних осiб1.

Ю. С. Шемшученко в одному з останнiх пiдручникiв з еко- логiчного права України обґрунтовує, що визначальними для предмета екологiчного права як комплексної галузi є такi групи суспiльних вiдносин: а) вiдносини щодо охорони навколишньо- го природного середовища; б) вiдносини щодо використання природних ресурсiв; в) вiдносини щодо забезпечення екологiч- ної безпеки; г) вiдносини щодо формування, збереження та ра- цiонального використання екомережi2.

На нашу думку, найбiльш структурованою є класифiкацiя предмета, запропонована В. I. Андрейцевим, який включає до предмета екологiчного права:

1) природноресурсовi вiдносини — з приводу використання окремих природних ресурсiв, якi в свою чергу подiляються на: а) земельнi, б) воднi, в) лiсовi, г) гiрничi, д) фаунiстичнi, е) по використанню атмосферного повiтря;

2) охороннi вiдносини, що в свою чергу охоплюють: а) при- родоохороннi — по охоронi довкiлля в цiлому, в галузi охоро- ни окремих природних ресурсiв i ландшафтiв, в галузi охоро- ни об’єктiв i територiй природно-заповiдного фонду, в галузi охорони екосистем i комплексiв, в галузi охорони природно-ан- тропогенних ландшафтiв, в галузi охорони оздоровчих i рекреа- цiйних зон i територiй; б) антропоохороннi — з приводу охоро- ни життя i здоров’я людини вiд небезпечних антропогенних впливiв, негативного впливу стихiйних лих природи та природ- них явищ3.

 

1 Бринчук М. М. Экологическое право (право окружающей среды): Учеб- ник для высщих юридических учебных заведений. — М., 1998. — С. 55.

2 Екологiчне право України. Академiчний курс: Пiдручник - За заг. ред.

Ю. С. Шемшученка. — К., 2005. — С. 16.

3 Андрейцев В. I. Екологiчне право: Курс лекцiй: Навч. посiбник для юрид. фак-тiв вузiв. — К., 1996. — С. 15.

Вiдмiннiсть пiдходiв до аналiзу предмета екологiчного пра- ва визначається складнiстю вiдносин, що ним охоплюються, i, по-сутi, включають декiлька видiв вiдносно самостiйних i одно- часно взаємопов’язаних суспiльних вiдносин у галузi взаємодiї суспiльства i природи. При цьому слiд пам’ятати, що незважаю- чи на можливiсть класифiкацiї екологiчних вiдносин вони, як за- значає Ю. С. Шемшученко, є рiзноманiтнi за змiстом, але надi- ленi органiчною єднiстю, цiлiснiстю, вони єдинi1.

Пiд методом правового регулювання розумiють сукупнiсть засобiв, прийомiв, за допомогою яких право впливає на суспiль- нi вiдносини2.

У теорiї права традицiйно видiляють два основних мето- ди правового регулювання: адмiнiстративно-правовий (метод владного пiдпорядкування) i цивiльно-правовий (метод рiв- ностi).

Iз специфiки об’єктiв правового регулювання екологiчного права випливає, що найбiльш прийнятним для цiєї галузi є адмi- нiстративно-правовий метод, який дає можливiсть максимально забезпечити виконання екологiчних приписiв шляхом встанов- лення обов’язкiв, заборон, вiдповiдальностi тощо.

Разом з тим в екологiчному правi застосовується i цивiль- но-правовий метод, зокрема, при регулюваннi вiдносин власнос- тi на природнi об’єкти, при сумiсному використаннi природних об’єктiв, вiдшкодуваннi завданої шкоди.

Також в екологiчному правi сьогоднi все частiше послугову- ються економiчним методом, тобто застосовують вплив на су- б’єкта через його матерiальну зацiкавленiсть в охоронi довкiлля (шляхом встановлення податкових пiльг, дотацiй тощо).

Особливим для екологiчного права вважають також метод екологiзацiї. Його застосування зумовлене специфiкою предме- та та об’єктiв екологiчного права i передбачає, що будь-яка дi- яльнiсть, пов’язана з навколишнiм середовищем, повинна здiйс- нюватись з урахуванням законiв природи i пiдпорядковуватись їм, що, в свою чергу, повинно вiдображатись i в правовому регу- люваннi.

 

1 Шемшученко Ю. С. Правовые проблемы экологии. — К., 1989. — С. 65.

2 Загальна теорiя держави i права - За ред. М. В. Цвiка, В. Д. Ткаченка, О. В. Петришина. — Харкiв, 2002. — С. 256.

Отже, екологiчне право використовує в сукупностi рiзнi мето- ди правового регулювання за прiоритету iмперативного (адмiнi- стративного, владного) методу.

Таким чином, екологiчне право має специфiчнi для нього предмет i метод правового регулювання, на основi яких воно ви- дiляється в окрему галузь права. Разом з тим дискусiї викликає визначення мiсця екологiчного права в загальнiй системi галу- зей права. Однi науковцi вiдстоюють визначення екологiчного права як комплексної галузi права, що охоплює комплекс пов’я- заних мiж собою вiдносин по використанню i охоронi земель, вод, лiсiв i т. д. З iншої сторони, сьогоднi все бiльшого значення набуває визначення екологiчного права як єдиної, самостiйної, не комплексної галузi права, оскiльки вiдносини, що складають його предмет, є єдинi за змiстом, однорiднi, характеризуються своєю специфiкою i не охоплюються предметом регулювання жодної iншої галузi права1.

Отже, екологiчне право є окремою самостiйною галуззю пра- ва, що охоплює систему правових норм, якi регулюють екологiчнi вiдносини у сферi взаємодiї людини i природи з приводу рацiона- льного використання, охорони, вiдтворення природних ресурсiв, забезпечення екологiчної безпеки.

У науковiй лiтературi зазначено низку специфiчних рис, ознак екологiчного права, якi вiдрiзняють його вiд iнших галузей пра- ва2. Зокрема, серед них можна видiлити наступнi, якi притаман- нi й екологiчному праву України:

— вiдносна молодiсть i надзвичайна iнтенсивнiсть розвитку. Воно сформувалось в теперiшньому своєму виглядi в останнiй чвертi ХХ ст. i тепер екологiчне законодавство України, що є його основою, нараховує десятки законiв, сотнi пiдзаконних но- рмативно-правових актiв;

— специфiчнiсть термiнологiї. Значна кiлькiсть термiнiв, якими оперує екологiчне законодавство, а особливо вiдомчi пiд- законнi акти, мають природничо-наукове походження i розроб- ленi в рамках бiологiї, фiзики, хiмiї;

 

1 Детальнiше див.: Екологiчне право України: Пiдручник - За ред. А. П. Геть- мана, М. В. Шульги. — Харкiв, 2005. — С. 9—11.

2 Дубовик О. Л., Кремер Л., Любе-Вольфф Г. Экологическое право: Учебник -

Отв. ред. О. Л. Дубовик. — М., 2005. — С. 18—21.

— численнiсть i рiзнорiднiсть нормативного матерiалу, що, в першу чергу, зумовлено надзвичайною рiзноманiтнiстю об’єктiв регулювання та вiдносин, якi з приводу них виникають;

— глобальний характер багатьох його приписiв, що обумовлю- ється не стiльки сучасними процесами глобалiзацiї, а в основно- му специфiкою навколишнього природного середовища та окре- мих його компонентiв;

— виключна оновлюванiсть i новизна правових норм, що пiд- креслює високий ступiнь його реагування на новi проблеми в га- лузi охорони довкiлля, якi виникають (iнститути надзвичайних екологiчних ситуацiй, бiобезпеки та iншi);

— конфлiктнiсть, яка проявляється в першу чергу мiж еко- логiчними i економiчними прiоритетами, iнтересами держави i iндивiдiв, у мiждержавних вiдносинах.

 

Система екологiчного права.